Естонія припиняє програму виплати компенсацій українським біженцям за оренду житла
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Естонія стала однією з країн, яка активно приймала українських біженців. Незважаючи на свою невелику територію й обмежені ресурси, ця балтійська держава забезпечила тимчасовий захист тисячам українців, запропонувала розміщення в державних центрах, соціальну допомогу, доступ до ринку праці та, зокрема, фінансову підтримку в покритті витрат на оренду житла. Проте з травня 2025 року в цьому механізмі допомоги відбудеться істотна зміна. Українські біженці більше не зможуть отримувати компенсації за оренду житла та перекладацькі послуги. Естонська держава завершує дію відповідної програми, яка функціонувала протягом майже трьох років.
Закриття компенсаційної програми: що саме зміниться
Як повідомив естонський державний мовник ERR, програма, яка дозволяла українцям отримати одноразову компенсацію за витрати на оренду, офіційно припиняється. Йдеться про завершення співпраці між Департаментом соціального страхування та Департаментом соціального забезпечення й охорони здоров’я міста Таллінн. Саме ці дві установи реалізували відповідну підтримку, насамперед у столиці країни, де проживала більшість отримувачів допомоги.
За даними чиновниці Лійс Палоотс, керівниці відділу міграції Департаменту соцстрахування, це рішення не означає повного згортання підтримки українців. Вона наголосила, що відтепер держава переходитиме до «цілеспрямованої» моделі допомоги. Йдеться про те, що ресурси будуть спрямовуватись перш за все на тих, хто не має жодної підтримки в Естонії — не має житла, родичів чи мережі знайомих — і хто перебуває в державних центрах розміщення. Такі люди, як зазначила Палоотс, потребують допомоги у найнагальніший спосіб, зокрема під час розгляду заяви про міжнародний або тимчасовий захист.
Причини зміни підходу
Державна програма компенсації за оренду, яка діяла з червня 2022 року, дозволяла домогосподарствам отримати до 1200 євро одноразово, щоб покрити витрати на оренду житла та пов’язані з цим витрати. За цей період, станом на квітень 2025 року, допомогу отримали майже 11 тисяч родин. У 2024 році цим правом скористалися 1710 домогосподарств, із яких 62% мешкали в Таллінні.
Однак, як пояснила Лійс Палоотс, настав час змінити підхід. У планах — припинення аналогічних угод з іншими муніципалітетами, аби створити єдину загальнонаціональну модель призначення допомоги. Основна мета — зробити систему соціальної підтримки єдиною, прозорою та такою, що не залежить від місця проживання. Замість локальних рішень у Таллінні, Тарту чи Нарві держава прагне, щоб критерії доступу до допомоги були однаковими по всій країні. Це, як вважають чиновники, дозволить краще охоплювати саме тих біженців, які дійсно потребують підтримки, зокрема після переміщення з державних центрів розміщення до самостійного життя.
Наслідки для українських біженців
Після запровадження цих змін українці, які проживають в Естонії, повинні будуть розраховувати на власні ресурси або інші канали підтримки — наприклад, допомогу від громадських організацій, муніципальних програм (якщо вони залишаться), або звертатися по підтримку в рамках загальної системи соцзахисту.
Зміна найбільше зачепить тих, хто нещодавно прибув до Естонії й ще не встиг влаштуватися. Особливо складною ситуація може бути для малозабезпечених родин з дітьми, осіб з інвалідністю, людей похилого віку чи жінок, що прибули без супроводу. Водночас, як зазначають естонські посадовці, державна підтримка залишатиметься доступною для найуразливіших груп, але виключно у форматі допомоги у центрах розміщення або за спеціальним рішенням у разі обставин, що вимагають термінового втручання.
Естонія у системі прийому українців в ЄС
Згідно з даними Євростату, станом на 31 січня 2025 року тимчасовий захист у країнах Євросоюзу мали майже 4,3 мільйона українців, які залишили країну після 24 лютого 2022 року. Естонія, з населенням близько 1,3 мільйона осіб, за кількістю прийнятих українців (відносно до чисельності свого населення) займає одне з провідних місць у ЄС. Це створює серйозне навантаження на соціальні системи, житловий фонд, ринок праці та освітні інституції.
На початку війни Естонія швидко мобілізувала ресурси, відкривши центри розміщення, запровадивши прискорену процедуру надання тимчасового захисту, запровадила програми перекваліфікації та інтеграції. Але з часом пріоритети змістилися. Держава прагне перейти від екстрених рішень до системного підходу, який передбачає відповідальність отримувача допомоги, залучення до активного пошуку роботи та зменшення залежності від державних ресурсів.
Зміни у політиці підтримки українських біженців в Естонії свідчать про перехід до нової фази інтеграції. Завершення програми компенсації за оренду житла не означає припинення допомоги, але змушує українців орієнтуватися в нових реаліях — з меншими очікуваннями на матеріальну підтримку й більшою відповідальністю за власну адаптацію. Для багатьох це стане викликом, але водночас і шансом активніше включитися у суспільне життя Естонії, шукати сталі джерела доходу, долучатися до мовних курсів і освітніх програм.
