Українські біженці

Люди йдуть за грошима, а у Німеччині закликають до пропорційного розподілу українських біженців

Німеччина – країна, де внаслідок вторинної міграції кількість українських біженців постійно зростає. З початку повномасштабного вторгнення вона збільшилася з 156 тисяч до 1,38 млн осіб. Це найбільший показник серед країн-реципієнтів в Європі. У федеральному уряді замислилися над уповільненням припливу українських мігрантів до Німеччини. Речник федерального міністра внутрішніх справ Ненсі Фезер заявила, що Німеччина “рішуче віддана принципу солідарного розподілу тих, хто шукає захисту”. Вона вважає, що пошук рішень особливо необхідний на тлі  вторинної міграції з держав-членів ЄС до Німеччини.

Актуальні дані Eurostat дають можливість побачити усю строкатість непропорційного розподілу українців по європейських країнах – від десятків тисяч до мільйона, і замислитися над причинами нерівномірної міграції.

Люди йдуть за грошима, а у Німеччині закликають до пропорційного розподілу українських біженців
Інфографіка/ІА”ФАКТ”, дані Eurostat/ec.europa.eu

Чому саме Німеччина?

Шукачі притулку отримують тут громадянську допомогу, яка становить 563 євро на місяць. В інших країнах сума на підтримку біженців значно нижча. Цифри стали відомими після оприлюднення даних Аналізу наукових служб Бундестагу, зробленого на замовлення   депутата ХДС і голови МСП та Економічного Союзу  Гітти Коннеманн. Вони викликали значний резонанс у медіа і серед політиків та змусили порівнювати. І порівняння це, вочевидь, було не на користь заощадливої Німеччини.

Так, У Швеції самотні українські біженці отримують лише добову допомогу в розмірі 180 євро на місяць, додатково надається 30 євро житлової допомоги, можлива й спеціальна допомога, але за особливих умов. У Польщі ж українці взагалі не мають права на постійну грошову допомогу; їм надається лише стартова підтримка у розмірі 70 євро, до того ж існують індивідуальні програми для сімей та осіб у складних життєвих ситуаціях. Австрія надає самотнім українцям допомогу до 260 євро на місяць, при цьому витрати на оренду можуть бути субсидовані максимум до 165 євро. У Нідерландах вони отримують допомогу у розмірі 384 євро на місяць. У Італії ця сума складає 300 євро, у Франції – 426 євро. У Фінляндії надається “допомога на прийом” у розмірі 349 євро на місяць, а для біженців, які постійно проживають у країні, передбачена базова соціальна допомога у розмірі 587 євро на місяць.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Британський уряд і місцева влада вирішили фінансово підтримати громадян, які допомагають українським біженцям

У Норвегії сума підтримки дещо вища, ніж у Німеччині, – 670 євро. Є також «допомога на вступ» у розмірі близько 17 300 євро на рік, якщо заявник працює повний робочий день. Такий підхід спонукає українців братися за роботу. Водночас у Німеччині відсоток тих, хто працевлаштувався, один з найнижчих. Тут працює лише кожен п’ятий українець.   Для порівняння: в Данії працевлаштовані понад три чверті українців, у Польщі та Чехії – дві третини, у Нідерландах, Швеції та Великій Британії – понад 50 відсотків.

Гроші – пастка для українців

Критики надмірної підтримки українських біженців (ХДС, ХДСС і ліберали) вбачають безпосередній зв’язок між високим рівнем виплат і небажанням працевлаштуватися. Вони говорять про гроші як пастку для українців, яка не дозволяє їм повноцінно інтегруватися до німецького соціуму.

Натомість соціал-демократи не вбачають проблеми у небажанні українців працювати. На їхню думку програма „Job-Turbo“ працює успішно. Прес-секретар з політики ринку праці Мартін Роземанн, зокрема, заявляє: “Наразі ми бачимо, що кількість працевлаштованих українських біженців постійно зростає. З листопада 2023 року кількість зареєстрованих у Федеральному агентстві зайнятості вакансій, які можуть зайняти іммігранти, зросла майже вдвічі”.

Люди йдуть за грошима, а у Німеччині закликають до пропорційного розподілу українських біженців
Фото/Die Welt//www.welt.de

Прикметно, що для німців вторинна міграція сигналізує про намір українських біженців залишитися в Німеччині, що логічно пов’язується із прагненням інтегруватися в німецьке суспільство. Тож міркування про міграційні процеси в країні часто супроводжуються щирим подивом стосовно української байдужості до роботи.

Достатньо переглянути заголовки якісних німецьких видань.

Чому так мало українських біженців працює в Німеччині? (Deutsche Welle)

Українські біженці: Навряд чи якась країна є такою щедрою, як Німеччина (Die Welt)

Чому поки що працюють одиниці біженців з України?  (Tageblatt)

Чому багато українських біженців досі живуть у спільному житлі? (MDR)

Оптимістичні моделі ринку праці

Інститут ринку праці і професійних досліджень моделює ініціативність українських мігрантів щодо працевлаштування на найближчі роки. За базовим сценарієм українські біженці досягають середнього рівня зайнятості у 45 відсотків після перебування у Німеччині протягом п’яти років і 55 відсотків після десяти років.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Як українським біженцям захистити свої права в ЄС: ключові механізми та інституції підтримки

Подібні моделі виглядають радше як спосіб самозаспокоєння німців, які, схоже, щиро не можуть збагнути, чому українці, які зробили вибір на користь їхньої країни, не поспішають братися до роботи, якої в країні так багато.

Герберт Брюкер з Інституту ринку праці та професійних досліджень частково пояснює це «надзвичайно високим рівнем освіти» українських біженців, більшим, ніж в Україні в цілому і більшим, ніж у Німеччині. Йдеться про понад 70 відсотків тих, хто має вищу освіту і понад 10 відсотків тих, хто має професійну технічну кваліфікацію. Такі показники, вочевидь, не сприяють працевлаштуванню українців на так звану “чорну” роботу.

Останнім часом проступає і гендерна специфіка у ставленні до українських біженців. За даними Центрального реєстру іноземців, у Німеччині сьогодні проживає 256 тисяч українських чоловіків призовного віку. Міністр внутрішніх справ Баварії Йоахім Херрманн, що представляє ХСС, називає їх “дезертирами” і закликає позбавити грошових виплат. Натомість міністр внутрішніх справ Тюрінгії Георг Майєр, що належить до соціал-демократів, критикує і вибір слів свого колеги і наміри, вважаючи абсурдним іменування всіх українських чоловіків за кордоном ухилянтами.

Вихід із міграційної кризи?

Питання українських біженців залишається у фокусі німецького політикуму від початку повномасштабного вторгнення.

Попри суттєві труднощі і досягнення багатьма землями квот з прийняття біженців прийняття наших громадян, які шукають безпечних умов для життя, триває.

Згідно зі спеціальним аналізом Федерального статистичного управління, лише за перше півріччя 2022 року з України прибуло більше іммігрантів, ніж у 2015-16 роках із Сирії, Афганістану та Іраку, разом узятих, що дало підстави німецькому уряду констатувати міграційну кризу.

Міркування німецьких високопосадовців щодо пропорційного розподілу українських біженців по країнах Європи є цілком умотивованими.  Коли навесні 2022 року муніципалітети досягли граничного рівня своїх можливостей для розміщення новоприбулих біженців з України, постало питання справедливого розподілу українців по федеральних землях. Тепер воно вийшло за межі країни й, вочевидь, потребує транскордонного вирішення.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку