Легалізація віртуальних активів в Україні стала продовженням багаторічної трансформації криптовалютного ринку, який з невпевненої спроби на межі фінансових систем перетворився на масштабне економічне явище. Те, що починалося як анархічний експеримент на периферії фінансів, поступово стає ще одним джерелом доходів для держави. Українська легалізація віртуальних активів запізнилася на роки, але тепер навряд чи дасть криптоактивам шанс залишитися у тіні. За стрімкою динамікою розвитку ринку, який за шістнадцять років виріс з кількох центів до трильйонних оцінок, стоїть незмінне правило: там, де обертаються гроші, рано чи пізно з’являється податковий інтерес. Сьогодні Україна, легалізуючи криптовалюту і готуючи фіскальні механізми для її контролю, робить ставку не на підтримку інновацій, а запровадження правил гри, у яких свобода обігу цифрових активів стає регламентованою до копійки.
Криптовалюта: шлях від скепсису до закону
Технологія криптовалют почала свою історію в атмосфері недовіри, ентузіазму та скандалів. У 2009 році з’явилася перша криптовалюта — Bitcoin. Її авторство приписують загадковій постаті або групі осіб під псевдонімом Сатоші Накамото. Поява Bitcoin ознаменувала не просто запуск нового цифрового активу, а початок цілком нового підходу до обігу грошей. Він базувався на принципах децентралізації, прозорості транзакцій і захисту від втручання третіх сторін. Саме у день запуску першого блоку, так званого генезис-блоку, у мережі зафіксували перший запис про існування Bitcoin. Перша транзакція відбулася вже 12 січня, коли Накамото передав 10 біткоїнів одному з перших прихильників і учасників мережі Гелу Фінні.
На відміну від попередніх спроб створити цифрові гроші, таких як Bit Gold чи eCash, Bitcoin вперше об’єднав рішення проблеми подвійного витрачання коштів з відкритою мережею без центрального емітента, що і зробило його першою повноцінною криптовалютою в сучасному розумінні. Головною ідеєю цього процесу було створення децентралізованих грошей, не підконтрольних жодній державі чи банку, з обмеженою емісією та відкритою верифікацією всіх транзакцій через блокчейн.
Слід зазначити, що перші роки Bitcoin лишався іграшкою для ентузіастів. Його курс коливався на рівні кількох центів, а спроби пояснити технологію пересічному громадянину найчастіше викликали лише подив. І лише в 2010 році Bitcoin вперше знайшов грошову оцінку — 10 000 BTC було витрачено на купівлю двох піц. Цей момент позначив нову епоху. Зароджувалася економіка, яка базувалася на децентралізації та довірі до коду. Проте ще довго криптовалюта залишалася явищем маргінальним. У 2011 році Bitcoin уперше досяг позначки $31 за монету, однак незабаром впав до $2.
У наступні роки інтерес до цифрових валют супроводжувався скепсисом: безліч крахів бірж, атаки хакерів, шахрайські ICO (первинні пропозиції токенів) і використання криптовалют для нелегальних операцій в «даркнеті» формували навколо криптовалют атмосферу ризику і недовіри. Однак з часом ринок розширювався, на зміну одиночному Bitcoin прийшли Ethereum, Litecoin, Ripple та інші альткоїни, кожен із яких експериментував із новими механізмами емісії, підтвердження транзакцій або умовами контрактів. Попри зростання інтересу, довіра до криптовалют залишалася мінливою. Гучні крахи бірж, напади хакерів, Фінансові регулятори по всьому світу довго не могли визначитися: віртуальні активи — це гроші, цінні папери, товари чи щось зовсім нове, що виходить за межі класичних юридичних понять. Попри це, розвиток технологій продовжувався. У 2013 році ринкова капіталізація Bitcoin сягнула $1 мільярда, а курс перевищив $1 000. З’являлися альтернативні монети — Ethereum, Litecoin, Ripple, кожен зі своєю філософією та технологічними особливостями. Однак основним трендом залишалося те саме: пошук нового типу цінності у цифровому світі.
Пікове зростання інтересу відбулося у 2017 році, коли вартість Bitcoin піднялася майже до $20 000. Проте за ним послідував різкий обвал і тривалий період так званої «криптозими». Дискусії щодо статусу криптовалют тільки загострювалися. Чи це гроші? Чи інвестиційний актив? Чи засіб спекуляції? Фінансові регулятори по всьому світу намагалися знайти відповідь, часто запроваджуючи обмеження або попередження для інвесторів. При цьому протягом наступних років ринок поступово відновлювався. У 2021 році Bitcoin досяг нового максимуму — понад $68 000 за монету. А в 2024 році крипторинок зафіксував новий рекорд: ціна Bitcoin піднялася до $108 000 у грудні, що стало сигналом не тільки для трейдерів, а й для державних органів багатьох країн про те, що криптовалюти стали фактором, який неможливо ігнорувати.
Загальна ринкова капіталізація криптовалют у 2025 році перевищила $2,9 трильйона, а кількість активних криптоактивів на ринку сягнула понад 17 000. При цьому Bitcoin залишається найбільшим за капіталізацією активом, проте розвиваються й інші проєкти, зокрема у сферах децентралізованих фінансів (DeFi), NFT і Web3.
Отже, протягом усього періоду з 2009 до 2025 року криптовалютний ринок пройшов шлях від нульової вартості до багатотрильйонного масштабу, демонструючи безпрецедентне зростання. Однак важливо розуміти, що в середині цього стрімкого розвитку завжди були природні хвилі — періоди злетів і короткочасних спадів. Те невелике зниження, яке спостерігається на графіку між кінцем 2024 і початком 2025 року, є типовою корекцією після рекордних висот: у грудні 2024 року Bitcoin сягнув $108 000, а загальна капіталізація ринку перевищила $3,2 трильйона доларів.
Станом на квітень 2025 року ці показники трохи зменшилися — Bitcoin торгувався на рівні близько $92 000, а ринкова капіталізація трималася на позначці $2,9 трильйона. Така динаміка є звичайною для фінансових ринків: після різких стрибків завжди настають етапи стабілізації, коли ринок «перетравлює» нові рівні. Тому загальна картина залишається однозначною: криптовалюти за 16 років перетворилися з маргінального експерименту на повноцінний економічний сегмент, незважаючи на локальні коливання в межах цього тренду.
Легалізація віртуальних активів в Україні
На тлі розвитку крипторинку в Україні, як і в багатьох інших країнах, виникла необхідність легалізувати та врегулювати статус віртуальних активів. Зі зростанням обсягів крипторинку та інтеграції віртуальних активів у бізнес-практики необхідність правового регулювання стала очевидною, тому 24 квітня 2025 року фінансовий комітет Верховної Ради підтримав законопроєкт про віртуальні активи і рекомендував його для першого читання у парламенті.
При цьому Голова комітету Данило Гетманцев підкреслив, що віртуальні активи не є грошима. В Україні вони не зможуть використовуватися як офіційний засіб платежу, і їх правовий режим буде близьким до режиму рухомого майна в цивільно-правовому сенсі. Законопроєкт лише запроваджує чітке визначення віртуального активу як особливого цифрового об’єкта, який існує виключно в електронній формі завдяки технології блокчейну. Таким чином, Україна вперше на законодавчому рівні визнає існування криптоактивів і створює базу для їхнього врегулювання.
Запропонований законопроєкт також чітко класифікує віртуальні активи на три групи:
Перша категорія — токени з прив’язкою до активів. Їхня вартість стабілізується за рахунок прив’язки до реальних об’єктів, таких як валюта, товари або нерухомість.
Друга категорія — токени електронних грошей. Вони прив’язані до однієї офіційної валюти і фактично є цифровим аналогом класичних грошей.
Третя категорія — інші віртуальні активи, що не підпадають під перші дві категорії. У цій сфері передбачено надання регулятору права самостійно визначати, які активи належать до цієї групи, що відкриває можливість для гнучкого реагування на динаміку ринку.
Водночас право власності на віртуальні активи в Україні передбачено набувати шляхом емісії, правочину, закону або судового рішення. При цьому засобами підтвердження володіння виступають криптографічні ключі — саме вони будуть юридичним доказом прав на актив. Слід відмітити, що публічна пропозиція віртуальних активів вимагатиме підготовки «білої книги» — офіційного документа, де вказується вся релевантна інформація про актив, його емітента, пов’язані ризики і механізми обігу. Він має бути прозорим і точним, без натяків на маніпуляцію або приховування суттєвих фактів. Всі маркетингові повідомлення повинні відповідати «білій книзі» і супроводжуватися попередженнями про ризики.
Окрему увагу законопроєкт приділяє питанням діяльності постачальників послуг, пов’язаних із віртуальними активами. Ті, хто займається зберіганням, торгівлею, переказами або іншими операціями, повинні будуть пройти процедуру авторизації, дотримуватися фінансових стандартів, забезпечувати захист клієнтських коштів та інформації. Інакше кажучи, легалізація сфери накладає на учасників ринку зобов’язання працювати за чіткими правилами і під контролем. Отже, Україна прагне створити баланс: не задушити інноваційний сектор надмірним регулюванням, але й не залишити споживачів і економіку без захисту перед ризиками крипторинку.
Зміна підходу до віртуальних активів є не лише юридичним кроком, але й важливий сигнал для міжнародної фінансової спільноти. Поступова інтеграція України у глобальну екосистему фінансових технологій залежить від того, наскільки зрілим буде внутрішнє регулювання і наскільки вдало вдасться побудувати міст між традиційною економікою і новими цифровими інструментами.
Скільки цифрових активів задекларували українські чиновники
У деклараціях українських держслужбовців за 2024 рік цифрові активи знову продемонстрували приріст — цього разу на 10% більше, ніж роком раніше. При цьому загальна кількість згадок про криптовалюту у звітах перевищила 2 000. Показово, що найбільший інтерес до віртуальних активів виявили силові структури. Викликає подив те, що абсолютним лідером за кількістю задекларованої криптовалюти стала Національна поліція — 322 декларації, що становить 15% від усіх випадків. Далі розташувалися прокуратура із 240 деклараціями та судді, які подали 227 звітів із вказівкою на наявність криптоактивів.
Менш охоче криптовалюту декларували чиновники міського рівня — лише 119 випадків. Ще скромніші цифри зафіксовані серед представників Збройних сил України та НАБУ: 77 і 38 згадок відповідно. Це виглядає контрастно на тлі високої активності у правоохоронних органах і може свідчити як про різний рівень доходів, так і про відмінності у фінансовій обізнаності.
Географія задекларованих криптоактивів цілком очікувана: столиця та її передмістя впевнено тримають першість. У Києві криптовалюту вказали у 582 деклараціях, у Київській області — у 185. Серед регіонів Харківщина (172 декларації), Дніпропетровщина (167) та Львівщина (133) виявилися найбільш активними.
Розподіл за видами цифрових активів теж промовистий – найпопулярнішим вибором став стейблкоїн Tether (USDT), який задекларували 802 чиновники. За ним із невеликим відривом іде Bitcoin (731 декларація) та Ethereum (713 декларацій). Очевидно, що орієнтація на стейблкоїни відображає бажання мінімізувати волатильність, тоді як Bitcoin і Ethereum залишаються більш ризикованими, але й потенційно вигіднішими інструментами.
Окремі імена у списках виглядають особливо показово. Наприклад, голова парламентського Комітету з питань екологічної політики Олег Бондаренко задекларував 80 біткоїнів, що на початок квітня 2025 року оцінювалося у майже 280 мільйонів гривень. Депутат Сергій Майзель виявився власником 200 Ethereum на суму понад 15 мільйонів гривень. А начальник департаменту Офісу Генерального прокурора Віталій Бровко вказав у декларації майже 848 тисяч токенів Tether, загальною вартістю близько 35 мільйонів гривень.
Серед потенційних рекордсменів варто згадати і колишнього заступника голови Держслужби геології та надр Романа Сарамагу, який у 2021 році декларував 380,95 біткоїна. За поточними оцінками, ця сума перевищила б 1,3 мільярда гривень, однак посадовець заявив про втрату доступу до своїх активів. Подібна історія сталася і з депутатом Подільської райради Одеської області Ігорем Осіповим, який раніше володів 1 800 токенами Ethereum (понад 140 мільйонів гривень), але нині також повідомив про втрату доступу.
Результати цьогорічних декларацій підтверджують: криптовалюти остаточно закріпилися у фінансових портфелях українських держслужбовців. Водночас зростання кількості задекларованих активів разом з історіями про «втрату доступу» свідчать про незавершене усвідомлення ризиків і нерозв’язані питання прозорості в цьому сегменті. І те, що раніше виглядало як поодиноке захоплення технологіями, дедалі більше перетворюється на масштабне явище, яке важко ігнорувати.
Оподаткування криптовалюти в Україні
Оподаткування криптовалюти в Україні будується за окремими правилами. Прибуток від операцій з віртуальними активами стане самостійним об’єктом оподаткування. При цьому платити доведеться саме з прибутку — різниці між доходом і витратами, а не з усього обсягу транзакцій. Обмін одного віртуального активу на інший податкових зобов’язань не викликатиме. Доходи в межах однієї мінімальної зарплати обіцяють залишити без оподаткування. Декларування доходів та сплата податків перекладаються на плечі фізичних осіб.
Для активів, куплених до набуття чинності нового законодавства, запропоновано пільгову ставку — 5% ПДФО за умови продажу протягом 2026 року. Слід зазначити, що Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку оприлюднила окремий практичний інструмент для орієнтування в нових правилах. Представлена матриця описує різні сценарії оподаткування криптооперацій — від стандартних обмінів до майнінгу, стейкінгу, аірдропів та хардфорків. При цьому автори врахували підходи до визначення витрат, адміністрування податків, особливості роботи податкових агентів та можливі пільги.
Однак представлена матриця викликала гостру реакцію парламенту – Данило Гетманцев заявив, що документ Нацкомісії жодним чином не узгоджувався з комітетом Верховної Ради. За його словами, «опублікована матриця не має зв’язку з реальністю». Незважаючи на критику, окремі ідеї, закладені в матриці, не суперечать загальному напряму роботи над законопроєктом про оподаткування крипти. Текст остаточного законопроєкту, який готують спільно з НБУ та МВФ, має бути представлений до жовтня 2025 року відповідно до меморандуму з Міжнародним валютним фондом.
Якщо казати про бази оподаткування, то передбачаються дві моделі: обкладення чистого прибутку або виручки. Перший варіант складніший в адмініструванні й створює ризики маніпуляцій через списання збитків. Другий — простіший і прозоріший: податок нараховується тільки при обміні крипти на фіат. Тобто, якщо інвестор завів $100, а вивів $150, податком обкладатимуть лише $50. Аналогічний підхід діє у Франції, Австрії та Сингапурі. Водночас додатково пропонується оподаткувати доходи від майнінгу, стейкінгу, хардфорків та аірдропів. Майнінг, як правило, розглядається як підприємницька діяльність, але при цьому можливий встановлений неоподатковуваний ліміт. У випадку стейкінгу оподаткування можливе або в момент отримання монет як підприємницького доходу, або тільки під час їх продажу. Монети, отримані внаслідок хардфорків або аірдропів, за аналогічним підходом можуть оподатковуватися або як звичайний дохід, або тільки на етапі їх відчуження.
За рівнем ставок передбачаються дві опції. Стандартна ставка становитиме 18% ПДФО плюс 5% військового збору — загалом 23%, як і для інших інвестиційних доходів. У теорії можливе застосування пільгових ставок 5% і 9%, передбачених Податковим кодексом України. Такі ставки можуть поширюватися лише на стейблкоїни — активи, що прив’язані до стабільних валютних цінностей. Проте Гетманцев вже попередив, що податкових пільг для криптовалют у підсумковому законопроєкті не буде.
Щодо ПДВ, основний принцип пропонується такий: операції з самими віртуальними активами не підлягають обкладанню податком на додану вартість, окрім випадків, коли крипта використовується як засіб платежу за товари чи послуги. Це відповідає практиці ЄС. При цьому особливу категорію становлять токени, придбані до легалізації ринку. У НКЦПФР наголошують, що такі активи не підпадали під жодну категорію майна за чинним законодавством, що створює юридичні й податкові складнощі. Проблеми полягають у неможливості документально підтвердити їх придбання, оцінити витрати, відстежити походження і пройти AML-перевірку. Пропонується встановити спрощений режим оподаткування для таких активів — мінімальну ставку з обороту, а не з чистого доходу. Також може бути введений перехідний період тривалістю до трьох років.
Щодо неоподатковуваних мінімумів, автори матриці вказують на практику Європи: Німеччина звільняє від оподаткування доходи до 600 євро на рік, Литва — до 2500 євро загального доходу або 500 євро для криптоактивів, Франція — до 350 євро, Чехія — до 100 тисяч крон (близько 3900 євро). Передбачається також можливість звільнення від оподаткування операцій дарування між членами сім’ї, переказів між власними гаманцями та пожертв. Слід зазначити, що в світовій практиці діє ще один механізм: звільнення від оподаткування прибутку від операцій із криптоактивами, якщо вони утримувалися певний період. Наприклад, у Німеччині та Португалії цей строк становить один рік, у Чехії — три роки. Водночас для активів на некастодіальних гаманцях така пільга може не застосовуватися.
На даний час дискусійним залишається питання, чому банківські депозити, які також є засобом збереження вартості, оподатковуються за повною ставкою 23%, тоді як для крипти теоретично розглядаються інші умови. Саме тому ймовірність пільг для крипти залишається мінімальною — насамперед через побоювання Нацбанку щодо втрати ліквідності банківської системи. Однак питання адміністрування виглядає ще складніше. У класичних інвестиційних активах саме фінансові посередники — банки, брокери, інвесткомпанії — виступають податковими агентами.
У випадку з криптоактивами цей підхід буде переглянутий. Біржі й платформи можуть обмежитися лише переданням інформації до податкової служби, а обов’язок сплати податку перекладуть безпосередньо на інвесторів. Українці самі вестимуть облік своїх операцій і самостійно декларуватимуть доходи. Австрія вже впровадила механізм автоматичного утримання податку на доходи від криптовалюти через біржі — із січня 2024 року ставка становить 27,5%. Але для України такий підхід виглядає складним для реалізації через слабкість ринку і недосконалість контролюючої інфраструктури.
Очікувати, що Україна затягне з імплементацією правил, не варто. Рамковий закон про віртуальні активи ухвалено, підписано президентом, але він досі не діє — все впирається у відсутність змін до Податкового кодексу. Законопроєкт, над яким працюють у Верховній Раді, має з’явитися найближчим часом. За всіма ознаками, базова модель передбачатиме стандартну ставку 18% + 5% і мінімум пільг. AML-проблеми для власників крипти на некастодіальних гаманцях тільки наростатимуть. Перехідний режим або податкова амністія для старих токенів, навіть якщо буде ухвалена, навряд чи дасть значні результати, зважаючи на досвід провальної кампанії добровільного декларування майна.
Крім того, на даний час відкритим залишається важливе питання: хто саме нестиме відповідальність за сплату податків — власник активу чи посередник? Наразі виглядає так, що держава перекладе всю відповідальність на самих громадян. На цьому тлі ситуація, коли регулятори працюють у власних паралельних реальностях і випускають неузгоджені документи, лише підриває довіру до нового податкового порядку. Як би там не було, очевидним є те, що в Україні криптовалюту оподатковуватимуть рішуче й без особливих знижок. Питання лише в деталях: як швидко і наскільки жорстко нові правила буде реалізовано на практиці.
Отже, свобода, яка дозволила криптовалютам вирости до глобального явища, в Україні закінчується на порозі податкової реформи. Легалізація цифрових активів позбавила ринок статусу «сірої зони», а нові проєкти законів демонструють очевидний вектор: все, що має вартість, мусить бути пораховане, задеклароване і оподатковане. Динаміка крипторинку більше не гарантує недоторканності власників активів. Навпаки, вона створила умови, за яких держава не лише визнає існування криптовалют, але й претендує на частину їх прибутку. Привілей бути вільним інвестором змінюється на обов’язок бути платником податків — без права на ілюзії та відступ.
Легалізація криптовалют в Україні закріплює реальність, в якій цифрові активи вже давно стали економічним чинником. Динаміка зростання ринку протягом останніх шістнадцяти років засвідчила неминучість визнання віртуальних активів на рівні права. Водночас підготовка до оподаткування показала прагматичний підхід держави: максимальне залучення криптоактивів до бюджетного процесу без створення особливих умов для їх власників. Українські інвестори у криптовалюту вперше опинилися в ситуації, коли свобода обігу цифрових активів співіснуватиме з жорсткою податковою відповідальністю. І цей баланс формуватиметься вже не у віртуальному, а цілком реальному правовому полі.
