Переоформлення документів після окупації: як узаконити свої права на звільнених територіях
Багатьом українцям, які пережили окупацію на своїх землях, сьогодні доводиться вирішувати нову проблему – переоформлення документів, виданих російською владою. Паспорти, свідоцтва про народження, право власності на житло – усе це стало частиною вимушеної реальності, де документи були необхідні для виживання, але тепер ускладнюють повернення до минулого життя. Для кожного, хто опинився в такій ситуації, стає критично важливим зрозуміти, як зробити ці документи легальними, адже вони є ключем до безперешкодного життя в українському правовому полі.
Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” прокоментували правову сторону процесу переоформлення документів, чому важливо діяти за правилами і які кроки необхідно зробити, щоб ваші права залишались захищеними.
Наразі за приблизними підрахунками 20% території України знаходяться під окупацією. Там залишились наші громадяни: хтось не встиг виїхати завчасно, хтось не мав змогу через різні обставини (останні місяці вагітності, лежачі родичі тощо). Але навіть після цього багатьом українцям таки вдається виїхати з окупації – комусь одразу на територію підконтрольну Україні, хтось в Європу з українським паспортом. Але не залежного від того, як надалі складеться їх доля, у них є одна загальна спільна проблема – документи які були видані органами РФ. Деякі б взагалі ладні не брати їх з собою, але доводиться, адже іноді він є майже не єдиним доказом якоїсь вкрай важливої події – народження, смерті, шлюбу, навчання тощо.
Документи про освіту
За загальним правилом Україна не визнає документів, які були видані органами РФ, але іноді бувають деякі виключення. Верховною Радою України був прийнятий Закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України”, яким внесено зміни до Закону “Про освіту”, де з’явилась окрема стаття – стаття 40-1. Особливості визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України. Наразі дані зміни вже набрали чинності. Згідно цих правових норм особи, які проживали на тимчасово окупованій території України, мають право на визнання результатів навчання, здобутих на такій території, в уповноважених установах, крім наступних випадків, визначених законом:
– на рівнях повної загальної середньої освіти – у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, шляхом проходження річного оцінювання або державної підсумкової атестації з метою продовження здобуття освіти відповідного рівня або отримання відповідного документа про освіту встановленого зразка;
– на рівнях професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти – у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, уповноважені установи забезпечують у порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України, обов’язкове безоплатне навчання всіх осіб, які проходять процедуру визнання результатів навчання, української мови, історії України, основ держави і права. За бажанням такі особи можуть безоплатно відвідувати адаптаційні заняття з психологічної допомоги.
Визнання результатів навчання проводиться на основі оцінювання результатів навчання, зазначених особою в освітній декларації. Типову форму освітньої декларації затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. При цьому перелік уповноважених установ затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Визнання результатів навчання на певному рівні освіти проводиться за умови, що заявник відповідно до законодавства України має право на здобуття відповідного ступеня (рівня) освіти.
Процедура визнання результатів навчання на рівні професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти завершується прийняттям одного з таких рішень:
1) надання рекомендації для вступу для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти, зокрема із скороченням строку навчання, за індивідуальною освітньою траєкторією, що передбачає вивчення української мови, історії України, проходження спеціального курсу про наслідки агресії російської федерації проти України і протидію російській пропаганді, формування загальнокультурних та громадянських компетентностей;
2) надання рекомендації для проходження кваліфікаційної атестації з метою присвоєння відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня професійної (професійно-технічної) освіти, атестації здобувачів для присудження освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра та присвоєння відповідної кваліфікації;
3) присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня професійної (професійно-технічної) освіти або присудження ступеня фахової передвищої освіти, а також відповідної професійної кваліфікації у випадках, передбачених законодавством та/або освітньою програмою.
- Результати навчання на рівні вищої освіти можуть бути визнані в обсязі не більше 75 відсотків загального обсягу освітньої програми.
- Результати навчання не визнаються:
1) зі спеціальностей (професій) згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
2) на другому (магістерському) (крім освітніх програм підготовки магістрів медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування) та третьому (освітньо-науковому/освітньо-творчому) рівні вищої освіти.
Процедура визнання результатів навчання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та є безоплатною для осіб, результати навчання яких визнаються відповідно до цього Закону.
Особа має право проходити процедуру визнання результатів навчання за певним рівнем (ступенем) освіти лише за однією освітньою програмою”.
Отже з дипломом, виданим у Луганську після 2015 року, працевлаштуватись одразу неможливо, оскільки доведеться щонайменше рік навчатися в іншому, вже українському виші. На другому (магістерському) рівні документи про здобуття освіти не визнаються взагалі, крім освітніх програм підготовки магістрів медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування. Тобто гіпотетично десь в Україні може працювати лікар чи фармацевт, який навчався в школі на тимчасово окупованій території (ТОТ), а також отримав там диплом спеціаліста у вищому навчальному закладі. А для підтвердження шкільної освіти потрібно та достатньо у встановленому порядку скласти ДПА або НМТ.
Інші документи
На цьому перелік документів з ТОТ, які хоча б частково визнаються Україною, закінчується. Щодо таких документів, як свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть, свідоцтво про шлюб, про розірвання шлюбу – з усіма даними документами необхідно пройти судову процедуру – встановлення факту, що має юридичне значення.
За ст. 315 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту:
- реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
- народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
- смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
- смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до ст. 317 Цивільно-процесуального кодексу України заяву про встановлення факту смерті особи подати члени сім’ї померлого, їхні представники або інші зацікавлені особи (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси). Таким чином, до заяви, крім документів які підтверджують факт смерті особи, необхідно додати документи які підтверджують родинні зв’язки, повноваження або зацікавленість в зазначених обставинах. За відсутності зазначених документів, суддя залишить заяву про встановлення факту смерті без руху та запропонує у встановлений термін донести їх до суду. Слід зазначити, що у разі ненадання таких документів, у відкритті провадження по справі буде відмовлено.
Крім того, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім’ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Зазвичай за загальним правилом заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях” було внесено зміни до статті 317 ЦПК України. Для встановлення факту смерті особи, яка померла на тимчасово окупованій території України, можливо звернутися до будь-якого місцевого суду України, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Доказами факту смерті в такому випадку будуть наступні документи: лікарське свідоцтво про смерть, фельдшерська довідка про смерть, лікарське свідоцтво про перинатальну смерть, свідоцтво про смерть, але видане адміністрацією окупованої території та деякі інші.
Доказами факту народження будуть медичні довідки про народження, свідоцтво про народження, але видане на ТОТ, довідки про реєстрацію проживання дитини, за можливості відповідні акти тощо.
Положення статті 317 ЦПК України, що регулює саме питання щодо провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, не вимагають від громадян, які звертаються із заявою до суду про встановлення факту смерті, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.
Зазвичай судовий збір за розгляд заяви про встановлення фактів станом на 2024 рік складає 605,60 грн, але відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняються заявники у справах за заявами про встановлення факту смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Ті ж норми цивільно-процесуального законодавства зазначають що справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду. При цьому, що саме означає термін “невідкладно” закон не розшифровує, але на фактично усе залежить від завантаженості конкретного суду та судді. На практиці були випадки коли громадянин здавав до канцелярії суду відповідну заяву (при умові належним чином оформленого пакета документів), а через 2-3 години отримував рішення суду. Частіше зазначена процедура займає пару днів – сьогодні документи здав, завтра – забрав.
Рішення суду у справах про встановлення факту смерті чи народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. На практиці це означає, що одразу після отримання копії рішення суду про встановлення факту смерті чи народження, особа може звертатись до органу реєстрації актів цивільного стану для отримання свідоцтва про народження/смерть.
Своєю чергою, суд також повинен надіслати копію рішення суду до органу РАЦС, на території якого знаходиться суд, що більше, даний орган необхідно вказувати як зацікавлену особу, подаючи заяву про встановлення факту.
Аналогічною буде процедура реєстрації або розірвання шлюбу, з тією поправкою, що подаватися дана заява буде до суду за місцем проживання заявника та розглядатися буде не у невідкладному порядку а загальним правилом. Хоча документи видані на ТОТ нашою державою не визнаються, але вони є ледь не єдиними доказами, які можуть підтвердити той чи інший факт, а тому у всякому випадку будь-які документи з ТОТ потрібно збирати та зберігати!
Однак найбільше усього проблем у тих громадян України, які виїхали з ТОТ до Європи або іншого закордоння. В усіх цивілізованих країнах документи з ТОТ не визнають. Для того, щоб якось “легалізувати” зазначені документи, особа повинна бути в України – або для проходження НМТ, або для звернення до суду. В деяких випадках до суду в Україні можливо звернутися, уклавши відповідний договір з адвокатом. Але враховуючи категорію справ, цілком ймовірно, що суддя може забажати особисто вислухати пояснення, наприклад, заявниці щодо народження її дитини, ось тут й виникнуть складнощі. У будь-якому разі, незалежно від обставин, ми одностайні в одному: дійте зараз і беріть ситуацію в свої руки!
