Кожна нова трагедія під час війни — це не просто черговий страшний епізод, а біль, який ми переживаємо всі разом. Трагедії, що забирають життя українських військових, нагадують нам про те, що висновки з попередніх помилок не зроблені, а жахливі наслідки неправильних рішень лише накопичуються. Випадок, коли десятки військових загинули, а понад 300 отримали поранення під час ракетного удару по полтавському Інституту зв’язку, став черговим нагадуванням про те, що війна вимагає не тільки мужності, але й мудрості керівництва в прийнятті рішень.
Чи можна було уникнути цієї трагедії? Відповідь очевидна: так. Коли молоді люди, які тільки починають свій шлях до служби, опиняються в ситуації, що їхнє життя висить на волосині через відсутність належних заходів безпеки, виникає питання про компетентність керівництва. Чи розуміє воно, що РФ продовжує використовувати тактику масових ударів по скупченням військових? Чому так багато людей було зібрано в одному місці, яке стало легкою мішенню для ворога? Трагедія в Полтаві, яка відбулася 3 вересня, лише одна з багатьох, але, на жаль, не остання, якщо висновки не будуть зроблені негайно.
День за днем після цієї трагедії соціальні мережі наповнювалися повідомленнями про похорони загиблих військовослужбовців — людей різного віку, з різних куточків України, з різними життєвими історіями. Хтось уже мав за плечима бойовий досвід, хтось щойно почав свою службу, а дехто тільки навчався. Інститут зв’язку в Полтаві, де вони навчалися або проходили кваліфікацію, став для них місцем останнього шляху.
Цей випадок є черговим болючим ударом по серцях родин, які втратили своїх рідних. Родичі загиблих з болем кажуть, що втрат можна було уникнути. “Ворог у нас один, але втрати — це результат недбалості”, — вважають вони. Відсутність координації, халатність, прорахунки командування — ось що обурює людей найбільше. Достеменно відомо, що кількість поранених тримають у таємниці через міркування безпеки, але навіть їх родичам важко дізнатися всю правду про стан їх здоров’я. Лікарні не дають доступу до поранених без згоди військового керівництва. А журналісти, які намагалися отримати коментарі, отримали відмови навіть через знайомих.
Після трагедії в Полтаві за розслідування взялися не лише правоохоронці, але й Головна інспекція Міноборони, військова служба правопорядку та командування Сухопутних військ. Державне бюро розслідувань також відкрило справу щодо недбалості військових. Чи понесе керівництво навчального закладу відповідальність за скупчення сотень військових в одному місці, де їх можна було легко атакувати, поки незрозуміло. Командування Інституту зв’язку заявляє, що жодних масових заходів того дня не проводилося, не було ні шикувань, ні інструктажів. Це підтверджують і органи, які займаються розслідуванням. Проте залишається питання: чому не було прийнято рішення про розосередження військових раніше? Чи не варто було зробити висновки з попередніх подій, щоб не допустити такої кількості жертв? Питань більше, ніж відповідей.
Ірина Фріз, членкиня комітету з нацбезпеки та оборони, зазначає, що в таких випадках важливо спиратися на факти, а не на емоції. “Не можна будувати висновки тільки на припущеннях або чутках. Давайте почекаємо, яку доказову базу підготують правоохоронні органи”, — каже вона. Але чи зможуть ці докази переконати родичів загиблих, що трагедії можна було уникнути?
Слід наголосити, що випадок в Полтаві не є першим, коли РФ завдає удару по місцях скупчення українських військових. І це ставить перед суспільством і військовим керівництвом питання: чому не робляться висновки з попередніх подій? Ще 13 березня 2022 року стався ракетний удар по Яворівському військовому полігону. Тоді загинули 64 людини, а понад 150 отримали поранення. Через тиждень, 18 березня, ракета влучила в місце розташування миколаївських морпіхів. За деякими даними, тоді загинули щонайменше 110 військовослужбовців, а поранення отримали понад 100 людей. 17 травня 2022 року стався черговий ракетний удар, того разу по казармах навчального центру “Десна”, де загинуло 87 людей, а десятки досі вважаються зниклими безвісти.
Однак на цьому трагедії не закінчилися. 3 листопада 2023 року російська ракета влучила в шикування 128-ї гірсько-штурмової бригади в селі Зарічне Запорізької області. Тоді загинули 19 військовослужбовців. Це був удар під час нагородження військових з нагоди свята.
Українці ще не відійшли від трагедії у Полтаві, як 4 вересня стало відомо про ще один ворожий ракетний удар по шикуванню військових. Цього разу це сталося поблизу Бездрика в Сумській області. Це вже другий випадок в цьому місяці — напередодні, вранці 3 вересня, дві російські балістичні ракети ОТРК “Іскандер-М” влучили по території навчальної частини в Полтаві, в результаті було частково зруйновано будівлю Інституту звʼязку. Тоді загинуло понад 50 осіб, поранення дістали ще майже 300. Загиблих серед курсантів немає, оскільки вони спустилися в укриття, проте постраждали мобілізовані та контрактники.
Чому командування продовжує проводити шикування, якщо за словами військових, вони заборонені під час війни? Чому ці події не стали сигналом для військового керівництва, що тактика ворога не змінюється? Зараз експертне середовище активно обговорює ці питання. Ставка Верховного головнокомандувача мала б уже давно видати розпорядження щодо розосередження військових навчальних закладів і всіх силових структур загалом. Збирати сотні людей в одному будинку на військовому об’єкті після численних ракетних ударів — це злочин, як вважають багато експертів.
У багатьох країнах світу військові навчальні заклади знаходяться в постійній готовності до евакуації або переїзду на нові локації у випадку підвищеної загрози. В Україні, на жаль, така практика майже не застосовується. Військові курсанти і далі змушені ходити до навчальних закладів у формі, що робить їх ще більш помітними для ворога.
Скупчення сотень людей в одному корпусі навчального закладу — це непростимий прорахунок, але не просто прорахунок — це пряма відповідальність керівництва. При цьому кожне зволікання з впровадженням належних заходів безпеки коштує життів. Гинуть молоді люди, які могли б служити і захищати свою країну, якби були вжиті правильні заходи. РФ не пустила би балістичні ракети, якби не мала чіткого підтвердження, що багато військових знаходяться у визначеному місці. Це елементарно спостерігається з вулиці, тому скоригувати удари міг будь-хто.
Після удару по Полтаві командування Сухопутних військ пообіцяло посилити заходи щодо убезпечення особового складу і перевірити дисципліну в частинах. Але чи достатньо цього, щоб уникнути подібних трагедій у майбутньому? Чи з’являться нові підземні бункери для захисту курсантів? Можливо, частину навчання слід проводити на території країн НАТО, як пропонували деякі експерти. Але поки що існує найочевидніше рішення — негайне розосередження особового складу, щоб не допускати скупчення великої кількості людей в одному місці. Однак, окрім цього, потрібно робити більше. Щоб запобігти новим трагедіям, слід не тільки розосередити військові об’єкти, але й ввести чіткі нормативно-правові акти, які передбачатимуть особисту відповідальність командирів і начальників усіх рівнів за недопустимі скупчення військових в одній будівлі. Лише так можна буде уникнути повторення подібних катастроф.
Також потрібно чітко усвідомлювати, що релокація великого навчального закладу — це складний процес, але не неможливий. В багатьох військових частинах світу це стандартна практика. В Україні ж, на жаль, подібні рішення приймаються дуже рідко, і навіть ті, що приймаються, не завжди втілюються в життя.
Описані трагедії поставили вкрай важливе питання про відповідальність військового керівництва за життя військових. Зараз ми бачимо лише абстрактні обіцянки “вжити заходів”. Але реальні зміни можливі лише тоді, коли вище військове керівництво нарешті усвідомить, що відповідальність за подібні трагедії лежить на них. Трагедії можна було уникнути! І якщо висновки не будуть зроблені, ми ризикуємо втратити ще більше життів у майбутньому.
