Мабуть, немає нічого простіше, ніж розподіл майна подружжям, вважають пересічні громадяни та дуже помиляються. Так, дійсно все дуже просто, коли дивитись на ситуацію наступним чином – одружилися – придбали квартиру – розлучилися – поділили квартиру навпіл. Але зазвичай життя набагато різноманітніше та цікавіше та іноді ті речі які здаються нам напрочуд простими є неймовірно складними як що подивитись на них уважніше. З цього погляду не зайвим буде ще раз іноді перечитати Сімейний Кодекс України, бо коли читаєш закон у ракурсі якоїсь конкретної ситуації, в ньому несподівано відкриваються нові грані.
За загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак з даного загального правила є деякі виключення.
Які саме виключення та як встановити, що майно дійсно є особистою приватною власністю, коментують юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери”.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
- майно, набуте нею, ним до шлюбу. В цьому випадку все зрозуміло – достатньо порівняти дату угоди з придбання такого майна та дату реєстрації шлюбу.
- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Тут все також дуже просто – повинні бути відповідні документи – свідоцтво про право на спадщину за законом або за заповітом та договір дарування.
Нагадаємо про деякі важливі нюанси:
- Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно;
- Договір дарування нерухомої речі – укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню з наступною державною реєстрацією;
- Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність – укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно;
- Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Хочемо звернути увагу, що п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян це всього лише 850 грн. (17 грн х 50). До даного пункту потрібно поставитись особливо уважно. Банальний приклад: при розлученні дружина ставить питання в суді, що квартира, яка була придбана подружжям за час шлюбу є її особистою приватною власністю, бо кошти на неї подарували їй на день народження за місяць до покупки батьки, а у чоловіка усе життя так зарплатня, що йому на носки собі замало, не те що придбати квартиру. Отже, оскільки кошти є подарованими, то й придбана квартира це її особиста власність.
Аби доказати свою позицію жінка приносить письмову розписку від батьків, де вони підтверджують, що подарували 100 000 доларів США, тягне до суду як свідків тих самих батьків, сусідів та щі пів села родичів… та програє справу… а все тому, що дарування коштів на суму понад 850 грн повинно бути оформлено письмовим договором з нотаріальним посвідченням. Надай дружина суду такий нотаріальний договір – вона б виграла справу. Саме тому, подбайте заздалегідь, як що маєте намір у шлюбі придбати майно на значну суму та не пожалкуйте коштів на оформлення якихось “проміжних” договорів – того ж договору дарування 100 000 доларів США, аби надалі не втратити набагато більше – пів квартири.
Якщо майно, набуте дружиною чи чоловіком за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто
Тут необхідно враховувати, що наприклад особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Тому квартира, придбана за таку премію, є особистою приватною власністю. Ще одна цілком реальна ситуація – коли до шлюбу хтось з подружжя має особисті заощадження та надалі має намір придбати за них на приклад автівку. Тоді від іншого подружжя потрібно отримати нотаріально завірену заяву, що покупка здійснюється за особисті кошти чоловіка/дружини та друга половинка не претендує на майно яке купується за ці кошти.
Є ще важливі питання:
– житло, набуте дружиною або чоловіком за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;
– земельна ділянка, набута дружиною або чоловіком за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
З приватизацією законодавець виходить з того, що приватизоване майно – це подарунок держави громадянину, а подарунки розподілу подружжям не здійснюються. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. До речей індивідуального користування відносяться одяг, косметичні засоби, засоби гігієни, аксесуари тощо, речі які використовуються для повсякденних потреб одного з подружжя.
Таким чином, коштовності (обручки, кольє тощо), одяг (три норкові та дві соболині шуби дружини), аксесуари, які чоловік дарував дружині, є особистою приватною власністю дружини, та у разі розлучення поділу не підлягають. Враховуючи це, чоловік, який каже дружині: “Я взяв тебе голою та босою, такою від мене й підеш!”, м’яко кажучи не правий. Принаймні в норковій шубі та сережках з сапфірами дружина від нього таки піде (як що звичайно все це у неї є).
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров’я.
Однак найцікавішим є наступний пункт. У зв’язку з воєнними діями не території України дуже багато сімей мешкають окремо як в рамках території країни, так є й з подружжя, кого розділяє не тільки державний кордон, але й ще багато країн. При цьому чоловік та дружина вже який рік мешкають окремо, мають окремі бюджети зазвичай та ведуть окреме господарство. Ось тут може виникнути ряд питань.
Розглянемо цілком ймовірну ситуацію: на весні 2022 року чоловік з Києва відправляє дружину з дитиною у безпечне місце – до Німеччини. За кордоном дружину приймають волонтери, ставлять на облік в той же славнозвісний Джобценр, надають соціальну квартиру, відправляють вчити німецьку мову. Чоловік з того часу й донині мешкає у столиці, працює, навіть кошти відправляє щомісячно до Німеччини. Потім в середині 2024 року жінка дізнається, що чоловік придбав дуже дорогу автівку, а надалі отримує позовну заяву про розірвання шлюбу. Вважаючи, що все одно як що залишиться без чоловіка, то хоч отримає значні кошти, подає позовну заяву про поділ тієї самої автівки, яку чоловік придбав у 2024 році.
Треба зауважити, що все залежить від того, які докази нададуть сторони по справі суду, але як що в заяві про розірвання шлюбу чоловік зазначив, що з початку 2022 року вони з дружиною не мешкали як родина, вели окремі господарства, мали окремі бюджети, надасть виписки з банківського рахунку що щомісяця відправляв в добровільному порядку аліменти на дитину дружині, надасть довідку з прикордонної служби, що дружина як перетнула кордон на весні 2022 року в напрямку Європи, так й донині не поверталась, довідку про свою зарплату, то у дружини не має шансів отримати половину вартості автівки, бо суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
В законі також зазначено, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Ось за цією нормою аби доказати особисту власність без варіантів потрібно йти до суду. При цьому потрібно пам’ятати усе, що було написано раніше про договір дарування. Крім того, до цього пункту відноситься й ситуація, коли після укладання шлюбу, на приклад, чоловік продає свою дошлюбну квартиру та разом подружжя купує іншу квартиру.
Аби за цим прикладом чоловік довів свої права необхідно декілька умов:
- Сума в договорі купівлі-продажу дошлюбної квартира повинна стояти повна, за яку саме вчинений продаж;
- Часовий розрив між продажем дошлюбної квартири та придбанням квартири у шлюбі повинен бути мінімальним, в ідеалі це повинно бути все зроблено в один день, ну максимум за два дні. Як що часовий проміжок між продажем однієї квартири та купівлею іншою складає декілька тижнів, місяців чи навіть рік, довести, що шлюбна квартира була придбана в тому числі за дошлюбну квартиру вже не можливо. Виключення – як що одразу (в той же день, або наступний) після продажу дошлюбної квартири кошти були покладені на банківський рахунок, а за день-два до придбання шлюбної квартири були зняті з банківського рахунку. При цьому суду потрібно надати усі документи, які підтверджують проведені операції.
Ще одна цікава в практичному аспекті норма. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів). От же, як що у одного з подружжя є дошлюбна, отримана в дарунок чи спадкова квартира, яку він чи вона здає в оренду (але здає в оренду обов’язково офіційно, з підписанням договорів, наданням декларацій до податкової та сплатою податку на доходи фізичної особи), то орендна плата є особистими коштами особи, а от же майно, яке буде придбане коштом такої орендної плати є особистим майном. В ідеалі бажано ще таку орендну плату в день отримання або в наступний відкладати на банківський рахунок, а потім перед придбанням майна за день – два зняти кошти, аби показати потім суду, що орендна плата не проїлась в Макдональдсі а акумулювалась та потім пішла на придбання іншого майна, яке також не є спільною сумісною власністю подружжя. Аналогічне правило буде діяти як що з дошлюбних часів на банківському депозиті лежать кошти та по ним нараховуються відсотки. Навіть у ситуації з відомого мультфільму про корову, яка народила теля, та кіт з собакою все не могли визначити, кому саме належить теля, для подружжя відповідь буде очевидна – чия корова – того й теля.
Слід зазначити, що майно, придбане подружжям впродовж шлюбу всі “бачать” як спільне сумісне, як що інше не обумовлено окремо в договорі. А отже, як правило до суду потрібно подавати позовну заяву про визнання майна особистою приватною власністю, чи про визнання частини майна особистою приватною власністю в спільному майні подружжя та доводити в суді, що маєте цілком законне право, наприклад в силу того ж договору дарування грошових коштів від батьків за які надалі й була придбана квартира. Значною мірою життя полегшала норма, відповідно до якої нотаріуси при посвідченні угоди отримують від другого подружжя письмову згоду на придбання майна за спільні кошти чи заяву про те що майно купується за особисті кошти подружжя, але це є новація останніх років, а майно ділять подружжя, які прожили й тридцять, й п’ятдесят років у шлюбі за часів, коли ніяких заяв нотаріус не завіряв при угоді.
Для звернення до суду необхідно підготувати копії усіх документів, якими будете обґрунтовувати свої права на особисту приватну власність. Їх потрібно подати одразу з позовною заявою. У разі втрати якихось документів, та неможливості отримати особисто їх копій чи дублікатів, суд необхідно одразу відповідним клопотанням просити це зробити й вже на ухвалу суду будуть отримані втрачені докази у разі такої змоги.
Судовий збір по даній категорії справ складає 1% від суми позову, але на 2024 рік не менше 1211,20 грн та не більше 15140,00 грн.
Необхідно пам’ятати, що позови про розподіл майна подружжя розглядаються судами за місцем реєстрації відповідача. Виключення становлять позовні заяви, предметом яких є нерухоме майно. В такому випадку справу розглядає суд на території якого знаходиться таке нерухоме майно не залежно від місця реєстрації сторін.
Ще раз хочемо нагадати – чим більше письмових доказів ви назбираєте впродовж шлюбу, тим більше шансів на справедливий поділ майна. Головне, що б згадані письмові докази були належні та допустимі.
