У Верховній Раді пропонують визнавати постраждалими від війни всіх дітей віком до 18 років 

Законодавче визначення статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій, в Україні може зазнати суттєвих змін, які вплинуть на саму логіку державного підходу до захисту неповнолітніх у період повномасштабної агресії. Ініціатива, зареєстрована у Верховній Раді, передбачає відмову від індивідуального доведення обставин шкоди та закріплення універсального принципу, за яким усі діти, що проживали в умовах війни та воєнного стану, визнаються такими, що постраждали.

Суть законодавчої ініціативи

У парламенті зареєстрували законопроєкт № 15039 щодо внесення змін до Закону України «Про охорону дитинства», який пропонує переглянути чинні формулювання та механізми надання відповідного статусу. Документ фактично змінює сам підхід до визначення категорії дітей, які зазнали впливу війни.

Проєкт закону передбачає викладення абзацу 12 статті 1 закону в новій редакції, відповідно до якої дитиною, що постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, пропонується вважати кожну дитину, а також особу, яка під час воєнних дій не досягла 18 років. Така редакція охоплює не лише тих, хто перебуває у дитячому віці на момент звернення, але й тих, хто був неповнолітнім у період активної фази війни.

Окрім цього, зміни стосуються частини сьомої статті 30-1, де пропонується закріпити, що статус надається кожній дитині, а також особі, яка під час воєнних дій не досягла повноліття. Передбачається, що рішення про надання статусу ухвалюватимуть органи опіки та піклування за місцем звернення або виявлення дитини, що визначає чіткий адміністративний механізм реалізації нової норми.

Від індивідуального доведення до універсального підходу

Чинна модель передбачає необхідність встановлення конкретних обставин, які підтверджують, що дитина зазнала шкоди внаслідок воєнних дій, однак запропоновані зміни фактично усувають вимогу доведення індивідуальних фактів. Законодавча логіка проєкту полягає в тому, що сама реальність проживання в умовах повномасштабної агресії та воєнного стану розглядається як достатня підстава для визнання дитини постраждалою.

У поясненнях до ініціативи наголошується, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації всі діти в Україні зазнають негативного впливу війни незалежно від регіону проживання чи факту внутрішнього переміщення. Таким чином, територіальна віддаленість від лінії фронту не розглядається як критерій, що звільняє від впливу воєнних обставин.

Дані міжнародних досліджень як аргумент

Автори законопроєкту посилаються на статистику UNICEF, яка ілюструє масштаб психологічного та соціального впливу війни на дітей. Згідно з наведеними даними, понад третина дітей зазнали прямого або опосередкованого впливу війни, 73% повідомляють про відчуття небезпеки, а 54% — про часті переживання суму або безпорадності, а також фіксуються високі рівні тривожності, депресивних симптомів і посттравматичного стресу.

У зв’язку з цим війна постає як сукупність бойових дій, а також постійний фон повсякденного життя, у якому повітряні тривоги, переривання навчального процесу та невизначеність щодо безпеки формують психотравмуюче середовище навіть за відсутності безпосередньої близькості до зони активних бойових дій.

Розширене розуміння наслідків війни

Запропонований підхід передбачає врахування не лише фізичних травм, які є очевидними й вимірюваними, а й ширшого спектра наслідків — психологічних, соціальних та освітніх. Йдеться про порушення стабільності навчання, втрату відчуття безпеки, тривалу емоційну напругу, що накопичується в умовах тривалого воєнного стану та впливає на розвиток дитини незалежно від конкретних подій у її біографії.

Законодавці виходять із того, що сучасні дослідження у сфері дитячого розвитку та психічного здоров’я розглядають травматичний досвід ширше, ніж безпосереднє фізичне ушкодження. У цьому розумінні запропоновані зміни мають на меті узгодити правове визначення зі змістом наукових підходів до оцінки впливу війни на дитинство.

Соціальний захист як наслідок нового статусу

Закріплення універсального статусу на законодавчому рівні означатиме, що всі діти, які проживали в умовах повномасштабної агресії та воєнного стану, визнаватимуться такими, що постраждали, без необхідності доводити індивідуальні обставини. Такий крок потенційно впливатиме на механізми соціального захисту, адже статус дитини, яка постраждала внаслідок війни, є підставою для отримання відповідних гарантій і підтримки.

Отже, законопроєкт № 15039 пропонує зміну самої концепції, відповідно до якої війна розглядається як загальнонаціональний фактор, що визначає умови зростання всіх дітей в Україні. Рішення щодо його ухвалення залишатиметься за парламентом, однак факт реєстрації документа свідчить про намір закріпити в законодавстві ширше розуміння того, як воєнні події впливають на дитинство.