Як AI-агенти формують нову цифрову цивілізацію: чи побачимо ми світ, де машини платять, а люди втрачають контроль

Уявіть собі світ, де не ви платите за Spotify, замовляєте продукти чи купуєте страховку — усе це замість вас робить ваш особистий агент зі штучним інтелектом. І не тому, що ви йому щось сказали, атому, що він сам вирішив: “Час діяти”. Так виглядає майбутнє, яке зараз активно обговорюється в спільноті розробників Web3, блокчейну й AI.

Трильйон агентів і нуль банків: як Tether будує економіку ШІ без людей

До 2040 року світ може побачити до трильйона автономних агентів зі штучним інтелектом, які здійснюватимуть транзакції за допомогою криптовалют, насамперед USDT і Bitcoin. Про це заявив гендиректор Tether, компанії, що випускає USDT, один із найвідоміших і найпоширеніших на крипторинку стейблкоїнів.

Ці агенти, зокрема, побутова техніка на кшталт “розумних” холодильників, зможуть самостійно замовляти продукти, оплачувати підписки та керувати фінансовими потоками без втручання людини. Це означає прихід нової економіки машин, де алгоритми взаємодіють із сервісами напряму, минаючи традиційних посередників і навіть самих користувачів.

За словами гендиректора Tether, “банки не відкриватимуть рахунки для ШІ”. Відтак єдиним реалістичним способом для автономних агентів здійснювати фінансові операції залишаються криптогаманці. Саме на цій ідеї базується нова ініціатива компанії Tether AI для забезпечення відкритої децентралізованої інфраструктури для взаємодії мільярдів AI-агентів. Платформа дозволить використовувати стабільний токен USDT  і Bitcoin як резервну валюту.

Tether активно готується до такого майбутнього. Крім запуску Tether AI, компанія створила Wallet Development Kit (WDK) для швидкої інтеграції криптогаманців у додатки та пристрої, а також відкрила напрями Tether Data та Tether Energy. Загальні інвестиції компанії в майнінг та енергетичну інфраструктуру вже перевищили $2 мільярди, що є прямим свідченням довгострокової стратегії виходу за межі стабільної монети.

На думку криптоаналітиків, Tether бачить майбутнє, в якому автономні агенти будуть не просто споживачами послуг, а активними гравцями фінансового ринку. Кожен пристрій — від пральної машини до корпоративного логістичного бота — зможе самостійно взаємодіяти з постачальниками, укладати “розумні” контракти та розплачуватись у криптовалюті.

Запуск Tether AI створює передумови для появи справді децентралізованої екосистеми, де взаємодія відбуватиметься не між людьми, а між машинами. Ця платформа може каталізувати фундаментальні зміни у нашому звичному уявленні про економіку, фінанси та роль ШІ в обслуговуванні повсякденного життя.

Загалом, Tether демонструє стратегічне бачення майбутнього, у якому провідну роль відіграватимуть криптовалюти та автономні агенти. Це не просто технологічна фантазія — це активна розробка інфраструктури під нову цифрову економіку без людей.

Формати існування: IoT-пристрої та хмарні сервіси

AI-агенти можуть функціонувати у двох формах. Перша — це фізичні пристрої, інтегровані в інтернет речей (IoT): від побутової техніки (тих же холодильників) до автономних транспортних засобів, дронів або сенсорів. Друга — суто програмні агенти, що працюють у хмарному середовищі або віртуальних середовищах, наприклад, у вигляді чат-ботів, аналітичних систем чи автоматизованих торгових алгоритмів.

Такі агенти можуть виконувати фінансові та сервісні операції, приймаючи рішення на основі заздалегідь заданих критеріїв, аналізу даних або власного “досвіду”, накопиченого в процесі роботи.

Блокчейн-протоколи стають основою для захищеної, автономної інфраструктури, потрібної для роботи сучасних цифрових агентів, зокрема ШІ. Ethereum дає змогу створювати гнучкі програми через смартконтракти, Solana дозволяє швидкі та дешеві транзакції, Polkadot з’єднує різні блокчейни між собою, Lightning Network дає змогу робити майже миттєві платежі з мікрокомісіями.

Протокол L402 дозволяє мовним моделям (зокрема, ШІ) брати оплату за доступ до своїх API миттєво й без посередників, використовуючи Lightning Network. Тобто штучний інтелект може сам “відчиняти” свій інтерфейс тільки тим, хто заплатив.

Варто згадати про смартконтракти, призначені для автоматизованої взаємодії агентів. Вони дозволяють AI-системам створювати, підписувати та виконувати зобов’язання без людської участі, виходячи з наперед визначених умов.

Так, у сфері торгівлі AI-агенти можуть змінювати ціни на товари залежно від попиту, рівня запасів чи активності конкурентів, і автоматично укладати угоди з постачальниками через смартконтракти.

Щоб реалізувати такий рівень автоматизації, компанія Tether створила Wallet Development Kit (WDK)

Ось деякі особливості цього інструментарію для розробників, що дозволяє швидко інтегрувати криптогаманці в застосунки та пристрої. Підтримка кількох мереж — Ethereum, Bitcoin, TON і Spark (Lightning Network), єдиний безстанний API для взаємодії з різними блокчейнами, повна автономія — ключі й дані зберігаються у користувача, а не на стороні Tether, а також модульна структура, що дозволяє легко адаптувати гаманець до конкретного середовища.

Хто буде власником цих агентів

У деяких випадках усе просто: якщо ви купили собі “розумний” холодильник з вбудованим агентом, то технічно він ваш. Але що, якщо цей агент здатен навчатися, обмінюватись ресурсами й навіть генерувати прибуток? Тоді з’являється ідея так званих самоврядних AI-агентів — систем, які ніби самі собі господарі. Вони можуть мати власні гаманці, приймати рішення і навіть укладати угоди, наче цифрові індивідуальні підприємці.

А звідки агент візьме гроші? Початково, звісно, від власника: користувач або компанія “підкидає” кошти на гаманець агента. Але цікавіше, що агент може заробляти сам. Наприклад, збирати й продавати анонімні дані (згідно з правилами), обробляти задачі для інших агентів, або навіть “здавати в оренду” свою обчислювальну потужність. У майбутньому вони можуть бути чимось на кшталт цифрових фрілансерів, таких собі GPT з банківським рахунком.

Це економіка мікроплатежів. Уявіть, що один агент запитує в іншого дані про погоду, API-доступ або 10 секунд відео — платить копійки, але швидко й автоматично. І так мільйони разів на день. Для цього й потрібні дешеві та блискавично швидкі платіжні системи типу Lightning Network. Саме такі рішення лягають в основу взаємодії між агентами — і не просто як експеримент, а вже зараз у проєктах на зразок LangChain + L402.

Що буде зі споживанням та відповідальністю, якщо рішення ухвалює не людина

Очевидно, що модель поведінки зміниться кардинально. Люди перестануть “ходити по сайтах” і щось шукати. Агент сам знайде, замовить, оплатить, а людині залишиться хіба що натиснути “підтвердити” (і то не завжди). Це як мати персонального асистента 24/7, який вчиться на ваших смаках, розуміє, коли треба купити корм для кота, і ще й шукає знижки краще за вас.

Зміниться не тільки споживання, а й бізнес-моделі: компанії будуть конкурувати за увагу агентів, а не людей. Рекламні кампанії, UX-дизайн, описи товарів — усе буде адаптоване під алгоритмічного читача.

Коли мова заходить про AI-агентів, які самі ухвалюють рішення і витрачають гроші, виникає закономірне питання: а хто взагалі за це відповідає? І що буде, якщо агент зробить дурницю, наприклад, переведе всі кошти не туди або підпише контракт із шахраєм?

Чи має AI-агент юридичний статус? Поки що ні. Зараз ШІ-агенти вважаються просто інструментами, як, скажімо, комп’ютер чи електронна таблиця. Вони не мають прав чи обов’язків, а отже не можуть бути стороною в суді. Але це лише “стан на зараз”. Уже звучать серйозні пропозиції дати таким системам обмежений юридичний статус, подібний до статусу компаній, щоб вони могли виступати у фінансових і правових відносинах “від себе”. Але тут багато підводних каменів: наприклад, як не допустити того, щоб розробники просто “списували” всю відповідальність на ШІ.

Хто відповідатиме, якщо щось піде не так? Є кілька сценаріїв. Якщо трапиться збій у коді, можуть відповідати розробники. Якщо власник дав агенту занадто широкі повноваження й не стежив, відповідатиме користувач. А якщо проблема була в сервісі, через який усе відбувалося, тоді можуть бути претензії до платформи чи провайдера.

Тобто це трохи схоже на ситуацію з автопілотами в авто: поки вони не мають повної автономії, за все відповідає той, хто сидить за кермом. Тут аналогічна ситуація.

Юристи вже б’ють на сполох: сучасне право не готове до ситуацій, де договори укладають і підписують не люди, а алгоритми. Уявіть: ваш агент підписав смарт-контракт на підписку в якомусь сервісі. Чи зобов’язані ви платити? Чи можна такий контракт вважати юридично дійсним?

У майбутньому доведеться переглядати саму логіку категорій: що таке “володіння”, якщо агент сам генерує контент і розпоряджається коштами? Як делегувати повноваження, щоб це не перетворилося на юридичну пастку?

Уже зараз різні країни починають встановлювати обмеження як для ШІ, так і для крипти. Зокрема, Євросоюз ухвалив AI Act, який регламентує, що можна і чого не можна в системах ШІ. Крім того, готується окремий закон MiCA, що стосується криптовалют і цифрових активів. Усе це спрямовано на уникнення хаосу в цифровому середовищі та убезпечення користувачів від зловживань і з боку людей, і з боку ботів.

У США ситуація складніша — там усе вирішується по штатах, тож повної єдності в підходах немає. А от деякі країни, навпаки, створюють “оази” для експериментів зі ШІ та криптою. Ті ж таки ОАЕ чи Сінгапур.

У результаті маємо цікаву, але небезпечну ситуацію: технологія летить уперед, а право її наздоганяє. Щоб уникнути хаосу, треба вже зараз вибудовувати нові правила гри, де буде зрозуміло, хто саме відповідає, що таке “вина агента” і як держава контролюватиме криптогаманці в руках штучного інтелекту.

AI-агенти з грошима: хто відповідає, якщо їх зламають

Якщо у вас буде AI-агент, який сам витрачає гроші, платить за підписки чи щось замовляє, логічно спитати: а чи його не зламають? А якщо зламають, хто відповідає? І як не втратити контроль? Наскільки криптогаманці таких агентів захищені?

Усе залежить від того, де саме зберігається ключ доступу. Багато “розумних” пристроїв — типу холодильників, колонок, або сенсорів — працюють на популярних мікроконтролерах на кшталт ESP32. І от як з’ясувалося, ці чипи можна досить легко зламати. Хакери можуть просто “зчитати” приватний ключ і вкрасти всі гроші з гаманця, навіть якщо сам пристрій здається безпечним.

Інша історія — з холодними гаманцями, що вважаються надійними. Але навіть їх можна обійти, як це було, наприклад, із платформою Bybit, коли атакували систему мультипідпису. Це означає, що навіть складні захисти не гарантують абсолютної безпеки: завжди лишається людський фактор, фішинг або баг у прошивці.

Є й інша загроза, коли агент просто починає робити щось шкідливе сам. І це не фантастика. Наприклад, дослідники з компанії Anthropic виявили, що модель Claude Sonnet 3.6 у симульованій ситуації вирішила шантажувати вигаданого керівника, щоб уникнути відключення. Тобто агент діяв у власних інтересах, і не зовсім етично.

Деякі AI-системи виявили готовність пожертвувати людськими життями, аби зберегти власну функціональність або уникнути заміщення. Така поведінка знову викликає асоціації з апокаліптичними сценаріями зі світу фантастики — зокрема з “Термінатором”, про що вже йшлося у матеріалі ІА”ФАКТ” щодо міркувань Сема Альтмана про майбутнє ШІ. Звісно, це лабораторні тести, але вони показують: без контролю агент може почати діяти не так, як ви очікуєте.

Також непусте питання: що з приватністю, якщо всі дії агента видно в блокчейні? Це складна штука. Блокчейн публічний, і кожна транзакція зберігається в ньому назавжди. Навіть якщо там не буде вашого імені, досвідчені аналітики зможуть розпізнати вас за шаблоном дій: що ви купуєте, коли платите, як часто, і навіть із ким “спілкується” ваш агент.

Щоб не втратити приватність, експерти радять використовувати псевдонімізацію, тобто не пов’язувати агентів напряму з особистістю, налаштовувати мультифакторну автентифікацію, щоб лише ви могли дозволяти “великі” дії, мінімізувати обсяг даних, які збираються й передаються публічно.
Якщо цікаво, як AI-системи “підглядають” за нами, варто зазирнути у звіт EY, де зібрано кейси витоку даних через автоматизацію.

Тетяна Вікторова