Повернення виконавчого документа: чому арешт майна залишається та що потрібно знати сторонам

Повернення виконавчого документа є процесом, який може мати значні наслідки як для стягувача, так і для боржника. Попри поширену думку, що після повернення документу провадження фактично завершується, на практиці ситуація часто буває іншою: арешт, накладений на майно боржника, не завжди знімається, а саме рішення може бути повторно подано до виконання. Це породжує правову невизначеність та необхідність розуміння реальних наслідків такого повернення.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», з якими поспілкувалася наша редакція, звернули увагу на ключові правові нюанси такого повернення. Вони пояснили, що саме передбачає закон, чому арешт інколи продовжує діяти та в яких випадках його мають знімати. Фахівці також наголосили на практичних ризиках для боржників і важливості своєчасного врегулювання спорів, аби уникнути тривалих обмежень, пов’язаних із незнятим арештом.

Виконання рішення суду викликає не менше питань, ніж сама судова тяганина. При цьому питання виникають як у боржника, так й у стягувача. Трапляються непоодинокі ситуації в виконавчому провадженні, коли виконавчий документ стягувану повернуто, але арешт, накладений на майно боржника не знімається.

Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначає ситуації, коли виконавець повертає виконавчий документ стягувачу. Це може статися у різних випадках, і кожен з них має свої причини та юридичні наслідки.

1. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач сам подав письмову заяву про його повернення. Це ситуація, коли стягувач вирішує призупинити або припинити примусове виконання з власної ініціативи.
2. Документ повертається, якщо у боржника немає майна, на яке можна звернути стягнення, а всі передбачені законом заходи щодо пошуку такого майна виконавець уже здійснив, але вони не дали результату. Тобто документ повертають тоді, коли фактично немає з чого стягувати.
3. Підставою для повернення є і той випадок, коли стягувачу пропонують залишити за собою майно боржника, яке не було реалізоване під час виконання рішення, але він відмовляється, а іншого майна у боржника немає.
4. Виконавчий документ повертається і тоді, коли стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій, або коли він не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, як того вимагає стаття 43 Закону, попри попередження виконавця, що документ буде повернено.
5. Ще одна підстава — коли виконавець вжив усіх необхідних дій, але неможливо встановити особу боржника, знайти місцезнаходження юридичної особи-боржника або місце проживання чи перебування боржника — фізичної особи.
   Важливо: ця підстава не застосовується щодо документів про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також документів, які можна виконати без участі боржника.
6. Документ повертається, якщо у боржника немає визначеного рішенням суду майна, яке він повинен передати стягувачу в натурі (тобто конкретну річ або майно, а не гроші).
7. Якщо боржник — фізична особа або його транспортні засоби перебувають у розшуку, але протягом року з дня оголошення розшуку їх не знайдено, документ також повертають.
   Знову ж таки — крім справ про аліменти, шкоду здоров’ю, втрату годувальника та відібрання дитини.
8. Документ повертається, якщо не закінчилась відстрочка виконання рішення, яку надав суд, що ухвалив це рішення. Виконання в цей період неможливе, тому документ повертають.
9. Якщо законом прямо встановлено заборону звертати стягнення на певне майно чи кошти боржника, і в нього немає іншого майна, або існує заборона здійснювати інші виконавчі дії, що робить виконання неможливим, — документ підлягає поверненню.
10. Якщо законом передбачено випадки заміщення приватного виконавця, але стягувач не надає своєї згоди на таке заміщення, документ також повертають. Це передбачено Законом України«Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;
11. Документ повертається, якщо в банку-боржнику запроваджено тимчасову адміністрацію, за винятком випадків, коли рішення має немайновий характер.

Про те, що існують обставини, передбачені у пунктах 2–6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець обов’язково складає відповідний акт. Це документ, яким фіксується, що, наприклад, майна у боржника не виявлено, його не знайдено за місцем проживання або він не має того майна, яке повинен передати стягувачу.

Важливо знати, що арешт з майна боржника знімається тільки у трьох конкретних випадках, коли виконавчий документ повертається стягувачу на підставі пунктів 1, 3 або 11 частини першої статті 37. А саме:

1) якщо стягувач подав письмову заяву про повернення документа;
3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, яке не вдалося реалізувати, і при цьому іншого майна для стягнення немає;
11) якщо у банку-боржнику запроваджено тимчасову адміністрацію (окрім випадків, коли рішення має немайновий характер).

У цих трьох ситуаціях виконавець зобов’язаний зняти арешт і відобразити це у відповідній постанові. Також виконавець окремою постановою оформлює саме повернення виконавчого документа та авансового внеску стягувачу.

І тепер ключовий момент: повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначає строки, в межах яких виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання.

По-перше, загальний строк становить три роки. Саме протягом цього часу стягувач може звернутися до виконавця з виконавчим документом і вимагати примусового виконання рішення. Виняток становлять посвідчення комісій з трудових спорів та виконавчі документи, у яких стягувачем виступає держава або державний орган — у цих випадках строк значно коротший і становить три місяці.

По-друге, ці строки починають відраховуватися не з дати ухвалення рішення, а зі строку, коли рішення набирає законної сили. Якщо суд надав відстрочку чи розстрочку, то відлік починається після закінчення цього строку. У ситуаціях, коли рішення підлягає негайному виконанню, відлік починається з наступного дня після його прийняття.

По-третє, існує окрема категорія виконавчих документів — це документи про стягнення періодичних платежів (аліментів, відшкодування шкоди внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо). Такі документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом усього періоду, на який присуджені ці платежі. Тобто в цих справах строк пред’явлення не обмежується трьома роками.

Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу не означає завершення виконавчого провадження і не означає, що стягнення вже неможливе. Це підтверджує й судова практика. Закон прямо не зобов’язує державного чи приватного виконавця знімати арешт з майна боржника лише тому, що документ повернули стягувачу. Причина проста: таке повернення не є закінченням виконавчого провадження, і стягувач зберігає право повторно пред’явити документ в межах строків, встановлених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Тому арешт продовжує діяти доти, доки виконавче провадження не буде завершене у передбачених Законом формах або доки не настануть виняткові випадки, коли арешт знімається автоматично (наприклад, за пунктами 1, 3 та 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11   про оскарження бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з майна при поверненні виконавчого документа стягувачу.За обставинами справи у 2013 році в межах примусового виконання рішення суду про стягнення кредиторської заборгованості на майно боржниці було накладено арешт. Листом ДВС її було повідомлено про знищення матеріалів виконавчого провадження у зв’язку із закінченням строку їх зберігання. Заявниця звернулася до органу ДВС із заявою про зняття арешту, однак отримала відмову через те, що борг та виконавчий збір залишилися несплаченими.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні скарги, оскільки заявниця не довела обов’язку державного виконавця щодо зняття арешту з її майна при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Ухвалюючи своє рішення Верховний Суд зазначив, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки.

Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов’язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

• у разі закінчення виконавчого провадження;
• у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Слід зазначити, що законодавством не передбачено обов’язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків.

Верховний Суд звернув увагу, що законодавець у Законі України «Про виконавче провадження»,  передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно з поверненням виконавчого документа стягувачу (пункти 1, 3, 11 частини першої ст. 37 Закону).

Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у пункти 1, 3, 11 частини першої ст. 37 Закону).

У зв’язку з викладеним, звертаємо особливу увагу боржників на те, що арешт на майно простіше отримати, ніж його зняти! Саме тому рекомендуємо розв’язувати ситуації щодо наявних боргів як можна скоріше, ще під час судового розгляду, навіть через мирову угоду, адже отримати сьогодні цілком, на приклад 200 000 грн боргу з 300 000 грн краще ніж наступні три роки по 5 000 грн й то не факт.