-
Ukrainian refugees
Fintech company Revolut announced the expansion of available services for Ukrainians
Ukrainian refugees who ended up abroad due to the war faced numerous financial difficulties. Limited access to banking services, difficulties…
Read More » -
Expert thought
The US Secretary of Defense made a number of harsh statements about the war in Ukraine at a meeting of the Contact Group on Defense of Ukraine
US Defense Secretary Pete Hegseth made a series of harsh statements regarding the war in Ukraine during a meeting of…
Read More » -
Children of war
In the Rivne region, free rehabilitation will be carried out for babies who were born prematurely or have health problems
Translated copy of Untitled document Share File Edit View Insert Format Tools Extensions Help Normal text Roboto Editing 9 8…
Read More » -
On this day
February 13: holidays and events on this day
February 13 is celebrated as World Radio Day, the Birthday of the Movie Camera, International Self-Acceptance Day and Internet Friends…
Read More » -
Children of war
Ukrainian children from the occupied territories continue to fight for knowledge: more than 11 thousand became students in 2024
Even in the most difficult conditions of war and occupation, Ukrainian children do not lose their desire for knowledge. They…
Read More » -
Political
Попри триваючу війну, тема виборів в Україні набирає обертів. Дискусії про можливість їх проведення звучать дедалі частіше, а деякі політичні фігури, які зникли з інформаційного простору після початку вторгнення РФ, зараз знову активізувалися. Інші ж, навпаки, не припиняли своєї активної діяльності та продовжують впливати на суспільну думку. В умовах, коли країна веде війну за виживання, політична сцена поступово наповнюється знайомими обличчями, і все частіше виникає питання – якщо вибори відбудуться найближчим часом, як вони проходитимуть і які виклики стоятимуть перед українським суспільством? Вибори під час війни: політичні маневри чи реальна перспектива? Останні місяці в інформаційному просторі України питання можливих виборів президента набуло нового імпульсу. Спершу про них почали говорити західні, американські та російські політики. Так, республіканський сенатор Ліндсі Грем ще у 2023 році зробив першу спробу «вкинути» тему виборів в Україні, закликаючи до їх проведення навіть в умовах війни. Відтоді це питання періодично з’являється в риториці американських посадовців. Нещодавно спецпредставник президента США з питань України та Росії Кіт Келлог заявив, що 2025 рік може бути вдалим часом для виборів. Таку активну увагу до української демократії можна пояснити бажанням США підготувати ґрунт для майбутніх переговорів про припинення війни. Адже їхні результати мають підписувати представники влади, легітимність яких не викликатиме сумнівів. З часом про вибори стали говорити українські політики, а згодом і найвищі посадовці держави. Президент України заявив, що вибори можуть відбутися лише за певних умов, спікер Верховної Ради звернувся до міжнародних колег з проханням поділитися досвідом виборів в умовах війни, а глава МЗС підтвердив, що президент наразі зважує всі «за» і «проти». Водночас Володимир Зеленський заявив, що призупинення воєнного стану заради виборів поставить під загрозу існування української армії. В інтерв’ю британському ITV News він наголосив, що більшість громадян виступають проти виборів під час війни, адже чудово розуміють можливі наслідки. «Я не боюся виборів, але що вони означають у нинішніх умовах? Для їх проведення доведеться або скасувати, або тимчасово призупинити воєнний стан. У такому разі ми фактично втратимо армію. Це не лише питання бойового духу та боєздатності — юридично утримувати таку армію буде неможливо. І росіяни тільки радітимуть, бо це вдарить по нашій обороноздатності», — пояснив Зеленський. Він додав, що у разі призупинення воєнного стану військові матимуть повне право повернутися додому, чим Росія неодмінно скористається для активізації своїх наступальних дій. Президент також підкреслив, що тема виборів активно просувається саме російською пропагандою, адже її метою є «просунути в українську владу вигідну для Кремля свою людину». В свою чергу влада РФ заявляє, що вона має намір вести мирні переговори лише з легітимним президентом, а Володимира Зеленського таким не вважає. Юридично ситуація щодо виборів виглядає однозначно: відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», проведення будь-яких виборів під час дії воєнного стану заборонене. Це стосується президентських, парламентських, місцевих виборів та виборів до Верховної Ради АР Крим. Проте заборона закону не означає його незмінність – якщо у Верховній Раді знайдеться необхідна кількість голосів, цей пункт можна буде переглянути. Питання легітимності президента зараз залишається предметом політичних дискусій, але з юридичної точки зору наразі його повноваження вважаються чинними. При цьому стаття 83 Конституція України прямо забороняє проведення лише парламентських виборів під час воєнного стану, тоді як президентські вибори не підпадають під цю заборону. Водночас стаття 103 визначає, що президент обирається громадянами України строком на п’ять років і на даний час він сплив. Формально це означає, що шляхом внесення змін до законодавства можна відкрити можливість проведення президентських і місцевих виборів навіть у розпал війни. Однак такий сценарій не просто створить унікальний виклик для держави — він може змінити саму логіку політичних процесів. Вибори під обстрілами, голосування у прифронтових містах, виборчі кампанії на тлі щоденних зведень з фронту — все це виглядає як сценарій, до якого українське суспільство ще не готове. Якщо рішення щодо проведення виборів буде ухвалене, Україна стане однією з небагатьох держав, яка ризикнула їх провести в умовах повномасштабної війни. Але чи не призведе це до нового витка політичних криз, чи зможе виборча система адаптуватися до екстремальних умов, і головне — чи буде це справжній вибір, а не просто формальна процедура? Це питання, які потребують чітких відповідей, перш ніж країна зробить крок у цей невідомий політичний експеримент. Якби там не було, а зараз політична сцена України поступово оживає. У закритому режимі вже проводяться соціологічні дослідження, а деякі рейтинги час від часу просочуються в публічний простір. Виборчі штаби, які великі партії не розпускали з часу минулих виборів, знову починають активізуватися. Поки політики публічно заперечують будь-яку підготовку до виборів, вони фактично вже включилися у передвиборчу гонку. Політичні сили проводять ревізію своїх структур, перевіряють місцеві осередки та розставляють людей у ключових точках, готуючись до моменту «Х». Друк партійних газет, гучні заяви у медіа та соцмережах, передвиборчі гасла, посилення активності в регіонах – все це є ознаками прихованої підготовки. Слід відмітити, що гучніше за всіх про вибори стали говорити опозиційні політичні сили, намагаючись оцінити власні шанси та підрахувати потенційні голоси. Вони відкрито звинувачують Зеленського та його команду в тому, що війна стала для них інструментом політичного виживання, а мир – загрозою втрати влади. Опоненти переконані: чим довше триває конфлікт, тим довше нинішнє керівництво залишається на своїх посадах, тому йому це вкрай вигідно. Водночас сама влада чудово розуміє, що без реальної перемоги будь-які виборчі перегони будуть для неї грою з високими ризиками. Адже без чітких досягнень на фронті, на тлі економічного занепаду країни, несправедливої мобілізації та постійних корупційних скандалів завоювати симпатії більшості виборців стане майже неможливо. А ось ще один цікавий факт. 5 лютого стало відомо, що після майже трьох років інформаційної ізоляції Центральна виборча комісія знову відкрила доступ до даних про вибори, зокрема списки обраних депутатів і склади виборчих комісій. Цей крок виглядає знаковим, адже з початку повномасштабного вторгнення всі ці відомості були закриті нібито з міркувань безпеки. Більше того, ЦВК вже завершує черговий етап відновлення роботи Державного реєстру виборців. Це означає, що система приводиться в робочий стан, що може бути далеко не простою технічною рутиною. Це випадковість чи ще один сигнал? Скоріше за все, ми спостерігаємо черговий етап підготовки до можливих політичних подій, які можуть розгорнутися значно швидше, ніж багато хто припускає. Отже, сукупність перерахованих фактів формує в суспільстві відчуття того, що вибори президента в Україні є не такою вже й далекою перспективою. Навіть якщо юридичних підстав для їх проведення поки що немає, політики вже готуються, а отже, цей сценарій стає дедалі більш реальним. Вибори та електоральний потенціал Коли мова йде про вибори, основним чинником їх проведення є електоральний потенціал, який за останні роки зазнав безпрецедентних змін. Мільйони українців залишили свої домівки, рятуючись від війни, і тепер формують потужний електоральний сегмент за кордоном. Якщо раніше голоси діаспори мали мінімальний вплив на результати виборів, то тепер ситуація кардинально інша: закордонні виборці можуть стати тим фактором, який докорінно змінить політичний ландшафт країни. Як відомо, за кордоном зараз перебуває більше 10 мільйонів українських біженців, з яких близько 6 мільйонів перебувають у країнах ЄС, і майже 3 мільйона цих громадян мають право голосу. При цьому згідно з даними МЗС, кількість потенційних виборців за межами України може сягати 4,5 мільйона осіб, що становить близько 15% від загальної кількості виборців у 2019 році. Як би не відрізнялися цифри в різних джерелах, ситуація в цілому зрозуміла. Крім того, Україна не має достатньої інфраструктури за кордоном для забезпечення їхньої участі в голосуванні: в окремих державах до дипломатичних установ потрібно добиратись понад 10 годин. Тобто, велика кількість біженців де-факто опиниться виключеною з виборчого процесу. Однак є ще один важливий фактор. Понад мільйон українських біженців опинилися в Росії та Білорусі. Чи матимуть вони право голосу? Чи можна формалізувати їхню участь у виборах? Це питання на даний час залишається відкритим і потребує чіткої юридичної відповіді. Окрім чисельності, важливе значення має й те, що від 25 до 60% українських біженців не планують повертатися додому. З часом їхня адаптація за кордоном тільки зростає. Водночас вони залишаються громадянами України і, теоретично, мають право впливати на виборчий процес. Питання лише в тому, чи захочуть вони цим правом скористатися і яким буде їхній політичний вибір. Крім того, українці за кордоном масово не перебувають на консульському обліку. Це означає, що значна їх частина не зможе взяти участь у голосуванні. В таких умовах їхні голоси або не будуть враховані, або ж потенційно стануть об’єктом маніпуляцій. Західні соціологи неодноразово доводили, що біженці голосують не так, як громадяни, що залишаються в країні. Вибори в Молдові та Грузії підтвердили цю закономірність. Молдавська діаспора в Європі забезпечила перемогу прозахідного кандидата, тоді як виборці всередині країни були більш розділені. В Україні ситуація може бути ще складнішою: біженці можуть проголосувати за абсолютно несподівані політичні проєкти, які не є популярними серед тих, хто залишається всередині країни. Ще один важливий аспект – понад 30% українських виборців за кордоном (майже 1 мільйон осіб) – це чоловіки призовного віку. Більшість з них мають проблеми з консульським обліком, що може обмежити їхні виборчі права. Примітно, що лише один із 16 українців за кордоном перебуває на консульському обліку. Це створює парадоксальну ситуацію: вони мають право голосу, але через бюрократичні труднощі можуть бути виключені з виборчого процесу. Раніше голосування за кордоном не мало значного впливу на вибори. Наприклад, у 2019 році з 449 174 виборців, зареєстрованих на закордонних дільницях, проголосували лише 59 830 осіб (13%). Але якщо зараз до участі у виборах долучаться мільйони біженців, їх результат може бути непередбачуваним. І тут виникає головне питання: чи збігаються політичні уподобання біженців з курсом, який нині підтримують в Україні? Якщо більшість з них підтримає гасла на кшталт «Україна ніколи не буде в НАТО», «мир за будь-яку ціну», «амністія всім ухилянтам», «відкриймо кордони» тощо, це може стати серйозним викликом для державної стратегії. Отже, якщо вибори в Україні відбудуться найближчим часом, варто очікувати що її політичне майбутнє можуть визначати ті, хто вже давно живе поза її межами. І це змінює правила гри у виборчому процесі. Ймовірні проблеми виборчого процесу Окрім необхідності зупинити бойові дії, існує безліч інших бар’єрів, які унеможливлюють повноцінне проведення виборів в Україні. Перший і найочевидніший виклик – це безпека. В умовах продовження бойових дій кожна виборча дільниця стає потенційною мішенню для ракетних ударів. Закриття дільниць під час повітряної тривоги не розв’яже проблему – будь-яка атака, особливо з застосуванням «Кинджалів» чи балістичних ракет, легко може зірвати виборчий процес. Перенесення голосування в укриття також не є виходом з ситуації, оскільки їхня кількість замала, а більшість не пристосовані для розміщення виборчих дільниць. Не менш критичне питання – військовослужбовці. За різними оцінками, зараз у Силах Безпеки та Оборони України перебувають понад 1 мільйон громадян. Багато з них знаходяться в окопах, на передовій або виконують бойові завдання. Очевидно, що вони фізично не зможуть проголосувати. Але чи можна вважати вибори легітимними, якщо люди, які ризикують своїм життям за країну, будуть фактично позбавлені права голосу? На додачу, технічні труднощі можуть перетворити виборчий процес на хаос. Мільйони виборців змінили місце проживання, дехто не реєструється, щоб не попасти під мобілізацію, що вкрай ускладнює логістику голосування. При цьому перехід на електронне голосування є надто ризикованим варіантом, адже навіть у розвинених країнах його впроваджують роками. В Україні ж загроза хакерських атак та втручання у систему голосування є надзвичайно високою. Приклади вже є: у грудні 2024 року кібератаки зірвали онлайн-голосування за Громадську антикорупційну раду при Міноборони та зламали державні реєстри. У таких умовах довіряти онлайн-виборам – означає відкрити ворота для масових фальсифікацій. Організаційні питання теж залишаються невирішеними. Відкриття кордонів є необхідною умовою для повернення виборців. Але що робити з тими, хто отримав тимчасовий захист у ЄС? Чи будуть європейські країни анулювати цей статус? У якому правовому полі опиняться українські мігранти? Ці питання навіть не почали обговорювати. А ще є велика фінансова проблема. Президент України неодноразово заявляв, що вибори коштуватимуть щонайменше 5 мільярдів гривень, і джерелом фінансування мають стати західні партнери. Але чи готові вони вкладати кошти у виборчий процес в умовах війни? І, нарешті, вибори передбачають наявність базових демократичних прав і свобод – свободу слова, діяльності політичних партій, агітації, право на мирні зібрання. Усі ці свободи зараз законно обмежені воєнним станом. Чи можуть вибори без них вважатися демократичними? Чи не суперечить це принципам, закріпленим у Конституції? Проте є ще один ризик – суспільна вразливість до маніпуляцій. Соцмережі та відеоплатформи давно стали інструментом впливу на електорат з фейками і якісними діпфейками, що цілком може бути новою реальністю українських виборів. При цьому ботоферми, контрольовані за межами України, матимуть значно більший вплив, ніж традиційне телебачення. А якщо додати до всіх цих факторів ще й електронне голосування – ризики підтасовок і втручань роблять цю перспективу вкрай сумнівною. В умовах війни будь-яка помилка може дорого коштувати, а експерименти з виборчим процесом можуть поставити під загрозу легітимність нової влади ще до її обрання. Крім того, є ще один важливий момент. Серед ймовірних сценаріїв розвитку подій в Україні все частіше звучить не лише проведення виборів, а й можливість референдуму щодо нейтрального статусу країни як умови припинення війни. Такий крок, як і перераховані вищі фактори, можуть стати не просто політичним викликом, а причиною жорсткого громадянського протистояння. Якщо президентські вибори та питання нейтралітету будуть винесені на голосування одночасно, це створить надзвичайно вибухонебезпечну ситуацію. Адже голосувати доведеться не лише за нового лідера країни, а й фактично за її геополітичне майбутнє. Більше того, враховуючи воєнний контекст, референдум у таких умовах може перетворитися на інструмент зовнішнього тиску — будь-яке рішення, ухвалене під впливом війни, буде сумнівним з точки зору свободи вибору. Саме тому загроза такого сценарію викликає занепокоєння. Отже, попри всі юридичні нюанси та політичні маневри, реальність виборів в Україні під час війни виглядає скоріше експериментом з непередбачуваними наслідками, ніж реальним демократичним процесом. Вибори передбачають безпеку, рівний доступ до голосування, свободу агітації та довіру до їхнього результату – жоден із цих аспектів сьогодні не гарантований. Головна небезпека полягає не лише у фізичних ризиках чи технічних складнощах, а у можливості глибокої політичної кризи. В умовах війни будь-які розбіжності щодо легітимності нового керівництва можуть стати ще одним фронтом – цього разу всередині країни. Тож поки політики будують стратегії та проводять приховану передвиборчу підготовку, головне питання залишається незмінним: чи готова Україна до виборів, які не послаблять її державність, а зміцнять? В ситуації, коли держава веде боротьбу за існування, будь-яке політичне рішення матиме вкрай важливі наслідки, які вплинуть не лише на владу, а майбутнє країни. Оксана Іщенко
Even in the most difficult conditions of war and occupation, Ukrainian children do not lose their desire for knowledge. They…
Read More » -
Social
European values in action: the growth of sexually transmitted diseases as a marker of social degradation
In the developed countries of the West, the epidemic of venereal diseases is spreading rapidly. Gonorrhea, syphilis, chlamydia – the…
Read More » -
Point of view
11 лютого міський голова Києва Віталій Кличко виступив на форумі “Демократична стійкість України під час війни та в період відновлення”. Під час свого виступу він порушив низку ключових питань, серед яких можливість завершення війни, перспективи виборчих процесів, ризики суспільних конфліктів після війни та необхідність комплексних реформ у всіх сферах життя. Він наголосив, що відновлення країни потребує не лише фізичної реконструкції, а й глибоких змін у державному управлінні, правовій системі та економіці. Кличко підкреслив важливість єдності суспільства та всіх гілок влади задля успішного майбутнього України. Як зазначив Віталій Кличко, сьогодні суспільство зосереджене на політичних процесах, особливо на майбутніх виборах, водночас щодня Україна втрачає своїх героїв на фронті. Він наголосив, що продовжується втрата територій, і немає точної відповіді на питання, коли завершиться війна і буде відновлено мир. Це питання ставить собі кожен українець, але чіткої відповіді наразі немає. Скоріш за все через місяць-два. Кличко підкреслив, що хоча більшість політичних сил, які зараз діють в Україні, перебувають у спільному політичному середовищі та об’єднані навколо відновлення країни, вже розпочалися передвиборчі процеси. Він застеріг, що виборча кампанія може супроводжуватися жорстким протистоянням між політичними силами, а суспільство може болісно сприйняти можливий компроміс, який стане необхідним для завершення бойових дій. Він також наголосив, що утримання армії є дорогим процесом. Після завершення бойових дій щонайменше третина військовослужбовців з майже мільйонної української армії перейдуть у резерв, і їм потрібно буде швидко знайти роботу. При цьому держава має забезпечити їхню швидку реінтеграцію та працевлаштування. У цей же час активізуються політичні баталії, що можуть призвести до “боротьби на знищення”, що є небезпечним для стабільності держави. Кличко висловив побоювання щодо можливих заворушень та громадянського протистояння після завершення війни. Він зазначив, що в історії інших країн після військових конфліктів часто спостерігався період політичної нестабільності та депресивного настрою в суспільстві. Щоб уникнути цього, необхідно забезпечити єдність усіх гілок влади та суспільства загалом. Він підкреслив, що одним із найважливіших викликів є пошук ефективного плану відновлення країни, якого досі немає. Вже ведуться переговори з міжнародними партнерами, зокрема Брюсселем та європейськими інституціями, щодо реалізації реформ, які мають зачепити всі сфери життя. Серед ключових реформ Кличко виділив реформу місцевого самоврядування та продовження децентралізації, яка вже довела свою ефективність. Він наголосив, що місцеве самоврядування є основою демократії в будь-якій європейській країні, і його не можна знищити. Він зазначив, що напрямок реформи місцевого самоврядування вже узгоджений з Асоціацією міст України та європейськими партнерами. Крім того, важливими є реформи у сфері поліції, прокуратури, силових структур та антикорупційних органів. Кличко наголосив, що відновлення України – це не лише відбудова зруйнованих будівель, а комплексний процес трансформації державних інституцій, який має відбуватися у співпраці з міжнародними партнерами та всім українським суспільством.
On February 11, Kyiv Mayor Vitaliy Klitschko spoke at the forum “Democratic stability of Ukraine during the war and during…
Read More » -
Expert thought
Повномасштабна війна, розв’язана Росією проти України, змусила мільйони людей покинути свої домівки в пошуках безпечного місця для життя. Евакуація населення стала життєво необхідним заходом, проте не завжди цей процес відбувається легко. Багато українців, навіть під загрозою обстрілів і руйнувань, свідомо залишаються в небезпечних регіонах через страх перед невідомістю, небажання покидати рідний дім або через необхідність доглядати за літніми родичами. Для влади це створює додаткові труднощі, адже безпека громадян залишається пріоритетом, і в деяких випадках доводиться вдаватися до примусової евакуації. Особливо гостро стоїть питання евакуації сімей із дітьми. Відповідно до норм міжнародного права та українського законодавства, держава зобов’язана забезпечити захист дітей, навіть якщо їхні батьки відмовляються залишати небезпечну територію. Саме тому було розроблено законодавчі ініціативи, які передбачають можливість примусового вивезення дітей із зони бойових дій за рішенням військових адміністрацій. Це непросте, але необхідне рішення, покликане зберегти життя найвразливіших категорій населення. Заступник міністра внутрішніх справ України Богдан Драп’ятий заявив, що евакуація цивільного населення стала одним із головних державних пріоритетів. Протягом майже трьох років безперервно тривають заходи з вивезення людей із зон бойових дій. За офіційними даними, станом на початок січня 2025 року з небезпечних регіонів було евакуйовано приблизно три мільйони осіб, з яких 655 тисяч – діти, а понад 105 тисяч – люди з інвалідністю. Драп’ятий наголосив, що у системі органів МВС евакуацію здійснюють спеціальні підрозділи Національної поліції «Білі янголи» та рятувальники ДСНС. Наразі працює 21 група «Білих янголів», до яких входять 124 поліцейські, а також 13 рятувально-евакуаційних груп ДСНС загальною чисельністю 140 осіб. Як заявив посадовець, лише у 2024 році зусиллями МВС було евакуйовано близько 18 тисяч людей, серед яких майже 4 тисячі – діти. Окрім порятунку мирних жителів, підрозділи також доправляють гуманітарну допомогу, евакуюють тіла загиблих та навіть вивозять домашніх тварин, що є важливим гуманітарним аспектом. Водночас Драп’ятий звернув увагу на проблеми, які потребують удосконалення законодавчого регулювання. Він наголосив, що евакуація дітей, людей похилого віку та осіб з інвалідністю часто затримується через відмову родичів, що ставить цих людей у безвихідне становище. Відомі випадки, коли зволікання призводило до трагічних наслідків на територіях активних бойових дій у Донецькій, Сумській, Запорізькій та Харківській областях. Заступник міністра нагадав, що МВС розробило низку законопроєктів для вдосконалення евакуаційних процедур. Зокрема, урядом підтримано і подано до Верховної Ради два законопроєкти – №12353, який покращує механізм евакуації, та №12354, що запроваджує відповідальність за порушення воєнного стану. Драп’ятий підкреслив, що законопроєкт №12353 вже ухвалено Верховною Радою у першому читанні. Він звернув увагу на те, що чинне законодавство передбачає евакуацію дітей лише у супроводі одного з батьків чи законних представників. Втім, практика свідчить, що навіть у зонах активних бойових дій деякі батьки категорично відмовляються евакуюватися, наражаючи на небезпеку не лише себе, а й своїх дітей. Як пояснив Драп’ятий, ухвалення законопроєкту №12353 передбачає покладання обов’язку на батьків щодо забезпечення безпечних умов для дитини. У разі їхньої відмови від евакуації дітей із зон активних бойових дій Національна поліція отримає повноваження вивезти дітей із подальшою передачею під опіку соціальних служб у безпечних районах. За його словами, із територій потенційних бойових дій евакуація дітей проводитиметься разом із одним із батьків або іншими законними представниками за участі органів опіки та піклування та Національної поліції. Водночас у районах активних бойових дій цей процес проходитиме без участі органів опіки через високий рівень безпеки. Драп’ятий наголосив, що ці законодавчі ініціативи мають підвищити ефективність евакуації та забезпечити захист цивільного населення, особливо дітей, які не можуть ухвалювати рішення про власну безпеку самостійно. Як наголосив Богдан Драп’ятий, примусова евакуація дітей Національною поліцією із зон активних бойових дій за відсутності згоди батьків – це вимушений, але необхідний захід, який концептуально підтримують усі зацікавлені сторони. Відповідно до Конституції України, Конвенції ООН про права дитини та чинного українського законодавства, захист життя дитини є одним із головних обов’язків держави. Якщо доросла людина свідомо залишається в небезпечній зоні, це не має ставити під загрозу життя її дітей. Драп’ятий підкреслив, що евакуаційні заходи включають не лише вивезення людей із зони бойових дій, а й забезпечення тимчасовим житлом, медикаментами та предметами першої необхідності. У співпраці з обласними адміністраціями та волонтерськими організаціями цей механізм працює злагоджено. Відповідно до законопроєкту №12353, обов’язкову евакуацію дітей у примусовому порядку здійснюватимуть за рішенням обласної військової адміністрації після узгодження з військовим командуванням та Координаційним штабом з евакуації. Окрім цього, посадовець наголосив на іншій серйозній проблемі – самовільному поверненні раніше евакуйованих осіб у зони бойових дій. Такі дії не лише наражають людей на смертельну небезпеку, а й ускладнюють проведення оборонних операцій. Відомо, що російські військові неодноразово використовували цивільне населення як живий щит на тимчасово окупованих територіях. Для запобігання таким випадкам на законодавчому рівні планується запровадження обмежень на в’їзд та перебування у населених пунктах, з яких оголошено обов’язкову евакуацію. Повернутися туди громадяни зможуть лише після завершення активних бойових дій та створення безпечних умов для проживання. Як зазначив Драп’ятий, урядовий законопроєкт №12354 передбачає адміністративну відповідальність за порушення цієї заборони. Зокрема, за незаконне перебування у таких районах накладатимуться штрафи від 510 до 850 грн, а за повторне порушення – від 1700 до 3400 грн. Також цей законопроєкт встановлює штрафи за порушення комендантської години: від 850 до 1700 грн за перше порушення, та від 1700 до 3400 грн за повторне. Як підкреслив заступник міністра, запровадження суворішого контролю за дотриманням воєнного стану є важливим практичним кроком. У прифронтових регіонах фіксується велика кількість порушень, що створює ризики для цивільних та військових. Виконання норм комендантської години та евакуаційних правил сприятиме безпеці громадян і підвищенню ефективності оборонних заходів України.
The full-scale war waged by Russia against Ukraine has forced millions of people to flee their homes in search of…
Read More » -
Ukrainian refugees
Як відомо, для виїзду за кордон українцям необхідно мати чинний закордонний паспорт. У деяких випадках громадяни України обирають продовження терміну дії паспорта замість його повної заміни. Проте, відповідно до нових вимог країн Шенгенської зони, продовжений паспорт може не бути прийнятим для в’їзду на територію ЄС. Посольство України в Австрії роз’яснило, в яких випадках можна використовувати документ із продовженим терміном дії. Продовжений закордонний паспорт: що змінилося За новими правилами, країни Шенгенської зони більше не визнають паспорти, термін дії яких було продовжено, як чинні документи для перетину кордону. Це означає, що українці, які мають продовжені паспорти, можуть стикнутися з відмовою у в’їзді. “Відповідно до нових правил перетину кордонів країн Шенгенської зони, закордонний паспорт із продовженим терміном дії не є дійсним документом для в’їзду до країн Шенгену. Виняток можуть становити лише громадяни третіх країн, які є резидентами країн Шенгенської зони або мають довгострокову візу, за умови, що вони мають на меті в’їзд на територію країни Шенгенської зони, яка видала посвідку на проживання або довгострокову візу. Тобто право в’їзду цієї категорії громадян на територію країн Шенгенської зони не є безумовним, оскільки залежить від волі чиновника або представника авіакомпанії. Тому хотілося б порадити зазначеній вище категорії громадян все-таки отримувати нові закордонні паспорти безпосередньо в Україні перед поверненням у країну Шенгенської зони, резидентами якої вони є, або отримати нові закордонні паспорти у консульських відділах посольств України за кордоном або у відповідних консульствах України. Що стосується громадян – резидентів України, слід відмітити, що посольства країн-членів Шенгенської зони, які розташовані на території України, швидше не приймуть у них продовжений закордонний паспорт під час вирішення питання видачі візи. Якщо мова йде про підтвердження законності Вашого перебування за кордоном за дійсним закордонним паспортом, в умовах дії воєнного стану в Україні, просимо керуватися наступним алгоритмом. Виняток можуть становити лише ті особи, які є резидентами країн Шенгенської зони або мають довгострокову візу. Однак навіть у цьому випадку дозвіл на в’їзд залежить від рішення прикордонних служб або представників авіакомпаній. Це означає, що така можливість не є гарантованою”, – йдеться в роз’ясненні посольства. Що робити громадянам України з продовженим паспортом У зв’язку зі змінами у правилах, громадяни України, які є резидентами країн Шенгенської зони, перед поверненням мають отримати новий закордонний паспорт. Це можна зробити: безпосередньо в Україні; у консульських відділах посольств України за кордоном; у відповідних консульствах України. Також варто зазначити, що посольства країн Шенгенської зони, які розташовані в Україні, можуть відмовити у видачі візи особам, які подають документи з продовженим паспортом. Як продовжити термін дії закордонного паспорта Продовження терміну дії паспорта є безкоштовною консульською послугою, яку можна отримати у відповідних дипустановах. Подати документи можна у порядку живої черги у прийомні години дипустанови, з 09:00 до 12:30. За чинним законодавством, таку процедуру можна здійснити не раніше, ніж за 2 місяці до закінчення строку дії паспорта. В рамках цієї процедури консульський працівник наносить офіційний напис про продовження дії документа на 5 років. Для продовження дії паспорта необхідно подати такі документи: оригінал паспорта та його копію; для продовження паспорта дитини – свідоцтво про народження дитини та його копію. Отже, якщо ваш закордонний паспорт добігає кінця терміну дії, рекомендується заздалегідь оформити новий документ. Зміни у правилах перетину кордону означають, що подорож із продовженим паспортом може стати неможливою. Тому, щоб уникнути проблем на кордоні, варто завчасно подбати про оновлення документа у відповідних органах.
As you know, in order to travel abroad, Ukrainians must have a valid foreign passport. In some cases, citizens of…
Read More »