21 квітня відзначаються Всесвітній день творчості та інновацій, Міжнародний день коноплі та Поливаний понеділок. У світовій та українській історії цей день був насиченим подіями, які змінили хід політики, культури і науки.
Всесвітній день творчості та інновацій
Це свято, покликане привернути увагу до важливості креативного мислення та новаторських рішень у вирішенні глобальних проблем. Ідея започаткувати таке свято народилася у 2002 році в Канаді, де активісти та ентузіасти креативних індустрій вперше запропонували відзначати день, присвячений творчості, інноваціям, уяві та нестандартному мисленню.
З того часу ініціатива набула міжнародного розголосу, а у 2017 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй офіційно проголосила 21 квітня Міжнародним днем творчості та інновацій. Таким чином, ООН закликала держави-члени сприяти розвитку інноваційного мислення на всіх рівнях освіти, економіки та культури, підкреслюючи, що саме творчість є рушієм сталого розвитку, підприємництва, соціального прогресу та вирішення екологічних викликів.
У сучасному світі, де щодня постають нові виклики — від змін клімату до цифрової трансформації — здатність мислити нестандартно стає однією з ключових навичок. Саме тому цей день має не лише святкове, а й освітнє, мотиваційне значення.
Цікаві факти
Це свято вперше запропонувала канадська спеціалістка з креативного розвитку Марсі Сегал. Її гасло: «Люди, які мислять креативно, можуть змінити світ». Свято виникло з емоційного зриву. Його авторка у 2001 році просто втомилася слухати, як люди ниють на роботі через бюрократію та відсутність нових ідей. Вона буквально вигукнула: «Треба день, коли всім буде дозволено мислити нестандартно!» — і створила його.
Перші заходи з нагоди цього дня відбулися в Торонто, Канада, і включали творчі воркшопи, публічні дискусії та інтерактивні виставки.
За даними ЮНЕСКО, креативні індустрії (дизайн, музика, кіно, мода, медіа тощо) є одними з найбільш динамічних секторів глобальної економіки, приносячи понад 2 трильйони доларів США на рік і створюючи близько 30 мільйонів робочих місць по всьому світу.
ООН визнала день офіційно завдяки болівійській делегації. Саме Болівія подала резолюцію в 2017 році, в якій заявила, що творчість — не розкіш, а рушій для досягнення цілей сталого розвитку.
Країни святкують по-різному. У Нідерландах влаштовують «ідеа-марафони» на каналах, у Кенії — стартап-ярмарки просто в селах, у Південній Кореї — хакатони для школярів, у Колумбії — театралізовані вистави просто на вулицях про роль інновацій у боротьбі з бідністю.
Наймолодша учасниця офіційного форуму 6-річна дівчинка з Флориди представила на дитячій панелі ідею додатку, який дозволяє дітям з обмеженим зором «читати» комікси через вібрації на планшеті.
В Індії одного року святкування відбувалося в залі суду. Понад 100 адвокатів і суддів розглядали «справу проти креативності» як театралізований процес. Обвинувачення стверджувало, що креативність шкодить стабільності, захист — що вона рятує суспільства від застою. Присяжні виправдали креативність одноголосно.
У 2020 році свято вперше проводилось онлайн — через пандемію. Але саме це дозволило йому розширитись до країн, де до цього про нього не знали: онлайн-марафони охопили понад 100 тисяч людей у 50+ країнах.
Міжнародний день коноплі
Це щорічне неформальне свято, яке відзначається 20 квітня (або 4/20 за американським форматом дати). Воно присвячене популяризації знань про коноплю, обговоренню її медичних, промислових і рекреаційних застосувань, а також закликам до її декриміналізації та легалізації в різних країнах світу.
Свято виникло з молодіжної субкультури Північної Америки, де число «420» (four-twenty) стало символом вживання канабісу. Згідно з однією з найбільш поширених версій, цей код з’явився у 1970-х роках серед школярів у Каліфорнії, які щодня збиралися о 4:20 по обіді, щоб курити коноплі. Згодом 20 квітня стало днем зборів, мітингів і фестивалів, присвячених канабіс-культурі, що з кожним роком охоплювали дедалі ширші кола — від активістів і пацієнтів до науковців, фермерів і політиків.
Мета Міжнародного дня коноплі — не просто святкування, а нагадування про права споживачів, про необхідність реформ у сфері наркополітики, про економічний потенціал легального ринку та про медичні переваги канабіноїдів. У багатьох країнах цього дня проходять мирні демонстрації, марші, виставки, лекції, обговорення політики щодо наркотиків, медичних досліджень і прав людини.
У XXI столітті тематика конопель поступово виходить з тіні: дедалі більше держав змінюють законодавство, дозволяють вирощування промислової коноплі, розширюють доступ до медичного канабісу, а в деяких — легалізують його рекреаційне використання. У цьому контексті 20 квітня набуває нових сенсів — як день неформального міжнародного руху за свободу вибору, наукову правду й модернізацію політики.
Цікаві факти
Число «420» стало кодовим словом у культурі споживачів канабісу, а 20 квітня — своєрідним «святим днем» для активістів руху за легалізацію.
Наймасовіші заходи цього дня відбуваються в Канаді, США, Нідерландах, Німеччині, Ізраїлі, а також у Південній Америці — зокрема, в Уругваї, де канабіс повністю легалізовано.
У США цього дня традиційно проходять демонстрації перед Капітолієм і Білим домом, а також масштабні фестивалі у Денвері, Сан-Франциско та Сієтлі.
У Канаді 20 квітня 2018 року став символічним днем остаточної перемоги активістів — саме тоді парламент завершив процес ухвалення закону про повну легалізацію канабісу, яка набула чинності восени того ж року.
У багатьох містах активісти курять канабіс рівно о 4:20 по обіді як символ протесту проти репресивного законодавства.
Існує навіть термін «420-friendly», який використовують у соціальних мережах і на сайтах знайомств, щоб показати прихильність до вільного використання канабісу.
У медичному світі канабіноїди вивчаються як потенційні засоби для зменшення хронічного болю, нудоти, тривожних розладів, епілепсії, розсіяного склерозу та інших станів.
У 2023 році Світова організація охорони здоров’я вдруге звернулася до урядів із рекомендацією переглянути статус канабісу як суворо забороненої речовини, закликаючи до більш зваженої політики.
Поливаний понеділок
Це народне свято, яке традиційно відзначається на другий день Великодня, тобто в понеділок після Світлого Воскресіння. Цей день відкриває перший тиждень після Великодня, який у народній традиції має особливо урочистий, святковий характер. У церковному календарі цей період називається Світлим тижнем.
Поливаний понеділок здавна пов’язаний з веселими народними обрядами, головним з яких є обливання водою. Найбільше це свято поширене в Західній Україні, Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині, а також має свої аналоги в інших країнах Центральної Європи. В українській традиції Поливаний понеділок має символічне значення очищення, оновлення та життєдайної сили води. Вода у великодньому обряді виступає як знак весняного відродження, духовного очищення та радості.
У селах цього дня хлопці зазвичай обливали дівчат водою — це вважалося своєрідним компліментом, знаком симпатії, а іноді й натяком на майбутнє залицяння. Дівчата, своєю чергою, частували обливальників писанками, крашанками або домашніми смаколиками. Часто обливання набирало масового характеру — з відрами, мисками, пляшками, іноді й просто на вулицях. Обливали не лише дівчат, а й друзів, сусідів, родичів — у дусі радості, веселощів і без образ.
У сучасному міському середовищі традиція збереглася в більш поміркованій формі: здебільшого влаштовують символічні обливання водою серед родини або друзів, але в деяких регіонах України — зокрема в Галичині — народні гуляння й досі тривають із розмахом, із дотриманням давніх обрядів.
Цікаві факти
У польській традиції цей день називається «Śmigus-Dyngus», і він є офіційною частиною великодніх свят. У Польщі обливання водою вважається веселим обрядом із глибоким язичницьким корінням.
У давнину в Україні вважали: кого в Поливаний понеділок не облили, той не матиме щастя в коханні цього року.
Церква тривалий час ставилася до звичаю обливання з пересторогою, але згодом прийняла його як елемент фольклору, що не суперечить християнському святу.
У деяких селах Івано-Франківщини хлопці зранку ходили від хати до хати й обливали дівчат, іноді навіть і двічі: спершу в понеділок, а потім — у вівторок.
Цього дня вважалося за добрий знак, якщо навіть випадково потрапиш під «обливну атаку» — це начебто змивало нещастя та приносило здоров’я.
Вода, якою обливали в Поливаний понеділок, іноді вважалася особливою: її зливали зі снігу, або набирали з джерела рано-вранці, «до схід сонця».
Сучасні українські громади за кордоном (у Канаді, США, Німеччині) зберігають цю традицію, влаштовуючи великодні пікніки з обливанням.
Історичні події в цей день
1519 рік – Іспанський конкістадор Ернан Кортес висадився на узбережжі Мексики, поклавши початок одному з найвідоміших завойовницьких походів в історії. Його метою було підкорення могутньої імперії ацтеків. Ця експедиція стала початком колоніального панування Іспанії у Центральній Америці та призвела до знищення однієї з найрозвиненіших цивілізацій свого часу.
1910 рік – Комета Галлея максимально наблизилася до Землі, і це викликало масову зацікавленість, паніку та навіть апокаліптичні настрої в деяких регіонах світу. Науковці запевняли, що небезпеки немає, однак чутки про можливе отруєння атмосфери породили ажіотаж і спекуляції, зокрема продаж псевдоантидотів.
1913 рік – У Великій Британії відбувся спуск на воду океанського лайнера «Аквітанія». Цей корабель увійшов в історію як єдиний пасажирський лайнер, який був задіяний у бойових операціях під час Першої та Другої світових воєн. Він використовувався як військовий транспорт і шпиталь, а в мирний час — як елітний круїзний лайнер.
1920 рік – У Варшаві укладено загальну та торговельно-економічну конвенції між Польською Республікою та Українською Народною Республікою. Польща офіційно визнала незалежність УНР і пообіцяла надати військову допомогу в боротьбі з більшовиками. Цей союз мав величезне значення для української дипломатії та надії на відновлення державності.
1944 рік – У Франції жінкам нарешті надали виборче право. Це стало результатом тривалої боротьби суфражисток і зміни суспільного погляду на роль жінки в політиці, пришвидшеної обставинами Другої світової війни. Вперше француженки змогли скористатися своїм новим правом уже наступного року, у 1945-му.
1960 рік – Офіційним адміністративним центром Бразилії стало спеціально збудоване місто — Бразиліа. Його створили як символ модернізації країни, архітектурної революції та нової державної ідеї. Місто проектувалося у вигляді літака й вирізнялося футуристичним стилем. Відтоді Бразиліа замінила Ріо-де-Жанейро як столицю.
2000 рік – Трагічний випадок стався в українському місті Бровари: у житловий будинок потрапила тактична ракета типу «Земля-Земля», запущена під час військових навчань із полігону. Внаслідок катастрофи загинуло кілька мирних мешканців. Ця подія викликала значний суспільний резонанс і питання про безпеку військових навчань у мирний час.
2019 рік – В Україні відбувся другий тур президентських виборів. Перемогу здобув Володимир Зеленський, який набрав рекордну кількість голосів у новітній історії країни. Його обрання стало символом глибокого суспільного запиту на зміни, антисистемну політику та новий стиль лідерства, що вплинуло на внутрішню й зовнішню політику України.
Заснування Риму
21 квітня 753 року до н.е. — за легендою, цього дня був заснований Рим, одне з найдавніших міст Європи й столиця великої цивілізації. Цей день у самому Римі здавна вважався святом. Відповідно до переказів, місто заснували легендарні брати-близнюки Ромул і Рем. Їх вигодувала вовчиця, тож, цілком природно, брати мали «вовчий характер». Саме 21 квітня, на Палатинському пагорбі, Ромул убив Рема й став першим царем нового міста. Адже хтось мав бути головним. Кажуть, навіть через назву міста брати сварилися, тож Ромул назвав його на свою честь.
Пізніше «вовчий характер» з’явився й у самого Риму як держави — незалежність, волелюбність, агресивність і постійна готовність до війни стали його сутністю. Інтереси Риму були скрізь. Ромул здобував перемоги над сусідами, приймав мудрі політичні рішення, закладав основи державного устрою. Після тривалого правління, згідно з міфами, він або піднявся на небо, або був убитий сенаторами — що, зрештою, майже одне й те саме.
Так, науковці визнають, що красива легенда про походження назви міста від імені його засновника — не більше ніж красива вигадка. Насправді все було навпаки: спершу з’явилася назва міста, а вже потім — образ Ромула. Більш переконливою є гіпотеза, що слово Roma походить від Rūmōn — стародавньої назви річки Тибр. Якщо це так, то початкове значення прикметника romanus — «той, що пов’язаний з річкою», «той, що живе на Тибрі».
Рим є одним з найстаріших міст світу, серцем Римської імперії. Відомий вислів «Всі дороги ведуть до Рима» не є випадковим: на момент занепаду Римської імперії загальна протяжність побудованих доріг сягала 54 тисячі кілометрів — і всі вони вели саме до столиці.
Могутній Древній Рим був однією з найрозвиненіших цивілізацій свого часу. Куди б не приходила Римська імперія, разом із нею приходили закон, порядок і культура. Рим подарував людству: цифри, каналізацію, водогін, опалення, монументальну архітектуру, бетон, дороги, що збереглися донині, акведуки, перші хірургічні інструменти, книги з переплетами, поштову систему, військову стратегію й тактику, юридичне право, календар…
Римляни завоювали величезні простори — далеко за межами Середземного моря, але навіть їхня велична імперія з часом впала. Проте Рим залишився. Бо він — вічний.Італійці кажуть: «Тому, хто не бачив Риа, важко уявити, яким прекрасним може бути життя».
Рим — це єдине місто у світі, на території якого розташована інша суверенна держава — Ватикан, де є свій Папа.
Харківська історія з ароматом весни
21 квітня 1805 року в Харкові увійшло в історію не розквітом садів, а розкладанням гною. Саме цього дня харківський губернатор Іван Іванович Бахтін розпочав, як би ми сьогодні сказали, екологічну кампанію: вирішив боротися з давньою звичкою місцевих мешканців вивозити гній зі своїх подвір’їв і скидати його просто на лід замерзлих річок. Звичка, здавалося б, «сезонна», однак у квітні лід танув, а під ногами залишалися нечистоти — буквально й фігурально. І все це — просто в центрі міста, біля Миколаївської церкви, на базарній площі, де товпилися воли, люди й запахи.
У документах того часу зазначено, що після танення снігу у місті залишилися глибокі промоїни, через які не можна було пройти, а місце навколо головної церкви перетворилося на «топь і грязь». Гній від підвод, коней і волів не прибирали роками. Сморід стояв такий, що губернатор, за його ж словами, «мав підстави вважати це шкідливим для здоров’я городян». Роздратований Бахтін наказав поліції прибрати все за тиждень, інакше — суд. Обивателям, зокрема чиновникам, обіцяв «суворе стягнення» і попередив: доповість про все Його Величності.
Це був не просто санітарний наказ, а прояв тієї жорсткої, але послідовної адміністративної культури, яку Бахтін намагався привнести в регіон. Не з терпінням до безладу, не з любов’ю до «традиційних» зловживань, а з прямотою, що сьогодні звучить особливо незвично. Тим більше, якщо згадати ще один випадок — 22 квітня 1812 року, коли харківські купці й дворяни вручили Бахтіну офіційний адрес із грошовим подарунком — 10 тисяч рублів. Підношення було зроблено публічно, з «височайшого дозволу», тож відмовитися губернатор не міг. І все ж його непримиренність до хабарництва була добре знана. Імовірно, подарунок приурочили до 55-річчя губернатора, який неодноразово відмовлявся від таємних дарів і підтримував відкритість у публічному управлінні.
Бахтін був не лише чиновником, а й людиною культури. Він всіляко підтримував відкриття Харківського університету (сьогодні — університет імені Каразина), за що 30 червня 1809 року був відзначений дипломом почесного члена закладу. У 1814-му став зовнішнім членом Харківського товариства наук, а 2 травня 1817 року — його дійсним членом. Його участь у культурному житті міста проявилася і в тому, що в 1810 році в харківському театрі було поставлено драму Бахтіна «Ревнивий». Доходи від вистави губернатор спрямував на допомогу бідному дворянину Н. Ф. Алфьорову, який вивчав архітектуру за кордоном і не мав змоги повернутися на батьківщину.
День народження королеви Великої Британії
21 квітня 1926 року народилася Єлизавета Олександра Марія Віндзор — майбутня королева Великої Британії, яка увійшла в історію як найдовше правляча монархиня своєї країни.
З 1952 року й до самої смерті у 2022 році Єлизавета II була не лише королевою Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а й главою 15 незалежних держав Содружності Націй. Серед них — Австралія, Канада, Ямайка, Нова Зеландія, Беліз, Тувалу, Папуа-Нова Гвінея, Сент-Люсія, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Вінсент і Гренадини, Антигуа і Барбуда, Гренада, Багамські Острови, Соломонові Острови, Барбадос (до проголошення республіки у 2021 році). Окрім того, вона була формальною головою Англіканської церкви, головнокомандувачкою збройних сил і Лордом острова Мен.
У 21 рік Єлизавета вийшла заміж за принца Філіпа — грецького та данського принца, який доводився далеким родичем останньому російському імператору Миколі II. Її батько, король Георг VI, надав принцу титул герцога Единбурзького. У королівського подружжя народилося четверо дітей: Чарльз (принц Вельський), Енрю (герцог Йоркський), Едвард (граф Вессекський) та принцеса Анна.
Коронація Єлизавети II відбулася 2 червня 1953 року — за рік після того, як вона зійшла на престол після смерті батька. Протягом її правління змінилося 10 президентів США та 10 британських прем’єр-міністрів. Королева здійснила близько 300 офіційних візитів до 130 країн світу. За роки правління прийняла понад мільйон осіб на офіційних аудієнціях і церемоніях.
Їй дарували найекзотичніші подарунки: ягуарів, лінивців, бобрів, кленову діброву та навіть креветок. Вона була єдиною законною власницею всіх дельфінів, морських свинок і осетрів у територіальних водах Британії. Під час офіційних обідів у Великій Британії завжди виголошували традиційний тост: «За здоров’я королеви».
Єлизавета II померла 8 вересня 2022 року. Її смерть була сповіщена прем’єр-міністру Ліз Трасс за кодовою фразою «Лондонський міст упав». Королеву поховали у родинному склепі в каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку поруч з батьком, матір’ю та сестрою. Вона встановила абсолютний рекорд за віком та тривалістю перебування на британському троні.
Цитати королеви Єлизавети II, які варто пам’ятати:
«Не сприймайте себе надто серйозно. Ніхто з нас не має монополії на мудрість».
«Завжди було легко ненавидіти та руйнувати. Набагато важче — творити та берегти».
«Саме крізь призму історії ми повинні дивитися на конфлікти сьогодення, щоб дати собі надію на завтрашній день».
«І коли настане мир, пам’ятайте, що ми, сьогоднішні діти, повинні зробити завтрашній світ кращим і щасливішим».
Її постать є уособленням стабільності, самовідданості, гідності та служіння. І хоча «Лондонський міст» упав, пам’ять про неї залишається міцною опорою британської історії.
