За останні роки проблема дитячої порнографії набула катастрофічних масштабів. Кількість випадків експлуатації дітей в інтернеті зростає з приголомшливою швидкістю, що підкреслює глибину цієї кризи. У міру того, як технології продовжують розвиватися, зловмисники знаходять нові шляхи для розповсюдження забороненого контенту, користуючись анонімністю та глобальністю мережі. І все це відбувається на тлі нездатності суспільства впоратися з цією хвилею злочинності.
Вони посміхаються, дивлячись прямо в об’єктив. Дитячі очі світяться наївністю та довірою, нездатні осягнути жахи, які їх чекають. Їхні фото та відео безсоромно викладають у темних закутках інтернету, де зловмисники перетворюють невинність на товар. Дитяча порнографія — це не просто ще один вид злочину. Це прямий напад на майбутнє, на основи суспільства, яке ми будуємо для наших дітей. Зараз, коли ви читаєте ці рядки, десь у світі дитина з невинними очима і великими мріями стає жертвою жахливого злочину. Її життя змінюється назавжди — і все через те, що хтось вирішив скористатися її наївністю, зламати її світ і залишити в її серці незагойну рану.
Жахлива реальність у цифрах
Приголомшливі дані нещодавно озвучив Офіс Генпрокурора — за його даними лише за 7 місяців у 2024 році було зафіксовано 2,3 тисячі кримінальних справ за порнографію. Проглядається тенденція до збільшення кількості справ за дорослий контент з кожним роком. Вражає той факт, що кількість справ за дитячу порнографію значно перевищує провадження за дорослий контент.
До розгляду на суді дійшло 68% справ контенту 18+. Але, на превеликий жаль, справ за дитячу порнографію лише 57%.
Інтернет надав дітям безмежні можливості для навчання та розваг, але разом із цим він відкрив двері для онлайн-хижаків, які використовують його для маніпуляцій, обману та насильства. Вони маскуються під друзів, обіцяючи подарунки або підтримку, створюють фейкові профілі, щоб завоювати довіру дітей.
Дуже часто дитина, навіть, не здогадується, що її використовують. Зловмисники можуть спочатку здатися доброзичливими, підтримуючими, але поступово вони починають вимагати все більше — від особистої інформації до інтимних фотографій. Діти, які потрапляють у цю пастку, часто бояться розповісти про це батькам чи вчителям через сором або страх покарання.
Сумно констатувати той факт, що сама держава, спостерігаючи таке масове поширення порнографічного контенту, досі не сформулювала чіткого розуміння, що саме слід вважати “розповсюдженням” порнографії. Виявляється, що стаття 301 не вбачає різниці між власним нюдсом партнеру та комерційним сексуальним контентом. Звісно, що кожна доросла людина сама вирішує як виражати свою привабливість та захоплення привабливістю іншого. Проте неминуче напрошується питання – навіщо поповнювати Інтернет фото сексуального змісту? Адже, очевидно, що будь-яке фото, що потрапило в мережу, остаточно видалити не вдасться. А от шахраї з радістю такими фото скористаються у своїх корисливих цілях, пробуджуючи хвору уяву людей з нездоровими сексуальними бажаннями.
У 2023 році навіть було зареєстровано проєкт закону № 9623 про часткову декриміналізацію порнографії, який десь заблукав у вічних розглядах.
“Декриміналізація дорослої добровільної порнографії зекономить бюджетні кошти та забезпечить додаткові надходження до держбюджету завдяки податкам, водночас допоможе зменшити корупцію в правоохоронних органах. Це також вивільнить час правоохоронців на боротьбу з реальними злочинами — зокрема, на справи щодо розповсюдження дитячої порнографії”, – пояснив сенс проєкту керівник сектору ICT у Офісі ефективного регулювання BRDO Ігор Самоходський.
Але щось сумнівно, що такий крок дійсно вплине на зменшення корупції у лавах правоохоронних органів, де непоодинокі випадки, коли деякі охоронці самі не проти такої “полуничка”. Взагалі, як можна легалізувати те, що завжди вважалося таїнством лише двох закоханих, а не надбанням усього суспільства. Чи не стане декриміналізація порнографії, навіть, добровільним каталізатором, що зітре моральну межу дозволеного у поведінці та не перетворить людей на тварин.
Як сталося у Одесі, коли дівчина з чоловіком на очах у відпочиваючих у громадському місці вирішили задовольнити свої сексуальні бажання. Мабуть, в них цукерково-букетний період починався саме з обміну фото інтимного характеру. А чому такі батьки навчать своїх дітей? Досі згадати випадок, коли правоохоронці у Дніпрі розкрили злочинне угрупування, де мати разом з 18-річним сином та співмешканцем залучала до порнографічних зйомок власного 12-річного сина. Злочинці підшукували потенційних клієнтів серед іноземців, а після сплати ними коштів, збували контент через месенджер. Отакі сумні реалії суспільства, що толерантно ставиться до порнографії, аби податки були сплачені в державну казну.
Слабкість та неефективність закону лише ускладнює процес відстеження, виявлення та покарання злочинців, що займаються поширенням дитячої порнографії. Самі сучасні технології значно спростили створення, розповсюдження і доступ до дитячої порнографії. Адже анонімність, яку забезпечують певні онлайн-платформи, дозволяє злочинцям поширювати цей контент, залишаючись невиявленими. Система покарання розрахована таким чином, що зумовлює покарання за розповсюдження дитячої порнографії у вигляді позбавлення волі строком до 6 років. Сплине цей строк, і злочинці знову беруться до справи, адже гроші вони отримують за свою брудну справу чималі. В Інтернеті є безліч людей з різними формами сексуальних девіацій, як то педофілія, які віддадуть будь-які гроші за дитячий порнографічний контент, щоб задовольняти свої хворі фантазії.
У деяких випадках бідність і економічна нерівність можуть змушувати батьків або опікунів експлуатувати своїх дітей, створюючи дитячу порнографію з метою отримання фінансової вигоди.
Всі ці причини, наче клубок ниток, переплітаються і впливають одна на одну, утворюючи складну систему, яка сприяє виникненню та поширенню дитячої порнографії у світі.
Витоки еротичного мистецтва
Захоплення людським тілом завжди було частиною людської культури, мистецтва і самовираження. Однак перетворення цього інтересу на кримінальну порнографію відбулося через низку факторів, включаючи соціальні, культурні, юридичні та моральні аспекти.
Історія порнографії охоплює кілька тисячоліть і відображає розвиток людської культури, суспільства та технологій. Хоча сучасна порнографія часто асоціюється з друкованими матеріалами, фотографією та відео, її корені сягають ще давніх часів.
Перші приклади еротичного мистецтва можна знайти в доісторичних наскельних малюнках і скульптурах. Відомі венери з Віллендорфа та інших місць, які створювалися ще в палеоліті (близько 25 000 років тому), зображують жіночі тіла з акцентом на статеві ознаки, що може свідчити про їхнє використання в ритуальних чи еротичних цілях.
У стародавніх цивілізаціях, таких як Єгипет, Греція, Рим, Індія та Китай, також існували різні форми еротичного мистецтва. Наприклад, в Індії відома “Камасутра” — стародавній індійський текст, що містить детальні описи сексуальних практик. У Помпеях і Геркуланумі археологи виявили численні фрески та скульптури, які відкрито зображували сексуальні акти.
Під час середньовіччя в Європі відкриті зображення сексуальності були менш поширеними, головним чином через вплив Церкви, яка вважала сексуальні зображення гріховними. Проте еротичні сюжети все ще існували, наприклад, у формі мініатюр в манускриптах та ілюстрацій до поем.
З початком Відродження в XV столітті в Європі повернувся інтерес до людського тіла та сексуальності. Художники, такі як Тіціан і Рафаель, створювали роботи, які містили еротичні елементи. Винахід друкарства у XV столітті також сприяв поширенню еротичних матеріалів.У XVIII столітті порнографія стає більш доступною завдяки розвитку друкарства та книговидання. З’являються перші порнографічні романи, такі як “Фанні Гілл” Джона Клеланда, виданий у 1748 році. У XIX столітті еротичні фотографії стають популярними, а розвиток техніки друку дає можливість масового тиражування порнографічних матеріалів.
У ХХ столітті винахід кінематографа і відеокамер відкрив нову еру для порнографії. У 1970-х роках з’являються перші порнографічні фільми для широкого прокату, які принесли значні прибутки і зробили порнографію частиною поп-культури. Також у цей час починає розвиватися порнографія на магнітних носіях (відеокасети), що робить її ще більш доступною для широкої аудиторії.
Сучасна порнографія зазнала величезних змін з появою Інтернету в 1990-х роках. Вебсайти, потокове відео і соціальні мережі надали нові можливості для поширення та споживання порнографічного контенту.
У багатьох суспільствах сексуальність історично була пов’язана з моральними та етичними нормами, які визначають, що є прийнятним, а що ні. Коли мова заходить про порнографію, деякі суспільства вважають її порушенням цих норм, особливо коли вона порушує такі цінності, як захист неповнолітніх, приватність, гідність, або повага до людської гідності.
У випадку з порнографією, яка створюється без згоди всіх учасників (наприклад, порнографія з участю дітей, зйомка прихованою камерою, “помста-порно”), така діяльність є неетичною і незаконною. Згода є ключовим елементом у визначенні того, чи є сексуальна активність законною або злочинною. Без згоди будь-яке використання зображень тіла чи сексуальних актів вважається порушенням прав особи.
У різних культурах і в різні історичні періоди сексуальність і оголення сприймалися по-різному. Наприклад, в деяких культурах оголене тіло вважалося природним і нормальним, тоді як в інших суспільствах на нього дивилися як на щось, що має бути приховане. З розвитком суспільств і їхніх правових систем, норми, що регулюють сексуальність, також змінювалися. Це призвело до різного ставлення до того, що є прийнятним, а що ні. Багато релігій вважають сексуальність священною або, навпаки, небезпечною, що вплинуло на законодавство в багатьох країнах. Релігійні норми часто диктують, що є морально прийнятним, і в деяких суспільствах ці норми були кодифіковані в закони.
З розвитком технологій і зростанням доступності порнографічного контенту через Інтернет з’явилися нові форми експлуатації, такі як нелегальний обмін контентом і “помста-порно”. Законодавство в таких випадках намагається впоратися з новими викликами, щоб захистити людей від незаконної експлуатації і зловживань.
Зарубіжний досвід протидії розповсюдженню дитячої порнографії
Кожна країна бореться з поширенням дитячої порнографії своїми методами. Більшість країн мають закони, що криміналізують виробництво, поширення, зберігання та перегляд дитячої порнографії. Ці закони передбачають суворі покарання, включаючи тривалі терміни ув’язнення та значні штрафи. У деяких країнах навіть передбачено довічне ув’язнення за особливо тяжкі злочини, пов’язані з дитячою порнографією.
Наприклад, зберігання дитячої порнографії у Великобританії вважається кримінальним правопорушенням, а за спробу скачати її з Інтернету на порушника накладається штраф у розмірі 150 тис длр. А от Японія більш жорстка в цьому питанні і позбавляє правопорушників волі строком до трьох років. Канада ухвалила закон, згідно з яким спроба лише загуглити контент, пов’язаний з дитячою порнографією вже вважається кримінальним злочином, навіть якщо обвинувачений нічого не знайшов.
Та найбільш деталізованим щодо ставлення до дитячої порнографії можна вважати законодавство США, яке містить чітке визначення поняття “дитяча порнографія”, положення щодо дитячої порнографії саме в мережі Інтернет. Положення законодавства США вимагають від провайдерів обов’язкової звітності щодо наявності дитячої порнографії на вебсайтах. Такі матеріали не тільки обов’язково видаляються, а й слідує покарання їх власників.
Варто зазначити, що злочини, пов’язані з дитячою порнографією, часто мають транскордонний характер, тому міжнародне співробітництво є ключовим. Організації, такі як Інтерпол, Європол та Інтерпол, працюють разом з національними правоохоронними органами для виявлення, розслідування та переслідування злочинців. Також існують міжнародні угоди, наприклад, Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність (Будапештська конвенція), яка сприяє співробітництву між країнами у боротьбі з кіберзлочинністю, включаючи дитячу порнографію.
Багато країн і міжнародних організацій створюють мережі “гарячих ліній” та онлайн-платформи, де люди можуть анонімно повідомляти про випадки дитячої порнографії. Ці платформи часто працюють у співпраці з правоохоронними органами та організаціями захисту прав дітей для швидкого реагування на повідомлення.
Технологічні компанії активно працюють над блокуванням та видаленням дитячої порнографії з Інтернету. Деякі країни впроваджують заходи цензури, щоб обмежити доступ до вебсайтів, що розміщують дитячу порнографію. Наприклад, Google, Microsoft, Facebook впроваджують спеціальні алгоритми та інструменти для виявлення і блокування дитячої порнографії на своїх платформах. Наприклад, Microsoft розробила технологію PhotoDNA, яка допомагає ідентифікувати та видаляти зображення дитячої порнографії з інтернету. Інші технології включають машинне навчання та штучний інтелект для виявлення забороненого контенту.
Невинність дітей — це найцінніший скарб нашого суспільства, але ця невинність уражена страшною загрозою, яка невблаганно і жорстоко підриває основи їхнього захисту. Порнографічні злочини проти дітей — це не просто цифри та статистика, це реальні трагедії, які залишають глибокі шрами на душах найменших і найуразливіших членів нашого суспільства.
Кожен випадок такого злочину — це крик про допомогу, який не можна ігнорувати. Ми не можемо стояти осторонь, коли мова йде про захист дітей. Суспільство повинно об’єднати свої зусилля, щоб забезпечити дієвий захист, посилити закони і вжити всіх можливих заходів для попередження таких злочинів. Батькам слід буди уважними до своїх дітей, а не тицяти їм в руки телефон чи планшет зі словами “Іди пограйся, бо мені ніколи”. Адже ви лишаєте свою дитину наодинці з глобальним цифровим світом, який не завжди дружній та готовий навчати лише корисному. Треба чітко розуміти, що найбільша загроза доступу до порнографії пов’язана саме з необмеженим доступом дітей до ґаджетів у віці, коли вони ще інтелектуально та психологічно не підготовлені до всіх ризиків, з якими можуть зіткнутися у сучасному світі. Давайте разом створимо середовище, де невинність не тільки захищена, але й свято шанована. Це не просто обов’язок, а моральний імператив кожного з нас.
