Папа, який не хоче бути цифровим: чому Лев XIV став першим моральним опонентом штучного інтелекту

Коли у травні 2025 року над площею Святого Петра з’явився білий дим, світ отримав не лише нового понтифіка, а й, як з’ясувалося, новий моральний голос цифрової доби. Папа Лев XIV, народжений Робертом Превостом у Чикаго й сформований місіонерською роботою в Перу, став першим американцем і першим перуанським громадянином, який очолив Католицьку церкву. Уже за кілька місяців після обрання новий понтифік окреслив один із ключових напрямів свого понтифікату – критичне осмислення ролі штучного інтелекту в суспільстві, застерігши щодо його впливу на людську гідність і соціальну справедливість.

Його фраза – “порожня, холодна оболонка, яка завдасть великої шкоди тому, чим є людство” – облетіла світові ЗМІ, спричинивши дискусію далеко за межами церковних стін.

Мораль проти алгоритму

Вперше Лев XIV торкнувся теми ШІ ще під час звернення до Колегії кардиналів, назвавши його “ще однією промисловою революцією” – алюзія на XIX століття і на свого попередника Лева XIII, автора знаменитої енцикліки “Rerum novarum” про експлуатацію робітників у часи індустріального прориву.

Тоді, як і тепер, на карту поставлено людську гідність. Утім, якщо Лев XIII захищав найманих працівників фабрик, то Лев XIV виступає за “людину у світі алгоритмів”.

“Сьогодні Церква пропонує своє соціальне вчення у відповідь на іншу промислову революцію – на виклики, які створюють інновації в галузі штучного інтелекту для людської гідності, справедливості й праці”, – заявив він, цитує “The Wall Street Journal”.

Для понтифіка це не лише технологічне питання, а й цивілізаційне. Він вбачає у ШІ не ворога, але потенційну силу, яка, залишена без етичних меж, може підмінити саму суть людського спілкування, співчуття й духовності.

“Я не дозволю створити штучного Папу”

У своєму першому великому інтерв’ю, даному журналістці “Crux” Еліз Аллен для біографії “León XIV: ciudadano del mundo, misionero del siglo XXI” (Penguin Peru, 2025) Лев XIV розповів, що до нього вже зверталися з пропозицією створити “цифрового Папу”: аватар, до якого можна було б звертатися онлайн, отримуючи «відповіді» на запитання віруючих.

Він категорично відмовив: “Якщо є хтось, кого не слід представляти аватаром, то Папа, безумовно, на першому місці“. Ця цитата чудово демонструє межу, яку Лев XIV проводить між духовністю й технологічною імітацією людської присутності.

Для нього така ініціатива не є простою технічною інновацією, а радше підміною живої пастирської присутності, зведення духовного контакту до діалогу з машиною.

Лев XIV попередив, що “автоматизація всього світу” веде до того, що “лише небагато хто матиме засоби не просто виживати, а жити гідно”, тоді як решта стане “пішаком або буде відкинута на узбіччя”.

Його застереження звучить як пряма відповідь технологічним корпораціям, які змагаються за прихильність Ватикану ще за часів Франциска. Тоді Meta, Apple і навіть Ілон Маск отримували приватні аудієнції у Святому Престолі. Лев XIV поки що таких зустрічей не проводив, утім пообіцяв виступити на майбутній конференції з етики ШІ в Римі.

Нова соціальна доктрина XXI століття

Позиція Лева XIV продовжує і поглиблює соціальну думку Церкви. Якщо його попередник, Папа Франциск, у енцикліці “Fratelli Tutti” застерігав від “технологічного тоталітаризму”, то новий понтифік переносить акцент на справедливий розподіл благ у цифрову епоху. “Як і в усіх сферах, де люди покликані приймати рішення, тут також маячить тінь зла“, – писав Франциск. “Там, де людська свобода допускає можливість вибору того, що неправильно, моральна оцінка цієї технології повинна враховувати те, як вона спрямована та використовується”.

Цікаво, що навіть попередника Лева XIV, Папу Франциска, не оминули цифрові експерименти: deepfake, на якому він зображений у пуховику замість традиційної ризи, став вірусним у соціальних мережах. Цей епізод символічно ілюструє ризики цифрового розмивання сакрального і підкреслює актуальність застережень Лева XIV щодо аватарів і “штучних Пап”.

Кардинал Джузеппе Версальді, який знає Папу ще з часів його місіонерської роботи, зазначив у коментарі “WSJ”: “Ці інструменти не слід демонізувати, але їх потрібно регулювати. Не самими творцями – має бути вища моральна інстанція“.

Фактично це ключовий меседж понтифікату Лева XIV: не “війна” проти технологій, а нагадування, що прогрес без етики – шлях до дегуманізації.

Папа, який говорить мовою XXI століття

Примітно, що цей суворий критик алгоритмів виявився не відлюдником, а доволі сучасним і відкритим співрозмовником. Під час інтерв’ю він жартував про Pokémon, демонстрував подаровані йому колекційні картки, але навіть у таких моментах звучала головна думка: Церква не може втратити людський вимір у спілкуванні.

“Мені здається, якщо ми втратимо цей зв’язок, наука залишиться порожньою, холодною оболонкою, що завдасть великої шкоди людству. Людське серце буде втрачено серед технологічного розвитку“, – сказав Папа.

Місіонер і модернізатор

Біографія “León XIV: ciudadano del mundo, misionero del siglo XXI” подає його як “людину, що будує мости” – між континентами, між культурами, між традицією й сучасністю.

Його місіонерський досвід у Перу сформував відчуття соціальної нерівності, а робота в Дикастерії у справах єпископів – розуміння глобальних структур Церкви. Саме тому, пояснюють автори, він сприймає технологічну епоху не як ворога віри, а як випробування людяності.

У своїх заувагах щодо війни в Україні та конфлікту на Близькому Сході Папа також наголошував на “загрозі втрати емпатії у світі швидких рішень та цифрових реакцій”. Такий гуманістичний мотив об’єднує його позицію щодо ШІ, політики, економіки та духовності.

Ватикан проти “технократичної зарозумілості”

У найближчі місяці Лев XIV планує звернутися до учасників римської конференції з етики штучного інтелекту, де будуть присутні представники Meta, Google, Anthropic та Palantir. У Ватикані очікують, що Папа наголосить на необхідності міжнародних правил для розвитку ШІ, які б ґрунтувалися не на ринковій вигоді, а на принципах “справедливості, праці й гідності”.

Це, по суті, заклик до створення глобального етичного механізму, подібного до того, яким для індустріальної епохи колись став “Rerum novarum”.

Людяність як межа коду

Позиція Лева XIV не є технофобією. Вона радше нагадує застереження, висловлені гуманістами XX століття – від Еріка Фромма до Івана Павла II. Папа не відкидає розвиток, але нагадує, що будь-яка технологія, яка ставить людину нижче алгоритму, перестає бути прогресом.

У світі, де навіть політичні рішення ухвалюють на основі аналітики ШІ, слова Папи Лева XIV звучать як рідкісний голос моралі.

“Церква повинна бути одним із голосів, які скажуть: “Стіймо. Подумаймо, куди ми йдемо””.

І, можливо, саме цей заклик – не до віри, а до розсудливості – робить нового понтифіка однією з небагатьох моральних фігур, які здатні впливати на глобальну технологічну політику XXI століття.

Політичний контекст: ШІ та регуляторні виклики

Штучний інтелект сьогодні перебуває в центрі складного перехрестя політики, економіки та технологій. Попередні спроби регулювати ШІ у США та ЄС показують, що традиційні механізми державного контролю часто відстають від темпів розвитку технологій. Лобістський тиск великих технологічних корпорацій, які формують глобальні стандарти і практично самостійно визначають рамки використання алгоритмів, ускладнює ефективне регулювання.

У цьому контексті позиція Папи Лева XIV виглядає не як ізоляціоністська критика, а як заклик до створення глобальних етичних механізмів, здатних стояти вище комерційних та корпоративних інтересів. Його застереження підкреслюють, що без такого нагляду технологічний прогрес ризикує підмінити соціальні пріоритети, а людина – залишитися лише об’єктом алгоритмічних рішень. Таким чином, моральна перспектива Церкви набуває в сучасному цифровому світі не лише символічного, а й реально практичного значення.

Економічний контекст: ШІ, праця та нерівність

Автоматизація та впровадження штучного інтелекту змінюють не лише технологічний ландшафт, а й економічну структуру суспільства. Як застерігає Папа Лев XIV, “лише небагато хто матиме засоби не просто виживати, а жити гідно”, тоді як більшість людей ризикує опинитися на периферії економічного процесу. Цей феномен проявляється у конкретних прикладах сучасного бізнесу: компанії, які масово замінюють живу працю алгоритмами, такими, як Duolingo та Klarna, показують, що автоматизація здатна не лише підвищити ефективність, а й загострити соціальну нерівність.

Концентрація багатства і впливу у руках обмеженого кола технологічних гігантів робить питання регулювання ШІ особливо гострим. Водночас економічні вигоди від інновацій часто зосереджуються у вищих ешелонах корпорацій, тоді як працівники та споживачі відчувають лише побічні ефекти: скорочення робочих місць, зміщення кар’єрних перспектив, нові форми залежності від цифрових платформ.

Погляд Лева XIV на ці процеси підкреслює, що економічна перспектива є невіддільною від моральної: технологічний прогрес без уваги до гідності людини і справедливого розподілу благ ризикує створити суспільство, де алгоритми керують життями людей, а людський вибір і автономія знецінюються. Такий підхід трансформує питання ШІ з чисто технічної проблеми на дійсно глобальну економічну і соціальну дилему.