Хоча Європа докладає значних зусиль для підтримки своїх технологічних галузей, зокрема, виробництва акумуляторів для електромобілів та напівпровідників, вона все ще стикається з серйозними викликами у змаганні з наддержавами – Китаєм та США.
Державна допомога не завжди приносить очікувані результати
Так, Northvolt AB, шведський виробник акумуляторів, отримав субсидії в розмірі 912 мільйонів євро для будівництва заводу в Німеччині. Однак, через уповільнення попиту, компанія змушена скорочувати робочі місця та продавати активи. Це підкреслює нестабільність ринку та виклики, з якими стикаються європейські компанії, намагаючись конкурувати на глобальному рівні.
А ось ще приклад того, як навіть великі інвестиції не завжди гарантують успіх у складних економічних умовах. Запланований у Німеччині завод Intel Corp., який отримав субсидії на суму 10 мільярдів євро, був відкладений через рішення компанії скоротити витрати.
Ці інвестиції повинні були стати геополітичною зброєю для захисту цінних ланцюжків поставок і допомогти досягти кліматичних цілей Єврозони. Але наразі вони більше нагадують політичну “гарячу картоплю”, оскільки Швеція виключає можливість порятунку Northvolt, а німецькі політики вимагають скасування субсидій Intel або їх перерозподілу.
Підтверджуються побоювання скептиків після прецеденту, що стався у 2022 році: Франція та Німеччина надали понад 500 мільярдів євро держдопомоги, але цей допінг не став панацеєю для європейської промисловості. Щедра державна фінансова ін’єкція не змогла врятувати Європу від промислового кошмару: збитки від війни в Україні та американо-китайська конкуренція все ще завдають шкоди таким енергоємним галузям як хімпром, тиснуть автовиробників рівня Volkswagen AG, і загрожують робочим місцям.
Ситуацію посилює і те, що отримання та розподіл державної допомоги можуть бути складними та тривалими, що знижує ефективність її використання. Крім того, європейська промисловість дуже залежить від глобальних ланцюгів поставок, які можуть бути порушені через геополітичні конфлікти або економічні санкції.
“В Європі немає промислової політики”, – констатував гендиректор автовиробника Renault SA. НА його думку, відсутність чіткої промислової політики в Європі призводить до того, що державна допомога не завжди використовується ефективно. Без стратегічного планування важко досягти довгострокових результатів.
Дилема – підтримувати далі чи кинути
Симптоматично, що попит на електромобілі – вагомий фактор успішного зеленого переходу – в ЄС знизився. Висока вартість електрокарів і зростання цін на сировину для акумуляторів роблять їх менш доступними для споживачів. Низький рівень розвитку зарядних станцій у багатьох країнах ЄС ускладнює використання цього екотранспорту. Війни та нестабільність постачання сировини також впливають на виробництво та вартість електромобілів.
Європейські автовиробники закликають уряд ЄС підтримати галузь, переглянувши цільові показники викидів для автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння, оскільки продажі електромобілів продовжують падати.
Варто зазначити, що політичні та національні розбіжності в Європі теж впливають на ефективність економічної політики та державної допомоги. Хоча найбільші економіки Європи – Франція та Німеччина – погоджуються щодо важливості підтримки великих компаній, вони мають різні підходи до інших економічних питань. Це створює труднощі у формуванні єдиної промислової політики ЄС. Крім того, їхні лідери стикаються з втратою довіри виборців, що ускладнює прийняття рішень.
Між тим, менші країни єврозони побоюються, що субсидії, надані великим країнам – Франції та Німеччині, – спотворять конкуренцію і негативно вплинуть на їхні економіки. Це створює додаткове напруження всередині ЄС.
Європа встановила амбітні цілі щодо зниження викидів, включаючи заборону двигунів внутрішнього згоряння до 2035 року. Це викликає занепокоєння серед інвесторів та керівників компаній, які побоюються, що політичне втручання може призвести до невдач, подібних до банкрутства американської компанії Solyndra, яка отримала державну підтримку, але не змогла вижити.
Solyndra виробляла сонячні панелі з використанням інноваційної технології тонкоплівкових сонячних елементів. Свого часу компанія отримала значну державну підтримку, включаючи кредитну гарантію на суму $535 мільйонів від Міненергетики США в рамках програми економічного стимулювання адміністрації Обами.
Незважаючи на ці інвестиції, дотований стартап зіткнувся з серйозними проблемами. Основною причиною банкрутства стала конкуренція з боку китайських виробників сонячних панелей, які щедро субсидувалися своїм урядом і могли сміливо демпінгувати. Крім того, технологія Solyndra виявилася менш ефективною та дорожчою у виробництві порівняно з традиційними кремнієвими панелями.
Нарешті, у вересні 2011 року компанія оголосила про банкрутство, закрила заводи і звільнила понад тисячу працівників. Це викликало значний політичний резонанс і критику з боку опонентів адміністрації Обами, які вказували на неефективність використання державних коштів.
Розрив вартості батареї в контексті глобальної конкуренції
Індекс цін на акумулятори для електромобілів показує, що ціни на батареї в різних регіонах світу поступово зближуються. Проте Китай все ще залишається найдешевшим виробником, що дає йому значну конкурентну перевагу.
Європа має потенціал для розвитку нових технологій акумуляторів, але конкуренція з Китаєм залишається серйозним викликом. Китай наразі домінує на світовому ринку акумуляторів, маючи виробничу потужність у 655 ГВт-год, що становить 76% від загальної світової потужності. Франція та Німеччина активно інвестують у розвиток власних виробничих потужностей, але їм ще далеко до китайських масштабів.
Повернення до активної промислової політики в Європі потребує реалістичного підходу. Наприклад, субсидування гігафабрик, подібних до тих, що будує Tesla, може коштувати до 1 мільйона доларів на кожне створене робоче місце. Це не обов’язково призведе до значного збільшення частки продукції в економіці, де домінують послуги, як у Франції.
У 2021 році фактичне виробництво акумуляторів у ЄС становило лише 26% від заявленої потужності. Це свідчить про те, що навіть за наявності субсидій, нарощування виробництва може бути складним завданням.
Виготовлення високотехнологічних продуктів на кшталт акумуляторів та мікросхем є ризикованим і вимагає значних інвестицій у дослідження та розвиток. Це може призвести до невдач, навіть за наявності державної підтримки. Наприклад, Сем Альтман з OpenAI планував витратити 7 трильйонів доларів на 36 заводів з виробництва мікросхем, але його ідею висміяли керівники Taiwan Semiconductor Manufacturing Co., назвавши його “братаном для подкастингу”.
Варто нагадати, що Китай та США мають значні переваги у виробництві акумуляторів та мікросхем завдяки нижчим витратам та більш розвиненій інфраструктурі. Європейські компанії можуть не витримати конкуренції, навіть за наявності субсидій. Деякі інвестори вважають, що іноді краще зосередитися на своїх сильних сторонах. Наприклад, Європа може виграти більше від дешевого імпорту сонячних панелей, ніж намагаючись конкурувати з Китаєм у їх виробництві.
Ці аспекти підкреслюють складність і ризики, пов’язані з промисловою політикою та субсидуванням високотехнологічного виробництва. Важливо враховувати як економічні, так і політичні фактори при прийнятті рішень у цій сфері.
Відмова від промислової політики, зокрема в секторі акумуляторів, може бути недалекоглядною. Європа має сильні патенти та інновації, але слабке виробництво. Залежність від США та Китаю в умовах геополітичної напруги небезпечна. Втрата виробництва акумуляторів може призвести до втрати робочих місць та інвестицій. Європа може мати шанс на нові технології акумуляторів, але домінування Китаю важко подолати.
Успішні кейси дотованих державою бізнесів
Промислова політика може мати як невдачі, так і успіхи, як у випадку з Airbus. Ця компанія була створена як консорціум європейських авіабудівних компаній і завдяки підтримці урядів стала одним з лідерів світового ринку авіації. Це показує, що з правильною стратегією та підтримкою держави Європа може досягти значних успіхів у критичних галузях.
Однак, як і у випадку з будь-якою промисловою політикою, існують ризики. Наприклад, недостатня координація між країнами-членами ЄС або недостатнє фінансування можуть призвести до невдач. Важливо, щоб Європа продовжувала інвестувати в дослідження та розробки, а також забезпечувала сприятливі умови для інноваційних компаній.
Не всі компанії варто рятувати, і не всі сектори стратегічні. Потрібно більше конкуренції та динамізму. Вибір стратегічних секторів має бути обдуманим, як у випадку з американською DARPA. Остання є прикладом успішної державної організації, що займається розробкою передових технологій для національної безпеки США. Її модель може бути корисною для інших країн, які прагнуть стратегічно вибирати та розвивати критичні сектори.
Основні аспекти успіху DARPA такі. Організація досить автономна у прийнятті рішень, а тому швидко реагує на нові виклики та можливості. Агентство невелике за розміром, тому гнучке. Більшість досліджень виконується зовнішніми партнерами – університетами та приватними компаніями. Програми DARPA мають обмежений термін, що створює відчуття терміновості та сприяє швидкому впровадженню інновацій.
Чому цей кейс важливий для Європи? Старий Світ може використати подібний підхід для розвитку своїх стратегічних секторів – ШІ, кібербезпеки, біотехнологій та ін. Вибір стратегічних секторів має бути обдуманим і базуватися на довгострокових національних інтересах та можливостях для інновацій.
Країни повинні мислити регіонально, а не національно.Високі витрати на енергію та необхідність збільшення витрат на дослідження та розробки є окремими проблемами.
Торгівельна політика також важлива, особливо щодо тарифів на китайські електромобілі. Усе це має працювати разом із зовнішньою політикою для забезпечення сировини. Європа повинна перейти від експортної моделі до моделі, орієнтованої на внутрішній попит, що потребує більш м’якої монетарної політики та інтегрованого ринку. Розробка промислової політики складна, але варта зусиль.
Тетяна Морараш
