Як діяти стягувачеві та боржнику у виконавчому провадженні: коментарі юристів

Найбільш неприємною в житті кожної людини є ситуація, пов’язана з боргом. І неважливо чи тобі винні, чи ти винен. Як кажуть в народі: «Отримуєш чуже й не на довго, а віддаєш своє й назавжди». Питання стягнення дуже актуально не тільки у зв’язку з боргами банку чи друзям. Життя наразі складається таким чином, що питання заборгованості та її стягнення пов’язане з комунальними послугами, адміністративними штрафами. Тим більше, що зараз суми, які їх складають, є вкрай високими.

Що зробити стягувачеві та боржнику, які нюанси виконавчого провадження слід їм враховувати, коментують юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери”.

Будь-яке стягнення починається з головного – виконавчого документа, який може бути пред’явлений відповідним органом. З тих, що стосуються пересічних громадян найбільш розповсюдженими є наступні:

1. виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішення третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
2. судові накази;
3. ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
4. виконавчі написи нотаріусів;
5. посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6. постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
7. постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

Отже, само по собі рішення суду не є виконавчим документом. Після того, як рішення набере чинності, необхідно подати заяву про видачу виконавчого листа до суду, який його ухвалив. Судові накази, які ухвалює суд по справах зі стягнення аліментів та стягнення заборгованості по комунальним платежам, вже самі по собі є виконавчими документами.

Наступний важливий момент – де шукати боржника. За загальним правилом виконавчий документ подається за місцем реєстрації/проживання боржника, за місцем його роботи або за місцем знаходження майна. Виходячи з цього, як що особа ніде не зареєстрована, ніде офіційно не працює та не має майна яке може бути виявлене (це зазвичай нерухоме майно або транспортні засоби), то шанси стягнути з неї кошти дуже не значні, але є варіанти, про які розповімо нижче. Якщо боржник мешкає на одній території, працює на іншій, а будинок у власності є на зовсім іншій території, то право вибору органу, до якого подавати виконавчий документ належить саме стягувачеві.

В Україні виконавчими діями займаються органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених законом випадках –  приватні виконавці.При цьому приватний виконавець не може здійснювати наступні дії з виконання:

1. рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2. рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3. рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України), органи військового управління;
4. рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
5. рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
6. рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
7. рішень про конфіскацію майна;
8. рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання.

В інших випадках чи звертатись до державного виконавця або приватного, вирішує саме стягувач. У обох цих варіантах є як плюси, так й мінуси.

Наступний суттєвий, можливо головний, момент – строк пред’явлення виконавчого документа на виконання. Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом тільки трьох місяців. Зазначені строки  встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його прийняття.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Ось на цьому моменті хочемо акцентувати вашу увагу окремо.

В нашій практиці були непоодинокі наступні випадки. Жінка отримує в суді документ про стягнення з чоловіка аліменти в дитину чи декількох дітей. Надалі з різних причин сторони домовляються, що жінка не подає виконавцю на виконання документ, а чоловік дає кошти на аліменти в добровільному порядку, особисто жінці. Так може тривати декілька років. Чоловік передає кошти особисто, або іноді кидає платежі на картку. А через декілька років такого безхмарного життя до виконавця заходить від жінки виконавчий документ, та нараховуються аліменти за декілька попередніх років, в тому числі, впродовж яких чоловік давав жінці кошти в рахунок сплати аліментів. І нічого з цим зробити неможливо, бо чоловік передавав жінці кошти без розписок – факт передачі взагалі неможливо підтвердити, а ті кошти, що заходили на карту були без супровідного коментаря, а от же жінка каже, що це були подарунки до дня народження, нового року, Різдва та участь у придбанні дитині зимового гардероба а ніяк ні аліменти.

Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. При цьому суду потрібно довести та надати належні докази, того, що строк був пропущений саме з поважних причин, а не тому, що про це «забули».

Отже, за загальним правилом виконавчий документ належить пред’явити до стягнення впродовж трьох років. При цьому строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1. пред’явлення виконавчого документа до виконання;
2. надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Що означає переривання строку?

Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання у зв’язку з його пред’явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 240/10258/19. В рішенні по даній справі зазначено, що  виходячи з аналізу частини четвертої та п’ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»  випливає, що після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання у зв’язку з його пред’явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред’явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону «Про виконавче провадження». За думкою Верховного Суду України така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20.

Життєві ситуації є непередбачуваними. Одним з прикладів дії зазначеної норми була наступна ситуація. Особа скоїла дорожньо-транспортну пригоду. Сума завданого винуватцем збитку була більшою за покриттям автоцивілкою, а тому за особою став обліковуватись значний борг за рішенням суду. На той час, потерпілий пред’явив виконавчий лист на виконання за місцем роботи боржник, майна боржник не мав, з мінімальної зарплати вираховували якісь мінімальні кошти та на декілька років боржник заспокоївся та взагалі забув про борг. Померла його мати, у якості спадкового майна на себе він оформив житловий будинок, який залишився від матері. Одночасно він вирішив змінити роботу, а у зв’язку з тим, що боржник перестав працювати в межах Полтавської області, виконавче провадження було передано виконавцем в Харківську область, за місцем проживання боржника.

Державний виконавець в одному з відділів виконавчої служби Харківської області, отримавши до себе виконавче провадження вирішив перевірити боржника ще раз, що ж у його житті змінилось за останні пару років. І знайшов у власності житловий будинок. Сума боргу була такою, що дозволяла виставляти на реалізацію будинок за борги, а тому боржникові довелось трохи брязнути гаманцем. В принципі та ж сама ситуація була б коли стягувачеві свого часу повернули б виконавчий лист, у зв’язку з відсутністю у боржника майна та доходів, а він через пару років пред’явив його до виконання знову. Тому не треба впадати у відчай, якщо в боржника немає з чого стягувати в борг, та пам’ятати, що сьогодні немає, а завтра може з’явитися. Тим більш, що той же реєстр нерухомого майна знаходиться у вільному доступі та періодично майновий стан боржника можна перевіряти.

Своєю чергою надаємо лайфхак боржникові – спадок можна прийняти, подавши про це нотаріусу відповідну заяву, але деякий час майно можна й не оформлювати до кінця, тобто не отримувати свідоцтво про право на спадщину. Але потрібно зауважити на наступне. Це стосується штрафів, накладених за адміністративні правопорушення. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

На підставі частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі. Ті ж штрафи за керування автівкою у нетверезому стані помноженні у два рази становлять вже таку собі не маленьку суму.

На нашу консультацію якось попав громадянин, у якого сума таких подвоєних штрафів за три випадки керування складала 150 тисяч гривен та державний виконавець мріяв показово відібрати нерухоме майно у такого боржника, але на щастя, для останнього, він нічого не мав.

У всякому випадку чи сплачувати негайно наявні борги, чи «забути» про них  з надією, що само “розсмокчеться” вирішувати тільки вам, кожен випадок індивідуальний. Також не треба впадати у відчай у разі відсутності у боржника майна та доходів –  головне пам’ятати, що з часом може все змінитись.