Заява Дональда Трампа про досягнення домовленості з Росією щодо завершення війни в Україні викликала резонанс не тільки в нашій країні, але й у Європі. Заява президента США про те, що «угода з Москвою вже є», а головна проблема тепер — у небажанні української сторони поступитися, особливо в питанні Криму, сприймається з напруженою увагою. У європейських ЗМІ це розцінюють як початок небезпечної зміни фокуса — з війни за територіальну цілісність України на торг за «мир будь-якою ціною». Сам факт того, що дискусія про прийнятність компромісів ведеться без участі Києва, змушує європейських коментаторів ставити питання не тільки про майбутнє Донбасу чи Криму, а й про принципи, на яких буде побудована післявоєнна Європа.
La Repubblica – Італія. Як зазначає римська La Repubblica, така угода стала б диктаторським світом:
«По-перше, це – офіційне визнання Криму російським, яке стало б кричущим порушенням міжнародного права. По-друге, фактично визнання Сполученими Штатами права Росії на окуповані нею українські території. По-третє, відмова Києву у перспективі вступу до НАТО (але згоду на членство України у Євросоюзі). По-четверте, передача США контролю за Запорізькою АЕС. По-п’яте, угода щодо видобування та використання українських мінералів та рідкісноземельних елементів Сполученими Штатами. По-шосте, різке пом’якшення американських санкцій проти Росії – і навіть співробітництво в галузі енергетики.
Путіна призвуть лише до того, щоб вивести свої війська з деяких окупованих територій, наприклад, навколо Херсона, і таким чином повернути українцям доступ до Дніпра. Цього явно недостатньо нинішньої похмурої години в історії Європи. Сподіватимемося, що це не стане новою Мюнхенською угодою».
Aktuálně.cz – Чехія. Чеський портал Aktuálně.cz приходить до таких висновків:
«Фактична (якщо не юридична) здача Криму та окупованих Росією областей – це підтвердження реальності, що склалася на полі бою. Лише мало хто вірить сьогодні в те, що ці території можна звільнити військовим шляхом. А мрія про членство в Північноатлантичному альянсі вже давно більш ніж утопічна.
Угода по рідкісноземельним елементам однозначно задумана як свого роду плата за американську допомогу, але могла б означати також і американські інвестиції – і тим самим форму американської присутності в країні; це залежить від деталей угоди, яка переглядалася вже кілька разів».
Die Presse – Австрія. З точки зору міжнародного права підтримати цей «мирний план» означало б зробити величезну помилку, – вважає віденська газета Die Presse:
«Вкрай проблематичним є намір наймогутнішої країни світу визнати Крим «російським» і таким чином декриміналізувати хижацькі дії Москви, тим самим надавши їм правочинний характер. Порушення міжнародного права? «Король угод» Трамп тут не бачить проблеми!
Наслідки можуть бути фатальними: у такому разі принципи міжнародного права, від порушення яких поки що, можливо, утримується той чи інший автократ з імперськими замашками, виявляться остаточно похованими. Крім того, без гарантій безпеки для України така недобросовісна угода все одно не коштуватиме й виїденого яйця. І ніщо в майбутньому не втримає Путіна від того, щоб знову
напасти».
G4Media.ro – Румунія. Портал G4Media.ro попереджає про наслідки такої угоди для Європи:
«Якщо Росія пануватиме в Чорному морі, отримає винагороду у вигляді чверті української території і переведе свою економіку на військові рейки, то що втримає її через кілька років від нападу на Румунію?
Високопоставлені європейські дипломати та військові щомісяця нагадують про те, що пізніше через п’ять років Росія може напасти на одну з країн НАТО – для того, щоб перевірити альянс на міцність і дестабілізувати Євросоюз. Тому Румунія має зробити все можливе на дипломатичному та політичному рівні, щоб не допустити ухвалення угоди, запропонованої Дональдом Трампом».
Trud – Болгарія. Софійська газета Праця вважає, що серед українців зростає готовність до поступок:
«Зеленський зі свого боку стикається зі втомою та розпачем співвітчизників, які все частіше готові погодитися на поступки, у тому числі територіальні. Такі поступки неможливі без референдуму, так записано і в Конституції України, але, згідно з останніми опитуваннями, третина українців зараз навіть готові піти на такий крок, порівняно з менш як десятьма відсотками 2022 року.
Закінчення війни можна досягти тільки шляхом переговорів. Навряд чи хтось, включаючи навіть найзапекліших оптимістів, вірить, що Україна – навіть за допомогою своїх союзників – зможе перемогти Росію».
Echo24 – Чехія. Чеський портал Echo24 робить спробу описати перспективу, яка не була б виключно чорно-білою:
«Українці, напевно, розуміють, що повернення Криму для них зараз неможливе. В ході переговорів у Стамбулі у березні 2022 року вони були готові погодитись відкласти питання Криму на 15 років. У світі нерідко трапляється так, що офіційно визнані кордони не відповідають фактичним. Наприклад, більша частина світу погоджується з політикою одного Китаю, але насправді взаємодіє з Тайванем як із незалежною державою.
Кордон між Північною та Південною Кореєю – це лише лінія розмежування фронту на момент досягнення перемир’я. Так само і з кордоном між Індією і Пакистаном у Кашмірі: обидві країни претендують на всю територію провінції».
