Масовані російські атаки по українських містах, енергетичній інфраструктурі та цивільних об’єктах змусили державу шукати додаткові механізми посилення протиповітряної оборони не лише на рівні армії, а й на рівні громад, які першими стикаються з наслідками ударів. У таких умовах питання швидкого реагування, мобільності та локального забезпечення системи ППО набуває окремого значення, оскільки від цього залежить захист житлових районів, критичної інфраструктури, комунальних об’єктів і роботи міст під час повітряних загроз.
Саме на цьому акцентує прем’єр-міністр Юлія Свириденко, коментуючи рішення уряду про розширення експериментального проєкту зі створення груп ППО у складі добровольчих формувань територіальних громад. За її словами, участь місцевого самоврядування має зробити систему ефективнішою та дозволити громадам оперативніше реагувати на повітряні загрози без додаткового навантаження на бойові підрозділи.
Що змінює рішення уряду
Кабмін ухвалив зміни до експериментального проєкту, який діє з червня 2025 року та передбачає створення груп протиповітряної оборони у складі добровольчих формувань територіальних громад. Після оновлення механізму органи місцевого самоврядування отримують можливість напряму фінансувати такі групи.
Юлія Свириденко пояснює, що громади тепер можуть офіційно спрямовувати кошти на забезпечення підрозділів ППО, які працюють на місцях. Це стосується закупівлі технічних засобів, пального, безпілотних систем, іншого обладнання, а також виплати додаткової винагороди учасникам груп.
Фактично йдеться про розширення ролі місцевої влади в системі захисту територій від повітряних атак. Якщо раніше підтримка могла мати фрагментарний або допоміжний характер, то тепер громади отримують чітко визначений механізм участі у фінансуванні підрозділів, які займаються протидією повітряним загрозам.
Чому уряд робить ставку на громади
Уряд виходить з того, що саме громади найкраще розуміють власні потреби під час атак. Місцева влада бачить, які райони найчастіше потрапляють під загрозу, де розташовані критичні об’єкти, які маршрути потребують додаткового прикриття та де швидкість реагування може впливати на наслідки удару.
Свириденко наголошує, що такий підхід дозволить посилити захист інфраструктури на місцях і водночас не створювати додаткового навантаження на бойові частини. Для держави це спосіб зробити систему ППО більш гнучкою, коли частину оперативних потреб можна закривати через ресурси громад.
Особливе значення це має для регіонів, які регулярно опиняються під ударами дронів або ракет. У таких умовах важливу роль відіграє не лише наявність техніки, а й швидкість забезпечення підрозділів паливом, засобами спостереження, мобільним обладнанням і транспортом.
На що громади зможуть витрачати кошти
Після змін місцеві бюджети можуть використовуватися для підтримки груп ППО в кількох напрямках. Юлія Свириденко окремо перелічує технічні засоби, безпілотні системи, пальне та інше забезпечення, необхідне для роботи груп.
Для мобільних підрозділів, які реагують на повітряні загрози, це питання практичного функціонування. Пальне забезпечує мобільність, технічні засоби — виявлення цілей, безпілотники — додаткові можливості спостереження та реагування. Без стабільного забезпечення навіть підготовлена група не може діяти достатньо ефективно.
Окремим пунктом стало врегулювання механізму додаткових виплат. За словами прем’єрки, винагорода учасникам груп ППО виплачуватиметься за підтверджене ураження або знищення повітряної цілі. Таким чином уряд намагається закріпити зрозумілий порядок мотивації для людей, які беруть участь у роботі таких підрозділів.
Як працюватиме система управління
Попри ширшу участь громад, оперативне управління групами ППО залишається за Повітряними Силами Збройних Сил України. Саме вони координують роботу підрозділів і визначають порядок виконання завдань.
Прем’єр-міністр звертає увагу на те, що учасники груп діють відповідно до статутів ЗСУ. Це означає, що система залишається інтегрованою у військову структуру, а місцеве самоврядування відповідає за підтримку та забезпечення, а не за бойове управління.
Такий розподіл ролей потрібен для того, щоб уникнути хаотичної роботи різних підрозділів під час повітряних атак. Протиповітряна оборона потребує централізованої координації, оскільки рішення щодо цілей, маршрутів і реагування мають ухвалюватися в межах єдиної системи.
Що означає це рішення для громад
Для місцевої влади новий механізм означає можливість активніше впливати на рівень захисту власної території. Якщо громада має ресурс, вона може швидше забезпечувати групи ППО необхідним обладнанням і підтримувати їхню роботу без очікування складних централізованих процедур.
На практиці це може мати особливе значення для міст і регіонів, які постійно перебувають під загрозою атак. У таких умовах навіть кілька годин затримки із забезпеченням можуть впливати на ефективність реагування.
Рішення уряду також показує зміну підходу до оборони територій, коли питання безпеки дедалі більше розглядається не лише як зона відповідальності армії, а і як напрямок, у якому громади отримують власну роль та інструменти підтримки.
У своїх поясненнях прем’єрка не говорить про створення окремої локальної системи оборони поза ЗСУ. Її головний акцент стосується ефективності вже наявної структури, яку уряд намагається посилити через швидше фінансування, локальне забезпечення та ширшу участь громад.
Для держави це спосіб зробити систему реагування більш адаптивною в умовах тривалої війни, коли атаки по українських містах залишаються регулярними, а навантаження на сили протиповітряної оборони зберігається високим.
Саме тому рішення про залучення громад до підтримки груп ППО подається не як окрема політична ініціатива, а як елемент практичного посилення захисту територій, де швидкість, технічне забезпечення та координація залишаються критично важливими під час кожної повітряної тривоги.
