Заповіт зазвичай сприймається як документ, зміст якого відомий нотаріусу ще під час посвідчення. Однак українське законодавство передбачає й іншу, значно менш поширену форму — секретний заповіт. Його особливість полягає в тому, що воля людини залишається прихованою не лише від родичів чи майбутніх спадкоємців, але й від нотаріуса до моменту відкриття спадщини. Такий заповіт поєднує в собі елемент повної особистої таємниці та підвищені юридичні ризики, адже помилки у формулюваннях або неясність тексту можуть проявитися вже тоді, коли сам заповідач нічого виправити не зможе.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» прокоментували, як оформлюється секретний заповіт, хто має право його посвідчувати, в якому порядку він зберігається та оголошується після смерті заповідача, а також на які практичні моменти варто звернути увагу, щоб остання воля людини не перетворилася на джерело непорозумінь або судових спорів між спадкоємцями.
Мабуть майже ніхто, крім юристів, не знає, що крім звичайних заповітів чинне законодавство регулює окремий вид заповіту – секретний заповіт. За статистикою, секретні заповіти в Україні є вкрай рідкісним явищем порівняно із загальною кількістю заповітів, що складаються. Зазвичай їхня кількість не перевищувала кількох десятків на рік.
У Цивільному кодексі України секретному заповіту присвячено лише дві статті — 1249 та 1250. Попри таку стислість, саме в них закладено основну логіку цього особливого виду заповіту: його зміст залишається невідомим навіть нотаріусу до моменту відкриття спадщини.
Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Тобто людина самостійно викладає свою останню волю, після чого подає документ нотаріусу вже в заклеєному конверті. На цьому конверті обов’язково має бути підпис заповідача. Далі нотаріус ставить на конверті посвідчувальний напис, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає цей конверт в інший конверт, який також опечатується. Таким чином забезпечується збереження документа і підтверджується, що саме цей заповіт був переданий нотаріусу особою, яка його склала.
Після смерті заповідача, коли нотаріус отримує інформацію про відкриття спадщини, він призначає день оголошення змісту секретного заповіту. Про цей день нотаріус повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо йому відоме їхнє місце проживання. Якщо ж таких відомостей немає, повідомлення робиться через друковані медіа.
Зазначимо, що оголошення секретного заповіту відбувається у присутності заінтересованих осіб та двох свідків. Нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, і оголошує його зміст. Після цього складається протокол оголошення заповіту, який підписують нотаріус і свідки. До протоколу обов’язково вноситься весь зміст заповіту. На перший погляд, така процедура справді може нагадувати сцени з фільмів, де після смерті людини нотаріус збирає родину та потенційних спадкоємців для оголошення останньої волі. Однак у реальному житті йдеться не про драматичний сюжет, а про чітко визначений законом порядок, який має гарантувати збереження таємниці заповіту до встановленого моменту.
Форма секретного заповіту — документ у заклеєному конверті, зміст якого нотаріусу не розкривається, — є правовою новацією, запровадженою Цивільним кодексом України, що набрав чинності у 2004 році. До цього українське законодавство такого виду заповіту не передбачало.
Важливо розуміти, що у випадку з секретним заповітом роль нотаріуса має певну особливість. Він не перевіряє і не аналізує текст самого заповіту, оскільки не знайомиться з його змістом. Фактично нотаріус вчиняє інші нотаріальні дії: засвідчує підпис заповідача на конверті, у якому міститься секретний заповіт, та приймає цей заповіт на зберігання. Тому відповідальність за зрозумілість, точність і несуперечливість тексту в такому випадку значною мірою покладається на самого заповідача.
Варто знати, що посвідчити секретний заповіт може лише нотаріус. Це важлива відмінність від деяких інших заповітів, які за певних обставин можуть посвідчуватися посадовими особами органів місцевого самоврядування або іншими особами, чиї посвідчення прирівнюються до нотаріальних. У випадку із секретним заповітом такий порядок не застосовується: законодавство передбачає саме нотаріальне посвідчення. Водночас секретний заповіт може бути посвідчений консулом України відповідно до правил учинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах та консульських установах України.
Більш детально порядок роботи з такими заповітами розкриває Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Саме цей документ уточнює практичні моменти, які мають значення як для заповідача, так і для нотаріуса. Нотаріус посвідчує секретний заповіт, не ознайомлюючись з його змістом. Тобто він не читає текст заповіту, не перевіряє, кому і яке майно заповідається, та не втручається у зміст останньої волі людини. Разом з тим нотаріус має роз’яснити заповідачу, що текст заповіту повинен бути викладений зрозуміло, чітко і без формулювань, які після відкриття спадщини можуть викликати різні тлумачення, суперечки або сумніви щодо справжньої волі заповідача.
Секретний заповіт подає нотаріусу та особа, яка його склала. Документ має бути в заклеєному конверті, а на самому конверті обов’язково проставляється особистий підпис заповідача. Якщо цей підпис був зроблений не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити нотаріусу, що підпис на конверті належить саме йому. Це означає, що передати секретний заповіт через представника за довіреністю не можна. У такій процедурі особиста участь заповідача є обов’язковою. Саме він має з’явитися до нотаріуса, подати заклеєний конверт із заповітом і підтвердити свій підпис у встановленому порядку.
Отже, як бачимо, подання секретного заповіту через представника за довіреністю повністю виключено! Тільки особиста присутність!
Нотаріус ставить на конверті, в якому міститься секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. На конверті зазначаються:
- прізвище, ім’я, по батькові заповідача;
- дата народження заповідача;
- дата прийняття на зберігання цього заповіту.
Секретний заповіт приймається нотаріусом на зберігання без складання опису. Порядок проголошення секретного заповіту чітко виписаний та вимагає його дотримання. Так, нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі одержання інформації про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача призначає день оголошення змісту заповіту. Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їх місця проживання йому відомі, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.
Нотаріус, який посвідчує секретний заповіт, має право дізнатись від заповідача про коло осіб, яких належить повідомити про час і місце оголошення секретного заповіту. Навіть як що нотаріус цього не запитає, наполегливо рекомендуємо залишити контакти осіб, які повинні бути присутні на оголошення заповіту на думку заповідача.
Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, в якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Заінтересовані особи в даному випадку це ті особи, які вважають, що вони мають бути спадкоємцями чи то за законом чи то за заповітом. Щодо свідків, то чинними нормами не вказано критеріїв, за якими повинні обиратися. Виходячи з загальних вимог до свідків, які зазвичай повинні бути витримані це неупередженість і безсторонність, особиста незацікавленість, повна цивільна дієздатність.
Питання щодо того, хто саме має та як повинен забезпечити присутність свідків при оголошенні заповіту, законодавство також не регламентує. Втім, у всякому випадку свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом. Виходячи з цього, краще запросити друзів чи знайомих, сусідів на цю почесну роль.
Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі зазначаються:
- дата, час та місце складання протоколу про оголошення секретного заповіту;
- дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту;
- прізвище, ім’я, по батькові осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків; відомості про повідомлення осіб, які не з’явились на оголошення секретного заповіту, або відомості про повідомлення в друкованих засобах масової інформації;
- стан заповіту (наприклад, наявність закреслених місць, поправок або інших недоліків);
- стан конверта, у якому знаходився заповіт, а також записується весь текст заповіту.
Якщо неможливо визначити справжню волю заповідача, нотаріусом у протоколі відтворюється витлумачений спадкоємцями текст заповіту та відомості про досягнення (чи недосягнення) між спадкоємцями згоди щодо тлумачення тексту заповіту.
У тексті протоколу відображається попередження нотаріусом свідків про відповідальність за шкоду, заподіяну ними внаслідок розголошення відомостей, що стали їм відомі у зв’язку з оголошенням секретного заповіту. Секретний заповіт на то й є секретним! У протоколі можуть бути зазначені й інші істотні обставини оголошення заповіту.
Зазначимо, що секретний заповіт після його оголошення залишається в матеріалах нотаріальної справи. Якщо зацікавлена особа, належним чином повідомлена про день оголошення секретного заповіту, на оголошення не з’явиться, нотаріус оголошує зміст секретного заповіту тим особам, які з’явилися. У разі з’явлення заінтересованої особи після оголошення заповіту нотаріус ознайомлює її з протоколом оголошення секретного заповіту, про що робить відповідну відмітку, яка підписується також цією особою.
До свого оголошення секретні заповіти зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах чи сейфах. Не допускається підшивання секретних заповітів до їх оголошення в окремі наряди. Секретний заповіт можливо скасувати чи змінити як й звичайний заповіт, вчинивши наступним чином. Нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також за наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.
Якщо заповідач подасть примірник заповіту, який є у нього, то напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою (коли заповіт скасовується заявою) додається до примірника, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві. При цьому справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту має бути нотаріально засвідчена. Заповіт подружжя може бути скасований кожним з подружжя лише за життя обох з подружжя.
Нотаріус, якому під час посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. У разі остаточного скасування секретного заповіту, нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування секретного заповіту, а також за наявності нового заповіту роблять про це відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.
Якщо заповідач подає примірник свідоцтва про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, то напис про скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою (коли заповіт скасований заявою) додається до примірника свідоцтва, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві. У разі скасування секретного заповіту за заявою заповідача нотаріус повертає заповідачу підписаний ним конверт, у якому зберігається секретний заповіт. При цьому справжність підпису заповідача на заяві про скасування секретного заповіту має бути нотаріально засвідчена.
Взагалі, всі відомості про заповіт, зміни до нього та його скасування підлягають обов’язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр. В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріальне посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування здійснюються без використання цього реєстру з подальшим внесенням до нього відповідних відомостей протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.
Якщо після оголошення секретного заповіту у спадкоємців є сумніви, що до волі заповідача, незрозумілості при тлумаченні та при наявності будь-якого спору між спадкоємцями є тільки один вихід — звертатися до суду.
Отже, радимо ставитися до секретного заповіту не як до ефектної формальності чи способи створити інтригу для спадкоємців, а як до серйозного юридичного інструменту, який потребує максимально чіткого тексту, особистої уважності заповідача та розуміння всіх наслідків. Якщо людина обирає саме таку форму заповіту, їй варто заздалегідь продумати зміст розпоряджень, уникати двозначних формулювань, залишити нотаріусу контакти осіб, яких бажано повідомити про оголошення заповіту. При цьому слід пам’ятати, що після відкриття спадщини будь-які неясності можуть вирішуватися лише через домовленість спадкоємців або суд.
