Під час своєї передвиборчої кампанії Дональд Трамп подбав про те, щоб виглядати революціонером в енергетичній галузі. Він не вірить у глобальне потепління, не вважає зелену енергетику важливим завданням сталого розвитку і, головне, він прагне бути привабливим для виборців, які наразі потерпають від високих цін на пальне. Трамп запевнив, що зможе протягом року знизити їх вдвічі. Тож переможець американських виборів ставить перед собою амбітну мету – обвалити нафтові ціни, зменшити бюрократичні обмеження та створити сприятливі умови для розвитку нафтогазової галузі в США.
Водночас вплив цих трампівських заходів може вийти далеко за межі США. Задум лідера республіканців знизити ціни на нафту до $30-40 за барель може суттєво змінити глобальний нафтовий ринок. Для Росії, яка фінансує значну частину своєї військової агресії проти України доходами від експорту енергоресурсів, це може стати серйозним фінансовим ударом, спричинивши дефіцит у бюджеті та поставивши під загрозу її військові амбіції.
Чи готовий Трамп втілити свої плани, які кроки для цього потрібні, та які наслідки це матиме для світової економіки та політики Кремля? Розглянемо можливі сценарії розвитку подій та пов’язані з ними ризики.
“Drill, baby, drill”
Обраний президент Дональд Трамп неодноразово висловлював свою підтримку нафтогазовій індустрії США.
Його передвиборче гасло “Drill, baby, drill” не лише стало вірусним у медіа, воно засвідчило намір активізувати видобуток викопного палива та переглянути кліматичну політику й регуляції, спрямовані на скорочення викидів вуглецю в США. Трамп обіцяє зосередити зусилля на зміцненні енергетичної незалежності країни, спрощенні процесів для нафтовидобувних компаній і створенні нових робочих місць у секторі викопного палива. Екологи б’ють на сполох, адже такий підхід несе серйозні наслідки для кліматичних зобов’язань США. Ослаблення екологічних регуляцій може значно збільшити викиди парникових газів. Плани Трампа також викликають багато питань на міжнародній арені, адже скорочення кліматичних ініціатив США може підірвати зусилля глобальної спільноти щодо боротьби зі зміною клімату.
США є лідером з видобутку нафти, але Трампу цього замало
“Починаючи з першого дня, я встановлю нові бурові установки, нові трубопроводи, нові нафтопереробні заводи, нові електростанції, нові реактори, і ми скоротимо бюрократичну тяганину”, – заявив Дональд Трамп на початку передвиборчої кампанії.
Експерти зазначають, що Сполучені Штати вже протягом багатьох років є найбільшим виробником нафти й газу у світі, незважаючи на існуючі обмеження на оренду землі та видобуток ресурсів, що, власне, Трамп і збирається виправити після того, як повернеться до Овального кабінету.
На інфографіці за даними Energy Information Administration можемо бачити, що починаючи з 2018 року, США послідовно випереджають Росію та Саудівську Аравію за обсягами видобутку нафти, що обумовлено ефективною експлуатацією сланцевих родовищ і розвитком енергетичної інфраструктури. Видобуток Саудівської Аравії демонструє стабільність із деякими коливаннями, що зумовлено її роллю в рамках ОПЕК+, пов’язаною із регулюванням цін на ринку. Своєю чергою Росія демонструє відносну стабільність у видобутку, але її темпи зростання все більше відстають від США, оскільки економічні та політичні санкції мають вплив на її нафтову галузь.
Вразливості Росії
Якщо ж говорити про глобальну енергетичну динаміку, США мають потенціал до подальшого збільшення видобутку, і це може вплинути на світові ціни на нафту. Росія при цьому має суттєві вразливості: за умови низьких цін на нафту та санкцій її економіка стикається зі значними викликами, особливо у фінансуванні державних витрат. Як ключовий гравець ОПЕК+, Саудівська Аравія використовує свої обсяги видобутку для впливу на баланс попиту та пропозиції.
Інфографіка підтверджує, що зміни в енергетичній політиці США (наприклад, політика Трампа щодо збільшення видобутку) можуть мати значний вплив на глобальний нафтовий ринок.
Трамп, згідно з його передвиборчими обіцянками, планує збільшити обсяги нафтовидобутку і гранично знизити ціни на нафту.
“Один із кроків, який може зробити адміністрація Трампа, — це послабити всі існуючі на сьогодні обмеження“, — вважає експерт з енергетичної та кліматичної політики Браян Мюррей. “Це дасть можливість швидко збільшити видобуток нафти, природного газу та вугілля в США. Крім того, адміністрація може звернутися до Конгресу з ініціативою скасувати Закон про старожитності, який захищає національні пам’ятки та забороняє видобуток мінералів, нафти та газу на цих територіях”.
“Я впроваджу політику енергетичного надлишку”
“Я покладу край антиенергетичній політиці Камали Гарріс і реалізую стратегію енергетичного надлишку, незалежності та навіть домінування“, – амбітно заявив Дональд Трамп на своєму виступі в Економічному клубі Нью-Йорка у вересні 2024 року. Він наголосив, що Сполучені Штати володіють величезними запасами нафти, які перевищують запаси Росії та Саудівської Аравії. План Трампа передбачає скорочення цін на енергоносії як мінімум удвічі вже протягом першого року його президентства, що, на його думку, стане потужним стимулом для економічного відродження країни, якого ще не було в її історії.
Риторика Трампа засвідчує його готовність робити ставку на традиційні енергоресурси, зокрема нафту, природний газ і вугілля, як на головний драйвер економіки. Проте така політика викликає дискусії щодо впливу на екологію, кліматичні зобов’язання США та глобальний енергетичний ринок.
За словами експерта Геннадія Рябцева, “ціна на нафту марки Brent у 60 доларів за барель означає для Путіна жорсткі економічні обмеження, 50 доларів – серйозні труднощі, а 40 доларів – справжню катастрофу“.
Досягнення таких низьких цін вимагало б значного збільшення світової пропозиції або суттєвого зниження попиту. Хоча політика США (наприклад, нарощування видобутку, зняття обмежень на експорт нафти) може збільшити пропозицію, лише цих заходів може бути недостатньо для підтримання такого низького рівня цін у довгостроковій перспективі. Вже згадувана ОПЕК+ може протидіяти діям США шляхом скорочення видобутку для стабілізації цін. Історично скоординовані зусилля ОПЕК+ були ефективними у підтриманні цін вище 40 доларів за барель. Разом з тим, американські виробники сланцевої нафти, які є ключовими для збільшення видобутку в США, зазвичай потребують цін на рівні 40-50 доларів за барель для окупності. Тривале зниження цін до 30-40 доларів може завдати шкоди місцевим виробникам, що робить таку стратегію економічно ризикованою. Дії, спрямовані на різке зниження цін на нафту, можуть викликати опір й ускладнити відносини США з нафтовидобувними країнами.
З саудитами можна домовитися, а що з Китаєм?
Експерт Дубовик зазначає, що для зниження цін на нафту до 40 доларів за барель одних зусиль США недостатньо. Для цього потрібна співпраця із Саудівською Аравією, з якою у Трампа традиційно хороші стосунки. Якщо він звернеться до них із проханням, саудити можуть тимчасово погодитися на такий крок, що сприятиме здешевленню нафти.
Китай також відіграє важливу роль у нафтовому питанні, адже низькі ціни стимулюють його економічне зростання. Однак для Трампа Китай залишається головним суперником, якого він прагне послабити економічно, зазначає президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар.
Перспективи, які вимальовує команда новообраного президента США, виглядають загрозливими для Росії та Ірану, котрі залежать від нафтодоларів для фінансування війни. Втім, реалізація цих планів викликає багато запитань, додає експерт.
Росія нарощує тіньовий флот танкерів для нафти
Незважаючи на зниження цін на нафту марки Brent з понад 90 доларів за барель у квітні 2024 року до майже 70 доларів за барель станом на 14 листопада, а також на санкції, запроваджені проти Росії, Кремль продовжує отримувати значні доходи від експорту нафти. Не секрет, що Росія використовує тіньові канали для обходу санкцій і продовження експорту нафти, зокрема за допомогою флоту так званих “тіньових” нафтотанкерів, які транспортують нафту до країн, готових купувати російське “чорне золото” всупереч обмеженням. Цей прихований механізм дозволяє Росії стабільно отримувати значні доходи навіть в умовах економічного тиску Заходу. За даними Київської школи економіки (KSE), лише у вересні з російських портів вийшли 112 “тіньових” танкерів, завантажених сирою нафтою. 79% цих танкерів – віком понад 15 років. Задіяні також два надвеликі танкери для сирої нафти, які через свої розміри не можуть завантажуватися безпосередньо в російських портах. Вони використовувалися для перекачування нафти методом “судно-судно”, що дозволяє обійти обмеження та транспортувати російську нафту у великій кількості. У своєму звіті KSE закликає партнерів до рішучих дій заради стримування тіньового флоту.
Тепер, коли Дональд Трамп обраний президентом, йому, ймовірно, доведеться поширити санкції також на цей нелегальний експортний потік, щоб перекрити можливість обходу санкцій та створити реальні фінансові труднощі для Кремля.
