Польське головування в Раді ЄС завершено, старт данського – із фронтальної атаки на Будапешт

Наприкінці червня 2025 року Польща завершила своє друге в історії головування в Раді Європейського Союзу. Пів року, що минули під гаслом “Безпека, Європо”, збіглися з новим етапом ескалації війни Росії проти України, посиленням гібридних викликів у ЄС, зміною керівництва в ключових країнах Євросоюзу та дебатами щодо майбутнього розширення. На цьому тлі польське головування стало не лише організаційним обов’язком, а й моментом зміщення європейських акцентів – з формальної солідарності до практичної мобілізації на користь безпеки. Нині у ЄС головує Данія, що з перших днів засвідчила свою рішучість в опорі країнам, які підривають фундаментальні цінності ЄС. Перш за все, йдеться про Угорщину.

Що таке головування в Раді ЄС і чому воно має значення?

Головування в Раді Європейського Союзу – це ключовий елемент інституційної архітектури ЄС, що забезпечує ротаційну модель управління одним із головних законодавчих органів Євросоюзу. Кожна держава-член, згідно з узгодженим графіком, на пів року перебирає на себе координацію роботи Ради ЄС – інституції, яка спільно з Європарламентом ухвалює закони та визначає політичні пріоритети ЄС.

Проте головування – це не просто символічна функція. Країна, яка його здійснює, відповідає за організацію порядку денного, модерацію дискусій, просування компромісів у переговорах між державами-членами та взаємодію з іншими органами ЄС. У практичному вимірі це означає щоденну координацію десятків комітетів, робочих груп і зустрічей на всіх рівнях – від міністрів до експертів.

Сучасна модель передбачає роботу у форматі так званих “тріо” – три країни-глави, які працюють послідовно протягом 18 місяців, погоджують спільну програму, що забезпечує стратегічну сталість і прогнозованість.

Попри принцип інституційної нейтральності, успішне головування дозволяє країні-голові не лише посилити свій авторитет і вплив у межах ЄС, а й продемонструвати управлінську спроможність, політичну зрілість та здатність формувати порядок денний у кризовий період.

Санкції, оборона, стратегічна автономія

Одним із головних досягнень польського головування стало просування санкційної політики ЄС щодо Росії. Протягом шести місяців вдалося ухвалити кілька нових пакетів обмежень проти РФ, а також – попри опір Угорщини та Словаччини – вийти на фіналізацію 18-го санкційного пакета. “Ми не можемо забувати про російську агресію”, – наголошувала заступниця міністра у справах ЄС Маґдалєна Собковяк-Чарнецька. За її словами, Польща особливо наполягала на зменшенні залежності Європи від російської сировини, що стало предметом жорстких дебатів усередині Союзу.

Ключовим пріоритетом головування стала безпека. Польща домоглася схвалення інвестиційного пакета на 150 мільярдів євро для зміцнення обороноздатності Європи, а також підписання безпекових домовленостей з Великою Британією та Канадою. Вперше в історії ЄС саме держава, що головує в Раді, виступила ініціатором дебатів про стратегічну автономію Євросоюзу в умовах війни та зростаючих загроз.

Українське питання в центрі європейської безпеки

Від самого початку свого головування Польща прагнула закріпити наратив, що безпека України є складовою безпеки Європи. Віцепрезидентка фонду Res Publica Маґдалена Якубовська підкреслила, що Польща пов’язала питання оборони ЄС із долею України: “Це – шлях до інтеграції. Це розуміння того, що присутність України в ЄС як повноправного члена є необхідною для стабільності”.

Проте шлях інтеграції України до Євросоюзу залишається складним і тернистим. Саме під час польського головування на повну силу проявився скепсис з боку Угорщини та Словаччини, які не лише гальмували нові санкції проти РФ, а й поширювали антиукраїнські меседжі, подібні до наративів Кремля. Цей дисонанс чітко окреслив лінію розлому всередині ЄС і поставив перед новими керівниками Ради питання – чи зможе Союз гарантувати єдність у критичних питаннях.

Громадянське суспільство як новий гравець

Окремим напрямом польського головування стало переосмислення ролі громадянського суспільства в європейській політиці безпеки. Вперше на рівні ЄС НУО були включені до основної дискусії щодо внутрішньої безпеки, зокрема боротьби з дезінформацією, медичними й міграційними кризами.

Польська міністерка з питань громадянського суспільства Адріана Поровська ініціювала створення нової рамки фінансування НУО в межах “Європейського демократичного щита”, а також просувала ідею заснування фонду для підтримки незалежних фактчекерів і соціальних організацій. На національному рівні громадські організації отримали нову роль у цивільному захисті, зокрема в межах урядової програми на 2025–2026 роки.

Таким чином, Польща задала новий тон в уявленні про внутрішню стійкість ЄС – не як суто інституційний, а як суспільний феномен, що формується і підтримується на місцях.

Дипломатичні ротації й великі очікування

Саміт 26 червня у Брюсселі став фінальним акордом польського головування. У порядку денному – безпека, Газа, вступ Молдови, Україна. Наступною країною, що взяла на себе головування, стала Данія. Вибір не випадковий: офіційна Варшава подбала про спадкоємність, і новий керівник Ради – країна, яка також традиційно відстоює питання безпеки як базовий пріоритет.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський підкреслив, що саме безпековий фокус став наріжним каменем успішної каденції: «Найкращим доказом цього є те, що справи безпеки продовжує від сьогодні Данія».

Думки і оцінки польського лідерства в ЄС

Журналіст Радіо Вільна Європа Рікард Йозвяк у своєму аналізі польського головування в Раді ЄС зазначив як позитивні, так і проблемні моменти. Серед досягнень він виокремив рекордну кількість узгоджених санкційних пакетів, а також запровадження ембарго на імпорт російських і білоруських добрив – крок, що мав як політичне, так і економічне значення для послаблення впливу агресорів на європейський ринок.

Водночас Йозвяк критично оцінив дії Польщі щодо українського питання. На його думку, процес інтеграції України до ЄС залишався в тіні, зокрема через внутрішньополітичні міркування. Він припустив, що польська влада свідомо уникала активного просування проукраїнських ініціатив у першій половині головування, аби не втратити електоральну підтримку напередодні президентських виборів. Як наслідок, ключові рішення щодо України відклалися – і часу на їх реалізацію після завершення виборчої кампанії вже практично не залишилось.

Таким чином, хоча польське головування і справило помітний вплив на санкційну політику ЄС, у стратегічно важливому питанні розширення Союзу – зокрема стосовно України – його ініціативність виявилась обмеженою короткостроковими внутрішніми пріоритетами.

Міністр закордонних справ Радослав Сікорський підсумував: польське головування в ЄС було успішним, адже припало на період міжнародної нестабільності та війни в Україні. Гасло “Безпека, Європо”, за його словами, виявилося цілком доречним. Він також зазначив, що важливим досягненням стало погодження інвестицій у розмірі 150 мільярдів євро на посилення оборонної спроможності Євросоюзу.

Політична зрілість і геополітична відповідальність

Польське головування в Раді ЄС, попри всі внутрішні протиріччя в Союзі, засвідчило важливу зміну – країни Центрально-Східної Європи дедалі частіше виступають не як прохачі, а як ініціатори стратегічних змін. Польща проявила себе як координаторка рішень у складний час, зуміла змістити акценти європейської політики в бік реального реагування на загрози, поставити Україну в центрі безпекового порядку денного й залучити громадянське суспільство до формування стійкої Європи.

Наступні пів року покажуть, чи зможе Данія підтримати цю динаміку, чи повернеться Європа до звичних суперечок без спільного знаменника. Але в одному вже не сумніваються навіть критики: польське головування встановило нову планку відповідальності в часи війни.

Данія проти Угорщини: як нове головування в Раді ЄС починає з атаки на Будапешт

На тлі завершення польського головування в Раді ЄС і передачі естафети Данії нова очільниця європейських справ Марі Б’єрре одразу окреслила пріоритети Копенгагена – і зробила це доволі гучно. 3 липня, приймаючи єврокомісарів в Орхусі, вона заявила про намір Данії активізувати процедуру за статтею 7 Договору про ЄС проти Угорщини – так звану «ядерну опцію», що може призвести до позбавлення країни права голосу в Раді ЄС. «Сильна Європа у світі, що змінюється» – гасло, яке вказує на цілі данського головування.

Стаття 7: “ядерна опція” як реальний інструмент

“Ми досі спостерігаємо порушення фундаментальних європейських цінностей”, – заявила Б’єрре, коментуючи правову ситуацію в Угорщині. За її словами, Данія має намір не лише продовжити слухання по цій справі, а й домагатися реального просування процедури, яка в теорії може призвести до санкцій проти Будапешта, включно з позбавленням права голосу.

Цей крок, який досі блокували низка країн-членів ЄС, може мати далекосяжні наслідки. Якщо Угорщину тимчасово позбавлять голосу, це може усунути головну перешкоду на шляху України до членства в ЄС – угорське вето.

Україна, Молдова та синергія розширення

Маріє Б’єрре також заявила, що Данія не готова підтримати розділення євроінтеграційних треків України та Молдови, попри спекуляції в Брюсселі про можливий запуск окремого переговорного кластеру з Молдовою через глухий кут у справі України.

“Нашою метою залишається одночасне відкриття першого кластеру для України й Молдови”, – наголосила міністерка, фактично вказавши на неможливість розриву геополітичної синергії між двома державами.

Проте Б’єрре також чітко артикулювала незадоволення позицією Угорщини, яка блокує початок переговорів з Україною. Данія, за її словами, відкрита до «всіх політичних і практичних рішень», які дозволять подолати цю перешкоду.

Фінансова дисципліна як важіль тиску

Данія також ініціює обговорення питання обмеження доступу до європейських фондів для країн, які систематично порушують норми права ЄС. У контексті Угорщини, яка вже втратила мільярди через замороження коштів за порушення принципів правової держави, цей підхід може отримати додаткову політичну підтримку.

Таким чином, Копенгаген фактично виводить питання про дотримання європейських цінностей із правового у політичний вимір – ставлячи його в центр пріоритетів головування.

Чи буде рішучість підтримана?

Попри тверду позицію Данії, для реального просування процедури за статтею 7 потрібно одностайне рішення держав-членів, зокрема Франції та Німеччини. А поки Париж і Берлін зберігають стриману позицію, навіть найбільш рішучі дії Копенгагена можуть залишитися декларативними.

Утім сам факт, що з першого тижня свого головування Данія публічно конфронтує з Угорщиною, є показовим. Це сигнал, що питання правової та політичної дисципліни всередині ЄС виходить на передній план – і може стати ключовою темою другої половини 2025 року.

Данія починає головування з демонстрації твердості. На відміну від Польщі, яка фокусувалася на зовнішніх викликах, Копенгаген відкриває внутрішній фронт – боротьбу за ідентичність і принципи самого Євросоюзу. У цьому контексті українське питання постає не лише як елемент геополітики, а й як індикатор зрілості самого європейського проєкту.