Нещодавно в столиці Казахстану Астані пройшов саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), але на цю подію мало хто з українських ЗМІ звернув серйозну увагу. На цьому заході розглядалися вкрай важливі геополітичні питання, які потребують ретельного аналізу.
Про що заявляли на ШОС
ШОС – це міжурядова організація, яку утворили в Шанхаї Китай та РФ ще в 2001 році у противагу Заходу. До організації входили 9 країн-членів – Індія, Іран, Казахстан, Киргизстан, Китай, Пакистан, Росія, Таджикистан і Узбекистан. Однак на цьому саміті Білорусь, яка раніше мала статус спостерігача, стала десятим учасником організації. Отже, до орбіти ШОС зараз входить 10 країн. На даний час ще дві країни мають статус спостерігачів – Афганістан та Монголія, які в майбутньому стануть її членами. З погляду геополітики прийом Білорусії до ШОС означає новий етап зміцнення євразійського кістяка за рахунок інтенсифікації міждержавних зв’язків.
На саміті лідери КНР та Росії заявили про важливість посилення співпраці у галузі безпеки, політики та економіки між державами великого євразійського регіону, протиставляючи ШОС західним альянсам. Слід зазначити, що середній приріст ВВП країн-учасниць становить 5% зростання промислового виробництва – 4,5%. У цьому рівень інфляції становить лише 2,4%. Товарообіг Росії з державами ШОС зріс на чверть, при чому майже всі розрахунки – 92% – виробляються у національних валютах. На саміті РФ пропонувала створити єдиний парламент та єдину грошову валюту, що цілком зрозуміло. Західні санкції залишили Москву відрізаною від традиційних платіжних систем, таких як SWIFT, а сотні мільярдів доларів у російських іноземних резервах залишаються замороженими,
Слід зазначити, що коли ШОС тільки зароджувалася, у Китаю були великі плани перетворити її на досить ефективну організацію з економічної точки зору. Але з того часу, як у Пекіна з’явилися власні стратегічні концепції, включаючи “Один пояс – один шлях”, а також двосторонні угоди з окремими країнами, що входять до ШОС, Китай втратив інтерес до організації як економічного інституту і переключився на свої проєкти, але приймає участь в її заходах.
“Члени ШОС повинні зміцнювати єдність та спільно протистояти зовнішньому втручанню перед реальними викликами інтервенції та розколу”, – заявив Сі Цзіньпін застерігаючи від “менталітету холодної війни” Заходу.
Водночас Путін у своєму зверненні до ШОС наголосив, що ця організація є одним із самостійних центрів нового багатополярного світу. Він закликав до створення “нової архітектури співробітництва, неподільної безпеки та розвитку в Євразії, покликаної замінити застарілі європоцентристські та євроатлантичні моделі, які надавали односторонні переваги лише окремим державам”. При цьому він вкотре поклав провину за війну в Україні на Захід і заявив, що Росія готова заморозити конфлікт, якщо Київ та його прихильники приймуть умови Москви для переговорів.
На саміті також говорили про взаємовигідну економічну співпрацю та мирні ініціативи у “неспокійних куточках планети” з еміром Катару
“Хотів би вам подякувати і за ваші зусилля, спрямовані на вирішення питань гуманітарного характеру, питань, що виникають у ході та у зв’язку з українською кризою. Крім того, відомо, що ви виступаєте одним із найбільш ефективних посередників у кризі на Близькому Сході між ХАМАС та Ізраїлем”, – сказав Путін еміру Катару.
Генсек ООН Антоніу Гутеріш на майданчику саміту також говорив про мир.
“Нам потрібен мир на Україні на основі Статуту ООН та міжнародного права, нам потрібен мир від Судану до Сахеля, від М’янми до Гаїті, нам потрібен мир в Афганістані. Всі країни мають об’єднатися. ООН готова співпрацювати з ШОС щодо боротьби з тероризмом по всьому світу”, – сказав генсек ООН Антоніу Гутеріш.
У відповідь на це Путін у своєму виступі підкреслив, що план Росії якраз і полягає у тому, щоб світ настав якнайшвидше.
“Росія, як відомо, ніколи не відмовлялася і зараз готова до продовження мирних переговорів. Відмовилася від переговорів саме Україна, причому зробила це публічно за прямою вказівкою з Лондона, а отже – у цьому немає жодних сумнівів – і з Вашингтона, про що українські офіційні особи говорять прямо і відкрито”, – сказав Путін.
Під час проведення саміту Путін також обговорював з президентом Туреччини Ердоганом Сирію та Україну. У випадку з Україною розглядалися перспективи китайського плану та відсилання до угод у Стамбулі. Відомо, що Путін у найближчій перспективі відвідає Туреччину на запрошення Ердогана. Раніше цей візит відкладався. Турецька сторона після АЕС “Аккую” у Мерсіні бажає спільно з Росією побудувати ще одну станцію в районі Синопу. Отже, російсько-турецькі відносини, незважаючи на всі складнощі, послідовно розвиваються. При цьому Туреччина хотіла б довести двосторонній товарообіг до 100 млрд доларів.
Навіщо Ердогану ШОС? Саме географічне положення Турції історично диктує різновекторність її політики – з одного боку, Турція стукає у двері ЄС і є членом НАТО. З іншого – вона хоче мати добрі відносини з РФ, бо розуміє її значення, в тому числі для Південного Кавказа, Чорного моря, України та Центральної Азії, куди спрямована Анкара. Тому Турція намагається складати яйця у різні кошики, показуючи Заходу, що в неї є альтернатива. Водночас Китаю і Росії вона демонструє, що є самостійним політичним гравцем. Тобто Ердоган, як завжди, намагається “пробігти між краплями і залишитися сухим”.
Одним із головних підсумків зустрічі учасників ШОС стало підписання Астанинської декларації. Це всеосяжний документ, головним в якому є загальний підхід до вирішення найскладніших світових проблем. У декларації чітко прописано: країни ШОС проти розміщення зброї у космосі, розробки біологічної зброї, вважають неприпустимими односторонні санкції, подвійні стандарти у питаннях боротьби з тероризмом, мають намір працювати над запобіганням ризикам у сфері штучного інтелекту.
Підбиваючи підсумки саміту, держави-члени заявили, що вони вважають за необхідне підвищувати роль ШОС у формуванні умов для зміцнення загального миру, безпеки та стабільності, а також побудови нового демократичного, справедливого, політичного та економічного міжнародного порядку.
Слід зазначити, що основна зустріч між лідерами на саміті проходила за закритими дверима, але прес-секретар Кремля Пєсков заявив, що Путін обговорив з групою свою ідею створення нового набору євразійських договорів про колективну безпеку.
Заяви Путіна щодо України
Під час проведення саміту Путін зробив низку важливих заяв щодо України.
Він заявив, що Україна для припинення вогню має погодитися на такі кроки демілітаризації, які будуть незворотними та прийнятними для Росії. Також було заявлено, що Росія “серйозно ставиться” до заяв кандидата в президенти США Дональда Трампа про припинення війни. Крім того, Стамбульські домовленості щодо України залишаються “на столі” і можуть стати основою перемовин.
Відповідаючи на запитання, чи варто російській стороні звертатися безпосередньо до Верховної Ради України як до єдиної легітимної влади в країні, Путін заявив, що Рада підпорядкована правлячій верхівці, тому контактувати з нею немає сенсу.
Говорячи про пропозицію президента України Володимира Зеленського щодо можливих переговорів з врегулювання конфлікту через посередників, Путін нагадав, що коли російські війська були під Києвом, РФ отримала пропозицію припинити бойові дії. Росія це зробила, але українська сторона – ні, нібито через те, що центральній владі в Україні підпорядковуються не всі військові структури.
“Зараз взяти і оголосити про припинення вогню, сподіваючись, що зворотна сторона зробить якісь позитивні кроки, ми просто не можемо”, – пояснив Путін, додавши, що РФ не може собі дозволити, щоб цим припиненням вогню скористався противник.
Крім того, Путін наголосив, що Росія завжди виступала за переговори. Питання в тому, що остаточно завершити конфлікт за допомогою посередників і лише через них є малоймовірним. Насамперед тому, що навряд чи посередник буде наділений повноваженнями підписувати остаточні документи.
“Тут принциповим є питання не лише компетентності цих посередників, але й їхніх повноважень. Хто може дати повноваження посередникам такі, які могли б поставити остаточну точку?” – запитав Путін.
При цьому, за словами російського лідера, Росія в принципі підтримує посередництво під час переговорного процесу. Путін неодноразово позиціонував Захід як свого передбачуваного партнера в переговорах щодо угоди про припинення вогню, але в заявах на саміті він водночас відкинув усі сторони як можливих посередників в укладанні угоди між Україною і РФ.
Отже, Путін назвав усі українські органи влади нелегітимними або непридатними для переговорів, а також відкинув ідею участі третіх сторін у переговорах. Це фактично ставить будь-який реалістичний процес повноцінних переговорів та закінчення війни у глухий кут.
Умова Путіна припинити вогонь лише у випадку незворотних демілітаризаційних заходів означає для України капітуляцію, на що вона не піде. Заяви Путина чітко ілюструють те, що він впевнений у своїй перемозі, продовжуючи війну на виснаження ЗСУ і повзуче просування в Україні.
Що далі
Спочатку ШОС будувалася та підлаштовувалася під Китай, однак зараз очевидно, що постійне розширення коаліції призвело до того, що в ній з’явилося багато країн, які тягнуть “воз” у різні боки, як лебідь, рак і щука. Останнім часом в рамках організації також відчутно, що проявляються протиріччя між Росією та Китаєм. Незважаючи на те, що Путін нещодавно відвідував Пекін, намагаючись згладити гострі кути, між країнами досі існує непорозуміння з ряду важливих питань. Китай бажає, щоб Росія безумовно вбудовувалася у фарватер його політики, а Москва не хоче остаточно „прогинатися“ під Пекін. Тому Китаю поки не вдається стати однозначним лідером ШОС.
Західні політики вважають, що ШОС – організація досить “в’яла”, у неї немає особливого політичного впливу. Однак не слід її недооцінювати, тому що ця організація представляє собою своєрідний “клуб регіональної безпеки”. Необхідно враховувати, що на держави, які входять до неї, припадає майже половина населення Землі. Тому РФ дивиться на ШОС як на платформу, через яку можна поширювати свої погляди на ідеологічні рамки, чим вона, власне, і користується.
