Як війна перевернула мій світ: роздуми школярки про мир, майбутнє і надію

Війна — це подія, яка змінює все навколо: зовнішній світ, наші плани та, найголовніше, внутрішній психологічний стан. З початком повномасштабного вторгнення кожен з нас почав мислити по-іншому, зʼявилося більше переживань за себе та оточуючих. Тож я хотіла б поділитися з читачами саме своїми почуттями.

Я завжди була неймовірно емоційною людиною. Але емоції були здебільшого позитивні, можливо також через те, що на той момент я була зовсім дитиною. Мені справді було байдуже до всього, що мене не стосувалося; я просто насолоджувалася життям — це було єдине, що мені тоді було потрібно. Якщо ж порівняти з теперішнім часом, я звичайно не виняток із правил, війна — те, що перевернуло мій дитячий внутрішній світ з ніг на голову. Тривожність, апатія… Щоденні новини, страх за себе та рідних створюють емоційний тиск, який іноді дуже важко витримати. Я почала розуміти сенс вислову:  “Треба цінувати те, що в тебе вже є”. Постійний стрес став ускладнювати життя, змушуючи мене щодня ставити все більше запитань до самої себе. Що ж чекає наш народ в майбутньому? Коли це закінчиться? Що робити далі? Як я можу допомогти не тільки собі, а й країні? Яке майбутнє чекає на мене? Попри це, у мене зʼявилося більше внутрішньої дисципліни, я намагаюся навіть у стресових ситуаціях тримати розум у спокої. Хоча, якщо бути чесною, це не завжди вдається. Я думаю, що значну роль тут відіграло і дорослішання, і глибше усвідомлення ситуації, але, так чи інакше, війна справді мене змінила.

Чи змінилися відносини з рідними, чи друзями? Я відповім, що не дуже. Будучи емпатійною, я завжди намагалася співчувати й підтримувати тих, кому це потрібно. Я будь-коли готова допомогти всім, кого від щирого серця кохаю й про кого піклуюся. Особливо це стосується батьків, без яких я не можу уявити своє життя зараз. Родина для мене — єдине та головне джерело стабільності та опори. А от відносини з педагогами зазнали деяких змін. Спілкування стало більш неформальним, зʼявилося більше взаєморозуміння. Вчителі теж люди, які мають свої переживання й почуття (цей факт, на жаль, не всі учні усвідомлюють й вважають їх, грубо кажучи, “роботами”).

З початком повномасштабного вторгнення, та й раніше, деякі діалоги з друзями, саме з друзями, можуть здаватися трохи напруженими. Але непорозуміння можуть виникати будь-де й будь-коли. Це неконтрольоване явище, бо всі люди різні, з різними думками. Таким чином, навіть через конфлікти, ми з друзями більше розуміємо один одного, що робить наші відносини міцнішими. З батьками ж, відносини стабільно хороші, ми багато спілкуємося та вирішуємо проблеми разом.

Як я зазначала вище, родина та дім є для мене єдиним місцем спокою, де я відчуваю себе такою, яка я є. Саме з рідними я можу бути абсолютно спокійною та впевненою, що мене ніхто не осудить. На жаль, зараз суспільство, особливо підлітки, стали дуже агресивними (винятки звичайно є), тому чекати підтримки від них не варто. Вдячна долі, мені пощастило мати одну прекрасну подругу, з якою також деколи можу поділитися думками й переживаннями. Але все-таки сімʼя для мене залишається на першому місці.

Знаєте, війна достатньо сильно змінила мої “начерки” на майбутнє. Війна принесла багато невизначеності, і тепер доводиться адаптуватися до нових умов. З професійної точки зору, змінились підходи до роботи. Багато чого доводиться робити дистанційно або шукати нові можливості для розвитку. Це також змусило мене задуматися про додаткову освіту та можливість отримати нові навички, які будуть корисними у майбутньому.

Щодо життєвих планів, війна навчила цінувати те, що раніше здавалося звичним. Стало зрозуміло, що стабільність і безпека — це основа для будь-яких планів, і тепер пріоритетом є захист своїх близьких і підтримка один одного. Мрії та плани на майбутнє стали більш гнучкими, адже життя під час війни змушує бути готовим до непередбачуваних обставин.

Зараз, у цей складний для нашої країни час, кожен із нас мріє про мирне майбутнє. Війна змінила наше життя, змусила переглянути плани, змиритися з труднощами і боротися за краще завтра.  Я впевнена, що перемога скоро. Наша рідна Україна буде процвітати, а народ знову відчує красу життя в мирний час. Всі зможуть веселитися досхочу, ніхто не буде згадувати про тривоги чи вибухи. Салюти, свята, квіти, барви! Україна подолає всі перешкоди й у результаті все буде добре. Ні! Все буде набагато краще, ніж добре…

Віолетта Терханова