БЕБ після реформи: слабка результативність і дисонанс між заявами про “дискримінаційні” зарплати та дійсністю
Реформа Бюро економічної безпеки, яку подавали як розрив зі старою каральною практикою, поки не довела, що дійсно змінила суть цього органу. Формальні кроки відбулися, але обіцяного ефекту у вигляді детінізації економіки, гучних справ щодо викриття масштабних схем і відчутного наповнення Держбюджету країна так і не побачила. Водночас керівництво БЕБ пояснює слабкий результат роботи кадровим голодом, а також «дискримінаційними» зарплатами в порівнянні з іншими силовими структурами. Проте ці заяви суперечать результатам журналістських розслідувань, даним декларацій посадовців з дорогими активами, інформації про їх родинний бізнес і традиційну корупцію всередині самої системи. Найгостріше питання цієї ситуації полягає в тому, що після перезавантаження орган, який мав навести лад у сфері економічних злочинів, сам лишився джерелом суперечностей і підозр.
Що передбачало реформування Бюро економічної безпеки
Взаємини держави з бізнесом давно залишаються напруженими, причому одну з головних причин цього напруження підприємці роками бачили в діях правоохоронних структур. Візити силовиків на підприємства, обшуки, вилучення документів, техніки і фактичне блокування роботи компаній надто часто сприймалися не як інструмент законності, а спосіб корупційного тиску. Ця практика стала настільки впізнаваною, що за нею закріпилася окрема назва — «маски-шоу», яка згодом перетворилася на символ державного втручання, від якого бізнес очікував не захисту, а чергової загрози.
Впродовж багатьох років парламент і уряд декларували намір покласти край цій системі, однак жодна з попередніх спроб не прибрала самі механізми, що живили корупцію. У 2021 році був ухвалений закон, який мав забрати розслідування економічних злочинів у різних правоохоронних органів та передати цю функцію новоствореному Бюро економічної безпеки. Саме БЕБ мало стати заміною податковій міліції, до якої в бізнес-середовищі накопичилося чи не найбільше претензій.
Подальше реформування БЕБ, закріплене законом №3840-IX у червні 2024 року, від початку мало подвійне навантаження: з одного боку, від бюро вимагали внутрішнього очищення і нової моделі роботи, з іншого — від нього залежало виконання зобов’язань перед міжнародними партнерами, передусім Європейським Союзом і Міжнародним валютним фондом. Тобто БЕБ опинилося в точці, де інституційна репутація країни, бюджетні інтереси держави і повсякденна безпека бізнесу зійшлися в одному вузлі.
Нова модель перезавантаження не обмежувалася заміною кількох посадовців або косметичним коригуванням процедур, бо в центр реформи поставили повне оновлення органу. Найпомітнішим кроком стало рішення провести прозорий конкурс на посаду директора БЕБ за участю міжнародних експертів, яким надали вирішальний голос у конкурсній комісії. Такий підхід виглядав як спроба розірвати звичну для українських інституцій логіку кулуарного добору керівництва, коли формальна процедура існує, а ключове рішення ухвалюється поза конкурсом.
Водночас переатестація працівників стала одним з головних тестів на серйозність намірів. Закон передбачає обов’язкову перевірку всього складу бюро після призначення нового директора, щоб усунути недоброчесних співробітників. Тут закладена проста, хоча й жорстка логіка: орган, який має розслідувати фінансові злочини, не може зберігати довіру, якщо всередині нього залишаються кадри з негативним репутаційним багажем попередньої роботи. Тому реформа передбачила створення нової атестаційної комісії та формування нового штату працівників.
За кадровим блоком стояла ще одна лінія змін, без якої БЕБ навряд чи могло б позбутися репутації «карального» інструменту тиску на бізнес. Реформа передбачала посилення незалежності бюро через зменшення впливу інших органів влади на його діяльність, аби розслідування фінансових злочинів не залежали від політичної кон’юнктури. У практичному вимірі це пов’язували з очікуванням, що розслідування мають звільнитися від тиску з боку політичних центрів, зокрема Офісу Президента чи уряду.
Щоб зробити цю незалежність відчутною і прозорою, до реформи включили вимогу щорічного незалежного аудиту діяльності БЕБ із залученням міжнародних фахівців. Така норма працює як зовнішній контрольний механізм, бо змушує бюро пояснювати власну ефективність не лише у звітах для внутрішнього користування, а й перед оцінкою, яка виходить за межі відомчого кола. Для органу, який тривалий час асоціюється у бізнесу з тиском, а не професійною аналітикою, аудит має значення не менш важливе, ніж конкурс на директора.
Помітний акцент було зроблено і на діджиталізації, бо від бюро чекали переходу від силової моделі до аналітичного розслідування економічних злочинів. Запровадження сучасних аналітичних інструментів мало виглядати зміною філософії роботи бюро. Силовий підхід зазвичай тримається на обшуках, тиску і демонстративній присутності державного органу, тоді як аналітичний підхід спирається на дані, ризикові профілі, зв’язки між схемами та вміння бачити системні зловживання там, де окремий епізод ще не створює повної картини. Від БЕБ очікували, що воно перестане витрачати ресурси на механічне втручання в роботу добросовісних підприємств і зосередиться на складних схемах, які справді роз’їдають податкову та фінансову систему.
Слід зазначити, що через такий зсув змінювалися і ключові цілі реформи. Одне з головних очікувань стосувалося детінізації економіки та наповнення Держбюджету, передусім у тих секторах, де ризики є традиційно найвищими: тютюн, алкоголь, пальне. У цих галузях держава роками втрачала значні кошти через тіньові механізми, а тому від оновленого бюро чекали перекриття схем ухилення від податків і так званих «скруток» з податку на додану вартість. Якщо порівняти стару і нову модель очікувань, то різниця виглядає показово: раніше результат часто зводився до кількості проведених силових дій, тоді як після реформи мірилом успішності мали стати зменшення тіньового сегмента і збільшення реальних надходжень до Державного бюджету.
Не менш чітко було сформульоване завдання змінити бізнес-клімат, оскільки недовіра підприємців до БЕБ виникла через досвід необґрунтованого тиску і обшуків. Від перезавантаження чекали, що бюро почне працювати за ризик-орієнтованим підходом, коли увага зосереджується на системних схемах, а не на плановому переслідуванні тих, хто працює без порушень. У цьому сенсі реформа мала провести межу між справжнім захистом економічних інтересів держави і практикою, за якої будь-який контакт бізнесу з правоохоронною системою перетворювався на джерело загрози.
Окремий вимір реформи пов’язаний з міжнародною підтримкою, і тут значення БЕБ виходить далеко за рамки внутрішньої адміністративної перебудови. Виконання структурних маяків МВФ та умов програми Ukraine Facility, яке називали необхідним для отримання макрофінансової допомоги на суму понад 21 мільярд євро, поставило перезавантаження бюро в ряд тих кроків, за якими зовнішні партнери оцінюють спроможність держави виконувати власні зобов’язання. Через це реформа стала критично важливою для отримання фінансування за програмою Ukraine Facility. Тут логіка зрозуміла: коли країна просить масштабної підтримки, вона повинна довести, що здатна не лише просити, а й перебудовувати інституції, від яких залежить прозорість економічного середовища, стійкість бюджету та довіра інвесторів.
У підсумку очікування від перезавантаження БЕБ зводилися до значно глибшої трансформації, ніж загальне оновлення органу. Від нього чекали служби, яка захищає економічні інтереси держави без політичного втручання, зменшує частку тіньової економіки, перекриває податкові схеми, наповнює Держбюджет, не руйнує нормальне середовище для бізнесу і водночас відповідає тим стандартам прозорості, яких від України вимагають міжнародні партнери.
Чи виправдалися очікування від реформи БЕБ
На початок 2026 року стало видно, що реформа Бюро економічної безпеки дала лише частковий результат: формальні вимоги міжнародних партнерів були виконані, але практична робота органу не переконала ні бізнес, ні значну частину експертного середовища. Те, що подавали як перезавантаження, у реальності не принесло швидкої зміни якості розслідувань, не зняло головних претензій підприємців і не дало відчутного ефекту. При цьому новому керівнику в спадок дісталися старі проблеми: невирішені законодавчі колізії, відсутні територіальні управління та звільнені працівники, які масово судиться проти БЕБ.
За підсумками 2025 року ефективність передачі справ до суду з боку БЕБ становила лише близько 13% відсотків, а з тисяч відкритих проваджень до реального відшкодування збитків державі доходила значно менша частина, ніж випливало з гучних цифр про «виявлені ризики». Через це головним предметом претензій до бюро стали не лише слабкі результати і видання напрацювань попередніх років за власні успіхи, а й сама логіка звітності, за якої бюро оперує сотнями мільярдів гривень потенційних втрат або виявлених ризиків, але ці суми не переходять в реальні доходи Держбюджету.
За такого підходу заявлена БЕБ статистика викликає запитання: скільки реальних схем зупинено, скільки грошей реально повернуто державі і наскільки менше стало тиску на тих, хто працює легально?
Водночас проблемним залишилося і кадрове питання, бо на початок 2026 року БЕБ було укомплектоване лише приблизно на третину від потреби, при цьому повноцінно працюють лише 9 з 24 територіальних управлінь, а судові позови колишніх працівників щодо виплат підвели орган до межі фінансової нестабільності. Дев’ятий місяць роботи нової команди лише підсилив цю оцінку: БЕБ і далі називають «засміченим» та професійно неспроможним.
Варто зазначити, що в процедурному сенсі реформа просунулася. Україна виконала структурний маяк Міжнародного валютного фонду, ухваливши закон про перезавантаження БЕБ і призначивши у серпні 2025 року директора — Олександра Цивінського, що дало змогу отримати чергові транші міжнародної допомоги. Розпочалася і переатестація працівників за участі міжнародних експертів, причому сам процес розрахований до початку 2027 року. Водночас цей процес є не повноцінним очищенням, а «зміною вивіски», оскільки значна частина старих кадрів податкової міліції залишається в системі. Через це інституційне оновлення поки що не перетворилося на беззаперечне оновлення практики.
Попри обіцянку перейти до аналітичного підходу, проблема тиску на бізнес також нікуди не зникла. Підприємці продовжують скаржитися на необґрунтовані кримінальні справи, які використовуються для блокування роботи компаній, тоді як «тіньовий» сектор і далі зберігав для себе вигідніші умови. У підсумку держава не змогла забезпечити ринку рівні умови в багатьох сферах, серед яких ринок електроніки, ресторанний бізнес, продаж автомобілів і сегмент підакцизних товарів. Саме в них реформа мала дати швидкий і відчутний ефект, бо йшлося про великі сектори, де чесний бізнес програє тим, хто працює поза належним обліком.
Втім, найгостріше провал очікувань видно у детінізації економіки, яка була одним з головних аргументів на користь реформи. Бізнес-спільнота, зокрема Європейська Бізнес Асоціація, а також Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, вказують на відсутність реального прориву, бо масштабні схеми в сегменті алкоголю і тютюну збереглися, а системних перемог у цих напрямках БЕБ так і не продемонструвало. Це позначилося на податкових надходженнях: у 2025 році фіксували недовиконання плану на 2,6%, а в окремих оцінках звучить цифра 33 мільйони гривень недобору. Якщо у 2024 році від детінізації було отримали додатково 2,5 мільярда доларів, то вже наступного року розмова точилася не про приріст, а втрати і недобір.
Додатково ситуацію загострюють ті ринки, де держава роками не може навести лад навіть на рівні базових механізмів контролю. У гральному бізнесі через відсутність державної системи онлайн-моніторингу Держбюджет втрачає 20 мільярдів гривень на рік, однак відповідальність за цей зрив покладається як на БЕБ, так і на Міністерство цифрової трансформації та державне агентство «ПлейСіті». Водночас на тютюновому та алкогольному ринках легальний бізнес постійно скаржиться на блокування впровадження електронного акцизу, без якого розмови про ефективний контроль звучать дедалі менш переконливо.
Примітно, що на фінансування Бюро економічної безпеки в Держбюджеті закладено понад 2,18 мільярда гривень, тоді як за підсумками 2025 року БЕБ забезпечило відшкодування збитків на 3,82 мільярда. Тобто кожна гривня витрат повертає приблизно 2-3 гривні доходу, але для органу, створеного як ключовий інструмент боротьби з економічними злочинами, цей показник виглядає надто скромно. Бюро витрачає ресурси на точкові справи, тоді як великі джерела втрат — контрабанда, нелегальний алкоголь, тютюн і системний тіньовий обіг — далі не отримують результативного удару.
Особливо гостро ця проблема помітна в порівнянні з масштабом тіньової економіки, через яку Держбюджет України щороку втрачає сотні мільярдів гривень. При цьому масштаби цих втрат набули системного характеру: станом на 2025 рік сумарні втрати від різноманітних схем оцінюються у 429‒543 млрд грн на рік, у 2024-му цей показник зріс до 375‒603 млрд грн проти 353,5‒568 млрд грн у 2023-му. На цьому тлі тіньовий обіг економіки перевищує 800‒900 млрд грн щороку, а накопичений обсяг недоотриманих податків уже сягнув понад 1 трлн грн, тоді як загальний обсяг «тіні» сягає близько 19,3 % валового внутрішнього продукту. Це перетворює тіньовий сектор на один з найболючіших ударів по фінансовій стійкості держави у 2024‒2026 роках.
Додатковий скепсис викликають звіти БЕБ про понад 141,5 мільярда гривень виявлених ризиків у 2025 році, бо ці цифри не означають живих грошей у Держбюджеті, а лише фіксують схеми, які ще треба довести в суді. Навіть там, де БЕБ демонструє активність, як у випадку з тютюновим ринком, де вилучення продукції у 2025 році зросло на 60%, Держбюджет все одно втрачає понад 26 мільярдів гривень на рік через нелегальну торгівлю сигаретами. До цього додаються і втрати на нелегальному ринку кави, де через гігантський обсяг тіньового обігу країна, недоотримує до 7 мільярдів доларів, тобто поза офіційним обліком продається кожна друга чашка напою. Така різниця між обсягом тіньового обороту і фактичним поверненням коштів показує головну проблему: БЕБ фіксує схеми, але надто слабо з ними бореться.
Скарги на «дискримінаційні» зарплати і реальні статки посадовців БЕБ
Директор Бюро економічної безпеки Олександр Цивінський публічно описує систему оплати праці в БЕБ як «дискримінаційну» і будує свою аргументацію на порівнянні з іншими силовими та антикорупційними структурами. Оклади в БЕБ, НАБУ і ДБР рахуються за однаковою формулою — 22 прожиткові мінімуми, але для БЕБ беруть занижений показник у 2102 гривні, тоді як для НАБУ, ДБР і Вищого антикорупційного суду застосовують 3028 гривень. Через таку різницю працівники БЕБ отримують приблизно на третину менше, а зарплата детектива бюро відстає від доходів детектива НАБУ чи ДБР на 50–60%. Тому Цивінський наголошує на необхідності зрівняти правила нарахування з іншими спецорганами, бо без цього, на його думку, БЕБ не здатне конкурувати за економістів, аналітиків та IT-фахівців, яким приватний сектор платить у 3-4 рази більше.
Проте варто зазначити, що станом на квітень 2026 року базовий оклад детектива БЕБ становить 43 091 грн, а старшого детектива ‒ 46 244 грн. Водночас фактичні суми з урахуванням всіх можливих доплат (40% надбавки за вислугу років, доплати за спеціальне звання, за доступ до державної таємниці, науковий ступінь) фактичний розмір оплати праці становить майже 60 000 грн після оподаткування, а в керівників підрозділів сягати 120‒200 тис. грн, що демонструє разючий розрив між офіційним окладом і реальною винагородою. Хоча в БЕБ публічно скаржаться на «низькі» зарплати, у порівнянні з доходами більшості медиків, вчителів та інших працівників бюджетної сфери такі суми виглядають не заниженими, а навпаки привілейованими.
У позиції керівника БЕБ є своя логіка, але вона втрачає переконливість в ту мить, коли публічна скарга на «дискримінаційну зарплату» стикається з фактами, які вибиваються з образу «малозабезпеченого працівника». Примітно, що разом з «дискримінаційною зарплатою» Цивінський у свої 44 роки отримує 300 тисяч гривень пенсії завдяки службі в поліції, НАБУ, статусу учасника бойових дій і вислузі у 26 років. Особливо промовистим виглядає спосіб отримання такої пенсії в системі, де для звичайних пенсіонерів-силовиків обмеження в 10 прожиткових мінімумів діє автоматично, тоді як для «спеціальних» пенсіонерів з силового та правоохоронного середовища воно фактично нівельоване судами.
Ще гостріше суперечність недостатнього фінансування БЕБ проступає там, де керівництво бюро витрачає бюджетні кошти на сувенірну продукцію та ребрендинг. Як свідчать дані з ProZorro. Бюро економічної безпеки витратить майже чверть мільйона гривень на закупівлю атласних хусток, екосумок та сувенірної продукції, стели з гравіюванням та 28 видів значків вартістю 88 870 грн. Всі товари мають поставити до бюро на початку квітня цього року.
Крім того, БЕБ витрачає державні кошти на інші буденні закупівлі: 473 781 грн ‒ на побутові кондиціонери, 298 504 грн ‒ на шредери, 222 300 грн ‒ на захищені токени, 85 078,80 грн ‒ на зберігання вилученого транспорту, 75 000 грн ‒ на безконтактні картки Mifare, майже 62 000 грн ‒ на питну воду, 65 100 грн ‒ на конструкційні матеріали та ще 43 200 грн ‒ на налаштування IP-телефонії. Лише за цими наведеними закупівлями разом БЕБ витрачає 1,41 млн грн. Розрив між цими двома лініями — скаргами на брак ресурсу і готовністю витрачати гроші на другорядні речі — б’є по довірі до всієї управлінської логіки БЕБ.
Ще складнішу картину дають журналістські розслідування і декларації працівників бюро, в яких офіційні зарплати нерідко зовсім не стикуються з реальним масштабом майна і способу життя. Найвідомішим прикладом є колишній голова БЕБ Вадим Мельник, чия родина придбала квартиру в елітному київському житловому комплексі вартістю понад 1 мільйон доларів, а також квартиру в курортному районі Одеси «Аркадія», куплену за 1 мільйон 130 тисяч гривень — вдвічі дешевше за ринкову вартість на момент купівлі.
Поширеною традиційно практикою працівників БЕБ, як і інших українських посадовців, є укриття реальних доходів, запис майна на дружин, тещ або батьків-пенсіонерів. Прикладом цього є тимчасовий виконувач обов’язків голови територіального управління БЕБ у Львівській області «безхатько» Михайло Борусовський, який задекларував проживання родини в орендованій квартирі власника продовольчого ринку на Сихові.
Крім цього, 68-річна мати керівниці волинського теруправління БЕБ Лариси Ревіної «потайки від своєї доньки» стала співвласницею паливного бізнесу, який швидко почав приносити мільйонні прибутки. Після журналістського розслідування про бізнес матері та брата Ревіна звільнилася.
Історія керівника БЕБ у Закарпатській області, який раніше працював заступником керівника ТУ БЕБ у Чернівецькій області, Євгенія Калугіна виглядає ще масштабніше: його матір стала співвласницею компанії «Голден Блек», яка розбудовувала мережу заправок на Буковині. Водночас дружина через іншу компанію взяла в кредит дві будівлі АЗС за 40 мільйонів гривень, далі з’явилися земельна ділянка біля Чернівців з басейном, рестораном і нічним клубом Black Lotus. Після переведення Калугіна на Закарпаття була придбана ще й земля на словацькому кордоні в Ужгороді, де подружжя почало будувати таунхауси.
Також під час перевірок кандидатів на керівні посади в БЕБ спливали історії про апартаменти в Туреччині, дорогі позашляховики на кшталт Toyota Land Cruiser і BMW X5, куплені під час війни, причому стандартними поясненнями знову ставали «подарунки від батьків» або старі заощадження від бізнесу. Декларації окремих співробітників містили сотні тисяч доларів і євро готівкою, які пояснювали продажем майна, хоча задокументована вартість проданого часто виглядала значно нижчою. Окремим каналом легалізації великих витрат є грошові подарунки від родичів на 1–5 мільйонів гривень і безвідсоткові позики від третіх осіб. Разом з цим існують кримінальні сюжети з «корупційною рентою», в яких йде мова про регулярні платежі від нелегальних виробників сигарет за «неперешкоджання діяльності» та хабарі за невнесення онлайн-казино до переліку ризикових об’єктів.
Отже, ці на безліч інших прикладів ніяк не корелюються з «дискримінаційними зарплатами» посадовці БЕБ. За такої картини головна суперечність виглядає надто очевидною: керівництво БЕБ пояснює слабкість органу низькими зарплатами, тоді як реальна ситуація свідчить про дещо іншу картину.
У підсумку сподівання на реформу БЕБ виправдалися лише в тій частині, яка стосується інституційного оформлення змін: новий закон ухвалено, директора призначено, атестацію розпочато. Однак там, де мали з’явитися практичні наслідки реформи — наповнення Держбюджету, системна детінізація економіки, боротьба з економічними злочинами і припинення тиску на чесний бізнес, — результат залишається слабким.
Як бачимо, ситуація в Україні має традиційну стабільність у всіх державних органах, коли вирішується питання щодо їх реформування. За фасадом перезавантаження БЕБ так і не з’явився орган, здатний швидко і жорстко ламати великі тіньові схеми, бо реформа запустила нові процедури, але не прибрала ключові причини старих проблем і зовсім не збирається боротися з корупцією у власних рядах.
