Повномасштабна війна Росії проти України спричинила не лише руйнування інфраструктури й економіки, а й катастрофічні гуманітарні наслідки, зокрема для найбільш незахищеної частини населення: дітей. У щорічному звіті Генерального секретаря ООН, присвяченому порушенням прав дітей у збройних конфліктах, Російську Федерацію повторно внесено до так званого «списку ганьби» — переліку держав і збройних формувань, відповідальних за найтяжчі злочини проти дітей.
Цей документ є частиною системного моніторингу з боку Організації Об’єднаних Націй і охоплює верифіковані випадки загибелі, каліцтва, викрадення, сексуального насильства, вербування дітей до збройних угруповань, а також атаки на школи та медичні заклади. У контексті війни в Україні, яка триває вже четвертий рік, кількість задокументованих випадків порушень значно зросла.
Офіційні дані ООН: зростання злочинів проти дітей в Україні
У звіті Генсека ООН «Діти і збройний конфлікт» зафіксовано зростання кількості грубих порушень прав дітей в Україні на 105% у порівнянні з попереднім звітним періодом. Це один із найвищих показників серед країн, охоплених моніторингом ООН. У тексті звіту окремо підкреслюється відповідальність російських військових формувань за:
– вбивства та каліцтва дітей,
– атаки на школи, лікарні та інші цивільні об’єкти,
– випадки викрадень, насильницької депортації,
– інші форми грубого порушення Міжнародного гуманітарного права.
Загальний рівень зафіксованих порушень в Україні перевищив навіть масштаби дитячих втрат у традиційно конфліктних регіонах, таких як Сирія або Афганістан. У 2024–2025 роках вищий рівень зростання спостерігався лише у Лівані (545%), Мозамбіку (525%), Гаїті (490%) та Ефіопії (235%) — тоді як в Україні цей приріст становив 105%.
Попри те, що звіт охоплює конфлікти по всьому світу, Україна у 2025 році посідає одне з центральних місць за рівнем зростання порушень. Це засвідчує, що війна триває вкрай інтенсивно, а мирне населення, зокрема діти, не захищене. У той час як у низці країн зменшується кількість зафіксованих інцидентів, в Україні фіксується зворотна динаміка.
Такий висновок є сигналом всім країнам-членам ООН, урядам, донорам, правозахисникам: діти в Україні потребують додаткового захисту, швидкої допомоги, а також відновлення доступу до освіти й медицини. Також це пряма вимога до міжнародного судочинства — не відкладати процеси проти винних у цих злочинах.
Що таке «список ганьби» і чому його повторне оновлення є важливим
«Список ганьби» — це неформальна, але міжнародно значуща частина щорічного звіту ООН, у який вносять країни та організації, що несуть пряму відповідальність за систематичні порушення прав дитини під час збройних конфліктів. Потрапляння до списку не тягне за собою автоматичних санкцій, але має глибоке політичне, юридичне й моральне значення. У звіті за 2023 рік Росію було внесено до цього списку вперше, і вже у звіті за 2024–2025 роки вона знову присутня серед фігурантів — на тлі подальшої ескалації насильства проти дітей.
Особливу увагу ООН звертає на повторність порушень, невиконання міжнародних зобов’язань, відмову від співпраці з правозахисними структурами та відсутність механізмів запобігання насильству. Російська Федерація, як зазначено у звіті, не лише не припинила практику атак на цивільні об’єкти, де перебувають діти, але й продовжує здійснювати масові викрадення й примусове переміщення українських неповнолітніх на територію Росії.
Українські діти війни: не лише жертви, а й символи травми
Злочини, зафіксовані ООН, виходять далеко за межі сухої статистики. Ідеться про реальні трагедії, де діти — зруйновані вибухами, осиротілі або депортовані — живуть у постійному стресі, втраті дому, сім’ї, школи. Згідно з оцінками ЮНІСЕФ, кількість дітей в Україні, які потребують психологічної допомоги, сягнула 1,5 мільйона.
Удар по школах означає перерване навчання й соціалізацію, знищення майбутнього у буквальному сенсі. Атаки на медичні заклади залишають дітей без доступу до лікування. Випадки каліцтв і смерті неповнолітніх — це пряме порушення Женевських конвенцій, які зобов’язують сторони конфлікту захищати цивільне населення, особливо дітей.
Додатково до цього, у звіті містяться свідчення про використання шкіл російськими силами як казарм або бойових позицій, що перетворює освітні установи на мішені. Саме така практика призвела до багатьох жертв серед дітей — унаслідок авіаударів, артилерійських обстрілів, обвалів.
Політичні та юридичні наслідки для Росії
Попри відсутність прямої юридичної відповідальності за перебування у «списку ганьби», сам факт внесення створює підґрунтя для подальших рішень міжнародних інституцій. Інформація зі звітів Генсека ООН активно використовується Міжнародним кримінальним судом у процесах щодо військових злочинів. Ба більше — саме факт масового викрадення українських дітей став підставою для виданого в 2023 році ордера на арешт Володимира Путіна.
Регулярне оновлення звітів і повторне внесення Росії до списку підтверджує, що міжнародна спільнота не вважає ці злочини поодинокими або виключно військовими інцидентами. Йдеться про системну політику, що свідомо ігнорує норми гуманітарного права.
«Список ганьби» — це точка, де стикаються війна і дитинство, агресія і право, безкарність і справедливість. Повторне внесення Росії до цього списку є прямим визнанням того, що воєнні дії проти України супроводжуються масовими злочинами проти дітей. І якщо світова спільнота прагне дійсно гуманного майбутнього, то захист українських дітей є безумовним моральним імперативом.
