Уряд готує велику стратегію з підтримки материнства: її важливість для дітей під час війни

У країні, яка вже понад чотири роки живе у воєнному режимі, питання захисту життя та здоров’я дитини, підтримки материнства і гідного дитинства перетворюється з гуманітарної теми на державну безпекову. Діти, які перебувають під обстрілами, евакуйовані з окупованих територій, зростаючі в родинах, де батько на фронті або загинув, формуються в умовах травм, нестабільності, розірваних соціальних зв’язків і постійної тривоги. І це накладає особливу відповідальність на державу. Кожен місяць відкладених рішень у питаннях дитинства — це роки, втрачені для майбутнього країни. Саме тому підтримка материнства має бути структурною складовою національної стійкості.

Міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович заявила, що уряд готує велику стратегію підтримки материнства. Ідеться як про точкові допомоги чи виплати, так і комплексний підхід, що враховує умови війни, потреби матерів і динаміку соціального середовища. Ця стратегія має на меті зберегти материнство, зробити його можливим, здійсненним і захищеним у реаліях тривалого збройного конфлікту.

Жолнович прямо говорить: у нинішній системі жінка, яка народила дитину, фактично опиняється сам на сам з повним пакетом доглядових обов’язків. І в умовах війни, коли частина родин втрачає годувальника, змушена евакуюватися, живе на орендованому житлі або без постійного доступу до медицини й освіти, така ситуація перетворюється на хронічну виснаженість.

“Зараз є кілька ініціатив, як „розвантажити“ жінку від доглядових обовʼязків за дитиною”, — заявила міністерка.

Йдеться про тимчасову допомогу, а також зміну принципу: жінка, яка народила дитину, не має ставати ізольованою від ринку праці, професійної спільноти, можливостей розвитку. Особливо, якщо це родина переселенців, якщо дитина має інвалідність або складну поведінкову історію після пережитого.

“Дуже часто ті діти ніяк не дорослішають і не стають меншими обов’язками для батьків. Для мене принципово у вересні почати програму, аби забезпечити догляд і розвиток при школах. Хоча розумію, що школи найменше до цього готові”, — додала Жолнович.

Одним з вже чинних інструментів стала програма “муніципальна няня”, але наразі вона обмежено доступна — переважно для жінок з числа внутрішньо переміщених осіб. Новий кроком стане розширення програми до всіх жінок, які виходять на роботу й мають дитину у віці до трьох років.

“Ми хочемо, щоб це було доступно для кожної жінки, що працює. Якщо жінка виходить на роботу в період від 1 до 3 років віку дитини, це все одно набагато вигідніше економічно для держави — оплачувати таку няню, аніж залишати жінку і її депрофесіоналізувати”, — наголосила очільниця Мінсоцполітики.

За її словами, передбачено підвищення розміру підтримки до 8 тисяч гривень на одну дитину. Але програма дозволяє охопити більше — якщо створено окреме агентство або зареєстровану юридичну особу, то одна няня може доглядати до п’яти дітей.

Українські матері сьогодні — це не просто жінки, які виховують дитину. Це біженки, вдови, евакуйовані, жінки, які втратили житло, роботу, партнера. Вони живуть у багатолюдних квартирах з родичами, у прихистках, на чужині. Часто — без підтримки. Держава має або допомогти їм виростити дитину в гідних умовах, або погодитися з тим, що нові покоління виростуть у дефіциті базової турботи.

За словами Жолнович, нова стратегія підтримки материнства готується до старту з нового бюджетного року — з січня, що буде включати цілісну систему рішень: фінансових, організаційних, освітніх і кадрових.