Саміт миру у Швейцарії: SWOT-аналіз і прогноз результатів для України

Нейтральна Швейцарія є ідеальним і традиційним місцем для різноманітних міжнародних заходів, не виключенням стало проведення міжнародної мирної конференції по Україні (саміту) в курортному містечку Бюргеншток 15-16 червня.

Про участь в обговоренні української формули миру на саміті заявили близько 93 держав і міжнародних організацій, однак з’явилася інформація, що в ньому братиме участь значно менше країн. Наразі відомо про участь 78 країн – учасників, але офіційних коментарів від Офісу Президента та МЗС України поки що немає. 2 червня Володимир Зеленський повідомляв, що участь у саміті світу підтвердило понад 100 держав та міжнародних організацій, але за його словами, РФ шантажує деяких лідерів і намагається заблокувати участь деяких країн.

На саміті планується обговорення Української формули миру, яка ґрунтується на Статуті ООН. Якби вона була тільки про Україну, то довелось би роз’яснювати представникам десятків країн велику кількість історичних подій і фактів, починаючи з Постанови Верховної Ради про державну незалежність 1991 року. Ці історичні реалії близькі та зрозуміли лише українцям, але для багатьох іноземців вони є дуже далекими. Саме тому було б складно домогтися підтримки такого плану значної частини з них. Водночас Статут ООН є для всіх зрозумілим і важливим, тому що в ньому йдеться, зокрема, про повагу до територіальної цілісності та суверенітету держав. Під час прийняття у 1945 році Статуту ООН, країни взяли на себе зобов’язання відмовитись від розв’язування війни як засобу ведення своєї політики, а також від порушення суверенітету та територіальної цілісності країн.

Українську формулу миру було проголошено ще влітку 2022 року, але презентація фінального документа відбулася лише у листопаді під час Саміту G19. Це типова дипломатична практика – був потрібен час для того, щоб здобути підтримку якомога більшої кількості країн. Довготривала війна в Україні негативно впливає на електоральні настрої у західних демократіях, стан світової торгівлі, а також загрожує продовольчій безпеці бідних країн. Здається, всі вже втомились від війни, але безпосередні учасники конфлікту не збираються поступатися своїми цілями, а міжнародна спільнота не може прийти до одностайного рішення щодо способу її припинення.

Показовим є те, що Росію не було запрошено на саміт миру до Швейцарії через позицію України. До того ж, РФ із самого початку демонструвала свою незацікавленість в його проведенні.

“Як ви знаєте, Росія не була запрошена на даному етапі. З самого початку я завжди підкреслював, що без Росії мирний процес неможливий. Ми завжди були відкриті для того, щоб направити запрошення Росії. Однак Росія кілька разів, зокрема й публічно, заявляла, що не зацікавлена в участі в цій конференції”, – заявив міністр закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Кассіс.

Крім того, 11 червня Володимир Зеленський на спільній прес-конференції з канцлером Німеччини Олафом Шольцем у Берліні, де проходить Ukraine Recovery Conference 2024, заявив, що Росія не повинна нам нав’язувати свій план завершення розв’язаної нею війни в Україні.

Водночас відсутність Китаю на саміті є великим розчаруванням для України, адже саме Китай є фактичним лідером глобального Півдня, чиї лідери в більшості також відмовилися бути присутніми на заході. Слід зазначити, що Китай має свій Мирний план, який, як завжди, “за все хороше проти всього поганого” з неясними і розмитими цілями. В ньому міститься лише заклик до негайного припинення бойових дій і початок мирних переговорів, але без чітко визначених результатів війни. Така позиція по суті веде до заморожування конфлікту на довгі роки, що рівносильно втраті Україною територій та виникненню фактично нової розділеної Кореї чи Кіпру. Довкола цього плану гуртуються більшість країн Глобального Півдня. Ці пропозиції в результаті переросли в китайсько-бразильську мирну ініціативу, в якій окрім України обов’язково передбачається участь Росії. Існує ймовірність, що такий міжнародний форум пройде до кінця року у Саудівській Аравії.

SWOT-аналіз та прогнози

Сильні сторони

1. Участь великої кількості держав підвищує значущість саміту і дає можливість для досягнення певних вагомих домовленостей. Прагнення ключових гравців до досягнення миру може сприяти досягненню компромісів та конструктивних рішень.
2. Солідарність з Україною – міжнародна підтримка нашої країни у прагненні до територіальної цілісності та суверенітету підсилює її позиції на переговорних процесах.
3. Підвищення ролі України на міжнародній арені як активного учасника миротворчих процесів.
4. Єдність у засудженні агресії РФ, яка сприяє створенню єдиної позиції щодо необхідності припинення війни.
5. Залучення міжнародних донорів та інвесторів для відбудови постраждалих регіонів України.

Слабкі сторони

1. Швейцарія має нейтральну політику, що обмежує її вплив на ключових гравців і може зробити її менш ефективним посередником у конфлікті. Як нейтральна країна, Швейцарія має менший вплив на великі держави, такі як США, Росія або Китай, що ускладнює досягнення ефективних міжнародних гарантій безпеки. Нейтральний статус і складність переговорного процесу можуть призвести до затягування переговорів і відсутності конкретних результатів.
2. Проєкт спільної заяви саміту миру, фінальний варіант якого ще може змінюватися за результатами переговорів, містить лише три основні принципи із 10 запланованих раніше Українською формулою миру, які мають суто гуманітарний характер:

• Ядерні енергетичні об’єкти мають бути безпечними, а будь-яка загроза застосування ядерної зброї є неприпустимою. Ядерні установки, включно з електростанцією у Запоріжжі, мають працювати під контролем України та відповідно до принципів Міжнародного агентства з атомної енергії.
• Продовольча безпека не повинна бути “зброєю”, вона має бути гарантована вільним судноплавством у Чорному та Азовському морях. Україна повинна мати доступ до третіх сторін для своєї сільськогосподарської продукції.
• Необхідність повернення Україні всіх полонених, включно з усіма “депортованими і незаконно переміщеними” українськими дітьми та цивільними.

Тобто, проєкт документа не закликає до виведення російських військ і відновлення територіальної цілісності України, в ньому лише підкреслюється важливість участі РФ в дискусіях щодо досягнення миру.

Виклики та ризики

1. Існує ризик того, що домовленості не будуть дотримані, як це сталося з попередніми угодами.
2. Геополітичні виклики – неоднозначна роль ООН та ОБСЄ може бути як підтримкою, так і перешкодою, залежно від їхніх рішень та дій. Вплив США, ЄС, Китаю та інших великих держав на процес мирного врегулювання є непередбачуваним.
3. Внутрішні політичні розбіжності в Україні можуть послабити позиції української делегації на переговорах. Вплив олігархів та інших зацікавлених сторін може вплинути на політичні рішення та компроміси, які Україна готова прийняти.
4. Різні інтереси країн-учасниць щодо конфлікту в Україні. Деякі країни можуть підтримувати територіальну цілісність України, тоді як інші можуть бути зацікавлені в збереженні своїх економічних та політичних зв’язків з Росією.
5. Вплив Росії, яка може спробувати “давити” на інші країни, щоб вони підтримували її позицію, що може ускладнити досягнення консенсусу.

Можливості

1. Зустріч лідерів держав та урядів на високому рівні створює можливість для прямого діалогу та досягнення консенсусу щодо ключових питань війни в Україні.
2. Посилення дипломатичних відносин між Україною та іншими країнами, встановлення нових каналів дипломатичного зв’язку та співпраці.
3. Формування коаліцій країн, які підтримують мирний процес для спільної роботи над врегулюванням конфлікту і закінченням війни.
4. Можливість залучення міжнародних інвестицій для відновлення постраждалих регіонів України.
5. Економічна співпраця, покращення умов для розвитку торгівлі між Україною та іншими країнами, започаткування спільних економічних проектів, що сприятимуть відновленню нашої економіки.
6. Залучення міжнародних організацій до надання гуманітарної допомоги постраждалим від війни в Україні.

Отже, Глобальний саміт миру викликає багато надій та очікувань, але також супроводжується значними ризиками та викликами. З одного боку, існують сподівання на те, що цей захід сприятиме встановленню миру, відновленню економіки та покращенню соціальної ситуації в Україні. З іншого боку – високі ризики невиконання домовленостей та внутрішніх суперечностей можуть зірвати процес мирних переговорів.

Саміт відкриє можливість для “обмежених” майбутніх переговорів з Росією, він має стати кульмінацією роботи над Українською формулою миру. Лідери десятків країн після обговорення створять на її базі свій план досягнення миру, який надалі планують представити РФ.

Навряд чи саміт стане проривною подією і зможе нарешті покласти кінець війні. Українська формула миру, яка мала слугувати дорожньою картою для встановлення миру, поки що є лише клубом переконливих і відданих прихильників Києва, які нам співчувають. На даний час світ перебуває в дипломатичному шпагаті.

Очевидно, що головним аргументом на будь-яких міжнародних переговорах є фактор наших успіхів на полі бою, не залишаючи сподівань на дипломатію – здатність України та її міжнародних партнерів діяти у напрямку досягнення спільної мети. Підсумки саміту не будуть означати завершення війни, але стануть першим, дуже важливим кроком на шляху до миру.

Оксана Іщенко