Наркотична залежність була актуальною проблемою суспільства ще задовго до початку війни, проте тепер вона набула нових, загрозливих масштабів. Під час війни, коли життя перекидається з ніг на голову, а нормальність стає розмитим спогадом, люди шукають способи втечі від реальності. Стрес, біль втрат і невпевненість у майбутньому стають живильним середовищем для наркотичної залежності. Війна не лише приносить горе і розруху, але й відкриває двері перед тіньовою економікою, де наркотики стають доступними як ніколи. Сьогодні ми спостерігаємо, як ця проблема перетворюється на справжню епідемію.
Вражаючі масштаби наркотичної залежності
За даними онлайн-опитування, що провів Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України, 63,7% респондентів повідомили, що хоча б раз в житті вживали наркотики. Причому чоловіки частіше схильні вживати наркотики, ніж жінки, про що свідчить 81,2% чоловічої статі проти 50,3% – жіночої. Вікова група, що схильна до вживання наркотиків – це в основному люди від 25 до 34 років. Серед причин, що спонукали вжити наркотик, респонденти назвали:
- заради експерименту чи розваги – люди віком від 25 до 34 років(52,5%);
- для зняття стресу – люди віком від 35 до 44 років (48,9%).
Повномасштабне вторгнення в Україну стало на заваді відстеження цих даних в наступні роки, та й взагалі, відстежити жертв розповсюдження продукції “чорного ринку” майже неможливо. За даними незалежних експертів кількість наркозалежних в Україні — 1,5-2 мільйона осіб, що в десятки разів перевищує різні офіційні цифри. Темпи наркоманії збільшуються щорічно в середньому на 8-10% , стрімко поповнюючи армію наркозалежних.
Лише уявіть на мить, що чекає на суспільство, де більшість людей стали залежними від наркотиків. Вулиці наповнені хаосом, адже люди втрачають контроль над собою та своїми діями. Робочі місця пустують, економіка розвалюється, оскільки продуктивність падає до нуля. Кримінальна активність зростає, адже наркотики стають основною валютою і джерелом доходу. Сім’ї розпадаються, діти залишаються без догляду і захисту, а громадські інституції не справляються з потоком проблем. Моральні цінності руйнуються, суспільство деградує, а майбутнє стає невизначеним і темним. Здоров’я нації стрімко погіршується, лікарні переповнені, а смертність зростає. Це не просто проблема окремих людей – це катастрофа для всього суспільства.
“Оціночна кількість людей, які вживали наркотики під час війни, це 300 тисяч людей. Ми маємо свідчення з тих країн, які перенесли війну, що війна посилює ризиковану поведінку. Тобто ми будемо мати зростання споживання наркотиків, ВІЛ-інфекції, якщо ми не будемо впроваджувати програми замісної терапії”, – закликає до превентивних дій представниця ініціативи PEPFAR Наталія Подольчак.
Наркотики і війна
Не обійшла проблема наркотиків і військових, хоча про це не прийнято казати. Однак військовослужбовці є соціальною групою всього українського суспільства, тому вони не можуть знаходитися осторонь суспільних явищ. Слід зазначити, що на війнах вживання наркотиків не є чимось новим. Під час Веймарської республіки в Берліні наркотики були широко доступні, і столиця Німеччини стала одним із центрів вживання різних заборонених речовин. Однак, коли нацисти прийшли до влади в 1933 році, вони жорстко придушили вживання наркотиків, оголосивши їх поза законом.
Пізніше, у 1937 році, нацисти розробили і запатентували новий препарат на основі метамфетаміну — первітин. Цей стимулятор був здатний підвищувати фізичну витривалість і моральний дух солдатів, дозволяючи їм залишатися бадьорими протягом тривалого часу і відчувати ейфорію. Окрім звичайних таблеток дозою 3 мг, нацисти також випускали шоколадні цукерки Hildebrand, що містили 13 мг первітину кожна, що значно перевищувало звичайну дозу.
У розпал війни, в липні 1940 року, німецькі збройні сили отримали понад 35 мільйонів доз первітину з заводу Temmler у Берліні. Ці таблетки масово використовувалися солдатами Вермахту і пілотами Люфтваффе під час вторгнення до Франції. За свідченнями, німецькі солдати, під впливом первітину, були здатні не спати і маршувати без перерви протягом 36-50 годин, долаючи складний рельєф і відсутність сну, що значно посилювало їх бойову ефективність.
Історик Норман Олер зазначає, що саме первітин став ключовим фактором у швидкому захопленні Франції нацистами. Він підкреслює, що Вермахт не був таким сильним, як союзники, а Гітлер, усвідомлюючи слабкість свого війська та нестачу ресурсів, був змушений покладатися на стимулятори, щоб компенсувати чисельну і технічну перевагу противника. У результаті цього німці змогли просунутися набагато швидше, ніж очікували союзники.
До кінця війни, коли Німеччина вже програвала, фармацевт Герхард Оржечовський розробив новий препарат — жувальну гумку з кокаїном, яка дозволяла пілотам однієї людини підводних човнів залишатися бадьорими і не спати кілька днів поспіль. Проте тривале використання цих препаратів у замкнених просторах призводило до серйозних психічних розладів серед військових. У 1945 році, після того як союзники бомбардували заводи Temmler, виробництво первітину і евкодолу було припинено, що поклало край масовому вживанню наркотиків нацистськими військами.
Варто зазначити, що наркотики використовували не лише нацисти. Союзники також застосовували амфетаміни для підтримки бойового духу і підвищення витривалості своїх солдатів. Американським пілотам-бомбардувальникам давали амфетаміни, щоб вони могли залишатися бадьорими і зосередженими під час тривалих місій. У військових архівах Лоріе в Онтаріо, Канада, є записи, які свідчать про регулярне вживання сульфату бензедрину в дозах від 5 до 20 мг кожні п’ять-шість годин. За підрахунками, мільйони доз амфетамінів були спожиті союзниками під час Другої світової війни, зокрема під час висадки в Нормандії і вторгнення на Тараву.
Під час війни важко підтримувати ефективну роботу правоохоронних органів, що призводить до зростання незаконного обігу наркотиків. Через військові дії в багатьох регіонах України доступ до медичних послуг значно ускладнився. Лікарні та реабілітаційні центри можуть бути зруйновані або перенавантажені через потреби поранених та хворих, що ускладнює надання спеціалізованої допомоги наркозалежним. Деякі заклади були змушені закритися або переміститися, що створює перешкоди для безперервного лікування наркозалежних осіб, зокрема у програмах замісної підтримувальної терапії (ЗПТ). Військові дії спричинили перебої в логістиці та постачанні медикаментів, включаючи ті, що використовуються в програмах ЗПТ (метадон, бупренорфін). Це особливо впливає на людей, які залежать від постійного доступу до цих ліків, і може призвести до зростання випадків передозування та повернення до нелегальних наркотиків.
Багато людей були змушені покинути свої домівки через бойові дії, що призвело до зростання внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Ці люди можуть мати обмежений доступ до медичної допомоги та соціальної підтримки, включаючи лікування від наркозалежності. Крім того, міграція може сприяти поширенню наркотиків у нових регіонах.
Наркотрафік під час війни
Війна в Україні не лише змінила геополітичну ситуацію в Європі, але й мала серйозний вплив на кримінальний світ. Згідно зі звітом Європейського моніторингового центру з наркотиків і наркотичної залежності та Європола, війна на сході України вплинула навіть на глобальні маршрути наркотрафіку. Зокрема, Україна, яка раніше була важливим транзитним пунктом для героїну, тепер опинилася в центрі змін у постачанні наркотиків до ЄС. Згідно звіту основні шляхи включають Балканський, Південний, Кавказький та Північний маршрути. Зокрема, Кавказький маршрут передбачав транспортування великих партій опіатів з Ірану до Європи, включаючи перевезення наркотиків через Чорне море до Болгарії, Румунії та України.
Україна довгий час була важливим перевалочним пунктом і місцем зберігання героїну, який надходив по північному та кавказькому маршрутах. Наркотики спочатку доставляли до порту Одеси, а потім переправляли до Румунії або Болгарії. Україна також використовувалася як місце для зберігання великих партій героїну, подібно до Молдови. У звіті зазначається, що деякі члени турецьких (етнічних курдських) злочинних угруповань, які перебували в Німеччині, переїхали до України та Молдови, де заснували підставні компанії для зберігання наркотиків.
Схема транспортування героїну працювала наступним чином: вантажі проходили перевірку в портах, а потім переміщалися в інші країни для тимчасового зберігання або перепакування перед подальшим розповсюдженням до кінцевих пунктів призначення. У цей час злочинні угруповання оцінювали можливі ризики виявлення вантажу.
Проте, через війну морські маршрути, зокрема поромне сполучення між Одесою та Батумі (Грузія), були перервані, а торгівля перенаправлена до Румунії, Молдови та Болгарії. Ці зміни значно вплинули на незаконний обіг героїну.
Зараз злочинні угруповання змушені шукати нові шляхи для постачання героїну до Європи, оскільки звичні маршрути стали недоступними. Одним із потенційних нових шляхів може стати транзит через країни Балтії. Крім того, через повномасштабне вторгнення РФ, значна кількість героїну, яка була доставлена до України, залишилася на її території. Проте експерти вважають, що наркотики все одно можуть бути перевезені до ЄС, використовуючи сухопутні шляхи або конвої з гуманітарною допомогою та біженцями.
Ще одним значним маршрутом постачання героїну, який зараз використовується обмежено, є Північний шлях, що проходить з Афганістану до Таджикистану, а потім через Киргизстан або Узбекистан до Казахстану, далі через Росію і до ЄС. Зміни в політичній та безпековій ситуації на кордонах європейських країн з РФ, а також санкції проти Росії значно ускладнили транспортування героїну цим маршрутом.
Слід зазначити, що злочинні угруповання намагаються адаптувати Кавказький і Північний шляхи до нових умов транспортування наркотиків. Однак, з огляду на обмеження, можна припустити, що активність на Балканському та Південному напрямках невдовзі зросте. Також у звіті йдеться про рішення талібів заборонити вирощування опійного маку в Афганістані, що підтверджується даними ООН, які свідчать про скорочення вирощування на 95%. Однак, попри це, ознак зменшення кількості героїну на європейському ринку поки що не спостерігається, що свідчить про адаптивність та стійкість наркокартелів у нових умовах.
Досвід зарубіжних країн у боротьбі з наркозалежністю
Згідно зі звітом Всесвітньої доповіді про наркотики, опублікованій Управлінням ООН з наркотиків і злочинності, у всьому світі понад 11 мільйонів людей вживають ін’єкційні наркотики, половина з яких живе з гепатитом С. В країнах Європейського Союзу кожний четвертий громадянин вживав наркотики хоча б один раз у житті. Громадяни країн Європейського Союзу щорічно витрачають біля 24 млрд євро на придбання незаконних наркотиків.
Досвід різних країн у боротьбі з наркозалежністю значно відрізняється, і деякі з цих підходів вважаються особливо ефективними. Наприклад, Португалія прийняла рішення декриміналізувати всі види наркотиків. Замість кримінального переслідування, людей, які вживають наркотики, спрямовують на лікування та реабілітацію. Цей підхід призвів до зменшення рівня вживання наркотиків, зниження смертності від передозування та зменшення поширення ВІЛ/СНІДу серед наркозалежних.
Швейцарія ввела програми контролю наркотиків, які включають надання наркозалежним медично чистого героїну в контрольованих умовах, а також доступ до психологічної підтримки та соціальної реінтеграції. Цей підхід допоміг знизити рівень злочинності, пов’язаної з наркотиками, і покращити якість життя наркозалежних.
У Нідерландах діє політика, яка відрізняє “м’які” наркотики (такі як марихуана) від “твердих” наркотиків. Вживання марихуани допускається у спеціальних місцях — “кава шопах”, а продаж інших наркотиків залишається криміналізованим. Це допомагає зменшити контакт молоді з небезпечними наркотиками та організованою злочинністю.
Ісландія зосередилася на профілактиці наркозалежності серед молоді, ввівши національні програми з підвищення фізичної активності, залучення до культурних заходів та навчання життєвим навичкам. Завдяки цим заходам рівень вживання наркотиків серед молоді значно знизився.
У Канаді діють програми зменшення шкоди, які включають забезпечення чистими голками та шприцами, а також роботу “ін’єкційних кімнат”, де наркозалежні можуть безпечно вживати наркотики під наглядом медичного персоналу. Це зменшило кількість смертей від передозування та захворювань, що передаються через кров.
США переглянули свою наркополітику, пройшовши шлях від жорсткого підходу до боротьби з наркотиками через криміналізацію та ув’язнення осіб, пов’язаних з вживанням або розповсюдженням наркотиків до застосування до них лікування та реабілітаційних заходів. Деякі штати США декриміналізували вживання марихуани або навіть повністю легалізували її. Це дозволило знизити навантаження на судову систему та зосередити ресурси на більш небезпечних наркотиках. Федеральний уряд також бере активну участь у боротьбі з наркотиками, фінансуючи різні програми лікування та профілактики, а також підтримуючи дослідження щодо нових методів лікування наркозалежності. Особлива увага приділяється інформуванню підростаючого покоління про ризики наркозалежності. Школи та громадські організації проводять освітні програми, спрямовані на профілактику вживання наркотиків, такі як програма D.A.R.E. (Drug Abuse Resistance Education). Вони зосереджуються на інформуванні молоді про ризики вживання наркотиків та розвиток життєвих навичок, які допомагають уникати наркотиків.
Отже, війна завжди мала потужний вплив на суспільство, змінюючи не тільки політичну і економічну реальність, але й кримінальні структури та динаміку суспільних проблем. Випадки минулого демонструють, як екстремальні умови можуть сприяти розвитку залежностей та зловживань. Сьогодні, в контексті війни в Україні, ми знову бачимо, як конфлікт змінює наркотрафік, впливаючи на маршрути постачання героїну до ЄС.
Ці зміни вказують на адаптивність і стійкість злочинних угруповань, які оперативно реагують на нові реалії, шукаючи альтернативні маршрути і способи доставки наркотиків. Водночас це підкреслює, що війна створює ідеальні умови для розвитку наркоторгівлі та залежності. Перерозподіл наркотрафіку через конфліктні регіони, такі як Україна, та пошук нових шляхів для поставок наркотиків до Європи, свідчить про тісний зв’язок між війною та незаконним обігом наркотиків.
Важливо розуміти, що подібні зміни не тільки посилюють кримінальні структури, але й створюють нові виклики для суспільства. Підвищений рівень стресу, невизначеності та травм серед цивільного населення в умовах війни також сприяє поширенню наркотичної залежності, яка стає ще однією невидимою загрозою, з якою потрібно боротися. Цей процес має включати як посилення безпеки і моніторингу, так і підвищення обізнаності суспільства та надання допомоги тим, хто страждає від залежності. Лише так можна ефективно протистояти цій багатогранній загрозі, яка, як і війна, залишає після себе руйнівні наслідки.
