Фізичні особи-підприємці складають критично важливу частину економіки України, особливо під час війни, коли країна перебуває у стані системного стресу та нестачі ресурсів. Вони забезпечують мобільність ринку, робочі місця, місцеві доходи та наповнення Держбюджету, підтримуючи економічну активність у складних умовах. Водночас дані показують, що більшість ФОПів існують менше трьох років, а масові закриття концентруються в найбільш динамічних секторах і регіонах. На даний час підприємці продовжують функціонувати в умовах високого податкового та адміністративного тиску при відсутності системної державної підтримки, що створює критичну нестабільність сектору малого бізнесу.
Життєвий цикл ФОП в Україні
Аналіз українського малого бізнесу за останні роки демонструє, що середній термін існування фізичної особи-підприємця становить лише 2,4 роки. Це відображає високу нестабільність цього сектору та значні ризики, з якими стикаються підприємці під час ведення діяльності. Протягом 2025 року свою діяльність припинили 250 209 ФОПів, при цьому найчастіше серед них зустрічаються представники роздрібної торгівлі, для яких короткостроковий бізнес стає закономірністю через постійні коливання попиту та фінансові труднощі.
Географічна концентрація закриттів свідчить про пряму залежність між розвитком ринку та динамікою підприємницької активності. Найбільше припинень бізнесу зафіксовано у Києві — 32 469 ФОПів (це приблизно кожний восьмий підприємець), а також у Дніпропетровській області, де закрилося 22 645 малих бізнесів, і в Харківській області з 20 481 випадком. У Одеській та Львівській областях закриття становили відповідно 18 714 та 16 521 бізнес. Пік закриттів припав на січень, коли після відновлення роботи державних реєстрів одночасно припинили діяльність близько 60 тисяч підприємців, що підкреслює чутливість системи до технічних та адміністративних факторів.
Галузевий розподіл закриттів демонструє, що найуразливішою залишається торгівля, яка забезпечує майже половину припинених ФОПів. Роздрібна торгівля становить третину всіх випадків — 77 705 підприємців, середній термін існування яких не перевищує трьох років, тоді як IT-сектор, який посідає друге місце за кількістю закриттів з 28 668 ФОПів, демонструє значно більшу стійкість із середнім терміном майже чотири роки. При цьому оптова торгівля характеризується ще коротшим життєвим циклом, оскільки більшість підприємців закривають бізнес через рік після старту, а загальна кількість закриттів у цій сфері становить 16 909.
Слід зазначити, що життєздатність підприємства безпосередньо залежить від характеру діяльності та її стійкості до зовнішніх ринкових коливань. Найкоротший термін роботи спостерігається і серед кур’єрів, які функціонують в середньому шість місяців, а також у сфері адміністративної та офісної діяльності, де середній термін становить дев’ять місяців. Підприємства освітньої сфери та оптової торгівлі працюють трохи більше року, тоді як бізнес у сфері інфраструктури та нерухомості демонструє значно більшу стабільність: складське господарство функціонує понад шість років, операції з нерухомістю мають середній термін майже шість років, а ремонт побутової техніки — п’ять років і дев’ять місяців.
Детальніше аналізуючи життєвий цикл підприємців, можна помітити чітку залежність між сферою діяльності та тривалістю функціонування бізнесу. Найкоротший термін роботи спостерігається серед кур’єрів, які в середньому працюють лише шість місяців, а також у сфері адміністративних та офісних послуг — близько дев’яти місяців. Серед освітніх та оптових підприємств бізнес існує трохи більше одного року.
Водночас найбільш стійкими виявилися підприємці, пов’язані з інфраструктурою та нерухомістю: ФОПи у складському господарстві функціонують понад шість років, операції з нерухомістю демонструють середній термін майже шість років, а ремонт побутової техніки дозволяє утримувати бізнес протягом п’яти років і дев’яти місяців.
Масові закриття компаній
У 2025 році в Україні закрилося 11 223 тисяч компаній, тобто юридичних осіб. Це менший масштаб у порівнянні з масовим припиненням діяльності ФОПів і такий показник демонструє, що навіть великі та середні підприємства залишають ринок під впливом фінансових, адміністративних та організаційних викликів. Сплеск закриттів спостерігався у вересні, коли одночасно припинили діяльність 1 464 підприємства, що свідчить про сезонні піки ризику для бізнесу та узгоджується з періодами найбільш активних податкових перевірок і фінансового навантаження.
Географічно найбільше закриттів припало на Київ — 1 289 компаній, або 12% від загальної кількості, Дніпропетровщину — 824, Львівщину — 772, Одещину — 738 та Київщину — 589, що відображає концентрацію економічної активності та, водночас, підвищені ризики для підприємств у великих містах та промислових центрах.
Середній термін життя бізнесу демонструє значну різницю залежно від організаційно-правової форми. Найстійкішими залишаються акціонерні товариства — середній вік закритих компаній сягає 28 років і 7 місяців, тоді як органи місцевого самоврядування демонструють 27 років і 10 місяців, а державні підприємства — 26 років і 7 місяців. Уразливими виявилися благодійні організації, середній термін існування яких не перевищує 5 років, обслуговуючі кооперативи — 7 років і 5 місяців, та товариства з обмеженою відповідальністю — 8,5 років.
Така різниця свідчить про те, що велика частина приватного і громадського секторів не здатна протистояти адміністративним, фінансовим та ринковим ризикам тривалий час, причому структурно більш стійкі форми бізнесу з розвиненою управлінською та фінансовою системою демонструють довготривалу стабільність.
Вплив податкових перевірок на життєздатність малого бізнесу та ФОПів
Однією з суттєвих причин скорочення життєвого циклу фізичних осіб-підприємців, є масштабні перевірки бізнесу з боку податкових органів, які створюють додаткове навантаження як адміністративне, так і фінансове. У 2025 році Державна податкова служба (ДПС) провела майже 5000 перевірок, і до кінця минулого року вирішила провести ще 122 додаткові перевірки. При цьому в 79% випадків увага податківців була спрямована на компаніях.
У 2026 році Державна податкова служба запланувала 4 558 перевірок, що на 5% менше порівняно з попереднім роком, але концентрація інспекцій у ключові періоди створює відчутний стрес для підприємців, особливо у весняні місяці, коли очікується пік активності у березні та квітні. Найменше перевірок заплановано на початок року — лише 278, проте навіть така кількість демонструє системність контролю та наявність постійного тиску на бізнес.
Більшість перевірок, як і в минулому році, припаде на компанії — 78% або 3 542 запланованих візитів податківців, проте у ФОПів цей показник також значний: 1 016 перевірок, що торкнеться приблизно кожного п’ятого підприємця.
Особлива увага ДПС приділяється бізнесам з ознаками проблемної фінансової діяльності або затримками у сплаті податків, зокрема ПДФО, військового збору та ЄСВ. Серед компаній у переліку ДПС лише п’ять перебувають у стані банкрутства, три — у процесі припинення діяльності, а одна намагається відновити платоспроможність через санацію, проте сам факт очікування перевірки у більшості ФОПів створює додаткові ризики для короткострокового виживання бізнесу.
За профілем діяльності, найбільшу кількість перевірок податківці планують провести в компаніях, які займаються оптовою торгівлею та сільським господарством — на кожну з цих галузей припадає по 21% запланованих перевірок, тоді як на виробництво харчових продуктів — лише 5%. Така концентрація на окремих сферах впливає на фінансову стабільність і психологічний стан підприємців, оскільки очікування перевірок та необхідність підготовки документів забирає значну частину ресурсів і часу, що могли б бути спрямовані на розвиток бізнесу.
Для ФОПів, які вже працюють у вразливих сферах, таких як кур’єрські служби або роздрібна торгівля, податкові перевірки стають додатковим чинником, що скорочує життєвий цикл бізнесу. Отже, адміністративний тиск у поєднанні з високою конкуренцією, низькими фінансовими резервами та сезонністю попиту робить підприємства уразливими до закриття протягом перших двох-трьох років роботи.
Зростання податкових проваджень та їхній вплив на стійкість бізнесу
У 2025 році Державна податкова служба відкрила понад 25 000 виконавчих проваджень проти компаній, що на 35% перевищує рівень до початку повномасштабного вторгнення, і такий підйом свідчить про значне збільшення адміністративного навантаження на підприємницький сектор. Підставою для більшості проваджень стало стягнення штрафів, податків і зборів, і хоча загальна кількість справ на 1,7% менша, ніж торік, динаміка порівняно з довоєнним періодом чітко демонструє збільшення контролю та тиску на бізнес, що підсилює фактори ризику для ФОПів і малих компаній.
Географічна концентрація проваджень зберігає стійку тенденцію до високої активності у Києві, де відкрито 5 757 справ, на Дніпропетровщині — 4 738, а Київщина замикає трійку лідерів із 1 467 провадженнями. Такий розподіл відображає концентрацію бізнесу та комерційної активності у великих регіонах, де підприємці стикаються з більшою кількістю інспекцій і, відповідно, із підвищеним ризиком фінансового навантаження через штрафи та стягнення податкових боргів.
За профілем діяльності, найбільш уразливими виявилися компанії оптової торгівлі, на які припадає 5 380 проваджень, а також бізнеси у сфері сільського господарства та мисливства — 2 092 справи, що демонструє прямий зв’язок між природною сезонністю доходів і фінансовим контролем. Сфера будівництва посідає третє місце з 1 910 провадженнями, відображаючи специфіку галузі, де великі контракти та циклічні платежі формують підвищений ризик податкових претензій.
Для ФОПів і малих компаній подібна активність податкових органів створює додатковий фактор тиску, який скорочує термін існування бізнесу, оскільки регулярні перевірки потребують значних витрат часу, коштів і уваги. У поєднанні з високою конкуренцією, обмеженими фінансовими ресурсами та нестабільністю попиту, збільшення кількості проваджень формує середовище, в якому короткострокове існування бізнесу стає закономірністю, а підприємці змушені закривати ФОПи для уникнення додаткових витрат і ризиків. Такий механізм частково пояснює статистику масових припинень діяльності, особливо у вразливих секторах, і підтверджує, що адміністративний тиск залишається однією з ключових причин високої плинності малого бізнесу в Україні.
Зміни, які набули чинності з 1 січня 2026 року, додали ще один системний чинник до вже напруженої картини виживання малого підприємництва, оскільки оновлені податки безпосередньо вплинули на щомісячні витрати ФОП незалежно від реального фінансового результату їхньої діяльності. Підвищення мінімальної заробітної плати до 8647 гривень і зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 3328 гривень автоматично перерахували ключові фіскальні показники, які визначають розміри єдиного податку, єдиного соціального внеску, військового збору та граничні ліміти доходів у межах спрощеної системи оподаткування.
Для підприємців першої та другої групи ці зміни насамперед означають зростання фіксованих платежів, які необхідно сплачувати щомісяця незалежно від того, чи приносить бізнес прибуток, чи перебуває у стадії простою. Єдиний податок для першої групи тепер сягає 332 гривень 80 копійок на місяць, тоді як для другої групи максимальна ставка зросла до 1729 гривень 40 копійок. При цьому для третьої групи ставка залишилася незмінною — 5% від доходу або 3% за умови сплати ПДВ, однак у поєднанні з іншими обов’язковими платежами загальне навантаження також відчутно зросло.
Окремої уваги потребує військовий збір, який для ФОП першої та другої групи у 2026 році набув фіксованого характеру і становить 864 гривні 70 копійок щомісяця, що для дрібних підприємців із нерегулярними доходами перетворюється на додатковий постійний фінансовий тягар. Для третьої групи цей платіж, як і раніше, розраховується як 1% від отриманого доходу, однак у періоди падіння оборотів навіть відносно невеликий відсоток у сукупності з іншими зобов’язаннями може ставати критичним.
Найбільш чутливим елементом залишається єдиний соціальний внесок, мінімальний розмір якого у 2026 році становить 1902 гривні 34 копійки на місяць або 5707 гривень 2 копійки за квартал, і який зобов’язані сплачувати підприємці всіх груп незалежно від факту отримання доходу. Саме ця вимога часто стає точкою, у якій підприємницька діяльність із нестабільними або сезонними надходженнями втрачає економічний сенс, оскільки витрати фіксуються, тоді як доходи залишаються непередбачуваними.
Водночас держава підвищила річні ліміти доходу для спрощеної системи, встановивши їх на рівні 1,44 мільйона гривень для першої групи, 7,21 мільйона для другої та 10,09 мільйона для третьої, що формально розширює можливості для зростання бізнесу, але на практиці не компенсує зростання постійних обов’язкових платежів для малого підприємця, який працює на межі фінансової стійкості.
Однак для ФОПів з найманими працівниками податкове навантаження на фонд оплати праці залишилося без змін, збережені ставки податку на доходи фізичних осіб у 18%, єдиного соціального внеску у 22% та військового збору, проте додатковим адміністративним викликом стало запровадження з 1 січня 2026 року квартальної звітності замість річної щодо ПДФО, військового збору та ЄСВ.
У сукупності ці зміни означають зростання фінансових витрат, що для значної частини дрібних підприємців стає ще одним аргументом на користь припинення діяльності. Це логічно вписується у статистику масових закриттів ФОП, зафіксовану у попередніх розділах аналітичного огляду.
Окремим елементом цієї ситуації слід розглядати механізм застосування підвищеної ставки єдиного податку в розмірі 15%, перелік підстав для якої окреслений Податковою службою і безпосередньо випливає з норм Податкового кодексу. Йдеться про ситуації перевищення граничних обсягів доходу, помилки у визначенні або зміні видів діяльності, використання способів розрахунків, що не відповідають вимогам спрощеної системи, а також про провадження діяльності, забороненої для відповідної групи платників. У реальних умовах функціонування малого бізнесу такі порушення нерідко виникають не як свідоме ухилення, а як наслідок складного регуляторного поля, частих змін правил і обмежених можливостей для професійного податкового супроводу.
З урахуванням зростання кількості податкових перевірок і виконавчих проваджень проти бізнесу, застосування підвищеної ставки податків перетворюється на чинник, який негативно змінює фінансову логіку існування ФОП. Для підприємця, чия маржинальність і без того перебуває під тиском фіксованих платежів, навіть короткостроковий перехід на 15% може означати втрату ліквідності, неможливість виконувати зобов’язання та прискорене згортання діяльності. У цьому сенсі підвищена ставка функціонує як каталізатор процесів закриття бізнесу, які вже були закладені зростанням податкового навантаження, інтенсивністю контролю та правовою невизначеністю.
Тиск силових і контролюючих органів на бізнес у межах формального мораторію
Окремий вимір тиску на бізнес формують дії силових і контролюючих структур, які формально мали б бути обмежені запровадженим влітку 2025 року мораторієм на безпідставні перевірки та втручання. Указ Президента № 538/2025, введений в дію рішенням РНБО, задекларував необхідність захисту підприємницької діяльності від надмірного контролю з боку податкових, правоохоронних і наглядових органів за відсутності чітко обґрунтованих ризиків. Проте практична реалізація цієї ініціативи виявилася значно складнішою, ніж політична риторика навколо неї, що лише посилило розгубленість серед підприємців і не зняло ключових системних проблем.
Реальність полягає в тому, що указ президента та рішення РНБО не змінили базові вимоги, закріплені в Податковому кодексі та профільних законах, які регулюють діяльність контролюючих і правоохоронних органів. На відміну від «ковідного мораторію», який був прямо внесений до перехідних положень Податкового кодексу і мав чітку нормативну силу, нинішній режим обмежень фактично зводиться до рекомендацій щодо ризик-орієнтованого підходу. Це означає, що перевірки не скасовані, а лише «звужені», причому межі цього залишаються розмитими і значною мірою залежать від трактування контролюючих органів.
У такій конструкції правоохоронні органи та податкові служби зберігають широкі інструменти впливу на бізнес, особливо через позапланові, фактичні та камеральні перевірки, які майже не підпадають під публічну логіку мораторію. Підставами для втручання можуть ставати скарги фізичних осіб, посилання на загрози безпеці, питання трудових відносин або формальні ознаки ризикової діяльності, зокрема у сферах обігу підакцизних товарів. За відсутності чітких і вичерпних критеріїв ризику це створює ситуацію, в якій будь-який бізнес потенційно залишається в зоні досяжності перевіряльників, навіть якщо формально декларується курс на дерегуляцію.
Особливо вразливою ланкою стають малі підприємці та компанії з обмеженими ресурсами, для яких кожен візит контролюючого або силового органу означає не лише загрозу штрафів, а й прямі втрати часу, нервів і операційної стабільності. Фактичні перевірки без попередження, вилучення документів і техніки, блокування рахунків у межах кримінальних або квазікримінальних проваджень, а також передача матеріалів між різними органами формують замкнене коло тиску, вийти з якого без юридичної підтримки надзвичайно складно. При цьому навіть подальше успішне оскарження дій правоохронців не компенсує втрат, яких бізнес зазнає на етапі самого втручання.
У ширшому контексті ці практики логічно вписуються в загальну ситуацію: зростання кількості перевірок, збільшення проваджень Податкової служби, підвищення податкового навантаження та складні правила спрощеної системи оподаткування. Сукупна дія цих чинників формує середовище, в якому навіть задекларований державою мораторій не знижує рівень страху та невизначеності, а лише змінює форми тиску. Тому для значної частини підприємців рішення про згортання діяльності стає не стільки економічним вибором, скільки способом уникнути постійного ризику конфлікту з державою, яка одночасно декларує підтримку бізнесу і зберігає інструменти жорсткого контролю.
Як бачимо, високий рівень адміністративного та податкового навантаження у поєднанні з обмеженими фінансовими ресурсами підприємців значно скорочує життєвий цикл ФОП. Якщо така державна політика збережеться, малий бізнес в Україні залишатиметься нестійким, а країна втратить один з ключових механізмів підтримки економіки та бюджетних надходжень під час воєнного та поствоєнного періоду.
