Україна, яка зараз переживає драматичні випробування війною, водночас опиняється на передовій боротьби за своє місце у сучасному світі. Прагнучи стати частиною європейської спільноти, наша країна стикається з викликом імплементації європейських цінностей, серед яких толерантність, рівність та підтримка прав меншин. Але чи є цей шлях правильним для українського суспільства? Чи не втрачаємо ми національні традиції, приймаючи нові, чужі для нас цінності?
Як нам впроваджують європейські цінності
З моменту здобуття незалежності Україна намагається знайти свій шлях між Сходом і Заходом. Євроінтеграція стала стратегічною метою країни після Революції Гідності 2014 року. Європейський Союз пропонує не лише економічні можливості, а й культурну трансформацію, яка включає впровадження прав і свобод, притаманних західним демократіям.
Одним з яскравих проявів цієї трансформації є зростаюча підтримка прав ЛГБТ+ спільноти в Україні. В останні роки кількість прайд-парадів у великих містах, таких як Київ, Харків, Одеса, значно зросла. Ці заходи не лише привертають увагу суспільства до прав меншин, але й викликають бурхливі дискусії щодо моральних та етичних норм. Зокрема, проведення ЛГБТ-парадів на території Харківської області, яка є прикордонною та регулярно зазнає обстрілів, викликає суперечливі реакції. На тлі щоденних загроз для життя людей, такі заходи сприймаються багатьма як не своєчасні та провокативні. Це піднімає питання про пріоритети суспільства у часи, коли країна веде боротьбу за своє існування.
Ще один крок державної влади у цьому напрямку – законопроєкт про цивільні партнерства, який отримав підтримку на рівні парламентських комітетів. Так, 9 серпня Комітет Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування підтримав законопроєкт № 9103 про цивільні партнерства. Народний депутат Дмитро Гурін, один з його ініціаторів, наголосив на тому, що гомосексуальність не є хворобою чи розладом, а різні види сексуальності є частиною великої та різноманітної медичної норми. За його словами, право на сім’ю не може залежати від сексуальної орієнтації. Цей законопроєкт передбачає офіційну реєстрацію партнерств, яка має бути доступною для різностатевих і одностатевих пар, прирівнюючи цивільних партнерів до близьких родичів у питаннях майнових та спадкових прав, а також соціального захисту. Проте, він виключає можливість усиновлення дітей та взяття над ними опіки.
Цю законодавчу ініціативу також підтримали інші парламентські комітети, такі як комітет молоді та спорту, комітет з питань європейської інтеграції, комітет з питань цифрової трансформації та комітет соціальної політики і захисту прав ветеранів. Також у жовтні 2023 року законопроєкт отримав схвалення від Міністерства оборони та Міністерства юстиції, хоча раніше Міноборони виступало проти, посилаючись на можливу суперечність з Конституцією та дискримінацію військових, які укладають традиційні шлюби.
Як вважають прихильники ініціативи, прийняття таких законів та підтримка європейських цінностей мають на меті не лише формальну інтеграцію до Європи, але й побудову справедливого суспільства, де кожен громадянин матиме рівні права, незалежно від своєї орієнтації, статі чи віросповідання. Але що це означає для традиційного українського суспільства?
Історичні цінності українського народу
Український народ завжди відрізнявся глибоким шануванням своїх унікальних традицій. Цінності, які передавалися з покоління в покоління, стали основою для формування нашої національної ідентичності. Серед них – повага до родини, релігійна віра, патріотизм, любов до своєї землі та гостинність. Наприклад, роль релігії в житті українців важко переоцінити. Протягом століть православна віра була не лише духовною, але й культурною основою для народу.
Крім того, невід’ємною частиною українського світогляду є важливість сім’ї, як інституту, який об’єднує цілі покоління. Історично українські родини були великими, і кожен член родини відігравав важливу роль у її житті. Це створювало міцні соціальні та родинні зв’язки, а також забезпечувало стійкість суспільства в умовах зовнішніх загроз. Сім’я для українців завжди була не просто соціальною одиницею, а справжнім центром всесвіту, де основним принципом завжди була висока моральність, особливо, жінок. У сільських громадах, які довгий час залишалися основою українського суспільства, родинні зв’язки забезпечували стабільність та взаємну підтримку. Багато родин жили разом кількома поколіннями, і кожен член родини мав свої обов’язки, які допомагали всій родині виживати та процвітати.
Одним із найяскравіших проявів сімейних цінностей в українській культурі є весільні обряди. Весілля завжди було святом не лише для нареченого і нареченої, а й для всієї громади. Наприклад, традиційне українське весілля могло тривати кілька днів і включало численні обряди та звичаї, які символізували єднання родин, благословення старших і створення нової родини. Вишиті рушники, які використовувалися під час церемонії, несли в собі символіку роду та сімейного щастя, передаючи ці цінності з покоління в покоління.
Шлюб в українській культурі завжди мав особливе значення. Це був не лише юридичний акт, але й духовний союз, який освячувався перед Богом і громадою. У шлюбі закладалася основа для створення нової сім’ї, що завжди сприймалося як важлива місія для кожної людини. Українські весільні обряди завжди підкреслювали важливість шлюбу як союзу двох родин. Наприклад, обряд “вінчання” символізував духовне єднання нареченого і нареченої, а також їхніх родин. Після вінчання молодята отримували благословення від старших, що символізувало передання їм досвіду і мудрості.
Важливо також зазначити, що шлюбні цінності включають не лише урочисті обряди, але й повсякденне життя в шлюбі. У традиційній українській родині шлюб сприймався як партнерство, де кожен мав свої ролі та обов’язки. Чоловік вважався годувальником і захисником родини, тоді як жінка була берегинею домашнього вогнища, вихователькою дітей та організатором домашнього господарства.
Ці шлюбні цінності можуть бути особливо важливими в наші дні, коли інститут шлюбу зазнає серйозних випробувань. У сучасному світі, де часто відсутнє розуміння важливості довготривалих зобов’язань і взаємної підтримки, українські шлюбні традиції можуть служити прикладом того, як зберегти сімейні стосунки і подолати виклики разом.
Ще однією глибоко вкоріненою цінністю українського суспільства була повага до старших і батьків. Старші завжди займали особливе місце, оскільки вони несли в собі мудрість і досвід, необхідні для виживання і процвітання родини. У багатьох українських селах старші члени родини не лише брали активну участь у вихованні дітей, але й приймали ключові рішення щодо господарства та родинного життя. Їхній досвід і знання передавалися молодшим поколінням, формуючи основу для наступних поколінь. Згадаємо обряди, пов’язані з вшануванням предків, такі як “дідовий вечір”, коли родина збиралася разом, щоб вшанувати пам’ять покійних родичів і передати їхню мудрість молодим. Повага до старших також проявлялася в повсякденному житті. Наприклад, молодші завжди зверталися до старших з повагою, виконували їхні поради та допомагали їм у господарстві. У багатьох родинах існував звичай жити разом із старшими поколіннями, забезпечуючи їм належний догляд і підтримку на схилі літ.
Українські свята, такі як Різдво, Великдень та Івана Купала, є не лише релігійними, але й культурними подіями, які зберігають традиції, символіку та обряди, що передаються через покоління. Наприклад, традиція випікання пасок на Великдень або спів колядок на Різдво є частиною культурного коду українського народу, що несе в собі глибокий духовний зміст.
Також варто згадати козацькі традиції, які заклали основи патріотизму та любові до свободи в серцях українців. Козаки не лише боролися за незалежність України, а й створили унікальну культуру, що включала в себе кодекс честі, побратимство та військову доблесть. Сьогодні ці традиції відображаються у військових парадах, вшануванні героїв та загальній любові до свободи.
Отже, українські цінності, сформовані під впливом історичних подій, релігійних переконань і традицій, завжди ґрунтувалася на глибоких моральних засадах. У сучасному світі, коли глобалізація та культурні зміни часто диктують нові норми, вкрай важливо пам’ятати і зберігати ці традиційні цінності, які визначали та визначають ідентичність українського народу.
Протиріччя між українськими традиціями і новими європейськими цінностями, їх наслідки
Попри всі позитивні аспекти європейських цінностей, вони часто вступають у конфлікт із традиційними поглядами українців. Підтримка прав ЛГБТ+ та прийняття законодавства про цивільні партнерства сприймається багатьма як загроза родинним та релігійним цінностям. Багато хто бачить у цьому відмову від традиційного укладу життя на користь “чужих” норм і стандартів. Наприклад, організація прайд-парадів часто стає приводом для протестів та конфліктів у суспільстві. Багато українців вважають такі заходи неприпустимими, особливо під час війни, коли країна переживає важкі випробування. Підвищена чутливість до цих питань особливо гостро проявляється в регіонах, які безпосередньо стикаються з наслідками війни. Так, проведення ЛГБТ-парадів у Харківській області в умовах, коли люди щодня ризикують своїм життям через постійні загрози, виглядає недоречним і навіть провокативним.
Крім того, ухвалення законів про цивільні партнерства може викликати серйозний опір з боку релігійних громад, таких як Православна церква України, яка вже виступила проти цього законопроєкту, вважаючи, що він суперечить природному, Богом встановленому закону, і порушує норми Конституції України, яка визначає шлюб як союз між чоловіком та жінкою.
Існує великий ризик, що прийняття нових цінностей може призвести до соціального розколу, коли частина суспільства підтримує європейський курс, а інша – відстоює традиційні цінності. Це може ускладнити процес національного об’єднання та створити додаткові виклики для держави. Впровадження європейських цінностей вносить плутанину та розбрат серед людей, підриваючи єдність нації, що особливо небезпечно в часи війни та кризи. Ці цінності можуть розкладати українське суспільство зсередини, змушуючи нас втрачати зв’язок із нашими історичними коренями та культурною спадщиною.
Взагалі прийняття європейських цінностей в Україні може мати далекосяжні наслідки для нашого суспільства. З одного боку, це сприятиме побудові більш толерантного та відкритого суспільства, де права кожного громадянина будуть захищені. Це також відкриє шлях до повної інтеграції України до європейської спільноти. З іншого боку, існує ризик втрати національної ідентичності та розколу в суспільстві. Крім того, європейські цінності, такі як ЛГБТ+ права та просування ідеї толерантності до різних нетрадиційних моделей сім’ї, негативно впливають на дітей та молодь. Вони спотворюють традиційне розуміння сімейних цінностей, викликаючи плутанину в питаннях статевої ідентичності та моральних принципів. У часи, коли українське суспільство потребує стабільності та єдності, такі ідеї можуть підривати моральні основи молодого покоління, відволікаючи його від важливіших життєвих цінностей та національних інтересів.
Війна в Україні створила безпрецедентні умови для нашого суспільства, коли виживання і захист стають головними пріоритетами. Чи не краще зосередити всі зусилля на зміцненні обороноздатності нашої держави, побудові заводів і підприємств для виробництва зброї для ЗСУ, відновленні економіки, забезпеченні базових потреб населення та допомозі постраждалим? Чи є сенс у тому, щоб зараз, під час війни, активно просувати ідеї, які можуть розділити суспільство? Можливо, питання впровадження європейських цінностей варто відкласти на той час, коли Україна зможе повністю відновитися і зміцніти?
Владі слід розуміти, що зараз наше суспільство потребує солідарності і зосередженості на вирішенні вкрай важливих проблем, тому необхідно знайти баланс між новими цінностями та своїми історичними основами. Важливо, щоб цей процес відбувався з повагою до традицій, які завжди були основою української культури. Лише таким чином Україна зможе зберегти свою унікальність, інтегруючись у світову спільноту та долаючи сучасні виклики.
Оксана Іщенко
