Афганістан, країна, що пережила десятиліття війни та політичної нестабільності, наразі опинилася в центрі геополітичних інтересів через свої надзвичайно великі запаси корисних копалин. Подібно до системи Менделєєва, це одна з небагатьох держав, багатих на унікальні мінеральні ресурси. Встановлено, що Афганістан володіє значними запасами міді, золота, нафти, природного газу, урану, бокситів, вугілля, залізної руди, рідкісноземельних елементів, літію, хрому, свинцю, цинку, дорогоцінних каменів, тальку, сірки, кобальту, травертину, гіпсу та мармуру.
Зокрема, оцінки Геологічної служби США свідчать, що ці мінеральні ресурси можуть становити понад 1 трильйон доларів. У зв’язку з зростаючим глобальним попитом на рідкісні метали, необхідні для виробництва електричних автомобілів, батарей та іншої високотехнологічної продукції, Афганістан перетворюється на важливий потенційний хаб сировинного видобутку. Однак, попри економічний потенціал, країна досі стикається з політичною та гуманітарною кризою, що загострилася після повернення до влади “Талібану” в серпні 2021 року.
Бліцкриг “Талібану”
Ашрафа Гані переобрали на другий президентський термін у вересні 2019 року, але його правління завершилося достроково — вже у серпні 2021 року Афганістан знову опинився під контролем “Талібану”. Це не стало несподіванкою, адже відтворило вже добре знайому ситуацію: хоча б, здавалося, 20-річна присутність США та їхніх союзників зміцнила державу, розбудувала армію та сприяла поширенню західної культури, після виведення міжнародних військ Афганістан знову опинився в умовах, продиктованих талібами. Гуманітарна криза, складна безпекова ситуація, хаос в економіці…
Американці розпочали свій вихід у травні 2021 року, а вже в липні таліби контролювали значну частину країни. 13 серпня вони захопили стратегічно важливий Кандагар, а 15 серпня без бою взяли Кабул. Гані, який буквально за кілька днів до цього запевняв, що боротьба триватиме, втік з країни, прихопивши з собою значні кошти. Пізніше він пояснив своє рішення тим, що не хотів ставати символом капітуляції перед талібами.
Після падіння уряду армія Афганістану фактично розсипалася: частина військових розійшлася по домівках, дехто навіть перейшов на бік нової влади. І хоча таліби спочатку обіцяли амністію, згодом почалися переслідування колишніх військових і чиновників. Опір триває й досі: Фронт національного опору, очолюваний Ахмадом Масудом (сином легендарного Ахмад Шаха Масуда), веде боротьбу, зокрема, в провінції Панджшер.
Зміна влади у 2021 році продемонструвала не лише неспроможність афганського уряду протистояти “Талібану”, а й провал стратегії США щодо стабілізації країни. Двадцятирічні зусилля Заходу, сотні мільярдів доларів і десятки тисяч загиблих зрештою не змогли змінити фундаментальних процесів в Афганістані.
Початок кінця США на кладовищі імперій
Афганістан часто називають кладовищем імперій. В цьому ж ключі пишуть і про початок занепаду США.
Після виходу американських військ з Афганістану утворився вакуум, який був доволі швидко заповнений прагматичним Китаєм, що вже давно мав інтерес до ресурсів афганських земель.
Ще на початку 2000-х років Китай намагався домовитися з “Талібаном”, щоб придушити Ісламський рух Східного Туркестану (сучасна назва: Сіньцзян-Уйгурський автономний район Китаю). Після того як “Талібан” був змушений переміститися до Пакистану через антитерористичну кампанію США, Пекін почав взаємодіяти з ним через Ісламабад. З 2014 року представники “Талібану” відкрито відвідували Китай, що свідчило про те, що рух розглядає Пекін як важливого гравця, здатного впливати на ситуацію в регіоні.
У 2019 році, після провалу переговорів між адміністрацією Трампа та “Талібаном”, Китай разом із Росією та іншими країнами активно долучився до мирного процесу. Окрім закликів до США повернутися до переговорів, Пекін прагнув налагодити відносини з “Талібаном”. Китай організував зустрічі талібів у Пекіні, а згодом запросив представників афганського уряду для переговорів із рухом. Водночас суттєвих результатів ці ініціативи не дали.
У 2021 році, на тлі поступового виведення американських військ з Афганістану, Китай активізував контакти з “Талібаном”. За повідомленнями ЗМІ, Пекін запропонував співпрацю: інвестиції в будівництво доріг в обмін на забезпечення миру. Китай заявив, що готовий вкладати кошти в розвиток інфраструктури та енергетичного сектору Афганістану, якщо “Талібан” гарантує стабільність у країні.
У липні 2021 року делегація “Талібану” відвідала Тяньцзінь, де зустрілася з китайським керівництвом. Міністр закордонних справ Китаю наголосив, що Пекін поважає право афганського народу самостійно визначати своє майбутнє, що фактично означало визнання перемоги “Талібану” як відображення народної волі. Представники руху зі свого боку підкреслили дружні відносини з Китаєм та висловили готовність гарантувати безпеку китайських інвесторів і робітників, які працюватимуть над відбудовою Афганістану.
Китайський інтерес: від обіцянок до інвестицій
Після захоплення влади “Талібаном” у 2021 році, міжнародні санкції та економічна ізоляція значно обмежили можливості Афганістану залучати іноземні інвестиції. Однак Китай, дотримуючись прагматичної зовнішньої політики, виявив зацікавленість у розробці афганських ресурсів. Нині Пекін працює над розширенням своєї ініціативи “Один пояс, один шлях” на Афганістан.
У січні 2023 року китайська компанія Gochin підписала 10-річний контракт на розробку родовищ літію в Афганістані, який передбачає інвестиції на суму 10 мільйонів доларів на перший рік та до 540 мільйонів доларів у наступні роки. Крім того, Китай активно розглядає можливість розвитку інфраструктури, зокрема будівництва доріг, що з’єднають ці родовища з китайськими промисловими центрами. У рамках економічної співпраці Пекін нещодавно доставив до Афганістану велику партію доступних електромобілів, вартість яких складає лише 500 доларів за одиницю. Тепер ці електричні автомобілі можна побачити на вулицях афганських міст, що є частиною зусиль щодо популяризації нових екологічних технологій в країні.
Важливо зазначити, що ще з 2008 року Китай отримав права на розробку мідного родовища Мес-Айнак, але через безпекові ризики видобуток так і не розпочався. Чи повториться ця ситуація з літієм – наразі відкрите питання.
Співпраця Китаю і талібів передбачає взаємну вигоду і невтручання у внутрішні справи. Зокрема, “Талібан” пообіцяв не підтримувати уйгурські рухи в Сіньцзяні. Це відповідає прагненням Китаю уникнути поширення екстремізму на власні території. Водночас Китай, ймовірно, не буде втручатися у внутрішню політику “Талібану”, включно з порушеннями прав людини, якщо це не зачіпатиме китайських громадян.
Гуманітарна криза за режиму талібів
Після повернення “Талібану” до влади в Афганістані ситуація з правами людини, зокрема правами жінок, значно погіршилася. Таліби швидко скасували численні досягнення, які були здобуті за часів попереднього уряду, включаючи право жінок на освіту, працю та участь у суспільному житті. Жінки були виключені з багатьох професійних сфер, зокрема з державних установ і освіти, а також знову змушені носити традиційний мусульманський одяг і повністю покривати обличчя. Відкриті громадські заходи, участь у політиці та громадських організаціях для жінок стали забороненими. На тлі цієї репресивної політики тисячі афганських жінок спочатку намагалися протестувати й відстоювати власні права, наразі ці виступи жорстко придушені. Повернення талібів до влади також викликало численну міжнародну критику, оскільки країна знову опинилася в ізоляції від більшості західних держав, які вимагають поліпшення прав людини та дотримання міжнародних стандартів.
Прикро, що протягом двадцяти років “без талібів” в Афганістані сформувалося нове покоління громадян, схильних до освіти, інновацій, творчого пошуку. Натомість повернення епохи талібського варварства змусило людей припинити технологічні розробки, наукові дослідження. Багато хто мігрував в західні країни у пошуках кращого життя. Показовою тут є історія “Афганських мрійниць”.
Після приходу «Талібану» до влади в серпні 2021 року група афганських дівчат-робототехніків, відома як «Афганські мрійниці», була змушена шукати можливості для виїзду з країни через загрози їхній безпеці та обмеженням на освіту для жінок. Команда, що налічувала близько 25 дівчат віком від 12 до 19 років з міста Герат, здобула міжнародне визнання завдяки розробці доступного апарату штучної вентиляції легень для пацієнтів із COVID-19, використовуючи деталі від старих автомобілів. У 2017 році вони отримали спеціальну нагороду на міжнародному конкурсі в США, а в 2018 році познайомилися з прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо.
У серпні 2021 року, після захоплення Кабула “Талібаном”, дев’ять дівчат з цієї команди, віком від 15 до 19 років, разом з їхньою 25-річною викладачкою, евакуювалися до Катару. Це стало можливим завдяки швидкому реагуванню уряду Катару, який у прискореному порядку оформив для них візи. У Катарі дівчата мали можливість продовжити навчання, а деякі з них отримали стипендії від провідних університетів світу. Наразі решта членів команди та їхні наставники залишаються в Афганістані, продовжуючи боротися за свої права та можливість продовжувати свою діяльність у сфері технологій.
Економічна ситуація в Афганістані: чи врятує літій режим “Талібану”?
Захоплення влади “Талібаном” спричинило стрімке падіння ВВП Афганістану на понад 20% у 2021-2022 роках. Міжнародна допомога, що складала близько 40% афганського бюджету до 2021 року, практично припинилася.
Уряд “Талібану” покладає великі надії на мінеральні ресурси, оскільки це чи не єдина можливість отримати валютні надходження. Проте ключові виклики залишаються. Йдеться, перш за все, про напади з боку “Хорасан” – одного з відгалужень Ісламської, які загрожують стабільності регіонів, де розташовані родовища. Через багаторічну війну та відтік населення не вистачає фахівців для видобувної галузі. Через невизнання уряду “Талібану” більшістю країн легалізація великих угод залишається під питанням.
Геополітичний аспект: як це змінює світову гру?
Якщо Китай зможе налагодити видобуток афганського літію, це посилить його позиції у глобальному ланцюгу постачання критичних металів. США та ЄС, які прагнуть зменшити залежність від китайських постачань, можуть опинитися у ще більшій залежності від Пекіна.
З іншого боку, видобуток ресурсів може зміцнити позиції “Талібану” та дати йому фінансовий ресурс для утримання влади. Водночас, якщо економічні реформи не супроводжуватимуться міжнародним визнанням, Афганістан ризикує залишитися в ролі сировинного придатка для Китаю без перспективи сталого розвитку.
Отже, Афганістан має потенціал стати однією з ключових країн у сфері видобутку критично важливих ресурсів для новітніх технологій. Однак безпекові ризики, міжнародні санкції та політична нестабільність роблять цей процес вкрай непередбачуваним. Китай, який вже давно цікавиться афганськими корисними копалинами, продовжує випробовувати свої можливості в регіоні, але успіх його проєктів залежатиме від здатності “Талібану” забезпечити стабільність і прозорість угод.
Чи стане літій порятунком для афганської економіки чи лише черговим прокляттям ресурсної залежності? Відповідь на це питання залишається відкритою.
