Дефляція в Китаї стає дедалі стійкішою, загрожуючи повторити рекордний період падіння цін, який спостерігався під час фінансової кризи в Азії наприкінці 1990-х років. За даними видання Bloomberg, ціни падають уже шість кварталів поспіль. На тлі економічного уповільнення китайська влада все гучніше обіцяє заходи для стимулювання зростання, проте їхня ефективність залишається під питанням. Тим часом повернення Дональда Трампа до Білого дому та його обіцянка запровадити 60-відсотковий податок на китайські товари загрожують посиленням напруги у світовій торгівлі. Як Китай, друга за величиною економіка світу, впливатиме на глобальні процеси у 2025 році, і що це означає для інших країн, зокрема України?
Дефляція є протилежністю інфляції. Це економічна ситуація, коли загальний рівень цін на товари та послуги знижується протягом певного періоду. Хоча зниження цін може здатися позитивним фактором для споживачів, тривала дефляція може завдати шкоди економіці.
Звідки береться дефляція? Насамперед вона з’являється внаслідок зниження попиту. Коли споживачі і компанії скорочують витрати через економічну невизначеність, зменшення доходів або страх перед майбутнім, попит на товари та послуги падає, що й призводить до зниження цін. Дефляції сприяє надлишкова пропозиція. Коли виробники виготовляють більше продукції, ніж потрібно ринку, це створює надлишок товарів, що змушує їх знижувати ціни. Впливає на ріст дефляції і зниження витрат виробництва. Наприклад, здешевлення сировини або енергоресурсів може знизити собівартість товарів, а це часто відображається на цінах. Високі борги – ще один чинник дефляційного процесу.
Коли населення або компанії мають значні борги, вони спрямовують доходи на їхнє погашення, а не на споживання чи інвестиції. Це знижує попит у економіці. Позначається на дефляції і скорочення кредитування. Якщо банки обмежують видачу кредитів, це знижує споживчі витрати та інвестиції, що також може спричинити дефляцію.
Якщо ж ми говоримо про Китай, то тут одним з найбільш впливових чинників став крах спекулятивного ринку. Обвал на ринку нерухомості зменшив рівень статків населення і змусив людей скоротити витрати.
Чим небезпечна дефляція?
Перш за все, зменшенням прибутків. Компанії отримують менше доходів і скорочують витрати, включаючи заробітну плату. Менші доходи підприємств своєю чергою призводять до скорочення робочих місць. Наприклад, у Японії в середині 1990-х років, коли дефляція затягнулася на десятиліття, багато компаній знизили зарплати або скоротили персонал, що лише погіршило економічну ситуацію. При дефляції реальна вартість боргів зростає, що посилює фінансовий тиск на боржників. Люди відкладають покупки в очікуванні ще нижчих цін, що ще більше знижує попит. Яскравим прикладом є економічна ситуація в Європі під час фінансової кризи 2008 року, коли споживачі, побоюючись майбутнього, обмежили витрати, що лише поглибило кризу.
Дефляція може мати серйозні економічні наслідки для країни, оскільки вона призводить до зниження загального рівня цін, але не в тому сенсі, як це може здаватися вигідним для споживачів. Вона часто стає проявом економічного застою, і її наслідки можуть бути дуже небезпечними.
Як це було в Китаї?
Після пандемії коронавірусу Китай очікував на “споживчий бум”, але той не відбувся. Замість цього споживачі обмежили свої витрати через низькі доходи, страх перед економічною невизначеністю та зростання безробіття серед молоді. Люди й надалі продовжують віддавати перевагу заощадженню, а не витратам.
Нерухомість у Китаї довго була ключовим сектором економіки та основним джерелом інвестицій для багатьох домогосподарств. Після банкрутств великих забудовників, таких як Evergrande, та зниження цін на житло, довіра до цього ринку суттєво впала.
Evergrande — один із найбільших забудовників країни — опинився на межі банкрутства у 2021 році, викликавши шок на ринку. Це стало сигналом для інших забудовників, які також зіткнулися з фінансовими труднощами. Country Garden, інша велика компанія, нещодавно повідомила про проблеми з погашенням боргів, що лише посилило кризу. Мільйони китайців купували квартири на етапі будівництва, але багато проєктів залишилися незавершеними через проблеми з фінансуванням. Це спричинило хвилю обурення та навіть бойкот іпотечних платежів. У багатьох містах Китаю ціни на житло почали падати, що стало шоком для власників нерухомості. Зниження вартості активів підірвало довіру до ринку, змушуючи людей утримуватися від нових покупок. У деяких регіонах будувалося більше житла, ніж могло бути продано, що призвело до появи так званих “міст-привидів” — районів із порожніми будинками.
Споживачі більше не впевнені, що забудовники виконають свої зобов’язання. Це призводить до скорочення попиту на нерухомість навіть за низьких цін.
Китайська економіка залишається переорієнтованою на виробництво. У багатьох секторах пропозиція значно перевищує попит, що змушує виробників знижувати ціни.
Китайський уряд, підприємства та домогосподарства мають високий рівень заборгованості. Борговий тягар посилюється в умовах слабкого економічного зростання, що обмежує можливості для витрат та інвестицій.
Попит на китайські товари за кордоном зменшується через уповільнення світової економіки. Це створює додаткові труднощі для експортоорієнтованої економіки Китаю.
Попри зусилля уряду стимулювати економіку через зниження відсоткових ставок та інші заходи, населення не поспішає витрачати кошти, бо не вірить у довгострокову стабільність.
Чому Пекіну не вдається впоратися з дефляцією?
Виправити дефляцію в Китаї виявляється складно через низку причин. Після попередніх хвиль дефляції уряд застосував агресивну монетарну політику і масштабні фіскальні стимули. Проте після пандемії Китай обрав більш обережний підхід до стимулювання економіки, щоб уникнути накопичення надмірного боргу.
Політики не хочуть повертатися до традиційних методів, таких як масове будівництво інфраструктури та розвиток ринку нерухомості, оскільки президент Сі Цзіньпін прагне перевести економіку на нові шляхи розвитку, орієнтуючись на інноваційні технології. Як результат, стимулюючі заходи виявилися обмеженими, і інвестори зберігають песимізм щодо економічних перспектив. Це підтверджується рекордно низьким рівнем доходності 10-річних державних облігацій.
Протягом останніх двох років Народний банк Китаю кілька разів знижував процентні ставки, намагаючись стимулювати попит. Влада також вжила заходів для оздоровлення ринку нерухомості, зокрема пом’якшила обмеження на купівлю житла, знизила вимоги до початкового внеску та іпотечні ставки.
Банкам було рекомендовано надавати більше кредитів забудовникам, щоб ті могли завершити незакінчені проєкти. Місцеві органи влади закликали викуповувати непродані квартири та перетворювати їх на державне житло. Хоча прямі виплати готівки споживачам не здійснювалися, уряд субсидував купівлю автомобілів та побутової техніки, а також збільшив допомогу малозабезпеченим сім’ям і студентам.
У кінці вересня був оголошений широкий стимулюючий план, що передбачав виділення 1,4 трильйона доларів для допомоги місцевим органам влади з управління їхнім боргом. Ці заходи допомогли покращити економічну ситуацію в останні місяці, але економісти вважають, що вони не достатні для зміни загальної тенденції до зниження цін, оскільки ринок житла залишається слабким, а з суспільною довірою є великі проблеми.
Як повідомляє Reuters, рейтингове агентство Fitch у понеділок знизило свої прогнози щодо економічного зростання Китаю на 2025 і 2026 роки. Очікується, що економіка зросте на 4,3% у 2025 році замість раніше прогнозованих 4,5%, а в 2026 році зростання складе лише 4,0% замість попередніх 4,3%. Причиною такого коригування стали побоювання щодо можливих додаткових торгових бар’єрів, зокрема підвищення мит США на китайські товари.
Як дефляція в Китаї позначиться на світовій економіці?
Китай, як друга за розміром економіка світу і найбільший експортер, має величезний вплив на глобальні економічні процеси. Дефляція в країні викликає занепокоєння серед міжнародних експертів, оскільки вона може спричинити серйозні наслідки для різних країн, включаючи Україну.
Слабке споживання в Китаї означає зменшення імпорту товарів, зокрема сировини, нафти, газу, металів та аграрної продукції. Експортерам, таким як Австралія, Бразилія чи країни Близького Сходу, доведеться шукати нові ринки збуту. Це може вплинути на глобальні ціни на сировину.
Коли Китай скорочує імпорт, знижується й світовий попит на сировину, що спричиняє падіння цін на такі товари, як сталь, мідь, цемент та енергоресурси. Для країн-експортерів це означає зменшення доходів, що може вплинути на їхню економічну стабільність. Дефляція в Китаї може призвести до “експорту дефляції”, коли китайські компанії знижують ціни на товари, щоб залишатися конкурентними на світових ринках. Такий трансфер може викликати зниження цін у міжнародній торгівлі, але водночас і створити проблеми для компаній з інших країн, які не можуть конкурувати з дешевими китайськими товарами.
Якщо економічне зростання Китаю продовжить сповільнюватися, це посилить ризики рецесії у світі, адже Китай є важливим драйвером попиту на багатьох ринках.
Україна, як експортер металів і зерна, може відчути наслідки дефляції в Китаї через зниження світових цін на ці товари. Йдеться про негативний вплив на експортну виручку, яка вже й так скоротилася через війну. З одного боку, дефляція в Китаї може призвести до здешевлення китайських товарів, які експортуються в Україну, наприклад, побутової техніки, одягу чи електроніки. Це може бути вигідно для українських споживачів. Утім з іншого боку, створить додатковий тиск на українських виробників, які не зможуть конкурувати з дешевим китайським імпортом. Сповільнення китайської економіки може викликати паніку на фінансових ринках, що негативно вплине на інвесторів у країнах, які розвиваються, включаючи Україну. Це може призвести до зростання вартості запозичень для українського уряду та бізнесу.
