Після повалення режиму Башара Асада в Сирії світові відкрилися двері тюрем і катівень, які десятиліттями приховували справжні масштаби людських страждань. Одним із найстрашніших місць, де утримували і катували противників режиму, стала тюрма Сейдна, розташована неподалік Дамаска. У цих стінах були вбиті, піддані тортурам або ж просто безслідно зникли десятки тисяч людей.
Міжнародні ЗМІ та аналітики намагаються осмислити масштаб жорстокості, що відбувалася в цих “асадівських застінках”. Публікації у світових виданнях рясніють заголовками на кшталт “Пекло Сейдни: свідчення тих, хто вижив” чи “Сирія після Асада: як країна витримає тягар правди”. Журналісти проводять паралелі з найбільшими трагедіями ХХ століття, ставлячи питання про те, як суспільство, що пережило такі злочини, зможе знайти шлях до відновлення та справедливості.
Le Soir – Бельгія. Брюссельська Le Soir кидає погляд у пекло:
“На перших кадрах, що надійшли з тюремних катівень, видно камери в жахливому стані: покриті брудом стіни, приміщення без вікон, в яких, судячи з усього, у страшній тісноті містилися десятки ув’язнених – без єдиного матраца .
… Страти проводилися масово, людей вішали поруч один з одним. … Деякі ув’язнені розповідали про існування так званих “соляних камер” у в’язниці Сідна. Там охоронці складували трупи, перш ніж завантажити їх на вантажівки, які потім звозили їх до місць масових поховань. Однак іноді охоронці закривали в ці камери і ув’язнених, яким доводилося там стояти по середину ікри в солоній воді в оточенні трупів.
Сьогодні, коли двері в’язниці відчинилися, багато хто боїться навіть усвідомлювати весь масштаб жахів і тортур, які творилися за часів правління асадівського режиму”.
De Volkskrant – Нідерланди. Колумніст газети De Volkskrant Франк Хейнен розмірковує про банальність зла – на фотографіях, які представили наш погляд, і в тому, що нашому погляду не постало:
“Асад лежить на дивані. Асад у білих трусах на кухні. Асад на велосипеді. Буденні побутові ситуації, нічого особливого. Ніде немає і натяку на те, на яке жахливе місце перетворилася Сирія за правління Асада.
… [Коли ми маємо справу з фотографіями] важливий контекст. На одній із фотографій із в’язниці Сідна, цієї скотобійні, в якій знаходилися під замком і піддавалися тортурам десятки тисяч людей, на брудній підлозі видно уривки мотузки. … Лише почувши розповіді про варварські тортури, розумієш, що ці мотузки з шибениці”.
Új Szó – Словаччина. Несподіване звільнення і викликаний ним катарсис дають суспільству шанс, – пише на сторінках братиславської Új Szó експерт із зовнішньої політики Ботонд Феледь:
“Якщо незабаром новий уряд не набуде легітимності на міжнародній арені, то країна може поринути в нову громадянську війну.
… У той же час перед нами – рідкісний в історії момент, коли народ може вільно зайти до в’язниць диктаторського режиму, який щойно впав, і побачити всі ці коридори, приміщення для складування трупів і камери тортур. Ми в Європі навіть не можемо уявити, яке неймовірне почуття полегшення відчувають люди.
… У ньому може бути величезна суспільна енергія, яку м’яке керівництво могло б спрямувати в належне русло. Досвід світової історії не дає підстав впадати в надмірний оптимізм, але подивимося, чи збережеться Сирія як єдина країна, і якщо так, то в чиїх руках вона опиниться”.
Турецьке інформаційне агентство “Анадолу” (AA) повідомляє, що під час правління баасистського режиму в Сирії тисячі людей стали жертвами тортур у десятках катівень, серед яких особливо виділяється тюрма Сейдна, розташована поблизу Дамаска.
З початку народного повстання у березні 2011 року режим Баас, що зрештою зазнав краху, замучив до смерті тисячі сирійців. Однак правозахисники висловлюють побоювання, що кількість загиблих може сягати десятків тисяч. Згідно з даними Сирійської організації з прав людини (SNHR), сили режиму затримали щонайменше 1,2 мільйона людей протягом громадянської війни, піддаючи їх жорстоким тортурам.
Баасистський режим оголошував понад 20 так званих амністій, але міжнародні правозахисні організації зазначають, що навіть під час цих амністій затримання та катування сирійців тривали. У численних міжнародних звітах підкреслюється, що центри утримання фактично перетворилися на осередки тортур, а спецслужби режиму організували мережу таких катівень по всій країні.
За даними SNHR, які були ексклюзивно представлені “Анадолу”, центри для затримання і катування сирійців поділялися на кілька типів: цивільні тюрми, військові тюрми, секретні неофіційні центри утримання, спеціальні підрозділи для допитів і катувань.
Баасистський режим створив понад 50 таких центрів майже в кожній провінції Сирії. Особливу увагу громадськості привертають центральні тюрми в Алеппо, Хамі, Хомсі, Сувейді та Адрі в Дамаску, де утримувалися переважно політичні опоненти. У багатьох випадках звільнення в’язнів стало одним із перших кроків після захоплення територій антиурядовими силами. Водночас у тюрмах Тартуса та Латакії в’язні все ще очікують на звільнення.
Після падіння 61-річного режиму Баасу 8 грудня особливу увагу було прикуто до тюрми Сейдна. Камери спостереження зафіксували деяких в’язнів, яких не вдалося знайти у доступних секціях тюрми, що породило підозри щодо існування секретних підземних відділів. Нині рятувальні команди розчищають тунелі й руйнують стіни, щоб знайти тих, хто досі може перебувати в ув’язненні.
Тим часом сирійці, які протягом багатьох років не отримували жодних звісток від своїх родичів і близьких, масово приходять до тюрем, зокрема Сейдни, у пошуках будь-яких слідів зниклих. Ця трагічна ситуація стала нагадуванням про жахи, які десятиліттями приховував режим, і про довгий шлях, який ще належить пройти Сирії для відновлення справедливості й людської гідності.
