Від початку повномасштабної війни державний та гарантований державою борг України зріс більш ніж удвічі. Якщо у січні 2022 року він становив 95,38 млрд доларів, то станом на травень 2026 року досяг 210,67 млрд доларів. За цей час змінювалися не лише його обсяги, а й темпи зростання. В окремі місяці борг збільшувався більш ніж на 12 млн доларів щогодини, в інші – навпаки, скорочувався.
За цими цифрами стоїть не тільки необхідність покривати бюджетний дефіцит. Вони відображають те, як змінювалася модель фінансування держави в умовах затяжної війни, як міжнародні партнери підтримували українську економіку та як уряд балансував між новими запозиченнями і погашенням старих зобов’язань.
Що означає показник «зростання боргу щогодини»
Показник «борг щогодини» не означає, що держава буквально кожні 60 хвилин бере новий кредит на зазначену суму. Це розрахунковий індикатор: загальну зміну державного та гарантованого державою боргу за місяць ділять на кількість годин у цьому місяці. У результаті отримують умовний середній темп, з яким борг зростав або скорочувався протягом певного періоду.
Такий формат використовують насамперед для наочності. Дані про борг зазвичай вимірюються мільярдами доларів або гривень, тому читачеві складно швидко оцінити масштаб змін. Перерахунок на одну годину дозволяє простіше порівняти різні місяці та побачити, коли боргове навантаження збільшувалося найшвидше, а коли загальна сума боргу, навпаки, зменшувалася.
Водночас цей показник не пояснює причину зміни боргу. Зростання може бути пов’язане з отриманням зовнішнього фінансування, новими державними запозиченнями, випуском облігацій або зміною валютного курсу. Зменшення може відбуватися через погашення зобов’язань, переоцінку валютної частини боргу чи інші фінансові операції. Тому «борг щогодини» варто сприймати не як окремий економічний норматив, а як зручний спосіб показати швидкість і масштаб щомісячних змін у державному боргу.
Війна зробила зовнішнє фінансування головним джерелом стабільності
До 2022 року Україна регулярно залучала кошти на внутрішньому та зовнішньому ринках капіталу, однак після російського вторгнення ситуація кардинально змінилася. Значна частина державних доходів почала спрямовуватися на фінансування сектору безпеки й оборони, тоді як соціальні виплати, освіта, медицина, пенсійне забезпечення та робота державних інституцій дедалі більше залежали від міжнародної фінансової допомоги.
Саме тому державний борг почав зростати швидше, ніж у довоєнний період. Водночас це зростання не означає автоматичного погіршення фінансового стану країни. Значна частина коштів надходила у вигляді довгострокових кредитів із низькими відсотковими ставками або на пільгових умовах від Європейського Союзу, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, урядів країн G7 та інших партнерів. Частина міжнародної підтримки взагалі надавалася у формі грантів, які не збільшували державний борг.
Через це абсолютний розмір боргу сам по собі не дає повної відповіді на питання про його стійкість. Не менш важливими залишаються структура запозичень, строки погашення та вартість їх обслуговування.
Чому борг інколи скорочується
На перший погляд, може здатися дивним, що навіть під час великої війни державний борг в окремі місяці зменшувався. Насправді це цілком закономірне явище.
На величину державного та гарантованого державою боргу впливають одразу кілька факторів. Передусім це отримання нових кредитів і погашення старих. Якщо виплати за борговими зобов’язаннями перевищують нові запозичення, загальна сума боргу скорочується.
Другий важливий чинник – валютна переоцінка. Значна частина українського державного боргу номінована в доларах, євро та інших іноземних валютах. Через зміну курсів валют або зміну методики перерахунку офіційна сума боргу також може змінюватися навіть без нових запозичень.
Саме тому окремі місяці зі знаком «мінус» не означають, що держава різко скоротила свої фінансові потреби. Найчастіше йдеться про поєднання кількох фінансових операцій, які тимчасово зменшували загальний показник.
Як змінювалися темпи зростання
Перший рік великої війни характеризувався нерівномірною динамікою. Уже в липні 2022 року борг скоротився найбільше за весь період спостереження – більш ніж на 11,5 млн доларів щогодини. Проте вже восени тенденція змінилася, і держава знову почала активно нарощувати запозичення.
У 2023 році зменшення відбулося лише двічі – у лютому та вересні. Всі інші місяці борг зростав, причому в окремі періоди більш ніж на 6 млн доларів за годину.
У 2024 році коливання стали більш вираженими. Після кількох місяців скорочення навесні та восени відбувалися різкі стрибки, найбільший із яких припав на березень – майже 10 млн доларів щогодини.
2025 рік став винятковим. Усі дванадцять місяців державний борг лише збільшувався. Найвищі темпи були зафіксовані у квітні та грудні, коли середнє зростання перевищувало 11 та 12 млн доларів за годину відповідно. Це свідчило про значні обсяги міжнародного фінансування, яке Україна отримувала для покриття бюджетних потреб.
Перші п’ять місяців 2026 року вже демонстрували іншу картину. Після зростання у січні борг скорочувався в лютому та березні, знову зріс у квітні і ще раз зменшився у травні. Це може свідчити про більш рівномірне управління борговими операціями, коли великі надходження міжнародної допомоги чергуються з погашенням попередніх зобов’язань.
Борг продовжує зростати, але змінилися умови його обслуговування
Для України сьогодні важливий не лише сам обсяг державного боргу, а й здатність його обслуговувати без надмірного навантаження на бюджет.
Саме тому одним із ключових рішень останніх років стала реструктуризація частини державних зобов’язань. У квітні 2026 року Україна домовилася про перенесення окремих виплат за державним боргом до 2030 року. Це дозволяє зменшити навантаження на державні фінанси у найближчі роки та спрямовувати більше коштів на оборону й функціонування економіки.
Фактично йдеться про зміну графіка виплат, а не про списання боргу. Основна сума зобов’язань залишається, однак країна отримує додатковий фінансовий простір у найскладніший період війни.
Чому абсолютний розмір боргу не варто оцінювати окремо
Зростання державного боргу більш ніж удвічі за чотири роки може виглядати тривожним показником, однак сам по собі він не характеризує фінансову стійкість держави.
Міжнародні фінансові організації традиційно оцінюють не лише абсолютну суму боргу, а й його співвідношення до валового внутрішнього продукту, структуру кредиторів, середній строк погашення, частку пільгових кредитів та обсяг щорічних платежів.
Для країни, яка веде повномасштабну війну, значна частина запозичень стала інструментом підтримки економіки. Без зовнішнього фінансування було б значно складніше забезпечувати соціальні видатки, виплачувати пенсії, фінансувати медицину, освіту та інші базові функції держави, поки власні доходи бюджету спрямовуються насамперед на оборону.
Саме тому нинішня динаміка державного боргу відображає передусім масштаб міжнародної підтримки України та необхідність фінансувати країну в умовах найбільшої війни в Європі за останні десятиліття. Окремі місяці зі зростанням чи скороченням боргу демонструють лише поточний результат фінансових операцій, тоді як загальна тенденція залишається незмінною: від початку повномасштабного вторгнення Україна значною мірою забезпечує свою фінансову стійкість завдяки зовнішнім запозиченням і допомозі міжнародних партнерів.
