Нова стратегія уряду щодо розвитку укриттів, але ховатися досі ніде: що відбувається з бомбосховищами в Україні

Четвертий рік війни, тисячі ракетних атак, постійна загроза з повітря — а проблема з бомбосховищами в Україні досі залишається невирішеною. Громадяни продовжують стикаються з зачиненими укриттями, а також відсутністю елементарних умов для безпеки. Після кожного масованого удару спливає чергова хвиля обурення, чиновники обіцяють зміни, а з новин дізнаємося про мільярди, які нібито спрямовуються на розбудову захисної інфраструктури. 4 березня уряд схвалив Стратегію розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту до 2034 року, яка передбачає виділення 789,3 млрд грн на розбудову укриттів. Це звучить масштабно, проте питання залишається відкритим: скільки ще років знадобиться, щоб українці отримали доступ до реального, а не віртуального захисту? Чи не розчиняться ці мільярди по кишенях чиновників, як і раніше?

Статистика і стратегія від уряду

Кабінет Міністрів схвалив Стратегію розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту на період до 2034 року, яка передбачає масштабну розбудову укриттів та витрати у розмірі 789,3 мільярда гривень. Крім того, в опублікованому 4 березні розпорядженні Кабміна №183-р затверджується не тільки стратегія, але й операційний план заходів з реалізації в 2025—2027 роках.

Згідно з даними уряду, станом на грудень 2024 року в Україні існує 62 655 об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту. Проте з них лише 19 541 є повноцінними захисними спорудами і спорудами подвійного призначення, тоді як 42 443 – це найпростіші укриття, такі як підвали чи приміщення без належної інфраструктури. Ці укриття можуть захистити лише 48,8% населення країни, з яких захисні споруди забезпечують укриття для 17,5%, а найпростіші укриття – для 31,3%. Крім того, станом на зараз готовими до використання за призначенням є 54 167 (85,3 відсотка) об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, з яких переважну кількість неготових об’єктів становлять саме захисні споруди цивільного захисту (12,4 відсотка), що фактично зменшує кількість об’єктів, які можна використовувати для укриття цивільного населення.

При цьому уряд визнає, що цього недостатньо, і пропонує вирішити проблему в три етапи: 2025–2027, 2028–2030 та 2031–2034 роки. На першому етапі планується будівництво 2300 нових споруд цивільного захисту, проведення аналізу можливості використання приватних льохів і підвалів для укриття населення, а також створення міжнародної Коаліції з питань розвитку захисних споруд. Загальні витрати на перший етап оцінюються у 151,1 мільярда гривень. Для реалізації Стратегії планується залучити 642,5 мільярда гривень (14,69 мільярда євро) міжнародної допомоги, а з державного бюджету – 81,2 мільярда гривень. Втім, поки ці гроші існують лише на папері, українці залишаються без елементарного захисту.

Як вважають в уряді, головною проблемою є не лише у нестачі споруд, а й у їхньому реальному стані. За офіційними даними, лише 85,3% укриттів готові до використання, а решта 15% перебувають у стані, непридатному для захисту населення. Фактично, це означає, що значна частина споруд або не відповідає нормам, або взагалі не придатна для укриття. Також уряд визнає, що низький рівень відповідності укриттів сучасним загрозам, повільні темпи освоєння підземних просторів та слабка відповідальність власників будівель за наявність захисних споруд є критичними факторами проблеми.

Отже, уряд чітко окреслив причини провалу попередніх програм. Створення захисних споруд вимагає значних капіталовкладень, а темпи їх будівництва не відповідають реальним потребам. Частина укриттів просто не відповідає вимогам безпеки, а містобудівне законодавство не передбачає належного контролю за їхнім створенням. Відсутність відповідальності посадових осіб та власників будівель за забезпечення укриттів дозволяє ігнорувати ці питання без наслідків. У зв’язку з цим Кабмін доручив місцевим органам влади, обласним і міським адміністраціям щороку подавати звіти про виконання операційного плану та контролювати використання бюджетних коштів.

Також уряд дав розпорядження Міністерству внутрішніх справ:

«Починаючи з 2027 року один раз на три роки розробляти та подавати до 1 грудня Кабінетові Міністрів України проєкт операційного плану заходів з реалізації Стратегії на відповідний період; забезпечити подання щороку до 1 квітня Кабінетові Міністрів України звіту про стан реалізації Стратегії; забезпечити подання до 1 травня 2035 р. Кабінетові Міністрів України звіту про стан реалізації Стратегії та пропозицій щодо подальшої роботи».

Сучасна ситуація з укриттями

Четвертий рік війни… Як йдеться в стратегії уряду, тільки упродовж 2024 року в Україні зафіксовано майже 60 тисяч обстрілів з використанням артилерійських, мінометних боєприпасів, ракет та інших засобів ураження. При цьому ключовими особливостями сучасних засобів озброєння, що застосовує РФ, є їх руйнівна сила, яка дедалі збільшується. А укриття? Виявляється, що їх не вистачає навіть на половину населення країни. Відповідно до офіційних даних уряду, захистом забезпечені 48,8% громадян. А що робити решті 52% українців? Чекати, поки небезпека мине сама собою? Ховатися в імпровізованих укриттях чи просто сподіватися на диво?

Але навіть ці цифри викликають великі сумніви, тому що зазначена урядом «готовність» 85,3% укриттів насправді означає значно меншу їх кількість і підвали з грибком, закриті металевими дверима зі словами «ключ у голови ОСББ чи ЖЕКу» та темні кімнати без вентиляції й елементарних умов перебування. Відео з саме такими укриттями заполонили соцмережі. Проте щороку ми чуємо одне й те саме: «Проблема вирішується!». Але в реальності люди знову і знову натикаються на зачинені двері під час оповіщень небезпеки і самих обстрілів.

Українцям періодично повідомляють, що укриття активно будуються, а уряд схвалив масштабну Стратегію розвитку фонду захисних споруд на період до 2034 року, виділивши знову чималі гроші – 789,3 мільярдів гривень. Тільки от питання: де ці бомбосховища? Чому, попри виділені раніше мільярди, люди досі ховаються у під’їздах, паркінгах або просто знаходяться в коридорах своїх квартир? Чи можливо, ці «споруди» існують виключно у фінансових звітах, де цифри зростають швидше, ніж самі укриття?

Крім того, проблема не тільки у недобудованих сховищах, а й у вже наявних. Частина укриттів розташована у підвалах житлових будинків, але туди не потрапити через банальне людське бажання зберегти своє майно. ОСББ і мешканці будинків зачиняють входи, бо там знаходиться дороге обладнання – загальнодомові лічильники, труби, кабелі. Логіка проста: якщо відкрити укриття, безхатченки можуть облаштувати там ночівлю або щось вкрасти. Але чому влада не може це врегулювати? Встановити контрольований доступ під час тривог – це ж не запуск космічного корабля!

Однак це лише частина проблеми. Ключовими причинами є повна безконтрольність і безкарність чиновників, які користуються хаосом під час війни. Сам уряд у своїй стратегії визнав, що попередні програми провалені. Але питання: хто за це відповів? Чому система цивільного захисту досі не працює ефективно? Де звільнення, розслідування, кримінальні справи? Що було зроблено за чотири роки для того, щоб у 2025 році українці не стояли під обстрілами перед зачиненими укриттями? Абсолютно нічого! На жаль, відсутність відповідальності дозволяє чиновникам ігнорувати питання безпеки без жодних наслідків. Це класична схема: «Схвалити програму, виділити мільярди, написати звіт, а проблема нехай лишається». Ось яскрава картина ставлення до свого народу під час затяжної війни!

Можливо, влада справді збирається вирішувати проблему? Вона навіть розписала три етапи реалізації стратегії: 2025–2027, 2028–2030, 2031–2034. Але якщо людям зараз ніде ховатися, то якою далі буде ситуація? Цей багаторічний план виглядає як чергова відтяжка часу. Уряд створює ілюзію активної роботи, а поки минають роки, мільйони українців, у тому числі – діти, щодня ризикують життям.

Стратегія на 789 мільярдів – це лише план, який може залишитися черговим документом без реального втілення. Справжній захист не в стратегіях на папері, а в реальних діях. Незважаючи на виділення з держбюджету мільярдних сум, проблема укриттів не вирішується. Влада повинна нарешті зрозуміти, що безпека – це не цифри у звітах, а двері укриттів, які вчасно відкриваються під час тривог. Це бомбосховища, в яких є вода, вентиляція і умови для людей. Це суворий контроль та відповідальність за використанням бюджетних коштів, а не їх чергове «освоєння». А поки на папері зводяться нові захисні споруди, українці продовжують зараз сидіти у коридорах і ванних кімнатах, бо туди хоча б можна зайти без дозволу чергового бюрократа.