Плануючи податкову реформу, уряд сподівався на посилення економіки та збільшення державних доходів, однак, як часто буває, хороші наміри можуть привести до непередбачуваних результатів. Замість очікуваного економічного зростання, реформа може створити нові виклики для бізнесу та населення, змінюючи баланс сил у суспільстві та економіці. Чи зможе податкова реформа дійсно стати рятівним колом для країни, чи лише посилить існуючі проблеми?
Урядова податкова реформа – кожен бачить у ній те, що хоче
Урядова податкова реформа, задумана як інструмент для зміцнення економіки та підвищення державних доходів, може мати зовсім інші наслідки, ніж очікувалося. Для бізнесменів вона уособлює зростання фіскальних ризиків та потенційне згортання діяльності. В умовах війни і нестабільності, будь-яке посилення податкового тиску може стати останньою краплею для багатьох підприємців, які вже борються за виживання.
Натомість, наші європейські партнери, ймовірно, бачать у цьому шанс залучити до себе ще більше економічно активного населення з України. Зростання податкового тягаря на тлі війни може підштовхнути найбільш прогресивні та мобільні верстви бізнесу, насамперед представників ІТ-сектору, до пошуку кращих умов за кордоном.
Для податкових корупціонерів з ДПС та їхніх покровителів у Верховній Раді така реформа стає нагодою для особистого збагачення. Зростання попиту на схеми ухиляння від податків створює для них можливість отримати значні нелегальні доходи, які будуть зібрані не для державного бюджету, а в їхні кишені. І, нарешті, звичайні громадяни, виборці, вже починають відчувати, що щось іде не так. З кожним днем зростає усвідомлення того, що замість обіцяних покращень, реформа може призвести до нових економічних і соціальних проблем.
Яких наслідків слід очікувати від реформування
Запропонована урядом України податкова реформа може мати суттєві наслідки як для економіки країни, так і для добробуту населення.
Відтік економічно активного населення та підприємств. Одним із найсерйозніших наслідків підвищення податкового тягаря може стати відтік кваліфікованої робочої сили та бізнесів за кордон. Підвищення податків, особливо в умовах воєнного часу, зробить ведення бізнесу в Україні менш привабливим. Це може призвести до того, що багато підприємств, особливо в сфері ІТ та інших прогресивних галузях, почнуть шукати сприятливіші умови за кордоном, зокрема в країнах ЄС, де податкова система може бути стабільнішою і передбачуванішою.
Зменшення інвестиційної привабливості. Зростання податкового тягаря також може відлякати як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів. Високі податки знижують рентабельність інвестицій, що, в свою чергу, призводить до зменшення обсягу інвестицій у країну. Це може уповільнити темпи економічного зростання, що особливо небезпечно в період, коли країна потребує значних ресурсів для відновлення після війни.
Зростання рівня безробіття. Якщо підприємства почнуть згортати свою діяльність через несприятливі податкові умови, це може призвести до зростання безробіття. Втрата робочих місць, особливо в умовах війни, може посилити соціальну напругу та знизити рівень життя населення.
Збільшення податкового навантаження на середній клас. Податкова реформа, яка не враховує специфіку різних соціальних груп, може призвести до зростання податкового навантаження на середній клас, який вже зараз несе значний тягар. Це може призвести до зниження купівельної спроможності населення, що в свою чергу вплине на внутрішній ринок та економічну стабільність.
Втрата довіри міжнародних партнерів. Реформа, яка сприймається як економічно невигідна та несправедлива, може погіршити імідж України на міжнародній арені. Якщо західні партнери побачать, що реформи в Україні призводять до економічного спаду або збільшення рівня корупції, вони можуть втратити довіру до українського уряду. Це може вплинути на обсяги міжнародної допомоги та кредитування, що вкрай необхідно країні у цей критичний час.
Збільшення рівня корупції. Підвищення податків може стимулювати збільшення корупційних практик, оскільки підприємства шукатимуть способи знизити свої витрати через ухиляння від сплати податків. Це поглибить вже існуючі проблеми з корупцією та негативно вплине на сприйняття України як надійного партнера.
Зниження темпів відновлення після війни. Економічні труднощі, викликані податковою реформою, можуть уповільнити процес відновлення країни після війни. Замість зосередження на відновленні інфраструктури та економічному зростанні, країна може бути змушена боротися з економічними та соціальними наслідками невдалої реформи.
Міграція кваліфікованих кадрів. Якщо не буде знайдено шляхів для зниження податкового тягаря та створення сприятливих умов для бізнесу, Україна ризикує втратити значну частину своєї кваліфікованої робочої сили. Це може призвести до дефіциту кадрів у важливих галузях, що знизить конкурентоспроможність країни на світовій арені.
Якщо не вжити заходів для коригування курсу, податкова реформа, замість того щоб стати інструментом розвитку, може обернутися справжнім економічним і соціальним фіаско.
Доступні оптимальні шляхи для виходу з цієї ситуації
Щоб вийти з цієї складної ситуації, важливо визначити, з яких джерел ми можемо отримати підтримку. Перш за все, необхідно чітко донести нашим західним партнерам, що без їхньої допомоги ми будемо змушені робити нашу податкову систему ще менш привабливою для бізнесу та громадян. На тлі того, що вже 4,2 мільйона наших громадян стали повноцінними споживачами в ЄС (що становить 15-20% наших економічно активних трудових ресурсів), скорочення західної допомоги та тиск на підвищення податків може призвести до конфлікту інтересів між Україною та ЄС. Наші трудові ресурси, які переїжджають до Європи, не тільки заповнюють дефіцит робочої сили, але й сприяють економічному зростанню ЄС. Наприклад, Польща визнає, що її річний ВВП зріс на 1-2% завдяки українським трудовим мігрантам.
Отже, нам слід активно обговорювати це питання з ЄС, підкреслюючи необхідність уникнення конфлікту інтересів у сфері конкуренції за трудові ресурси. Адже без трудових ресурсів економіка не може ефективно функціонувати, і наше завдання полягає в тому, щоб не лише запобігти новому відтоку кадрів і бізнесменів, але й повернути тих, хто вже виїхав.
Щодо внутрішніх резервів, необхідно переглянути політику Національного банку України. Щоденна заборгованість НБУ перед банками за депозитними сертифікатами в середньому становить 350-400 мільярдів гривень. Ці кошти фактично знерухомлені в межах програми боротьби з інфляцією. Можливо, не буде катастрофи, якщо 150-200 мільярдів гривень із цих коштів буде направлено до Міністерства фінансів для термінового закриття бюджетних прогалин. Ці кошти можуть бути замінені на балансах банків ОВДП, які Мінфін випустить на ринкових умовах. Такий підхід дозволить уникнути суттєвої монетарної інфляції навіть при додатковому введенні 200-250 мільярдів гривень у грошовий обіг.
Одним із альтернативних варіантів податкової реформи, який міг би запобігти нинішнім проблемам, має стати реформа за принципом 10-10-10, яка передбачала би встановлення єдиної податкової ставки для всіх видів доходів та операцій. Якби тоді були впроваджені ці зміни, зараз ми б уникнули багатьох економічних труднощів.
Якими мають бути принципи реформи
Важливо відмітити, що основні принципи податкової реформи повинні бути простими і прозорими.
Перший принцип – це створення єдиного податкового периметра без пільг і преференцій. Це означає, що незалежно від того, звідки ви отримуєте дохід – чи то заробітна плата, депозити, облігації вашого підприємства, урядові облігації, дохід ФОП та інше – усі доходи повинні оподатковуватися за єдиною ставкою. Така система зменшила би можливості для корупції та уникнення податків, адже арбітраж між різними ставками є одним із головних джерел корупції у Державній податковій службі та серед депутатів, які її підтримують.
Другим принципом є забезпечення фіскальної влади доступом до баз даних систем електронних платежів (СЕП) та Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). Це дозволить податковим органам відстежувати всі транзакції громадян і підприємств, а також ефективно контролювати сплату податків. Якщо ви відкриваєте банківський рахунок, ваш податковий код має бути прив’язаний до нього, що дозволить автоматично відстежувати ваші доходи. Це створить прозору систему, де уникнення сплати податків буде практично неможливим. Паралельно з цим, Національний банк України повинен стимулювати безготівкові платежі, знижуючи частку готівки в грошовій масі до 10-15% (зараз це 37%). Це також сприятиме зниженню рівня тіньової економіки.
Третім принципом має бути посилення відповідальності за несплату податків і боротьбу з корупцією в податковій сфері. Особи, які ухиляються від сплати податків, повинні нести сувору відповідальність, а ті, хто сприяє їм у цьому, повинні нести кримінальну відповідальність і опинятися у виправних установах, а не у залах парламенту. Без серйозних наслідків для порушників, будь-які реформи залишаться на папері і не принесуть реальних результатів.
У підсумку, податкова реформа повинна бути націлена на створення прозорої, простої і справедливої системи, яка б стимулювала економічну активність і знижувала рівень корупції. Це потребує комплексного підходу і політичної волі, а також тісної співпраці між усіма гілками влади. Тільки тоді можна буде досягти справжніх змін, які принесуть користь усім громадянам України.
Наявний приклад роботи фіскальної системи України
Розглянемо один із найбільш кричущих випадків, що ілюструє хворобливий стан нашої фіскальної системи, – кейс з “зеленим Lamborghini”. Ця історія набула широкого розголосу після того, як митна вартість цього розкішного автомобіля була зменшена у 5-6 разів від його ринкової ціни. Таке рішення викликало серйозні питання не лише у громадськості, але й у представників податкової служби.
Коли ж обласна податкова спробувала розібратися у цій ситуації та зрозуміти, як така вартість була затверджена, вони несподівано отримали запрошення на розмову до голови податкового комітету. Це не просто голова, а той самий чиновник, який зараз розглядає новий податковий законопроєкт Кабміну. Це яскравий приклад того, як працює “пекельне коло” нашої фіскальної системи: там, де повинні бути встановлені чіткі і справедливі правила гри для всіх, ми бачимо навпаки – захист інтересів окремих осіб або груп.
Цей випадок ще раз підкреслює, наскільки важливою є необхідність реальних, а не формальних податкових реформ. Якщо впровадити систему, подібну до 10-10-10, або її аналог, то подібні випадки були б практично неможливими. Єдина ставка податку для всіх видів доходів і операцій, яка була б рівною для кожного, могла б суттєво зменшити можливості для корупції та ухилення від сплати податків.
Але якщо реалізація такої радикальної реформи не є можливою в короткостроковій перспективі, можливо, варто розглянути інші, менш кардинальні кроки. Наприклад, введення невеликого “інфляційного податку”, який би стосувався кожного. Такий підхід, хоч і не ідеальний, все ж може бути більш справедливим і менш шкідливим для економіки, ніж те, що ми маємо зараз. Альтернатива у вигляді “зелених Lamborghini” та інших подібних кейсів виглядає не просто несправедливою, а відверто огидною і неприпустимою для країни, яка прагне побудувати чесну і прозору економічну систему.
Таким чином, кейс із “зеленим Lamborghini” демонструє всю глибину проблем української фіскальної системи, яка потребує не просто косметичних змін, а глибоких структурних реформ. Лише так ми зможемо створити систему, яка працюватиме в інтересах усіх громадян, а не обраних.
Боротьба з корупцією: що потрібно знати партнерам України
Однією з ключових задач у взаємодії з нашими західними партнерами є донесення важливого посилу: в Україні триває активна боротьба з корупцією, але ці процеси не можуть дати миттєвих результатів. Це складна і тривала робота, яка потребує системного підходу і значних ресурсів. Тому, замість скорочення фінансової підтримки, наші партнери повинні розглядати можливість її збільшення, особливо на ті реформи, які спрямовані на викорінення корупції з кореня. Яскравим прикладом такої реформи є якісна податкова реформа.
Однак, варто зазначити, що комунікація з нашими партнерами часто піддається викривленню з боку виконавчої влади. Наприклад, коли до України приїжджає місія МВФ для обговорення податкових питань, складається враження, що Державна податкова служба (ДПС) не завжди представляє інтереси всього суспільства, а радше обстоює свої власні, часто корумповані інтереси. Чи варто очікувати, що ДПС буде відстоювати спрощену систему оподаткування для фізичних осіб-підприємців (ФОП) або підтримувати концепцію 10-10-10? Навряд чи.
Більше того, Національний банк України (НБУ) рідко говорить про справедливий репрофайлінг боргу уряду перед НБУ, навіть коли це могло б стати дієвим інструментом стабілізації фінансової ситуації в країні. Натомість, думки та інтереси ТОП-чиновників виконавчих органів часто виявляються в офіційних документах МВФ, а потім подаються до Офісу Президента вже під виглядом “рекомендацій” чи “вимог” міжнародних партнерів. Такі дії призводять до того, що важливі ініціативи, як-от реформа 10-10-10, можуть бути свідомо або несвідомо забуті чи “поховані”.
Проте, ситуація вимагає змін. Україна потребує підтримки своїх партнерів у проведенні системних реформ, і цю підтримку треба активно шукати і залучати. У нинішніх умовах може виникнути необхідність повернутися до ідей, які раніше були відкинуті або залишені поза увагою. Реформа 10-10-10 є одним із таких прикладів. І хоча її “поховали”, дуже ймовірно, що вже найближчим часом її доведеться “розкопувати”, оскільки вона може стати основою для створення більш прозорої та справедливої податкової системи, яка сприятиме розвитку економіки та зменшенню рівня корупції.
Тому, у взаємодії з західними партнерами, важливо не тільки пояснювати поточний стан справ, але й наголошувати на необхідності довгострокових інвестицій у реформи, які здатні змінити країну на краще. Залучення їх до цього процесу не лише допоможе Україні у короткостроковій перспективі, але й створить міцний фундамент для майбутнього розвитку.
Отже, податкова реформа, запропонована урядом, несе в собі значні ризики як для економіки, так і для соціальної стабільності України. Важливо, щоб уряд врахував всі потенційні наслідки та провів додаткові консультації з бізнесом, громадянським суспільством і міжнародними партнерами, щоб знайти збалансоване рішення. Успіх цієї реформи залежить від здатності уряду знайти компроміс між необхідністю збільшення податкових надходжень і збереженням економічної активності та соціальної стабільності.
