Злочинність в Україні: винувата війна чи поліція (частина 1)

У попередній статті “Злочинність та рівень внутрішньої безпеки в Україні: два погляди на одну проблему” було проаналізовано стан сучасної злочинності в Україні і наведена відповідна статистика. Продовжуючи цю тему, з’ясуємо, як змінився характер злочинності в умовах воєнного стану та які чинники впливають на ефективність роботи поліції в цілому.

Керівництво МВС України заявляє, що загальний рівень злочинності в Україні за час війни не підвищився, а навіть знизився, однак змінився її характер. Наголошується на тому, що кількість тяжких і особливо тяжких злочинів зменшено, як і вулична злочинність, але випадки крадіжок і шахрайств почастішали.

Взагалі статистику про злочинність слід розглядати критично: якщо деякі насильницькі злочини порахувати простіше, їх майже точно можна визначити (наприклад, кількість вбивств складно приховати), то з іншими видами злочинів справа не така проста. Вони важче піддаються кількісному виразу, тому велика їх частка просто не потрапляє до статистики. На її показники впливає латентна злочинність, тобто сукупність фактично вчинених, але не виявлених або невідомих поліції злочинних проявів. У зв’язку з цим відомості про них до офіційної статистичній звітності не надходять. Це суттєво викривляє уявлення про реальний стан злочинності, а також зменшує ступінь достовірності її прогнозів. В даному випадку мова йде про всі види злочинів, які з тих чи інших причин уникнули реєстрації і, відповідно, на них не було належного реагування з боку правоохоронців. Причиною цього є те, що громадяни не звернулися до поліції або невчасно заявили про скоєння злочину. Наприклад, поки вони були у від’їзді, їх квартиру обікрали. Тому і виходить – злочин є, але він не зафіксований, тому не враховується в статистиці. Ще однією причиною, яка вливає на об’єктивність статистичних даних, є неналежне реагування на звернення громадян з боку поліції. Під час війни поліція працює в іншому форматі несення служби і на сигнали про незначні правопорушення не завжди виїжджає. Крім того, часто під час реєстрації правопорушення поліцією вноситься інша правова кваліфікація. Також злочинці намагаються інтегруватися до державних структур, безсовісно користуючись війною як засобом наживи, тому всіляко намагаються вирішити свої питання ще на стадії досудового слідства. Отже, з урахуванням всіх цих чинників не можна бачити реальний рівень криміногенної ситуації.

Незважаючи на війну, злочинний світ в Україні не зник, а лише змінився – окрім військових злочинів з боку РФ, сотні тисяч українців стикаються зі збройними нападами, крадіжками, розкраданням гуманітарки, спробами нажитися на війні. Безперечно, завдяки обмеженню деяких прав та свобод громадян під час дії воєнного стану, запровадженню комендантської години, збільшенню присутності на вулицях  поліцейських, військових, нацгвардійців, представників добровольчих формувань територіальних громад, а також обмеженню продажу алкогольної продукції, рівень вуличної злочинності (розбоїв та грабежів) зменшився. На цей факт також вплинуло посилення відповідальності за вчинення низки майнових злочинів в умовах воєнного стану, введене на законодавчому рівні у 2022 році. Крім цього, стримувальним фактором для злочинності певною мірою стало те, що люди масово виїхали за межі України, і серед них були злочинці та кримінальні авторитети, які тимчасово втратили свій вплив.

Водночас, поки основна увага всього суспільства та правоохоронних органів зосереджена на протидії військовій агресії, активізувалися злочинні угруповання, які займаються обігом зброї, наркотиків, а також викраденням транспортних засобів, квартирними крадіжками та мародерством. Останній вид злочину сьогодні є актуальним, як ніколи, оскільки українці зіштовхнулися із проблемою збереження свого майна у квартирах, будинках, офісах чи магазинах під час воєнних дій. Наші громадяни страждають від мародерства не лише з боку військових РФ, але й своїх співвітчизників. Мародери розкрадають майно мешканців міст, які залишили місце свого проживання, рятуючись від обстрілів та бомбардувань. Зустрічаються випадки, коли мародери “працюють” у житлі громадян прямо під час обстрілів, перебуваючи в епіцентрі бойових дій.

Також з початку війни поліцеські стали значно менше складати адміністративні протоколи, що чудово розуміли зловмисники і скористалися цим. Це, в свою чергу, призвело до скоєння більш серйозних правопорушень та злочинів.

Криміногенна ситуація ускладнюється тим, що зараз багато в кого є зброя та боєприпаси, які неконтрольовано привозяться з передової лінії фронту додому. “На сьогодні на руках в українців може бути до 5 мільйонів одиниць зброї та боєприпасів”, – про це заявив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко на засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України.

Таким чином, закономірністю існування злочинності у воєнний час є зміна її структури, зростання суспільної небезпеки та збільшення латентності. Саме тому згідно зі статистичними даними кількість одних видів злочинів зменшилася, а інших навпаки збільшилася.

Як свідчить історичний досвід попередніх воїн у різних країнах, спочатку завжди спостерігається спад злочинності, а після закінчення бойових дій відбувається різкий стрибок вгору. Однак варто згадати, що після початку Антитерористичної операції у 2014 році перші кілька років в Україні фіксувалося збільшення злочинності, причому кількість тяжких та особливо тяжких злочинів підскочила майже у півтора раза. І це без урахування територій Криму та Донбасу. Напевно, така тенденція, але куди в більших масштабах, може повториться після закінчення війни з РФ. Хаос, плутанина і безвідповідальність в прифронтовій смузі, а в деяких випадках і глибокому тилу, сприяють розвитку всіх видів злочинності, у тому числі – посадовим зловживанням, розкраданням державного майна тощо.

На даний час криміногенна обстановка поки що не є головною темою інформаційного порядку денного в українському суспільстві, проте вона неодмінно стане однією із пріоритетних у післявоєнний період, коли люди зіштовхнуться з великою кількістю злочинних проявів. Цьому сприятиме низка причин:

1. Доступ громадян до вогнепальної зброї. Бойові дії вплинули на насиченість суспільства незадекларованою зброєю, кількість якої до кінця війни суттєво збільшиться, також підвищиться її незаконний обіг. Це призведе до збільшення кількості пограбувань, вбивств, терактів, насильницьких дій.
2. Економічні фактори. Багато українців втратили житло, майно та доходи, деякі не в змозі прогодувати сім’ю. За даними Міжнародної організації праці ООН, понад п’ять мільйонів українців з початку війни втратили роботу. Свою діяльність зупинило багато підприємств малого та середнього бізнесу, ще третина перебуває на межі закриття. Також після війни очікуються скорочення соціальних виплат і проблеми з виплатами пенсій. Все це збільшить кількість випадків вбивств, крадіжок, грабежів, шахрайства, вимагання. До речі, 85% злочинів скоюється саме безробітними людьми.
3. Розкол усередині суспільства. Диференціація суспільства і зараз стоїть гостро – люди розділилися за мовною ознакою, віросповіданням, ідеологічними поглядами, а також відношенням до мобілізації. У той час як одна частина населення перебуває у стані війни, інша всіляко намагається від неї відмежуватися та живе в іншій реальності. Всі ці протистояння можуть посилитися після війни і подібний дисбаланс в суспільстві провокуватиме вчинення масових заворушень, хуліганських дій, нанесення тілесних ушкоджень, і навіть вбивств.
4. Психологічні травми. Від 3% до 11% військовослужбовців страждають на посттравматичні стресові розлади (ПТСР), серед поранених їх частка доходить до 30%. Крім цього, розлад психіки виникає і у мирних громадян у відповідь на тяжкі життєві події. Втрата близьких, позамежні фізичні навантаження та перевтома, постійне знаходження в стані стресу, фізичне чи сексуальне насильство, пряма фізична загроза життю, розлучення або зрада в особистому житті, сексуальні розлади внаслідок отримання поранення, фізичних перенавантажень чи хвороб, набутих у холодних окопах, матеріальні труднощі, безвихідь, переоцінка цінностей, сприйняття повсякденності насильства на війні, суб’єктивне зменшення цінності людського життя та здоров’я – всі ці фактори можуть стати причиною порушення психіки та виникнення у людей ПТСР.

Слід згадати Велику Вітчизняну війну або “афганський синдром”, коли психічно і психологічно травмовані військовослужбовці (особливо інваліди) поверталися додому та потрапляли в іншу реальність, де вони стикалися з бюрократизмом, знеціненням державою та суспільством виконання ними військового обов’язку. Вони не змогли реалізувати себе, влаштуватися на роботу, втратили з різних причин сім’ї, що в результаті викликало випадки сильної агресії та конфлікти, які призводили до хуліганських дій, бійок, вбивств. При цьому слід враховувати, що певна кількість осіб, які брали участь у бойових діях, після війни не змогла зупинитися і стала на злочинний шлях.

5. Самосуд. Ми вже зараз стикаємося з “судами лінчу”, кількість яких може суттєво зрости після війни, якщо люди бачитимуть бездіяльність поліції стосовно злодіїв та мародерів. Поширеними фактами є те, коли люди самостійно борються з мародерами та іншими злодіями, прив’язуючи їх до електричних опор та дерев на загальний огляд та побиття. Величезна кількість свідчень цього є в Інтернеті. Проте варто пам’ятати, що кожен злочинець має понести тільки передбачену законом відповідальність, тому таких осіб слід максимально оперативно передати до правоохоронних органів, щоб жоден із них не уникнув покарання.

Зараз народні депутати пропонують на час воєнного стану дозволити засудженим та ув’язненим, які захочуть підписати контракт із ЗСУ, отримувати умовно-дострокове звільнення. Відповідний законопроєкт №11079 вже зареєстрований у Верховній Раді. Якщо такий закон приймуть, повернення до мирного життя цієї категорії громадян стане суттєвим криміногенним потенціалом, який значно вплине на рівень злочинності в країні.

Отже, проблем зі злочинністю як під час війни, так і в післявоєнний період, дуже багато. Їх вирішення потребує проведення відповідних дієвих заходів з боку держави, а також високого професіоналізму від поліцейських.

Про роботу сучасної поліції та рівень її професіоналізму читайте в наступному матеріалі.

Оксана Іщенко