“Почуття безпорадності дуже неприємне, особливо для чоловіків”: Олег Симороз про проблеми ветеранів з інвалідністю
Олег Симороз, аналізуючи американський підхід до людей з інвалідністю, зазначив, що багато в чому Сполучені Штати стали для нього прикладом вдалого інтегрування ветеранів у суспільство.
“Загалом, мені багато не подобається в Америці, але те, що стосується інклюзії, ставлення до ветеранів, забезпеченості ветеранів, соціальної політики – це просто чудово. Там всі двері відчиняються автоматично, всі будівлі мають пандуси, всі вбиральні пристосовані для того, щоб туди в’їхав чоловік на кріслі. Такі питання вирішені раз і назавжди – без спеціальних нарад, створення робочих груп тощо”, – наголосив військовий.
Симороз також розповів про те, що в американському суспільстві люди з інвалідністю – це звична частина повсякденного життя. Їх можна побачити на стадіонах, у церквах, ресторанах, і це нікого не дивує та не викликає осуду.
“Люди з інвалідністю, люди у кріслах абсолютно скрізь – на стадіонах, у церкві, у ресторанах – скрізь. І ніхто не вказує на них пальцем і не дивується їхній появі. І це стосується і людей похилого віку, і людей з хворобою, і, звичайно ж, ветеранів. Це взагалі американський оберіг, такий самий символ держави, як герб чи прапор. У кожному аеропорту – а я був у Сіетлі, Чикаго, Нью-Йорку – виставлені фотографії загиблих військових, які походили з цього штату. До них дуже велика повага”, – поділився ветеран.
Він також згадав про складнощі, з якими стикалися американські ветерани у минулому. У 1980-х роках ставлення до військових було зовсім іншим, і до них ставилися з певним презирством, особливо ветеранів війни у В’єтнамі, яких нерідко звинувачували в участі в незрозумілих або непопулярних конфліктах.
“Американці не розуміли, по-перше, за що вони воювали, а по-друге, їм була не зрозуміла політика держави, яка змушує громадян утримувати ветеранів коштом платників податків. Америка – досить жорстка країна, де кожен вважає за краще платити сам за себе. Особливо якщо йдеться про здорових молодих людей, далеких від будь-якої інвалідності”, – пояснив Симороз.
Проте, за його словами, ситуація значно покращилася після того, як Джордж Буш-старший, який сам був ветераном, ініціював програми підтримки військових. Сьогодні американське суспільство живе з глибокою повагою до ветеранів та людей з інвалідністю.
Олег Симороз наголосив, що Україні також потрібно створювати систему постійної підтримки для ветеранів та людей з інвалідністю. Він відзначив, що часто родичі не витримують тягаря догляду за особами з особливими потребами, адже це вимагає значних фізичних та емоційних зусиль.
«Самі такі люди часто обирають сидіти вдома, бо наші вулиці для них не пристосовані. І це зовсім не труси – вони побували в такому пеклі, якому жодному американському Рембо не снилося. Але щоб не впасти на вулиці або не потрапити в іншу неприємну ситуацію, вони просто закриваються у своїх квартирах. Бо почуття безпорадності дуже неприємне, особливо для чоловіків. Не всі можуть її подолати”, – зауважив ветеран.
Окрім цього, Симороз розповів про власний досвід із труднощами бюрократичної системи: він був змушений пройти кілька медичних комісій, щоб отримати дозвіл на протезування та вийти зі служби. Він зіштовхнувся з численними бюрократичними перешкодами, які зробили цей процес виснажливим та психологічно важким.
Слова ветерана чітко відображають ті виклики, з якими стикаються українські військові після повернення з війни. Він закликає українську владу переглянути підхід до соціальної підтримки ветеранів та людей з інвалідністю, створити систему, яка дозволить їм відчувати себе повноцінними членами суспільства.
