Демографічна криза є однією з найбільших загроз для економічної стабільності та розвитку будь-якої країни. В Україні ця проблема набула особливого значення під час війни, впливаючи на різні аспекти економічного життя. Втрата населення через еміграцію, зниження народжуваності та висока смертність стали ключовими факторами, які спричинили серйозні виклики для бізнесу та підприємств. За підрахунками демографів для успішного економічного розвитку чисельність населення в нашій державі повинна бути не менше 45 мільйонів, у іншому випадку не буде з ким будувати державу.
Демографічна ситуація
Як відомо, у 1992 році населення України становило 52 мільйони осіб. Останній всеукраїнський перепис населення проводився у 2001 році, тоді чисельність населення України становила близько 48,5 млн осіб. За оцінками Інституту демографії на підконтрольній Україні території зараз проживає 31 млн людей, 4,9 млн виїхали за кордон, близько 5 млн залишаються на тимчасово окупованих територіях. До 2025 року населення України може скоротитися до 25 млн осіб. При цьому ні для кого не є секретом, що зараз за кордоном перебуває понад 6 млн українців, і вагома частина з них не збирається повертатися додому. Велика зовнішня міграція спостерігалася ще до початку вторгнення – до 2022 року українці були одними з лідерів за кількістю виданих посвідчень на проживання в країнах ЄС.
Основними причинами демографічної кризи є низька народжуваність, висока смертність і зовнішня міграція, а також високий рівень бідності, неспроможність населення сплачувати за якісні медичні послуги. Перед повномасштабним вторгненням на одну жінку дітородного віку припадала 1,2 дитини, а після початку вторгнення – 0,9. Це третій з кінця показник у світі. Навіть якщо Україна досягне середніх показників ЄС – 1,5 дитини на одну жінку, це не вирішить проблему демографічного спаду. Для стабільної демографічної ситуації необхідно, щоб на 100 жінок народжувалось 220 дітей.
Рівень народжуваності в Україні стабільно знижувався протягом останнього десятиліття. Між 2015 і 2021 роками темпи падіння коливалися в межах 3-11%. Початок війни ще більше ускладнив ситуацію — у 2022 році кількість новонароджених зменшилася на 24,6% порівняно з 2021 роком. У 2023 році спад був ще більшим — 33%. За 2023 рік народилося 187 387 дітей, тоді як у 2010-2013 роках цей показник складав близько 500 тисяч дітей на рік. Індекс фертильності в Україні зараз становить 0,7, тоді як у Польщі — 1,7, а в ЄС — 1,3.
На даний час війна є головним фактором, що впливає на рівень народжуваності. Евакуація мільйонів людей за кордон, невизначеність у майбутньому, економічні проблеми — все це негативно позначається на демографічній ситуації. Крім того, велика кількість чоловіків служить у війську і рідко буває вдома, що також знижує ймовірність зачаття дітей. Зменшення кількості дітей щороку означає, що у майбутньому на одного працюючого припадатиме декілька пенсіонерів. На даний час один працюючий вже утримує одного пенсіонера.
Як демографічна криза впливає на бізнес
Втрата робочої сили призвела до закриття багатьох великих і малих підприємств, особливо в сільській місцевості. Наприклад, великі промислові підприємства – металургійні заводи в Дніпропетровській та Запорізькій областях змушені були скоротити виробництво через нестачу кваліфікованих кадрів. Технологічний сектор, який був одним із драйверів економічного зростання, також відчув вплив демографічної кризи. Багато IT-компаній змушені були перенести свої офіси до інших країн через відсутність кваліфікованих спеціалістів в Україні.
Демографічна криза особливо сильно вдарила по аграрному сектору. Втрата робочої сили призвела до зниження виробництва сільськогосподарської продукції, що в свою чергу спричинило зростання цін на продукти харчування та зниження експортного потенціалу. Фермерські господарства, які залежали від сезонних робітників, не змогли знайти достатньо працівників для збирання врожаю та припинили свою діяльність.
Зменшення кількості населення призвело до закриття багатьох соціальних установ, таких як школи та лікарні, особливо у віддалених районах. Це ускладнило доступ до базових послуг для тих, хто залишився, і спричинило додатковий тиск на міські центри. Туристична галузь також зазнала втрат через демографічну кризу. Відсутність робочої сили у сфері обслуговування та зниження внутрішнього туризму призвели до закриття багатьох готелів, ресторанів та туристичних агентств.
Компанії, що спеціалізуються на виробництві товарів для дітей, теж відчувають зниження попиту. Наприклад, компанія “Біосфера”, один з провідних виробників товарів для дому в Україні, була змушена продати свої виробничі потужності з виготовлення дитячих підгузків під брендом Bambik через очікуване зниження народжуваності. СЕО компанії пояснюють, що це рішення було прийняте через зменшення попиту на продукцію. Компанія запустила нову виробничу лінію в 2020 році під час карантину, інвестувавши 7 млн євро. Лінія могла виготовляти 650 підгузків за хвилину, а завод мав потужність виробництва 18 млн підгузків на місяць. Продаж цієї лінії підкреслює серйозність демографічної кризи, яка змушує навіть великі компанії змінювати свої стратегії.
Демографічна криза також негативно вплинула на ринок дитячих іграшок. У лютому цього року багато дитячих інтернет-магазинів припинили свою діяльність через труднощі роботи в умовах воєнного стану, падіння ринку дитячих товарів та зниження народжуваності. Ці інтернет-магазини, які працювали тільки онлайн, не змогли відновити показники після початку повномасштабного вторгнення, що призвело до скорочення продажів більше ніж на 50%. Масове безробіття, мобілізація, зростання курсу долара та скорочення зарплат зменшили купівельну спроможність українців. Попри це, батьки все ще прагнуть радувати своїх дітей, хоча тепер більше обирають бюджетні іграшки.
Державні заходи
Держава врешті-решт почала бити на сполох та робити перші кроки подолання демографічної кризи. Міністерство соціальної політики розробило Стратегію демографічного розвитку України на період до 2040 року для вирішення основних проблем, пов’язаних з низькою народжуваністю, передчасною смертністю і дефіцитом робочої сили до 2040 року.
“Стратегія 2040 має на меті створення умов для народження дітей, зниження передчасної смертності та зміни міграційних трендів. Ми сфокусувалися на високорівневих рішеннях і розробили детальний план дій для різних органів влади”, – заявила Марчак.
За словами чиновниці вирішення проблеми дефіциту кадрів бізнесом за рахунок мігрантів малоймовірне через високу вартість імміграційної політики. Якісних спеціалістів не тільки треба знайти, а й інтегрувати в українське суспільство. Інший підхід – забезпечення максимальної інклюзивності на ринку праці.
“Ми маємо 700 тисяч внутрішньо переміщених осіб (ВПО) працездатного віку, які не працюють. Невідомо, скільки з них можна перенавчити і забезпечити кращою роботою. Є також близько 1 млн осіб з інвалідністю, які не працюють, але можуть бути працевлаштовані. З урахуванням 1 млн потенційних ветеранів, багато з яких повернуться з серйозними травмами, ми маємо розуміти, що це стане новою нормою для суспільства”, – визнає Марчак.
Заступниця міністра соціальної політики на саміті HR-фахівців провідних компаній України заявила, що проблема дефіциту робочої сили залишатиметься актуальною ще багато років. Згідно з прогнозом Міжнародної організації праці (МОП), в Україні протягом наступних 10 років дефіцит на ринку праці досягне 8,6 млн осіб. Мінекономіки оцінює дефіцит трохи оптимістичніше – на рівні 4,5 млн осіб. На даний час офіційно працевлаштованими є приблизно 10,5 млн осіб.
Аналіз Стратегії демографічного розвитку України
Проаналізувавши Стратегію демографічного розвитку України, можна побачити, що вона містить багато статистичних даних (часто застарілих), перераховує причини демографічної кризи, а також складається лише із загальних положень без жодної конкретики. Наприклад, визначається мета: забезпечення підтримки здоров’я та благополуччя осіб похилого віку. І пропонуються шляхи її досягнення:
“- розширення можливостей щодо профілактики захворювань, заохочення до здорового способу життя осіб усіх вікових груп як умови здорового та активного довголіття, зокрема, сприяння фізичній активності осіб похилого віку;
– упровадження ефективної системи догляду та надання необхідних медичних (геріатричних) і соціальних послуг людям похилого віку;
– модернізація пенсійної системи з метою посилення її фінансової спроможності та забезпечення гідного рівня пенсійного забезпечення”.
Ось ще одна мета ставиться: подолання негативних демографічних тенденцій завдяки розвитку можливостей для якісного життя в Україні. Україна – країна, в якій хочеться жити. При цьому зазначається:
“Демографічна політика України також має передбачати створення наскрізних передумов, які опосередковано впливають на рішення громадян щодо народження дітей, повернення в Україну чи, навпаки, виїзд на проживання за кордон, а також на можливості подолання проблеми передчасної смертності.
Такі передумови включають:
- формування безпечного соціального та екологічного середовища;
- розвиток інструментів для забезпечення громадян власним (індивідуальним) житлом;
- створення можливостей для економічної самостійності та підвищення рівня добробуту громадян;
- доступність та належна якість інфраструктури, дружність середовища до людини; забезпечення соціальної згуртованості українського суспільства”.
Як бачимо, в Стратегії містяться одні гасла, але ніяких дієвих пропозицій.
Демографічна криза є серйозною проблемою для України, яка впливає на всі аспекти економічного життя. Якщо не вжити комплексних конкретних і дієвих державних заходів, забезпечити стабільний економічний розвиток та покращення життя населення буде неможливо.
Оксана Іщенко
