Упродовж 2023–2024 років українські бюджетні установи закупили 62 томографи, загальна вартість яких склала 2,33 млрд грн, згідно з інформацією з платформи Prozorro. Їх мали встановити в лікарнях по всій країні, аби рятувати життя цивільних, військових та поранених. Однак значна частина цього обладнання ніколи не бачила пацієнтів, воно зберігається на складах, стоїть у порожніх кімнатах без електрики або чекає дозволів, які ніхто не поспішає отримати. У деяких випадках апарати навіть не розпаковані, хоча гроші на них давно витрачені. З кожним днем українці стають свідками того, як за мільярди гривень можна купити техніку, але не забезпечити жодного обстеження, і як у цій безвідповідальності тонуть не лише гроші, а й людські життя.
Бюджет освоїли — діагностику провалили
Щодня ми бачимо безліч постів, де волонтери намагаються зібрати кошти на томографи для медичних закладів країни. З кожним днем потреба в таких апаратах збільшується через збільшення кількості поранених. І тут з’являються дані, які просто вганяють в ступор: бюджетні установи закупили 62 томографи на суму 2,33 млрд грн, але щонайменше 16 з них досі не введені в експлуатацію. Реально працює лише 35 апаратів та ще один перебуває у тестовому режимі.
Проблема не в нестачі техніки, а глибоко вкорінених управлінських прорахунках: приміщення не готові, дозволи не оформлені, ремонти тягнуться роками. І це не просто суха статистика, а діагноз цілій системі. Все це відбувається на тлі постійних заяв чиновників про реформи, модернізацію і турботу про медицину. Однак за кожним неготовим кабінетом стоять втрачені дні життя, а за кожним зірваним запуском – реальний пацієнт, якому не поставили діагноз через надлишок байдужості державних службовців, які б мали провести належний контроль та довести справу до кінця.
Те, що бюджетні мільярди перетворюються не на медичну допомогу, а на мертвий метал вже давно перестало бути абстракцією в Україні. Такі випадки мають цілком конкретні адреси, дати, закупівлі та імена. В результаті ми маємо безліч обладнання без доступу до нього. Все впирається в хронічну безвідповідальність, звичну бюрократію і ось як виглядає на практиці. Наприклад, у Ярмолинецькій лікарні ремонт завершено, рентгенолога вже взяли на роботу, приміщення офіційно введене в експлуатацію, але томограф так і не запрацював, бо зміни до ліцензії не були внесені. У Самарівській центральній лікарні ситуація майже дзеркальна: обладнання змонтували ще восени, усе технічно готове, але без дозволу від ДІЯР його вмикати не можна. У військовій частині КТ встановили ще у квітні, але підключити його немає куди, бо в приміщенні досі немає електропостачання, оскільки коштів на завершення ремонту так і не знайшли.
У Києві ДСНС купило томограф ще у 2023 році, проте приміщення не готове досі. У відповідь керівництво видає загальні формулювання про “проведення відповідної роботи” та причини, на які ніхто не впливає. У релокованій лікарні з Сєвєродонецька апарат є, але ремонт іде мляво, без дедлайнів і конкретики.
Лисичанська багатопрофільна лікарня віддала майже 20 млн грн за новий томограф. Його доставили ще торік у грудні. Приміщення не відповідає вимогам, ліцензії немає, обладнання не встановлене. Апарат мав працювати в межах підготовки до деокупації регіону, але поки що простоює. Гроші витрачені, а от результату — нуль. Цей томограф так і не бачив жодного пацієнта. Водночас, поки техніка припадає пилом, спливають гарантійні терміни. Обладнання, яке мало б рятувати життя, старіє ще до того, як його хоч раз увімкнули.
На складі, в розібраному вигляді, лежить медичне обладнання вартістю 39 млн грн. придбане ще у 2023 році в Обухівській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування. Томограф так і не потрапив до пацієнтів. Не був встановлений і не пройшов жодного запуску. У лютому 2025-го фахівці Держаудитслужби підтвердили: апарат не просто не введено в експлуатацію, його навіть не зібрали. І якщо цей приклад вже звучить як типовий сюжет для абсурдної комедії, то фінал ще гірший, бо у квітні завершився гарантійний строк обслуговування і ремонту обладнання. Тобто тепер лікарня має дороге, складне і, фактично, вже не нове обладнання без жодного гарантійного захисту. Томограф, який мав би працювати щодня, допомагати діагностувати інсульти, пухлини, травми, не приніс нічого, крім збитків і чергового прикладу, як бюджетні мільйони зникають у звітах та на складах.
У військовій частині А-1028 томограф є, але користі з нього жодної. Обладнання закупили ще на початку 2024 року, компанія ТОВ “Артек Медікал Груп” привезла його в травні того ж року. Здавалося б, все рухається швидко, але майже рік томограф лежав без діла. Лише наприкінці квітня 2025 його нарешті змонтували у спеціальному приміщенні. І тут історія обривається на півслові: апарат є, а електрика досі відсутня. Кабінет хоч і відремонтований, але будівля знаходиться на півдорозі між “почали” й “майже готово”. Роботи стартували ще у 2023 році, та до фінішу, схоже, не дійдуть і в цьому. Як і всюди в цій історії теж все куплено, оплачено, завезено, але не працює.
У Дрогобичі, місті з населенням близько 70 тисяч, вже майже три роки лежить купа металу, який мав би рятувати життя. У 2022 році місцева лікарня №1 вирішила придбати магнітно-резонансний томограф необхідний для діагностики важких захворювань. Міська рада одразу виділила на це понад 49 млн грн, тендер провели швидко, перемогла київська фірма “Медсервісгруп”. Згідно з угодою, обладнання мало працювати вже наприкінці 2022 року. Але в травні 2025-го в лікарні томограф так і не запустили. Виявилося, що приміщення для установки не готове, електрики не вистачає, ремонт або навіть елементарна підготовка йдуть роками і ледве сягають 35-40%. Заступниця гендиректора лікарні, яка мала б слідкувати за цим, розводить руками, мовляв нову угоду з енергопостачальниками уклали лише недавно, про ремонтну документацію згадують як про досягнення, а тендер на реконструкцію приміщення оголосили лише у травні 2025 року, тобто за півтора року після покупки томографа.
Сам договір уклали ще у листопаді 2022 року, а в березні 2023-го керівництво лікарні підписало акт прийому-передачі і виплатило всю суму. Тобто гроші пішли, а апарат так і залишився пилитися на складі у Києві, про що, до речі, відомо було довго, але інформація стала публічною лише після втручання депутатської комісії у лютому 2025 року. Комісія приїхала перевіряти, але замість томографа побачила лише запечатані коробки, які одразу ж перевезли в інше приміщення подалі від лікарні. Представники компанії-постачальника на зв’язок не виходять. У лікарні ж відмовляються показати ні сам томограф, ні приміщення, де його планують встановити. Зате поруч із лікарнею працює приватна клініка, яка давно орендує окреме приміщення і надає послуги МРТ, хоч і за шалені для більшості пацієнтів гроші (від 1300 до 11600 грн за обстеження).
Саме цю будівлю раніше готували під томограф, але бюджетний МРТ сюди ставити відмовилися, мовляв, “незручно для лікарів і пацієнтів”. Хоча це всього якихось 30 метрів від адміністрації лікарні. В підсумку наукова фантастика у вигляді МРТ, купленого за бюджетні гроші, фактично перетворилася на дорогий металобрухт, який роками стоїть на складах і чекає, поки хтось, нарешті, згадає про нього. Ця історія викликала підозри в поліції, тому було відкрито досудове розслідування за фактом можливого розкрадання державних коштів у великих розмірах. Тим часом пацієнти дрогобицької лікарні змушені їздити в приватні клініки і платити за те, що могло бути безкоштовним і доступним у державній лікарні.
У подібних ситуаціях виникає лише одна впевненість, що гроші освоєні, а томографи не працюють. Система, де тендери виграються і гроші списуються, але реального результату немає, не просто знижує якість меддопомоги, а безпосередньо позбавляє людей шансів на діагностику і лікування. Закупівлі проводять без підготовки, в той час як приміщення лікарень зовсім не підготовлені до встановлення апаратів, а дозвільні документи просто десь зависли у бюрократичному процесі. Формально все виглядає як крок уперед: звіти заповнені, тендери проведені, кошти освоєні. Однак медична допомога так і не стала доступнішою. Відповідальність розмита між МОЗ, лікарнями, місцевою владою й інспекціями. Кожен відписується папірцем, а в підсумку маємо ситуацію, коли апарат не встановлено і сама система не працює. Коли лікарі не можуть провести обстеження, пацієнтам не стає легше від того, що десь у лікарняному підвалі стоїть новенький КТ. Все, що мало б рятувати, перетворилося на мертвий метал, що вивітрює державні гроші в бетон і бюрократію.
А ось приклад того, як відповідальність за базові елементи медичної допомоги перекладається не на державу, а на громаду, місцевий бюджет і волонтерів. У травні 2025 року у військовому шпиталі прифронтового Харкова вийшов з ладу єдиний комп’ютерний томограф. Медики попереджали про це ще в січні, коли почали збір коштів на новий апарат, розуміючи, що пристрій працює безперервно, під критичним навантаженням, і ресурс вичерпується. Його використовували для діагностики кожного четвертого пацієнта — тобто для великої кількості поранених, яким без точного обстеження не призначиш ефективного лікування.
У момент поломки обстеження змогли пройти лише 5% тих, кому воно було реально потрібне, інші — залишилися без цього ключового етапу в лікуванні. Але замість швидкої централізованої реакції з боку МОЗ, відомства оборони чи будь-якого державного фонду, недостатню суму довелося покривати з бюджету міста Харкова, яке до збору долучилося вже після запуску громадської ініціативи.
Цей випадок показує не просто збій у координації, а відсутність державного механізму оперативного реагування на поломку критичного обладнання у військових шпиталях, які приймають поранених з фронту. І водночас — про наявність реального механізму на місцях: коли волонтери починають збір, а громада та міська влада закривають діру в тиші з боку центрального бюджету.
Військовий шпиталь у прифронтовому місті, де апарат життєво необхідний військовим і цивільним, які майже щодня страждають від обстрілів, мав збирати 30 мільйонів гривень. Харків з міського бюджету додав до зборів 15 млн гривень. Це є прикладом того, хто сьогодні реально забезпечує критичну медицину в умовах війни.
Як тендери перетворюють бюджетні гроші на злочинні прибутки
Коли з десятками томографів, які мали працювати в лікарнях, трапляються історії, які більше схожі на фарс, виникає логічне питання: куди ж насправді йдуть гроші і чому обладнання простоює, а ремонти та документи тягнуться роками? Відповідь частково лежить у більш глибоких проблемах системи, де бюджетні кошти не доходять до реальної медицини, а перетворюються на джерело для злочинних схем.
Так, у червні 2025 року в Україні було викрито масштабну корупційну схему заволодіння бюджетними коштами під час закупівель медичного обладнання для Національного інституту раку. Сума вражає, бо становить понад 231 млн грн, які зникли через організовану групу осіб. Бізнесмени разом із деякими посадовцями інституту створили імітацію чесних тендерів, завищували ціни на 50%, підтасовували документи та відхиляли реальних конкурентів. В результаті державні гроші не пішли на лікування пацієнтів, а осіли у чиїхось кишенях.
Цей випадок є не поодиноким, але він яскраво ілюструє, що навіть коли кошти виділяються, навіть коли обладнання закуповується, реальні потреби людей можуть залишатися поза увагою. Формальні перевірки ринку і “потрібні” перемоги підконтрольних компаній вже давно інтегрувалися у відпрацьовані схеми. Такий “бізнес” на хворих фактично позбавляє бюджетні гроші реального сенсу. Система закупівель стає інструментом не лікування, а розкрадання. А поки “Медсервісгруп” і подібні фірми заробляють на підвищеннях цін і фальшивих тендерах, мільйони гривень просто зникають, і це жодним чином не допомагає пацієнтам. Відповідальні за цей злочин вже мають підозри за кількома статтями Кримінального кодексу, але справжня жертва тут — суспільство, яке й досі чекає на якісну медичну діагностику. Бо без прозорого контролю і відповідальності кожна закупівля ризикує повторити цей сценарій: обладнання купили, гроші зняли, а пацієнтів і далі лишають без допомоги.
Без зволікань і бюрократії: приклади ефективного впровадження томографів
Однак, є приклади, коли все працює так, як мало б працювати всюди, тобто без затягування, з підготовкою і з реальним результатом. У Хмельницькій обласній лікарні та в Інституті кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка Стражеска в Києві магнітно-резонансні томографи ввели в експлуатацію менш ніж за місяць після доставки.
Комп’ютерний томограф, який встановлювали у Територіальному медичному об’єднанні МВС по Чернігівській області, запрацював уже за 11 днів. Приміщення до цього готували заздалегідь, тому не довелося чекати на ремонт чи дозвільні процедури. ДІЯР видала дозвіл оперативно — установу визнали пріоритетною, бо вона приймає велику кількість поранених.
Краснокутська центральна районна лікарня Харківської області почала проводити обстеження ще в грудні 2023 року. Тут медики також діяли на випередження, адже документи й дозволи були готові завчасно, тому запуск не розтягнувся на місяці чи роки. Ці історії доводять: якщо планувати та координувати дії й не саботувати процес на кожному етапі, то томограф може перетворитися із дорогого вантажу у підвалі на реальний інструмент, який щодня рятує людей.
У період повномасштабної війни томографи мають значення як ключовий інструмент порятунку життів, саме ці апарати дають змогу вчасно діагностувати травми, крововиливи, осколкові ураження, що щодня отримують військові та цивільні, в прифронтових і тилових лікарнях. Проте значна частина цього обладнання так і не бачить жодного пацієнта. Відсутність підготовки, затягнуті ремонти, хаос у документах, а подекуди й ознаки корупції перетворюють апарати на дорогий брухт, що старіє на складах чи в неопалюваних приміщеннях. Медична реформа, про яку звітують чиновники, втрачає сенс, коли поранений боєць чи травмований від обстрілів цивільний змушений їхати за сотні кілометрів у приватну клініку, бо “державний” КТ є, але не працює. Очевидно, що суть проблеми криється не в ізольованих помилках МОЗ, а системній проблемі, тому відповідальність за це мають нести всі, хто до неї причетний.
