Невидимі працівники цифрової епохи: нова реальність фрилансерів у сучасних економічних реаліях

До повномасштабної війни фриланс в Україні стрімко набирав обертів. Він слугував реальним способом гідно заробляти для фахівців найрізноманітніших напрямів: від дизайну і програмування до копірайтингу та маркетингу. Багато хто цінував свободу вибору проєктів, клієнтів і графіку, однак після 2022 року ситуація докорінно змінилася. Робочий ритм порушили тривоги, відключення світла, переїзди, втрата техніки або житла. Частина фрилансерів перейшла на стабільнішу роботу або виїхала за кордон. Інші залишилися  і працюють у складних умовах, часто на межі емоційного та фізичного виснаження. Сьогодні, обираючи фриланс, люди більше думають не про свободу, а виживання, адаптацію та пошук нових опор. Ринок змінюється, як і роль фахівців у ньому. Водночас з’являються нові виклики і можливості, які важливо вчасно помічати та аналізувати.

Фриланс на українському ринку праці

У сучасному українському фрилансі немає одного типового героя – одні монтують відео в перервах між відключеннями світла, інші пишуть код у коворкінгах за кордоном. Тим часом запускається реклама для малого бізнесу, який щойно повернувся до роботи після евакуації. Все це люди різних спеціальностей — програмісти, маркетологи, дизайнери, копірайтери, перекладачі, редактори, аніматори тощо. Всі вони об’єднані одним: працюють самостійно, без довготривалих зобов’язань перед одним роботодавцем, часто  з кількома проєктами одночасно.

Попри воєнні й економічні труднощі, український фриланс у 2025 році не лише втримався на плаву, а й показав помітне зростання. За останніми даними, загальний бюджет ринку зріс на 26%, досягнувши 528 мільйонів гривень. Це свідчить про довіру до вітчизняних спеціалістів і готовність клієнтів платити більше за якісну й відповідальну роботу. Щоб залишатися на плаву в цьому середовищі, вже недостатньо володіти лише однією професією. Успішні фрилансери постійно навчаються, розширюють набір навичок, пробують нові напрями й адаптуються до змін ринку.

Ринок фрилансу в 2025 році вже давно перетворився з біржі однотипних завдань на цілу екосистему, де гроші йдуть туди, де складно, технічно й потрібно бути  “в темі”. Вже з’явилося кілька напрямків, які зараз буквально тягнуть ринок за собою не лише завдяки попиту, а й завдяки реальним грошам. Серед найтрендовіших професій у фрилансі виділяють фахівці з ШІ та машинного навчання, які просто на вагу золота. Попит на їхні послуги злетів майже в півтора рази, а бюджет зріс удвічі. Середня ставка такого фахівця становить 650 грн за годину, а консультації на тему “як зробити ваш бізнес трохи розумнішим” теж щедро оплачуються (близько 500 грн/год). Це одна з тих сфер, де справді можна заробити, якщо розумієш, як влаштовані алгоритми.

Водночас компанії женуться за фахівцями, які здатні створювати хороший візуал. Відеомонтаж, озвучка, створення контенту для TikTok чи YouTube, синтез голосу штучним інтелектом  зараз користуються стабільним попитом. Середній заробіток у цій сфері становить 300 грн/год, а якщо ти вмієш працювати з ШІ-інструментами для озвучки, то вже маєш перевагу, бо такі послуги тягнуть до 367 грн/год.

Зараз майже ніхто не хоче витрачати час на рутинні задачі, тож фахівці з розробки ботів без роботи теж не залишаються. Цей напрям активно зростає  від чат-ботів у Telegram до автоматизації CRM-систем. Кількість проєктів збільшилася майже на 30%, а бюджети піднялися на 46%. Якщо ти вмієш навчити машину виконувати роботу замість людини, попит на твої навички гарантований.

Сфера 3D-моделювання та візуалізації не втрачає популярності. Архітектори, геймдев, дизайнери інтер’єрів користуються попитом, бо усі потребують об’ємних, реалістичних зображень. І тут стабільно тримаються гідні розцінки  в середньому 300 грн/год. Якщо маєш терпіння, фантазію і знаєш, як створити об’єкти, що виглядають “як справжні”, робота тебе знайде.

Найкраще зараз виглядає фінансова картина у маркетологів. Більше чверті з них (26,3% ) заробляють понад 3 тис длр на місяць. Це та категорія, яка не лише залишається в попиті, а й показує високу стелю доходу.  А от копірайтерам і перекладачам зараз нелегко. Близько 65% заробляють до 500 длр, і це пояснюється просто: попит знизився, частину роботи перебрали на себе ШІ-сервіси, а бар’єр входу в ці сфери доволі низький, адже тут себе пробують багато новачків.

У дизайнерів ситуація стабільніша: 46% мають дохід понад 500 длр, а в категоріях розробки мобільних застосунків та програмування більше третини виконавців заробляють понад 1тис длр. У топі знаходяться 5,2% тих, хто вже вийшов за межу 3 тис длр на місяць. Серед напрямів цифрового просування справжнім лідером став SEO-аудит сайтів. Попит зростав не стрімко, але впевнено: кількість замовлень додала понад 8%, а бюджети підскочили на третину. Бізнеси чітко бачать сенс в інвестиціях у видимість, тобто, чим краще сайт індексується в пошукових системах, тим більша ймовірність, що клієнт знайде саме його.

Паралельно міцніє позиція e-mail маркетингу. Тут зростання ще більш помітне і становить  понад 53% у бюджетах. Прості, але чітко націлені листи продовжують залишатися ефективним способом тримати контакт з аудиторією, особливо в періоди невизначеності.

Просування в соцмережах теж тримається впевнено: не вибухове, але стабільне зростання. Бізнес і далі вкладається у контент, рекламу, сторінки брендів, що свідчить про звичну присутність в інформаційному полі. А от тизерна реклама явно втрачає позиції. Мінус майже 28% за кількістю проєктів і така ж динаміка по грошах. Ймовірно, ефективність цього формату більше не відповідає очікуванням, і рекламодавці переключаються на більш точні або менш нав’язливі інструменти.

Нові обличчя українського фрилансу: хто приходить і чому залишається

Однак, фриланс у 2025 році виглядає зовсім не так, як ще два-три роки тому. На платформі Freelancehunt кількість новачків зросла майже на 60%, що являє собою масштабне явище. Більшість нових виконавців, яка становить 57%, приходить на фриланс не заради кар’єрної мрії, а у пошуках додаткового доходу. Іноді це спосіб компенсує втрати на основній роботі, а іноді дає можливість відчути хоча б часткову фінансову самостійність. Особливо активно ринок поповнився спеціалістами в сфері відео та аудіо, де зростання становить майже 30%. Це монтажери, диктори, звукорежисери, ті, хто вміє працювати з візуальним і звуковим контентом. Чимало нових облич з’явилося і серед дизайнерів, що дало майже 10,5% приросту. Програмісти ж поки не поспішають на фриланс, бо приріст становить лише 1,2%, але вони й так залишаються однією з найчисельніших категорій (понад 17% ринку).

Зате добре видно, що молодь активно готується до змін: понад половина готова вкладати в навчання, особливо в нові ШІ-інструменти. В той самий час міленіали проявляють  більше  обережності, бо лише кожен двадцятий погоджується інвестувати значні суми, більшість обмежується мінімальними витратами або безкоштовними курсами.

Однією з найцікавіших змін останнього року став зсув гендерного балансу. Якщо раніше фриланс сприймався як переважно “чоловіча” територія, то зараз ситуація інша: 59% нових виконавців є жінками. Їхня частка зросла помітно, особливо після осені 2023 року, коли активно обговорювали нову хвилю мобілізації. На тлі загального дефіциту кадрів, спричиненого війною, жінки масово заходять у ті сфери, де потрібні точність, акуратність і креатив. Саме тому для них фриланс стає логічним вибором.

Найпопулярнішими напрямками серед жінок-фрилансерок стали копірайтинг, SMM, дизайн, переклади, оформлення соцмереж, створення логотипів, ілюстрації, презентації, аудіо- та відеомонтаж. Ці спеціальності не завжди найприбутковіші, але доступні для старту й часто дають можливість працювати гнучко, навіть з дому або в складних умовах.

Попри позитивні показники зростання, високі ставки в технічних напрямках і все активніший прихід жінок у сферу фрилансу, багато українців усе ще не готові зробити цей формат основним джерелом доходу. Та все ж таки публічна думка про фриланс в Україні виглядає, на перший погляд, доволі прихильною. За даними опитування Rakuten Viber, 74% українців загалом позитивно оцінюють ідею працювати на себе. З них 44% асоціюють фриланс із свободою й незалежністю, а ще 30% розуміють потенційні ризики, але не відкидають саму концепцію. Тут на перший план виходить не романтика вільного графіка, а власне бажання контролювати свій час і заробіток. Однак коли мова заходить не про ставлення, а про дії, ситуація різко змінюється. Половина респондентів або ніколи не пробувала фриланс, або навіть не планує. Серед них є 44% тих, хто не має досвіду і не розглядає його як варіант, ще 21% зізнаються, що їм байдуже. Лише 10% наразі працюють на себе постійно.

Це свідчить про певний розрив між уявленням і практикою. Працювати без начальника подобається багатьом, але й лякає не менше. Люди бояться нестабільності, нерегулярного доходу, конкуренції. Навіть ті, хто мав досвід,  а таких 12%, не завжди лишаються у фрилансі надовго. Ще 4% зазначили, що їхня спроба завершилася невдало. Цікаво, що близько третини українців (30%) все ж готові спробувати фриланс. Це аудиторія, яка вагається, але не закриває двері,  і саме вона може сформувати наступну хвилю зростання ринку. Але для цього потрібно більше, ніж просто позитивне ставлення. Потрібні знання, підтримка, фінансова подушка на старт  і розуміння, що фриланс працює не як втеча від системи, а як власна система, яку доведеться будувати самостійно.

Варто визнати, що український фриланс продовжує рухатися вперед, попри зміну правил гри. Деякі напрями, як-от тизерна реклама чи класичні текстові послуги, поступово відходять у тінь. Але замість них з’являються нові можливості, і часто, навіть, цікавіші. Відеоконтент розлітається по соцмережах, інструменти зі штучним інтелектом відкривають доступ до задач, які ще вчора здавалися надто складними або надто “дорогими”, а нестандартний дизайн набирає цінності. У 2025 році саме ці тенденції формують ринок. Попит на відео, аудіо та фотопроєкти тримається впевнено, особливо в рекламі та медіа, де якісний контент стає ключем до уваги глядача. При цьому штучний інтелект вже є не просто помічником у рутині, а повноцінним інструментом у роботі програмістів, дизайнерів і навіть копірайтерів. Водночас поступово росте інтерес до вузьких, нішевих напрямків. 3D-моделі, виставкові стенди, шрифти на замовлення вже мають запит з конкретним бюджетом.

Невидимі працівники цифрової епохи: реальність і ризики фрилансерів

Сьогодні фрилансери є повноцінним прошарком працівників, кількість яких в окремих країнах вже перевищує частку тих, хто має постійну роботу. Наприклад, у США близько 40% працездатного населення залучені у фриланс – і ця цифра зростає щороку. За даними Upwork, кожен третій американець з вищою освітою хоча б раз працював фрилансером. А у В’єтнамі, на перший погляд несподіваному лідері ринку, вже понад 55% молодих фахівців працюють поза офісами — і це не про бідність, а про динаміку технологічного середовища.

Як не дивно, найбільш високооплачуваними фрилансерами сьогодні є не програмісти і не дизайнери. Найвищі погодинні ставки (в середньому понад $250 на годину) мають фінансові консультанти, юристи з податкового планування та data-аналітики, які працюють на умовах короткострокових проєктів з корпораціями. Водночас на платформах Fiverr і Freelancer більшість людей заробляє $5–10 за завдання, і це вважається прийнятною ставкою для багатьох виконавців із країн Південної Азії.

Несподівано, але факт: однією з найбільших проблем фрилансерів є не затримка оплат, а клієнти, які зникають після отримання виконаного завдання. І навіть великі платформи не завжди це контролюють. Згідно з дослідженням Payoneer, понад 58% фрилансерів хоча б раз стикалися з тим, що клієнт не вийшов на зв’язок після фінального дедлайну — навіть за умови попередньої передоплати. Цікаво, що фриланс у країнах, які переживають економічні чи політичні кризи, росте значно швидше.

Умови, в яких працюють фрилансери, також не менш парадоксальні. Наприклад, у Бразилії платформи Uber, Rappi та інші офіційно визнають фрилансерів «незалежними підрядниками», не забезпечуючи жодного соціального страхування. Але при цьому держава зобов’язала фрилансерів сплачувати частину податку на прибуток — попри те, що роботодавець не бере на себе ніяких зобов’язань. Аналогічна ситуація виникла у Франції, де «діджитал-пролетаріат» уже кілька років вимагає створення профспілки фрилансерів.

Попри стереотип, що фриланс — це свобода, опитування у Великій Британії показало, що фрилансери, які працюють з дому, в середньому проводять більше годин за комп’ютером, ніж офісні працівники — через нечітку межу між особистим часом і роботою. За даними Harvard Business Review, до 67% фрилансерів скаржаться на емоційне вигорання, а 45% — на відчуття «професійної невидимості», бо не мають командного середовища.

Крім того, не менш показовим фактом є те, що в 2023 році в Китаї з’явилася перша державна платформа для фрилансерів, яку запустив уряд Шанхая. Його метою було надання «прозорої альтернативи» західним агрегаторам та посилити контроль над доходами громадян. На противагу цьому Естонія запустила експериментальну програму страхування фрилансерів, де держава покриває частину витрат на медицину, якщо фахівець зареєстрований і декларує прибутки.

Проте за ззовні привабливою свободою вибору проєктів, графіка й місця роботи ховаються значно складніші реалії. Український фрилансер живе в системі, де його труд не захищений жодними соціальними механізмами: немає відпустки, лікарняного, стабільного доходу чи пенсійного забезпечення. Вибір на користь фрилансу в Україні часто є не вибором, а вимушеною відповіддю на нестабільний ринок праці, низьку оплату в офіційному секторі або відсутність можливостей для професійної реалізації.

Проблема ще глибша, коли йдеться про конкуренцію: на глобальних платформах типу Upwork чи Freelancer український фахівець конкурує з виконавцями з Індії, Бангладешу, Пакистану, де погодинна ставка іноді не дотягує і до 3 доларів. В умовах, коли ціна визначає переможця тендеру, досвід, якість і освіта поступаються дешевизні. Це поступово розмиває вартість професії як такої, і навіть висококваліфіковані виконавці змушені постійно адаптувати свої послуги під очікування замовників, що не завжди передбачають справжню експертність. Формально фрилансер — «сам собі роботодавець», але де-факто він потрапляє у залежність від чужих графіків, дедлайнів і правок без будь-якої форми колективного захисту.

Водночас соціально фрилансер є однією з найвразливіших фігур. Його праця невидима в статистиці офіційної зайнятості, він не має профспілкового представництва, не потрапляє у фокус державної політики у сфері праці. Його історія не завжди фіксується в трудовій книжці, і в разі будь-якої життєвої кризи — хвороби, догляду за дитиною, втрати працездатності — він лишається сам на сам з фінансовим вакуумом. При цьому фрилансер сплачує податки або як ФОП, або через договори цивільно-правового характеру, і не отримує від держави жодної системної підтримки.

Нарешті, є ще один аспект, який зазвичай залишається поза увагою — це емоційна ізоляція. Відсутність колективу, живого професійного середовища, обміну досвідом та звичайної присутності колег — все це впливає на психічне здоров’я, мотивацію і навіть самооцінку. Зовнішня свобода не компенсує відсутності професійної взаємодії. У довгостроковій перспективі фриланс може призвести до вигорання значно швидше, ніж класична офісна робота, саме через цю хронічну ізольованість.

Отже, фриланс у сучасному українському суспільстві є показником нереформованого ринку праці. Він свідчить не стільки про нові можливості, скільки про відсутність альтернатив, не про свободу, а необхідність пристосовуватися до сучасних економічних реалій з власними ризиками, залежностями, потенціалом і парадоксами. В таких умовах народжується трудовий клас майбутнього — без офісів, зате з ноутбуком і рахунком на карточці. І хоча фриланс створює простір для гнучкості, мобільності й творчості, він також викриває глибокі структурні проблеми. Доки держава не визнає фрилансерів повноцінними учасниками економіки, будь-яке зростання цього сегменту буде виграшем лише для платформ, а не людей, які на них працюють.