Соціальна

Зруйновані долі: як війна роз’єднує українські сім’ї

Війна в Україні залишає після себе не лише руїни міст і зруйновану інфраструктуру, але й глибокі рани в душах людей, вона стала справжнім випробуванням для багатьох сімей. За понад два роки вони стикнулися з довготривалою розлукою, деякі з них опинилися на межі виживання, тому змушені були розпастися.

Масова міграція та вимушене розлучення

Однією з головних причин руйнування сімей стала масова міграція. Мільйони українців, рятуючись від війни, були змушені покинути свої домівки та шукати притулок в інших регіонах країни або за кордоном. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, понад 8 мільйонів українців стали внутрішніми переселенцями, а ще близько 6 мільйонів виїхали за межі України.

Історія родини Іванченків з Маріуполя є яскравим прикладом цієї тенденції. Після початку інтенсивних обстрілів вони вирішили евакуюватися до Польщі. Проте чоловік був змушений повернутися до України, залишивши дружину та двох дітей у Кракові. В результаті, родина вже більше двох років живе роздільно, підтримуючи зв’язок лише через відеодзвінки. Близькість між чоловіком і жінкою надовго була втрачена, тому вони вирішили розлучитися.

Економічні труднощі та їх вплив на стосунки

Економічні наслідки війни також відіграють значну роль у руйнуванні сімей. Втрата роботи, зростання цін на продукти та житло, а також нестабільність доходів призводять до стресу та конфліктів у родинах. За даними Державної служби статистики України, рівень безробіття в країні зріс до 10,5%, що є найвищим показником за останні десять років.

Приклад родини Дмитра Онищенка з Харкова ілюструє цю типову для багатьох проблему. Чоловік втратив роботу на заводі, який був зруйнований під час бойових дій. Його дружина, Катерина, працює медсестрою і є єдиним годувальником у сім’ї. Постійні фінансові труднощі призвели до зростання напруги в родині, частих сварок і, зрештою, до розлучення.

“Ми постійно сварилися через гроші. Я працювала майже цілодобово, а він відчував себе нікчемним через те, що не міг забезпечити родину. Це стало причиною нашого розлучення”,- каже Катерина.

Психологічний тиск та емоційні проблеми

Психологічний тиск, спричинений війною, також сприяє руйнуванню сімейних зв’язків. Постійний страх за своє життя та життя близьких, втрата близьких друзів та родичів, а також емоційне вигорання призводять до депресії, тривожних розладів та інших психологічних проблем. За даними Міністерства охорони здоров’я України, кількість звернень до психологів та психотерапевтів за останній рік зросла на 30%.

Родина Андрієнків з Києва, яка втратила свого сина під час бойових дій на Донбасі, є прикладом цієї тенденції. Втрата дитини призвела до глибокої депресії у матері, яка потребувала тривалої психотерапії. Чоловік, не витримавши постійного стресу та емоційної напруги, залишив родину, що ще більше ускладнило ситуацію.

Соціальна ізоляція та втрата підтримки

Соціальна ізоляція, викликана війною, також сприяє руйнуванню сімей. Вимушені переселенці часто опиняються в нових громадах без підтримки родичів та друзів. Відсутність соціальних зв’язків призводить до почуття самотності та відчуження, що негативно впливає на сімейні стосунки.

Окрім вимушених розлучень, війна також стала каталізатором свідомих рішень про розрив відносин. Багато пар, які раніше мали проблеми у стосунках, вирішують розійтися, вважаючи, що у нинішніх умовах їм буде легше окремо.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Війна і наркотики: нові маршрути зла

Сім’ї військових

Чоловіки та жінки йдуть на фронт, залишаючи своїх близьких, й іноді ці розлуки стають остаточними. Незважаючи на те, що військові отримують заробітну плату, фінансові труднощі все одно виникають в сім’ях. Особливо це стосується тих, хто повертається з пораненнями і не може працювати, при цьому великі гроші витрачаються на лікування та реабілітацію. Це є однією з причин розлучень. Крім того, не кожна жінка здатна погодитися жити з інвалідом, і це є дуже важким, але вкрай актуальним питанням.

Довготривала відсутність військового через службу також створює значні проблеми українським сім’ям. Чоловіки і жінки звикають жити окремо, і коли військовий повертається, часто виникають труднощі у відновленні зв’язку. Іван, контрактник, повернувся додому після двох років служби з численними пораненнями. Тетяна, його дружина, була змушена працювати на двох роботах, щоб забезпечити родину.

“Коли чоловік повернувся, ми вже не були тією родиною, яка була до війни. Він був постійно дратівливий, а я була виснажена. Наші діти навіть не впізнавали поведінку свого батька. Після кількох місяців таких конфліктів я вирішила розлучитися, не бачачи іншого виходу”, – розповідає Тетяна.

Військові, які повертаються з фронту, часто стикаються з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Постійні бої, втрати побратимів, невизначеність і страх залишають в них глибокий слід. Один із таких випадків трапився з Андрієм, молодим офіцером, який провів на передовій більше року. Повернувшись додому, він вже не міг знайти спокою. Нічні кошмари, агресія та замкнутість стали його постійними супутниками. Його дружина Марина розповідає:

“Я бачила, як він страждає, але не могла допомогти. Він відмовлявся від будь-якої допомоги, навіть від моєї. Мені з ним стало важко жити, тому думаю розлучитися, хоча дуже його кохала”.

Марина каже, що для неї це є найважчим рішенням у житті, але вона не бачить іншого виходу:

“Він більше не є тим чоловіком, якого я знала. Війна його змінила, і я не можу витримати всього цього”.

Дійсно, військові, які повертаються з фронту, часто змінюються. Вони стають іншими людьми, і це впливає на їхні стосунки з родинами. Олександр, ветеран, каже:

“Я повернувся додому іншим чоловіком. Моя дружина не могла зрозуміти мене, а я не міг зрозуміти її. Війна змусила мене переосмислити багато речей, і родина виявилася однією з жертв цих змін”.

Віктор, який служить під Харковом, в нашій розмові додає:

“Довготривала розлука зробила нас чужими. Коли я повернувся, ми з дружиною вже не могли знайти спільну мову. Ми стали зовсім різними людьми”.

Війна змінює не тільки життя тих, хто бере в ній участь, але й тих, хто чекає на них вдома. Очікування може стати нестерпним випробуванням для багатьох жінок, чиї чоловіки служать на фронті. Деякі з них, зіштовхуючись з довготривалою розлукою та невизначеністю, знаходять нові шляхи для свого життя за кордоном, де їм вдається побудувати нові стосунки та знайти кращий рівень життя.

Кожен день, проведений без коханого поруч, стає для жінок випробуванням. Невпевненість у завтрашньому дні, постійний страх за життя чоловіка та відсутність підтримки роблять життя українок, чиї чоловіки на фронті, дуже складним.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Де межа між вихованням і доносом: чи варто дітям вчитися скаржитися на батьків і маніпулювати законом

Ольга, дружина військового з Дніпра, розповідає:

“Коли мій чоловік пішов на фронт, я думала, що зможу витримати це. Але місяці перетворювалися на роки, і я залишалася одна з дітьми. Я не знала, чи він повернеться живим, і цей страх з’їдав мене зсередини”.

“Час і відстань нікого не роблять щасливими. Жінкам потрібна увага, а на великій дистанції це неможливо. У всіх стресових ситуаціях кожен переживає по-своєму. Жінки за кордоном бачать зовсім інше життя і вже не хочуть повертатися назад.

Я не знімаю з себе відповідальність за розрив з дружиною, проблеми наших стосунках існували і до початку війни. Однак розлука лише поглибила наші конфлікти: ревнощі, підозри, недовіра”, – розповідає військовослужбовець Валерій.

Деякі жінки, шукаючи безпеки та кращого життя для себе та своїх дітей, вирішують емігрувати. Вони знаходять роботу, створюють нові стосунки з іноземцями і поступово адаптуються до нового середовища. Саме це стає причиною розлучення, адже нове життя за кордоном приносить нові почуття, можливості та перспективи.

Тетяна, яка переїхала до Німеччини, коли її чоловік був на фронті, ділиться своїм досвідом:

“Я поїхала заради дітей, хотіла забезпечити їм безпечне майбутнє. Там я знайшла роботу, познайомилася з чудовими людьми і зрозуміла, що можу жити інакше. Там я зустріла іншого чоловіка і між нами виникла любов. Коли чоловік повернувся у відпустку з фронту, ми вже були занадто різними людьми, і не змогла повернутися до старого життя”.

За кордоном жінки часто зустрічають нових партнерів, які стають для них підтримкою і допомагають почати нове життя. Це не завжди означає, що вони забувають про своїх чоловіків на фронті, але вони розуміють, що мають право на щастя і стабільність.

Анна, яка виїхала до Польщі, коли її чоловік був мобілізований, розповідає:

“Я довго чекала, підтримувала його, але потім зрозуміла, що він не повернеться таким, яким був раніше. Я зустріла людину, яка допомогла мені відчути себе знову живою. Ми з чоловіком вирішили розлучитися, і я не шкодую про своє рішення”.

Не слід засуджувати таких жінок, варто розуміти, що їх рішення будувати нове життя за кордоном не завжди є зрадою. Це часто вимушений крок для виживання та забезпечення безпеки своїх дітей, і кожна історія є унікальною, складною та має свої причини розлучення. Війна випробовує людей на міцність, змушуючи їх приймати складні рішення. Не кожна жінка здатна чекати на свого чоловіка-військового, адже життя без нього стає надто складним і небезпечним. Але й військовим треба вірити, що після війни їх життя теж зміниться на краще, вони знайдуть своє щастя в інших відносинах.

Війна не лише руйнує міста і села, але й змінює долі людей. Вона випробовує кожного з нас на міцність і змушує робити вибір, який іноді здається неможливим. Давайте будемо людяними, підтримуючи один одного, бо саме це допоможе відновити наші родини і повернути віру в майбутнє.

Оксана Іщенко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку