Соціальна

Україна в епоху фейків: чому соцмережі витісняють традиційні ЗМІ

Сучасний інформаційний ландшафт України зазнав кардинальних змін у відповідь на війну та глобальну кризу довіри до медіа. У часи, коли кожне слово може стати зброєю, питання довіри до джерел інформації набуває критичного значення. Для українців це не просто вибір новинного каналу чи телеграм-каналу — це вибір між правдою і маніпуляцією, між спокоєм і панікою. Війна зробила кожного громадянина бійцем інформаційного фронту, де фейки, пропаганда та дезінформація можуть бути не менш небезпечними, ніж кулі. Тож де українці сьогодні шукають новини? І головне — чи можуть вони довіряти тому, що читають і дивляться?

Довіра до ЗМІ у цифрах

Ще не так давно телевізор був основним вікном у світ для багатьох українців. Проте війна змінила цю картину. Державні й приватні канали часто звинувачують у заангажованості та спотворенні фактів, що поступово підриває довіру до традиційних ЗМІ. Багато українців почали сумніватися у правдивості того, що бачать на екрані, ставлячи під питання, чи подаються новини без впливу політичних чи комерційних інтересів.

Дедалі більше громадян відмовляються від новинних програм і шукають альтернативні джерела інформації. На перший план виходить інтернет, соціальні мережі та месенджери, які пропонують миттєвий доступ до новин. Але чи є вони надійними?

Сьогодні Telegram, Facebook,  та YouTube стали головними майданчиками для отримання інформації в Україні.

За даними соціального опитування групи “Рейтинг”, до топу найпопулярніших джерел інформації увійшли:

  • Telegram – 47% респондентів;
  • YouTube – 26% респондентів;
  • “Єдиний марафон новин” – 21% респондентів;
  • міжнародні ЗМІ – 14% респондентів.

Україна в епоху фейків: чому соцмережі витісняють традиційні ЗМІ

З одного боку, соціальні мережі дозволяють оперативно отримувати новини, а також пропонують альтернативні точки зору. Але, з іншого боку, не варто забувати, що саме вони стають середовищем для поширення фейків і пропаганди.

Сьогодні 89% опитуваних вважають дезінформацію серйозною проблемою. Серед джерел дезінформації виділяють:

  • соціальні мережі – 53% опитуваних;
  • месенджери – 35% опитуваних;
  • телебачення – 32% опитуваних.

Взагалі, соціальні мережі як джерело новин найчастіше використовують люди віком від 18 до 59 років. Натомість, старше покоління все ще більше довіряє телебаченню. Варто зазначити, що довіра до джерел інформації знижується у всіх вікових групах, проте найменше змінилася довіра до інтернету без соцмереж.

Результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) демонструють, що до повномасштабного вторгнення довіра до ЗМІ становила 32%. За три роки повномасштабної війни довіра до ЗМІ коливалася:

  • у 2022 році – 57%;
  • у 2023 році – 29%;
  • у 2024 році – 45%.

Найбільшу довіру громадян втратило телебачення(34%). Довіра до друкованих ЗМІ теж знизилася до 18%. У 2024 році українці демонструють більше довіри до соцмереж (47,3%). Проте і до них довіра знизилась у порівнянні з 2023 роком (з 60% до 47,3% відповідно). Значно зросла кількість людей, які не довіряють жодному джерелу інформації, як у містах, так і в селах.

Довіру втрачають:

  • телебачення – у центрі (29,1%) й на заході (28,2%);
  • радіо – на сході (19,2%), на заході (18,6%);
  • друковані ЗМІ – на заході (18,2%) та в центрі (11,6%);
  • інформація з соціальних мереж – на сході (18,8%)  та заході (12,6%).

Результати дослідження “Медіаспоживання українців: третій рік повномасштабної війни” демонструють, що соціальним мережам довіряє 52,8% жінок, а чоловіки віддають перевагу інтернету без соцмереж (43,1%).

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Розповсюдження культу ненависті в соціальних мережах та їх негативні наслідки

Про що свідчать результати опитування

Останні опитування свідчать про те, що українці все частіше надають перевагу соцмережам як джерелу інформації, тоді як традиційні ЗМІ — телебачення, радіо та друковані видання — втрачають довіру. Зміни у споживчих уподобаннях пов’язані не лише з бажанням отримувати інформацію швидше та в інтерактивній формі, але й із занепокоєнням щодо достовірності поданої журналістами інформації. Цензура та політичний тиск на медіа відіграють у цьому важливу роль, оскільки багато журналістів вважають, що їхні справжні позиції не можуть бути відкрито озвучені. Боячись репресій або втрати роботи, вони нерідко змушені писати те, що схвалене владою або керівництвом каналів, що знижує довіру громадян до таких джерел інформації.

Особливо це стало помітно після закриття опозиційних каналів, які раніше пропонували альтернативну точку зору на суспільно важливі події. Це звузило простір для об’єктивної журналістики і сприяло збільшенню недовіри до загального інформаційного потоку. Як наслідок, багато українців, відчуваючи, що їм не надають повну картину подій, звертаються до соцмереж, де контент менш контрольований. Водночас, такий зсув викликає серйозні ризики, оскільки соцмережі часто стають майданчиком для поширення неправдивої інформації та маніпуляцій.

Цей зсув у довірі є тривожним сигналом для інформаційної безпеки країни. Зниження довіри до офіційних медіа може призвести до того, що українці все більше піддаватимуться впливу фейкових новин, пропаганди та маніпуляцій, що з’являються в мережі без належного контролю.

Ключовими факторами падіння довіри до ЗМІ є політична заангажованість, комерційні інтереси та розповсюдження дезінформації. Політики використовують медіа як інструмент впливу, що викликає скептицизм з боку громадян. Крім того, економічні труднощі змушують багато видань шукати фінансування, що може призвести до залежності від конкретних спонсорів або власників. Гроші керують світом, і новини — не виняток. ЗМІ залежать від рекламодавців і спонсорів, що впливає на зміст матеріалів. Чи може медіа критикувати корпорацію, яка є головним джерелом його доходів? Питання риторичне. Глядачі це відчувають: коли новини перетворюються на рекламну платформу для великих компаній або політичних гравців, рівень довіри до них неминуче падає.

Сьогодні кожен новинний сюжет викликає як інтерес, так і сумніви. Кожна стаття сприймається як чергова маніпуляція, а журналісти — як інструменти в руках політиків або олігархів. Водночас інформаційна війна, яку веде Росія, показала, наскільки небезпечним може бути медіапростір. Російська пропаганда щодня намагається проникнути в українські інформаційні канали, щоб дезорієнтувати людей, підірвати мораль та посіяти хаос. У відповідь українські медіа стикаються із необхідністю дотримуватися єдиної лінії під час війни, що теж породжує критику щодо цензури та монополії на правду.

Рівень довіри до ЗМІ у світі

Сучасний медіа-простір нагадує поле бою, де кожна новина може стати зброєю масової маніпуляції або ж перетворитися на джерело надійної інформації. Проте питання довіри до ЗМІ стає дедалі більш актуальним по всьому світу. Традиційні медіа втрачають своїх шанувальників, тоді як соціальні мережі захоплюють інформаційний ринок, часто розмиваючи межу між правдою і вигадкою. Але як різні країни реагують на цей виклик, і кому довіряють їхні громадяни?

Фінляндія є однією з небагатьох країн, де медіа досі вважаються надійним джерелом інформації. За даними Інституту вивчення журналістики Ройтерз, 62% фінів довіряють новинам. Такому високому рівню довіри сприяє прозорість медіасистеми, низький рівень політичної поляризації та сильна культура журналістської етики. У Фінляндії медіа, як і раніше, розглядаються як пильний наглядач за владою, який намагається подавати інформацію без маніпуляцій та цензури.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Забуті герої: як держава реалізує підтримку ветеранів війни

Натомість у США рівень довіри до медіа залишається критично низьким. Лише близько 26% американців заявляють, що довіряють ЗМІ, що пов’язано з високою політичною поляризацією. Тут новини часто розглядаються крізь призму політичних уподобань: консервативні глядачі віддають перевагу одній групі каналів, тоді як ліберальні — іншій. Така ситуація лише поглиблює розкол у суспільстві й сприяє поширенню недовіри.

Греція та Південна Корея — дві країни, де довіра до ЗМІ досягла майже найнижчих позначок. У Греції довіра до медіа становить лише 23%. В умовах економічної нестабільності та корупційних скандалів медіа часто звинувачуються в тому, що вони підконтрольні олігархам або працюють на інтереси певних політичних груп. Південна Корея, попри високий технологічний розвиток і потужну журналістику, також страждає від розчарування громадян у медіа через політичні скандали та інформаційні маніпуляції.

У Великій Британії довіра до медіа коливається, що пов’язано з такими подіями, як Brexit та інші політичні потрясіння. Лише 28% британців довіряють новинам, що відображає зростаючу невпевненість у об’єктивності подання інформації. Традиційні газети втрачають популярність, тоді як соціальні мережі дедалі більше використовуються для отримання новин, хоча й супроводжуються проблемами фейків і дезінформації.

Ризики довіри до соцмереж

Слід зазначити, що у воєнний час Telegram-канали та інші соцмережі набули популярності як джерела ексклюзивних новин без цензури, але тут криється пастка. Відсутність редакторського контролю дозволяє поширювати недостовірну інформацію, створюючи паніку або маніпулюючи громадською думкою. При цьому користувачі самі вирішують, кому вірити, що нерідко перетворює їх на жертв інформаційних атак.

Багато українців звертаються до незалежних блогерів, щоб отримати різноманітні точки зору. Однак і тут існують ризики: не всі вони є насправді “незалежними” та не завжди адекватно розуміють ситуацію в Україні й світі. Отже, соціальні мережі та месенджери, хоч і стали головними майданчиками для новин, але перетворилися на місце розгулу фейків та дезінформації. У світі, де будь-хто може створити “новину”, блогери втрачають контроль над якістю інформації. Це породжує хаос, де істина і брехня настільки перемішані, що люди просто перестають вірити в будь-що.

Сьогодні новини все частіше фокусуються на сенсаціях і емоціях, залишаючи на задньому плані факти та аналітику. Саме тому інформаційна гігієна є критично важливою навичкою для кожного українця. Порівняння джерел, фактчекінг і розуміння того, хто стоїть за тією чи іншою публікацією, є необхідними кроками в пошуках правди. Люди мають навчитися не вірити першому-ліпшому джерелу, така обачність може стати головним інструментом захисту від пропаганди. Крім того, важливо, щоб вони навчилися критично мислити і розпізнавати маніпуляції. Це завдання не лише медіа, але й освітньої системи. Громадяни, які вміють аналізувати інформацію, не стануть жертвами фейків і зможуть відрізнити правдиву новину від маніпуляції.

У світі, де кожен може стати творцем новин, довіра до медіа перетворюється на крихку валюту. Українці змушені балансувати між традиційними ЗМІ, соцмережами та незалежними джерелами, намагаючись знайти правду серед потоків маніпуляцій та фейків. Але справжня довіра не будується на сліпому прийнятті інформації — вона виникає через критичний аналіз, порівняння джерел і готовність ставити під сумнів навіть найавторитетніші голоси. У цьому світі інформаційних війн, правдою володіє не той, хто говорить найгучніше, а той, хто не боїться шукати далі й мислити критично.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку