Грошова допомога сім’ям загиблих військовослужбовців: як здійснюється та хто має право на її отримання

Одним з найбільш болісних питань, яке існує зараз у зв’язку з воєнними діями в Україні, є  смерть військовослужбовця. Складно уявити ту глибину болю та відчаю, з якою стикається родина полеглого героя, бо всі, хто зараз боронить країну, є героями. Намагаючись хоч якось компенсувати втрату та надати матеріальну підтримку родинам та близьким померлих військовослужбовців держава впровадила виплату грошової компенсації.

Як здійснюється грошова допомога сім’ям загиблих військовослужбовців, коментують юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери”.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року сім’ям загиблих військовослужбовців виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Відповідно до цих нормативних актів право на отримання одноразової грошової допомоги мають:

• діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
• вдова (вдівець);
• батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
• внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
• жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
• утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Саме зазначені особи у разі загибелі військовослужбовця отримають грошову допомогу  в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподілиться рівними частками на всіх хто є в зазначеному переліку юридично та відповідно є фактично.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості. Підставами для спадкування можуть бути шлюбні, родинні чи сімейні стосунки, усиновлення, перебування на утриманні спадкодавця не менше п’яти років до його смерті. Розширення кола осіб, що можуть бути спадкоємцями за законом, неможливе. З цього приводу слід, що цивільне законодавство встановлює п’ять черг спадкоємців за законом. Згідно статті 1261 Цивільного Кодексу України у першу чергу право на спадкування  мають діти спадкодавця, у тому числі і народжені після його смерті, батьки померлого, той з подружжя, який його пережив. До другої черги відносяться рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини, належать до спадкоємців, які мають право на спадкування у четверту чергу. У п’яту чергу спадкування одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї, а також інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. При цьому онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця не включаються до складу жодної з черг. Одна не можна зробити однозначний висновок про, що вони не закликаються до спадкування ні за яких обставин. Вищезазначені особи є спадкоємцями, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того родича, який був би спадкоємцем. Вони спадкують ту частку, яка б йому належала, якби він був живий. Таке спадкування є спадкуванням по праву представлення.

Важливо розуміти, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення таких спадкоємців від спадкування, неприйняття усіма спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття шляхом подачі відповідної заяви про відмову нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Однак закон надає можливість зміни черговості одержання права на спадкування шляхом укладення та нотаріального посвідчення договору між заінтересованими спадкоємцями. Він має бути укладений після відкриття спадщини і не повинен порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, та спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку спадщини. До таких спадкоємців належать: малолітні, неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні батьки спадкодавця, непрацездатний чоловік (дружина), що пережив загиблого.

Таким чином, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, належать до четвертої черги спадкування за законом. Це те, що в народі зазвичай називають “цивільний шлюб”. Ніколи та ні за яких обставин “цивільна дружина/чоловік” не прирівнюються до дружини/чоловіка за офіційним шлюбом за нормами спадкового законодавства. Навіть отримавши рішення про встановлення факту проживання однією родиною як чоловік та дружина, зазначена особа буде мати право на виплату зазначеної в постанові одноразової грошової допомоги, але не буде вважатися спадкоємицею першої черги. Тільки четвертої, якщо до неї дійде черга.

Аналогічна ситуація з утриманцями загиблої особи, визначеними відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Такими особами є члени сім’ї загиблого, які перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Як спадкоємці вони будуть йти п’ятою чергою.

Згідно з чинним законодавством спадкування можливо як за законом, так і за заповітом (особистим розпорядженням особи).

Поважаючи право військовослужбовця на розпорядження коштами, які будуть виплачені державою після його смерті, 29 березня 2024 року набули чинності зміни до законодавства (Закон 3515-ІХ від 9 грудня 2023 року), якими запроваджується поняття “особисте розпорядження” щодо грошової допомоги, яка виплачується після смерті військовослужбовця.

Отже, військовослужбовець, військовозобов’язаний або резервіст, має право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі – особисте розпорядження).

Справжність підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні засвідчує командир військової частини або нотаріус. Аби не було питань та непорозумінь, слід все ж таки звертатись до нотаріуса з цього питання, але розуміючи складність положення та знаходження військовослужбовців на службі, законодавець дозволив таку альтернативу. Навіть, якщо особисте розпорядження вже засвідчено командиром військової частини, при першій ліпшій нагоді рекомендуємо таки аналогічне розпорядження продублювати у нотаріуса.

Оригінал особистого розпорядження зберігається у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації місця проживання або за місцем призову (прийняття) на військову службу такої особи, якщо такий призовна військову службу здійснювався не за місцем реєстрації місця проживання військовозобов’язаного або резервіста.

Відзначимо, що військовослужбовець, військовозобов’язаний або резервіст, призваний на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, має право у будь-який час скасувати особисте розпорядження або скласти нове. При цьому кожне нове особисте розпорядження скасовує дійсність попереднього.

Таким чином, військовослужбовець може складати необмежену кількість особистих розпоряджень та змінювати їх хоч кожного дня – законом це не заборонено. Однак заборонено розголошувати зміст особистого розпорядження до встановлення факту загибелі (смерті) особи, яка його склала. Дана норма впроваджена аби виключити вплив на волевиявлення військовослужбовця, в тому числі шляхом шантажу та погроз. По суті зазначене «особисте розпорядження» аналогічне заповіту з тією різницею, що стосується воно виключно одноразової грошової допомоги. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають:

• малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти,
• непрацездатна вдова (вдівець)
• непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи

у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Як бачимо, законодавець захистив інтереси найбільш вразливих близьких військовослужбовця запровадивши аналог “обов’язкової долі” в спадкуванні за законом. Це має дуже велике значення, бо враховуючи, що коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, не збігається з колом спадкоємців за законом, гіпотетично військовослужбовець міг би залишити усі кошти в розмірі 15 000 000 грн цивільній дружині не залишивши нічого неповнолітнім дітям.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна з таких осіб у строк, встановлений законом строк не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках.

Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої  особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.

Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

До речі, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту  та поліцейські також мають право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за їх вибором. Відповідні зміни вже набрали чинності в профільних законах.

В цілому зміни до законодавства в даній частині сприймаються цілком позитивно, оскільки розширюють права військовослужбовців та гарантують поважливе ставлення до їх волевиявлення. Однак поки не зрозуміло з практичної точки зору, чи можливо буде визнати недійсним в судовому порядку особисте розпорядження по аналогії з заповітом. Річ у тому, що обставини при яких може бути підписане особисте розпорядження дуже різні. Наприклад, військовослужбовець, знаходячись після поранення у вкрай важкому стані, під впливом різних медичних препаратів зробив певне особисте розпорядження. Чи міг в той час він усвідомлювати свої дії? Чи дійсно зрозумів його вірно командир який посвідчував розпорядження, враховуючи стан та характер поранення? На ці та безліч аналогічних питань ще належить відповісти надалі судовим інстанціям.