Німеччина скасовує розпорядження про можливість в’їзду прохачів притулку: рішення нового уряду

Впродовж повномасштабної війни в Україні Німеччина залишалася однією з країн, що послідовно підтримували українців. У перші місяці вторгнення вона прийняла найбільшу кількість біженців серед країн ЄС —  понад 1 мільйон українців отримали тимчасовий захист, право на роботу, доступ до медицини, освіти й житла. Політика «відкритих дверей» сприймалася не лише як гуманітарна відповідь, а й демонстрація політичної солідарності. Проте ситуація почала змінюватися. На тлі загальноєвропейської напруги щодо нелегальної міграції, тиску на соціальні системи та політичного повороту вправо, позиція Берліна стала жорсткішою. Зміни в риториці, підходах до контролю на кордонах і принципах прийому біженців поступово формують нову політику — менш ліберальну, з акцентом на обмеження.

Що змінюється з юридичного та практичного погляду

Новий уряд ФРН оголосив про скасування розпорядження 2015 року, яке дозволяло прохачам притулку в’їжджати в країну навіть без формального прикордонного контролю. Міністр внутрішніх справ Німеччини Александер Добріндт уточнив, що чинний уряд скасовує розпорядження, ухвалене попереднім складом кабінету міністрів, яке дозволяло в’їзд до країни особам, що звертаються по притулок. За його словами, тепер такі особи будуть розвертатися ще на кордонах. Про це повідомляє агентство DPA.

Це саме той документ, що у свій час відкрив шлях сотням тисяч людей, зокрема й українцям після 2022 року, до легального перебування на території Німеччини. Скасування цього нормативу має не лише юридичне значення, а й чіткий політичний меседж: ФРН змінює курс у питанні міграції.

Як заявив міністр внутрішніх справ Німеччини Александер Добріндт, тепер прохачі притулку не зможуть автоматично перетинати кордон і подавати заяву про захист уже на території країни. Нові правила передбачають повернення на кордоні, якщо особа не має відповідних підстав або документів. Це стосується не тільки осіб, які прибувають з так званих «безпечних країн», а й усіх, хто намагається в’їхати без належних дозволів або правових підстав — навіть якщо вони формально мають право на міжнародний захист. Подача клопотання про притулок безпосередньо на кордоні не гарантуватиме доступу до ФРН, як це було раніше.

Кількість співробітників федеральної поліції, які здійснюють прикордонний контроль, буде подвоєно до 12 рот, тобто кількох сотень осіб. До них буде долучено мобільні підрозділи контролю та спостереження, які патрулюватимуть прикордонні регіони. Більше того, змінено тривалість чергувань: замість стандартних восьмигодинних змін — 12-годинні ротації. Це свідчить про готовність влади проводити постійний і посилений контроль, а не тимчасову операцію.

Кількість контрольно-пропускних пунктів, яких на сьогодні налічується близько 50, буде пропорційно збільшено, а вже задіяні сили не будуть відкликані, а навпаки — до них додадуть новий персонал. Таким чином, контроль буде здійснюватися на розширеній території, що покриває фактично всю 4000-кілометрову лінію німецьких сухопутних кордонів.

Що це означає для українців

Хоча статус тимчасового захисту для українців (Ttemporary Protection Directive, статус §24 AufenthG) залишається чинним, в умовах зміненої міграційної політики ситуація стає більш чутливою. Варто врахувати кілька аспектів:

1. Новоприбулі українці, які ще не зареєстровані в ЄС, можуть не отримати доступ до ФРН без оформленого дозволу на перебування або без доказів законного перебування в іншій країні Шенгену.

2. Ті, хто тимчасово залишав Німеччину та повертається (наприклад, після тривалого перебування в Україні), можуть бути змушені підтверджувати факт безперервного статусу або ризикувати при перетині кордону.

3. Введення мобільних пунктів контролю означає, що навіть всередині країни або при поїздках з інших держав ЄС (Польща, Чехія, Франція) українці можуть зіштовхнутися з додатковими перевірками документів, правового статусу, доказів проживання.

Попри те, що повного закриття кордонів не буде, гуманітарні підстави більше не гарантуватимуть автоматичний допуск, як це було в 2022–2024 роках.

Нагадаємо, у новій політичній конфігурації уряд Німеччини призупинив участь у програмі переселення біженців під егідою ООН. Це ще один системний крок, який демонструє обмеження не тільки в доступі до території, а й у механізмах інтеграції.

У попередні роки в межах цієї програми ФРН брала участь у перерозподілі біженців, надаючи легальні маршрути для найбільш уразливих категорій — хворих, сиріт, осіб, які перебували в таборах за межами Європи. Припинення цієї практики — чіткий сигнал про пріоритет національного підходу, а не багатостороннього врегулювання.

Чому це відбувається зараз

Жорсткі кроки нової влади не є випадковими. У Німеччині триває гостра політична дискусія щодо того, чи справляється країна з навантаженням на систему житла, освіти, соціальних виплат і внутрішньої безпеки. І хоча українці становлять лише частину загального потоку, саме вони були символом «безперешкодної» імміграції у 2022–2023 роках. Тепер цей образ трансформується.

Новий міністр внутрішніх справ Александер Добріндт, який очолює посилене крило ХДС/ХСС, не приховує наміру змінити баланс між «гуманітарністю» і «державним контролем». Його заяви про обов’язкове повернення нелегальних мігрантів, перегляд статусів і «припинення зловживань» в соціальній сфері вже викликали реакцію серед правозахисних організацій. У день вступу на посаду 7 травня він підтвердив — наказ про посилення контролю вже підписано.

Отже, Німеччина вступає в період перегляду своєї міграційної політики. Те, що ще нещодавно вважалося частиною стабільної гуманітарної підтримки, поступово підпорядковується логіці «контрольованої присутності». Для українців це означає нову реальність: навіть за чинності статусу захисту, право на перебування в Німеччині більше не є безумовним, а в’їзд — не є автоматичним.

Для тих, хто вже тут — важливо підтверджувати статус, дотримуватись умов перебування, уникати тривалих перерв за межами країни. Для тих, хто лише планує поїздку — передусім слід з’ясувати, чи не порушено умов тимчасового захисту, чи збережено право на повернення. Нова політика Німеччини є попередженням. Вона ще не є поворотом до повного закриття, але вже не є тією відкритою моделлю, якою була для українців у 2022–2023 роках.