Діти самі просять про порятунок: Лубінець повідомив про проблеми евакуації неповнолітніх з прифронтових територій

Діти, які залишаються у прифронтових громадах, щодня живуть в умовах постійної загрози через обстріли, руйнування цивільної інфраструктури та обмежений доступ до безпечного середовища. Для таких родин евакуація залишається основним способом убезпечити неповнолітніх від наслідків бойових дій, тому від злагодженої роботи державних органів залежить своєчасний виїзд сімей із небезпечних територій. Попри запровадження законодавчих механізмів, які дозволяють організовувати примусову евакуацію дітей, питання її практичної реалізації продовжує викликати зауваження.

Про проблеми з організацією цього процесу повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. За його словами, кожна дитина, яка сьогодні залишається на прифронтових територіях, щодня перебуває між життям і смертю.

Дмитро Лубінець зазначив, що в окремих випадках відповідальні органи не забезпечують належної організації цієї роботи. Наслідком стають ситуації, коли діти звертаються по допомогу безпосередньо до офісу омбудсмана. Одним з прикладів, який він навів, розповідаючи про звернення неповнолітнього хлопця з Дружківки. За словами омбудсмана, дитина самостійно попросила допомогти виїхати з прифронтового міста, оскільки батьки відмовлялися залишати небезпечну територію.

Лубінець наголосив, що подібних ситуацій не повинно виникати, адже дитина не має самотужки шукати захисту в держави. Якщо неповнолітній змушений звертатися по допомогу сам, це свідчить про те, що відповідальні органи не виконали своїх обов’язків із захисту дітей.

Після втручання Офісу Омбудсмана родину вдалося евакуювати до Черкас. Після переїзду сім’ї забезпечили необхідний супровід, організували взаємодію з профільними службами та надали необхідну допомогу. Водночас Дмитро Лубінець підкреслив, що такі випадки не можуть залишатися виключно сферою відповідальності Офісу Омбудсмана, адже система евакуації має працювати незалежно від індивідуальних звернень.

Також як приклад роботи механізму евакуації Дмитро Лубінець навів ситуацію на Харківщині, де з небезпечних громад Куп’янського району вивезли двох дітей з інвалідністю без супроводу батьків. За його словами, після евакуації для кожної дитини було знайдено окреме рішення з урахуванням життєвих обставин та індивідуальних потреб. Одну дитину повернули матері, іншу тимчасово влаштували до прийомної сім’ї.

Омбудсман підкреслив, що в обох випадках дітям забезпечили належний догляд, соціальний супровід і необхідну підтримку відповідно до їхнього стану здоров’я. Він наголосив, що такий підхід має застосовуватися під час кожної евакуації, аби після виїзду з небезпечної території діти не залишалися без захисту, опіки та необхідної допомоги.

За його словами, до обласних військових адміністрацій прифронтових регіонів були направлені звернення із закликом заздалегідь сформувати повну інформацію про дітей, які залишаються у небезпечних громадах, визначити умови їхнього проживання та підготувати необхідні організаційні рішення для своєчасного виїзду сімей.

У відповідь частина адміністрацій повідомила, що планує активізувати евакуаційні заходи після завершення навчального року. Передбачалося, що після цього розпочнеться масовий виїзд громадян із територій підвищеної небезпеки, передусім родин із дітьми. Водночас, за оцінкою омбудсмана, навіть після завершення навчального процесу ця робота не набула достатньої системності, а темпи евакуації не відповідають рівню ризиків, які зберігаються у прифронтових населених пунктах.

За словами уповноваженого, ефективний механізм захисту дітей потребує скоординованої роботи обласних військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування та громад, які приймають евакуйовані родини. Він наголосив, що відповідальні структури повинні володіти інформацією про всіх дітей, які залишаються у прифронтових населених пунктах, оцінювати рівень небезпеки, своєчасно ухвалювати рішення про евакуацію та забезпечувати підтримку сімей після переїзду.

Лубінець також звернув увагу на наслідки несвоєчасних рішень, зазначивши, що бездіяльність уже призводила до трагічних випадків. Він нагадав про загибель дітей унаслідок російської агресії, а також про випадки викрадення, депортації та примусового переміщення українських дітей до Росії, де їх використовують у пропагандистських цілях. За його словами, держава повинна робити все можливе, щоб жодна дитина не залишалася в небезпеці через зволікання або неналежну організацію евакуації.

Омбудсман звернувся до батьків із закликом погоджуватися на евакуацію, якщо її пропонують державні органи. Він наголосив, що перебування дітей у прифронтових районах пов’язане з постійною загрозою, а своєчасний виїзд дає можливість убезпечити їх від наслідків бойових дій.

Ще одним питанням, яке порушив Уповноважений Верховної Ради з прав людини, залишається нормативне забезпечення механізму евакуації дітей. Він нагадав, що ухвалений 4 березня закон надав можливість проводити примусову евакуацію дітей навіть у випадках, якщо батьки або інші законні представники не погоджуються залишати небезпечну територію. Передбачалося, що цей механізм дозволить оперативніше вивозити неповнолітніх з районів, де зберігається висока загроза для життя, однак, за оцінкою Лубінця, його застосування поки не забезпечує необхідного результату.

Однак після ухвалення закону Кабінет Міністрів мав затвердити постанову, яка визначила б порядок його практичного застосування. Такого документа досі немає, хоча його ухвалення мало забезпечити чіткий алгоритм дій для всіх органів, залучених до проведення примусової евакуації дітей із прифронтових районів.