Чотири роки “Дія.City”: як унікальний простір перетворився на системний фактор української економіки (Ч. 2)

Інформаційне агентство «ФАКТ» в першій частині своєї статті писало про результати роботи правового і податкового простору «Дія.City», який було запущено чотири роки тому. Цікаво подивитися, в чому полягає його унікальність, та за що критикують цей проєкт.

«Дія.City» сьогодні: чи є він унікальним

Сьогодні проєкт «Дія.City» є однією з найамбітніших ініціатив у сфері цифрової трансформації та підтримки ІТ-індустрії, яку реалізувала Україна. Його метою є створення спеціальної екосистеми для ІТ-компаній, стартапів і фахівців, які працюють у галузях технологій і інновацій. «Дія.City» забезпечує платформу для розвитку бізнесу, а також сприяє інтеграції України в глобальну технологічну спільноту.

Повністю ідентичних моделей «Дія.City», які б відтворювали цю конструкцію в усіх деталях, в світі небагато. Однак у різних країнах діють спеціальні режими, які за окремими параметрами можна вважати близькими за підходом.

У міжнародній практиці існують юрисдикції, де для IT-сектору створені спрощені податкові умови, гнучке регулювання зайнятості та зручні адміністративні процедури. Серед таких прикладів є Естонія, яка часто фігурує в порівняннях з «Дія.City» через високий рівень цифровізації державних послуг та доступність електронних процедур, однак її податкова модель має іншу природу, оскільки базується на відсутності оподаткування нерозподіленого прибутку для всіх компаній, а не лише для IT-сектору.

Також в Дубаї існує Dubai Internet City, яка працює як спеціалізована зона для технологічних компаній з податковими пільгами та спрощеним доступом до іноземних фахівців. Подібні стимули для IT-бізнесу діють і в Сінгапурі, а також у межах окремих економічних зон у Польщі та Литві, де робиться ставка на низькі податкові ставки, адаптивне трудове законодавство та цифрове адміністрування.

У Східній Європі та суміжних регіонах можна виділити кілька моделей, які за своєю логікою частково перегукуються з «Дія.City». У Грузії режим Virtual Zone та статус International Company орієнтовані на IT-компанії, що працюють на експорт, і передбачають звільнення від податку на прибуток у разі реінвестування, а також п’ять відсотків податку на дивіденди.

У Молдові діє Moldova Innovation Technology Park, який вважається одним з найбільш наближених аналогів у регіоні, оскільки резиденти сплачують єдиний податок у розмірі семи відсотків від доходу, що замінює більшість інших податкових та соціальних платежів, включно з податками на заробітну плату.

Польська модель не має єдиного спеціального режиму для IT-компаній, однак використовує інструмент IP Box, який дозволяє застосовувати знижену ставку податку на прибуток у розмірі п’яти відсотків до доходів, отриманих від інтелектуальної власності.

Схожий підхід застосовується і на Кіпрі, де механізм IP Box дає змогу звільняти від оподаткування до вісімдесяти відсотків прибутку від використання об’єктів інтелектуальної власності, що фактично знижує ефективну ставку податку до приблизно двох з половиною відсотків.

У Казахстані роль спеціалізованого IT-хабу виконує Astana Hub, резиденти якого користуються нульовими ставками податку на прибуток, ПДВ та прибуткового податку для працівників, а також спрощеними правилами залучення іноземної робочої сили.

Станом на 2026 рік «Дія.City» зберігає низку унікальних особливостей, які відрізняють її від більшості міжнародних аналогів. Однією з ключових характеристик є гіг-контракти, які поєднують гнучкість співпраці, властиву фрілансу, з мінімальними соціальними гарантіями. Такими як оплачувані відпустки та лікарняні, чого зазвичай не передбачають класичні спеціальні економічні зони.

Другою унікальною рисою є інтеграція інструментів англійського права в українську правову систему, що дозволяє використовувати інструменти венчурного інвестування конвертовані позики, опціони для працівників, а також угоди про неконкуренцію безпосередньо в українському правовому полі.

Окрему роль відіграє масштаб режиму, оскільки до «Дія.City» приєдналися понад 3000 компаній, а кількість фахівців, охоплених цим правовим простором, перевищує сто тридцять тисяч осіб, що робить його одним із найбільших спеціалізованих IT-режимів у Європі.

Критика проєкту «Дія.City»

З іншого боку, проєкт не уникнув критики і певних проблем, які виникли на етапі його реалізації та функціонування. Основним зауваженням стало те, що багато ІТ-компаній не мають достатньо мотивації для реєстрації у «Дія.City», незважаючи на всі заявлені переваги.

Проблема полягає в першу чергу у деяких правових аспектах, які не зовсім підходять для специфіки ринку. Наприклад, система звітності, яка є частиною проєкту, часто викликає запитання у підприємців через свою складність і надмірну бюрократичність. Деякі компанії скаржаться на те, що досягти реальних вигод від участі в програмі можна лише в довгостроковій перспективі, що ускладнює короткострокове планування та прийняття рішень для малого бізнесу.

Іншою проблемою є обмеження, що стосуються вимог до компаній для участі в програмі. Багато стартапів, зокрема в галузі фінансових технологій, стикаються з труднощами через необхідність дотримуватися специфічних вимог до корпоративної структури або виплати високих податків, що може відлякати молоді компанії. Оскільки значна частина уваги проєкту зосереджена на великих компаніях, залишаючи поза увагою менші підприємства, які все ще потребують підтримки на етапах початкового розвитку, це ставить під сумнів реальність рівних умов для всіх учасників.

Також багато критики викликає проблема з транспарентністю та управлінськими аспектами «Дія.City». Деякі представники бізнесу зазначають, що процес реєстрації та взаємодії з органами, які адмініструють проєкт, має недоліки в плані зрозумілості та відкритості, що створює атмосферу невизначеності серед потенційних учасників. Це, своєю чергою, може спричинити відсутність довіри до проєкту та знизити його привабливість серед міжнародних інвесторів.

Ще однією значущою проблемою є незбалансованість між розвитком інфраструктури та реальними перевагами для учасників «Дія.City». Хоча уряд і заявляє про надання податкових пільг та інших вигод, деякі учасники зазначають, що ці заходи не завжди виправдовують очікування. Існує занепокоєння, що проєкт більше орієнтований на залучення великих міжнародних корпорацій, ніж на підтримку місцевих малих і середніх підприємств.

Крім того, постійні зміни в законодавстві та політичні коливання в Україні часто створюють додаткову невизначеність для учасників «Дія.City». Технологічний сектор є особливо чутливим до таких змін, і навіть незначні зміни в регуляторному середовищі можуть мати значний вплив на підприємства, що працюють у цій галузі. Таким чином, хоча сам проєкт і прагне стати символом стабільності та прогресу, реалії виявляються менш оптимістичними для тих, хто стикається з нестабільністю на національному рівні.

Однак, попри всі труднощі, проєкт «Дія.City» без сумніву має потенціал змінити ландшафт технологічної індустрії в Україні. Хоча, цілком зрозуміло, що його успіх значною мірою залежить від здатності адаптуватися до потреб бізнесу, створити реальні стимули для всіх учасників і подолати існуючі юридичні та управлінські бар’єри. З огляду на швидкий розвиток цифрових технологій та постійні зміни в глобальному контексті, проєкт може стати значним кроком вперед, якщо проявляти гнучкість та коригувати свої стратегії для досягнення максимального результату.