2 грудня відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства, Всесвітній день запобігання забрудненню, День спеціальної освіти, Всесвітній день комп’ютерної грамотності та Міжнародний день модельної залізниці. Цей день також багатий на цікаві історичні події.
Міжнародний день боротьби за скасування рабства
Міжнародний день боротьби за скасування рабства був проголошений Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй, він має на меті привернути увагу до боротьби з сучасними формами рабства, такими як торгівля людьми, сексуальна експлуатація, дитяча праця, примусова праця, примусові шлюби та незаконна експлуатація працівників.
Датою для відзначення цього дня було обрано річницю ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами, яка стала знаковим кроком у глобальній боротьбі з рабством. Вона була прийнята 2 грудня 1949 року.
Історично рабство існувало тисячоліттями й охоплювало різні форми. Починаючи з античних часів і до сучасності, мільйони людей зазнавали жорстоких обмежень свободи. У XVIII-XIX століттях розгорнувся глобальний рух за скасування рабства. У 1807 році Велика Британія стала першою країною, яка заборонила работоргівлю, а у 1865 році Сполучені Штати Америки офіційно скасували рабство через прийняття 13-ї поправки до Конституції.
Хоча юридично рабство заборонено в усіх країнах світу, сучасні форми рабства все ще існують. За даними Міжнародної організації праці (МОП), понад 50 мільйонів людей у світі перебувають у стані сучасного рабства, з них понад 27 мільйонів — у стані примусової праці. Багато з них працюють у текстильній, будівельній, сільськогосподарській галузях та навіть у домашніх господарствах. Окремою проблемою є торгівля людьми, яка приносить злочинним угрупованням мільярди доларів щороку. Основними жертвами цього злочину є жінки, діти та представники вразливих груп населення.
Цікаві факти
Гаїті стала першою незалежною країною, де рабство було повністю скасовано в 1804 році після успішної революції.
У 2007 році Велика Британія прийняла Акт про сучасне рабство, який спрямований на боротьбу з експлуатацією людей у всіх її проявах.
У світі активно розвиваються технології для виявлення і моніторингу ситуацій сучасного рабства, включаючи мобільні додатки для подачі сигналів про допомогу.
Тема рабства відображена у багатьох книгах, фільмах і виставках. Наприклад, фільм “12 років рабства” отримав премію “Оскар” і привернув увагу мільйонів людей до цієї теми.
Всесвітній день запобігання забрудненню
Цей день покликаний привернути увагу до глобальної проблеми забруднення навколишнього середовища та пошуку шляхів для її вирішення. Вперше цей день почали відзначати як спосіб нагадати про серйозні наслідки забруднення для здоров’я людини та екосистеми. Забруднення води, повітря, ґрунту, а також накопичення відходів стали глобальними викликами, які вимагають термінового вирішення. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку мільйони людей помирають від хвороб, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища.
Цього дня особливу увагу приділяють профілактичним заходам, спрямованим на зменшення викидів шкідливих речовин у атмосферу, скорочення споживання пластику, раціональне використання природних ресурсів та поширення екологічної освіти. Важливо розуміти, що профілактика забруднення є більш ефективною, ніж його усунення, і має стати пріоритетом для урядів, бізнесу та кожної людини.
Цікаві факти
Щороку у світі виробляється понад 300 мільйонів тонн пластику, і лише близько 9% з них переробляється. Решта стає відходами, які забруднюють океани та землю.
Забруднення повітря є причиною смерті близько 7 мільйонів людей щорічно, що становить одну з найбільших екологічних загроз для здоров’я людства.
Інноваційні технології, такі як очищення води за допомогою нанофільтрів та використання біопалива, допомагають скоротити рівень забруднення та впроваджувати екологічно чисті рішення.
Рухи на підтримку “нульових відходів” (zero waste) швидко набирають популярності, заохочуючи людей мінімізувати кількість сміття та повторно використовувати ресурси.
День спеціальної освіти
Цей день покликаний привернути увагу до важливості інклюзивного навчання і підтримки дітей з особливими освітніми потребами. Він є нагадуванням про права кожної дитини на доступ до якісної освіти, незалежно від її фізичних, розумових чи емоційних особливостей.
День спеціальної освіти з’явився у 2005 році як спосіб вшанування підписання у США Закону про освіту для дітей з інвалідністю (IDEA) у 1975 році. Цей закон став важливим кроком у боротьбі за рівні права учнів з особливими потребами. Він гарантував, що кожна дитина, незалежно від її можливостей, отримає доступ до безкоштовної освіти в державних школах. З часом це свято поширилося по всьому світу, адже питання інклюзії стосується кожного суспільства.
Спеціальна освіта — це система навчання, яка адаптується до індивідуальних потреб учнів. Вона включає спеціальні методики навчання, використання асистивних технологій, а також активну підтримку з боку вчителів, психологів та соціальних працівників. Інклюзивні підходи дозволяють дітям з особливими потребами не лише навчатися, а й активно взаємодіяти з однолітками, що сприяє їх соціалізації та інтеграції у суспільство.
Цікаві факти
Сучасні асистивні технології, такі як програми для читання тексту голосом чи пристрої з Брайлівським дисплеєм, дозволяють дітям з порушеннями зору чи слуху навчатися на рівні з іншими.
Інклюзивні школи сприяють формуванню емпатії та соціальних навичок у всіх учнів, включаючи тих, хто не має особливих потреб.
Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, прийнята у 2006 році, закликає держави забезпечувати інклюзивну освіту для всіх дітей як основне право людини.
Дослідження підтверджують, що інклюзивні класи підвищують рівень успішності учнів з особливими потребами та сприяють їх подальшому працевлаштуванню.
День спеціальної освіти — це не лише про забезпечення доступу до освіти, а й
Всесвітній день комп’ютерної грамотності
Цей день покликаний привернути увагу до важливості цифрової грамотності та забезпечення рівного доступу до сучасних технологій. Всесвітній день комп’ютерної грамотності вперше був започаткований у 2001 році корпорацією NIIT (National Institute of Information Technology), міжнародною IT-компанією з Індії. Мета цього дня полягала в подоланні цифрового розриву між різними групами населення, особливо у країнах, що розвиваються, та заохоченні жінок до опанування комп’ютерних технологій.
Дата 2 грудня була обрана не випадково — вона збігається з річницею заснування NIIT. Ініціатива швидко набула глобального масштабу, адже цифрові навички стають усе важливішими у сучасному світі.
Комп’ютерна грамотність — це не просто здатність користуватися комп’ютером, а й розуміння основ цифрових технологій, уміння працювати з різними програмами та захищати свої дані в Інтернеті. У сучасному світі цифрова грамотність є ключем до професійного зростання, доступу до освіти, участі у суспільному житті та економічного розвитку.
Цікаві факти
У 1981 році IBM випустила перший персональний комп’ютер (PC), що сприяв поширенню комп’ютерів серед населення.
За даними ЮНЕСКО, понад 50% населення планети досі не мають доступу до Інтернету, а багато людей, навіть маючи доступ до мережі, не володіють необхідними навичками для роботи з цифровими інструментами.
Багато сучасних технологічних гігантів (Google, Microsoft, Apple) були створені людьми, які самостійно вчилися програмуванню та роботі з комп’ютерами.
Сучасні технології, такі як штучний інтелект, активно використовуються для навчання людей цифровим навичкам, адаптуючи матеріал до потреб учня.
Арухам Парса з Великобританії отримав сертифікат Microsoft Certified Professional у віці 5 років, він є наймолодшим програмістом у світі.
Міжнародний день модельної залізниці
Щороку 2 грудня ентузіасти по всьому світу святкують Міжнародний день модельної залізниці — день, присвячений унікальному хобі, яке поєднує творчість, технічні знання та любов до залізничного транспорту.
Міжнародний день модельної залізниці виник на початку XXI століття завдяки зусиллям організацій, що популяризують це хобі. Дата 2 грудня була обрана не випадково — вона символізує зимовий період, коли багато людей знаходять час для своїх захоплень, а атмосфера свят створює сприятливі умови для сімейного дозвілля.
Модельна залізниця має тривалу історію. Ще в XIX столітті залізничні компанії почали створювати мініатюрні моделі поїздів для демонстрації клієнтам. Поступово ці моделі стали популярними серед ентузіастів і перетворилися на самостійне хобі.
Модельна залізниця — це масштабні копії реальних залізничних систем, створені для хобі, навчання або навіть виставкових цілей. Її масштаби можуть бути різними: від великих моделей, які займають кілька кімнат, до компактних систем, що вміщуються на столі. Найпопулярніші масштаби — HO, N та Z.
Цікаві факти
Найбільша модельна залізниця у світі Miniatur Wunderland існує у Гамбурзі, вона займає понад 1,5 км² і має понад 15 кілометрів шляхів.
Перші комерційно доступні моделі з’явилися наприкінці XIX століття завдяки компаніям Märklin і Lionel.
Деякі моделі здатні рухатися зі швидкістю понад 300 км/год (у масштабі).
Сучасні моделі обладнані цифровими системами управління, які дозволяють керувати поїздами через смартфон чи комп’ютер.
Хобі допомагає розвивати увагу до деталей, логічне мислення і навіть знижувати стрес.
Історичні події в цей день
1015 – Князь Ярослав Мудрий посів у Києві великокняжий престол.
Після смерті його батька, князя Володимира Святославича, Ярослав зміцнив свою владу, ставши одним із найвідоміших правителів Київської Русі. За час його правління Київська Русь досягла розквіту, а сам Ярослав отримав прізвисько “Мудрий” за мудру політику, розвиток культури та прийняття “Руської правди” — першого писаного зводу законів.
1805 – Битва під Аустерліцом.
В Моравії (нині Чехія) Наполеон Бонапарт завдав вирішальної поразки російсько-австрійській армії. Ця битва, яку називають «битвою трьох імператорів», стала одним із найвідоміших тріумфів Наполеона. Результатом стала капітуляція Австрії та подальше послаблення антифранцузької коаліції.
1816 – Луддити влаштували акти знищення машин у Лондоні.
Луддити, які протестували проти впровадження нових технологій, продовжили свою боротьбу масовим знищенням верстатів на підприємствах. Вони вважали, що механізація позбавляє їх засобів для існування. Це рух став символом конфлікту між технічним прогресом і соціальною справедливістю.
1870 – Рим став столицею Італії.
Після завершення Рісорджименто (процесу об’єднання Італії) Рим був проголошений столицею новоствореної італійської держави. Це стало символом завершення об’єднання країни під владою короля Віктора Еммануїла II.
1896 – Перший публічний кіносеанс в Україні.
У Харківському оперному театрі (нині обласна філармонія) відбувся перший публічний кіносеанс. Це стало початком розвитку кінематографу в Україні.
1901 – Винахід Кінґа Жилетта.
Американець запатентував безпечну бритву з одноразовим лезом, яка стала революційним продуктом і незабаром здобула популярність у всьому світі.
1942 – Перша керована ядерна реакція.
Група вчених на чолі з Енріко Фермі в університеті Чикаго вперше продемонструвала керовану ядерну реакцію. Ця подія відкрила еру атомної енергії та заклала основу для розвитку ядерної фізики.
1966 – Створення Івано-Франківського інституту нафти та газу.
Постанова Ради Міністрів СРСР привела до заснування інституту, який став важливим науково-освітнім центром для підготовки фахівців у сфері нафтогазової промисловості.
2001 – Банкрутство корпорації Enron.
Найбільша нафтова корпорація США оголосила про своє банкрутство, що стало символом корпоративних скандалів. Розслідування виявило численні фінансові махінації, які вплинули на економіку США та привели до змін у регулюванні корпоративної звітності.
День тріумфу Наполеона Бонапарта
2 грудня 1804 року в соборі Нотр-Дам у Парижі відбулася одна з найурочистіших подій в історії Франції — Наполеон Бонапарт був офіційно проголошений імператором. Цей день став кульмінацією його політичного тріумфу та перетворення Французької республіки на імперію.
Попри те, що титул “імператор французів милістю Божою і в силу Конституції” Наполеон прийняв ще 6 травня того ж року, його проголошення супроводжувалося загальнонаціональним плебісцитом. Підтримка була майже одностайною: з понад трьох з половиною мільйонів учасників голосування лише близько двох з половиною тисяч висловилися проти. Однак саме 2 грудня відбулася урочиста церемонія, яка закріпила новий статус Наполеона та змінила долю Франції.
Хоча Бонапарт вважався “дитиною революції”, він ніколи не був справжнім революціонером. Революційні потрясіння стали для нього лише трампліном у кар’єрі. Наполеон завжди прагнув монархічного ладу, і його метою був трон, рівний за значенням трону французьких королів. Як і Цезар, він бачив себе правителем, здатним керувати великою державою. Під його керівництвом Французька республіка поступово перетворилася на імперію.
Наполеон створив потужний поліцейський апарат під керівництвом Жозефа Фуше, а громадську думку взяв під суворий контроль. З 73 паризьких газет залишилося лише 13, і всі вони друкували те, що схвалював імператор. Проте, попри контроль та репресії, народ обожнював корсиканця. Наполеон часто демонстрував повагу до простих французів, що підвищувало його популярність серед народу.
Церемонія коронації в соборі Нотр-Дам була організована з небаченою пишністю. Для участі в ній з Риму до Парижа був доставлений Папа Римський Пій VII, якого фактично змусили благословити імператора. Однак символізм події був затьмарений жестом Наполеона. Коли Папа підніс корону (лавровий вінок), Наполеон несподівано вихопив її з рук первосвященика і сам одягнув на голову. Цей жест символізував його відмову приймати корону від будь-кого, окрім себе. Водночас Папа мав честь покласти корону на голову Жозефіни, дружини Наполеона, яка стала імператрицею.
2 грудня 1804 року стало початком нової ери в історії Франції. Наполеон не лише зміцнив свою владу, а й перетворився на символ амбіцій, які перевершували межі його часу. Його правління обіцяло велич Франції, хоча й супроводжувалося авторитаризмом і війнами. Цей день залишився в історії як момент, коли велика людина зробила остаточний крок до своєї мети, закріпивши своє ім’я серед найвідоміших правителів в історії.
Доктрина Монро: “Америка для американців” та її наслідки
2 грудня 1823 року Президент США Джеймс Монро у своєму щорічному посланні до Конгресу проголосив доктрину, яка стала визначальною для зовнішньої політики США у Західній півкулі. Основна ідея доктрини полягала в тому, що американський континент має бути вільним від європейського впливу, а Сполучені Штати зобов’язуються не втручатися у внутрішні справи європейських держав.
Доктрина Монро розглядала Америку як територію, де не повинно бути колоніальних амбіцій європейських держав. Президент Монро заявив, що США не є “шлюпкою, яка йде в кильватері британського крейсера”, а країною з власною системою державного устрою. У своєму посланні він підкреслив, що американські континенти, які здобули незалежність, мають залишатися вільними від майбутньої колонізації. Також США закликали своїх сусідів до континентальної солідарності.
Незважаючи на ці принципи, доктрина Монро мала й інші аспекти. Під гаслом “Америка для американців” США поступово розширювали свої території, анексувавши в результаті війн і дипломатичних угод майже половину території Мексики — це нинішні Техас, Каліфорнія, Аризона, Невада, Юта, Нью-Мексико, Колорадо та частина Вайомінгу. Багато країн Латинської Америки до сьогодні залишаються в зоні політичного й економічного впливу США.
Доктрина Монро вперше була застосована на практиці у 1865 році. Уряд США підтримав президента Мексики Беніто Хуареса, надавши дипломатичну і військову допомогу для боротьби з імператором Максиміліаном, якого посадив на престол французький уряд. Ця підтримка стала вирішальною у перемозі мексиканських республіканців над французькими військами.
У 1904 році президент Теодор Рузвельт доповнив доктрину Монро так званим “виправданням Рузвельта”, яке надавало США право на здійснення “міжнародної поліцейської влади” у Латинській Америці. Це дало можливість втручатися у внутрішні справи країн регіону під приводом захисту від європейських кредиторів або “хронічних порушень”. Внаслідок цього американські морські піхотинці були введені в Санто-Домінго в 1904 році, Нікарагуа в 1911 році і Гаїті в 1915 році, нібито для запобігання втручанню європейських держав.
У 1962 році доктрина Монро знову набула символічного значення під час Карибської кризи, коли США виступили проти розміщення радянських ракет на Кубі. Це стало яскравим прикладом того, як принцип невтручання був використаний для обґрунтування активних дій США.
Однак доктрина не завжди дотримувалася. Наприклад, у випадку Мальвінських (Фолклендських) островів, коли Великобританія, порушивши принципи доктрини Монро, насильно повернула контроль над територією, яку раніше утримувала Аргентина.
Доктрина Монро стала основою для американського геополітичного домінування в Західній півкулі. Хоча її проголошення закликало до невтручання і свободи для американських країн, на практиці вона часто використовувалася для виправдання експансії США та впливу на сусідні держави.
Скандальна справа Павла Лазаренка
2 грудня 1998 року колишній прем’єр-міністр України Павло Лазаренко був затриманий у Швейцарії за звинуваченням у фінансових махінаціях та відмиванні грошей, викрадених з українського бюджету. Після перебування в швейцарській в’язниці Лазаренко був звільнений під заставу та повернувся до Києва. Однак невдовзі його політична кар’єра зазнала краху через низку звинувачень у корупції.
9 лютого 1999 року Генеральна прокуратура України звернулася до Верховної Ради з проханням позбавити Лазаренка депутатської недоторканності. Вже 17 лютого Верховна Рада 310 голосами підтримала це рішення, що відкрило шлях до його арешту. Проти голосували лише члени фракції “Громада” та соціалісти Олександра Мороза, який заявив, що це протистояння між “злочинними кланами” — урядовим і опозиційним Лазаренка.
Після втрати недоторканності Лазаренко покинув Україну. Спочатку, за офіційною версією, він виїхав на лікування до Греції. Однак у лютому 1999 року його депортували до США на вимогу суду Сан-Франциско, який розпочав слухання справи про викрадені 113 мільйонів доларів. За даними ООН і Світового банку, Лазаренко за час свого перебування на посаді прем’єр-міністра незаконно привласнив близько 200 мільйонів доларів. Українські джерела стверджували, що загальна сума незаконно виведених коштів перевищувала 320 мільйонів доларів, але американська сторона змогла довести переведення лише 114 мільйонів.
Скандал із Лазаренком також спричинив політичний розкол. Його фракція “Громада” припинила існування, а низка її членів, серед яких Юлія Тимошенко та Олександр Турчинов, створили нову партію “Батьківщина”. Це залишило Лазаренка політичним ізгоєм.
У США федеральний суд Сан-Франциско визнав Павла Лазаренка винним у корупції, відмиванні грошей, вимаганні та шахрайстві. Його засудили до дев’яти років позбавлення волі та штрафу в розмірі 10 мільйонів доларів. Лазаренко відсидів понад вісім років у американській в’язниці.
Сьогодні Павло Лазаренко проживає в Каліфорнії, користуючись залишками свого капіталу. Його справа стала одним із найбільших міжнародних корупційних скандалів, що наклали тінь на українську політику кінця 1990-х років. Вона досі залишається символом зловживання владою та викликом для боротьби з корупцією в Україні.
