Від ізраїльських мамадів до швейцарських бункерів: як світові моделі безпеки трансформуються в українське житло під час війни

“Мій дім – моя фортеця”, – ймовірно, кожен з нас хотів би, щоб ця приказка мала буквальний сенс у контексті необхідності жити під бомбардуванням. Вітчизняні забудовники потроху починають задовольняти цей громадський запит. Про тенденцію поки що говорити не доводиться, але початок покладено.

У Львові розпочали будівництво житлового комплексу нового покоління – з квартирами, в яких передбачені індивідуальні захищені кімнати. Це перша спроба в Україні запровадити підхід, схожий до ізраїльських “мамадів” – спеціальних бетонних приміщень у кожному помешканні, здатних витримати ракетні обстріли. Водночас проєкт адаптовано до українських законодавчих і побутових умов.

За чинними українськими нормами, забудовники зобов’язані зводити лише укриття або сховища цивільного захисту у підвальних чи цокольних приміщеннях. Інтеграція ж захищеної кімнати безпосередньо в квартиру  – крок, на який досі не наважувався жоден девелопер. Новий формат може змінити уявлення українців про те, яким має бути безпечне житло в реаліях війни.

Чи приживеться ця ідея в Україні – питання відкрите. Поки що попит на індивідуальні укриття в квартирах не є масовим, а собівартість їх зведення суттєво збільшує вартість проєкту. Проте війна безжально перекроює пріоритети: усе більше українців живуть у постійній тривозі за збереження життя свого й близьких в умовах постійних бомбардувань.

Мамад по-українськи: новий формат без юридичного статусу

В українському законодавстві прямої заборони на захищені кімнати в межах квартири немає. Але чинні норми такого формату офіційно не передбачають: у нас укриття досі мають бути або в підвалах, або в окремих спорудах поруч із будинками. Так, за державними будівельними нормами (ДБН), забудовники зобов’язані проєктувати сховища, прості укриття або приміщення подвійного призначення на рівні будинку чи району, а не в кожній окремій квартирі.

Про це йдеться, зокрема, у ДБН В.1.2-5:2007 (захисні споруди цивільного захисту) та ДБН Б.2.2-12:2019 (планування територій). Індивідуальні укриття типу ізраїльських “мамадів” у квартирах  – це, фактично, ініціатива самих девелоперів. В Україні це новий і дуже нетиповий підхід.

Якщо забудовник не позиціонує кімнату як повноцінне офіційне укриття, то окремого дозволу від ДСНС зазвичай не потрібно. Але якщо розробники хочуть називати її “сховищем” або “протиракетним укриттям”, тоді доведеться пройти погодження і довести, що конструкція відповідає нормам у всьому: від вентиляції до товщини стін.

Наприклад, захисна споруда повинна мати вентиляцію, фільтраційний блок, санвузол, запас води, двоє виходів тощо: список вимог наведений у тому ж ДБН В.1.2-5:2007. Для “простої бетонної кімнати” в квартирі це непосильна вимога, тому більшість таких рішень залишаються на рівні добровільної ініціативи, без офіційного статусу.

Втім, ДБН не є чимось сталим  – їх уже змінювали після 2022 року, коли зобов’язали проєктувати укриття в дитячих садках, школах та медзакладах. У 2023–2024 роках Мінрегіон і ДСНС уже оновлювали кілька документів, аби врахувати реалії повномасштабної війни.

Теоретично, можна внести до норм нову категорію: “локальне укриття в межах квартири”, встановити базові вимоги щодо товщини стін, обмеженого набору систем безпеки, – і це дасть поштовх для розвитку формату.

Але поки такої ініціативи з боку влади немає, усе тримається на ентузіазмі поодиноких девелоперів. Якщо суспільний інтерес до такого житла зростатиме, буде більше шансів, що в Мінрегіоні або Верховній Раді пролобіюють відповідну пропозицію.

Тиха фортеця: як виглядає кімната безпеки у звичайній квартирі

Це не якийсь футуристичний бункер із фільтрами від хіматаки, а міцна бетонна капсула просто в межах квартири. Таке собі “останнє укриття”, якщо починається тривога і часу добігти до підвалу немає. Її головне завдання – захистити тебе і родину від уламків, вибухової хвилі, падіння конструкцій і пожежі поруч.

Такі кімнати будують із монолітного армованого бетону зі стінами завтовшки 25–30 см, зверху – бетонна “стеля”, знизу – окрема бетонна плита. Все це створює замкнуту міцну оболонку, яка працює як сейф всередині квартири.

Така кімната має пасивну вентиляцію – через окремий клапан або стіну. Це не герметична капсула на випадок хімічної атаки, але повітря буде, і воно не буде тягнути дим із коридору. У кімнаті будуть ущільнені вогнестійкі двері, що  не пропускають полум’я або гарячий потік, резервне освітлення на випадок відключення світла, розетка і USB, щоб можна було зарядити телефон або увімкнути лампу, місце для аптечки, води і “тривожної валізки”.

Мешканець може самостійно поставити портативний фільтр чи автономну вентиляцію, але це не обов’язково.

Ця кімната не виглядає як сховище або комора. Це просто одна з кімнат квартири, але з посиленими стінами. У плануваннях це може бути дитяча, спальня або гардеробна, адже жодної труби посеред кімнати не буде. Стіни бетонні, але зсередини можна оздоблювати за бажанням плиткою, фарбою чи меблями.

Тобто ззовні ця кімната взагалі не виглядає як укриття, але у мить небезпеки  це місце реально може врятувати життя.

Від ізраїльських мамадів до швейцарських бункерів: що Україна може перейняти, а що краще відкласти

В Ізраїлі вже понад 30 років існує правило, що у кожній новій квартирі має бути захищена кімната, мамад. Це не опція, а обов’язкова вимога. У будівельних нормах прописані такі вимоги: бетонні стіни товщиною від 20 см, герметичні сталеві двері та вікна з броньованими жалюзі, обов’язкова вентиляція з фільтрами на випадок хімічної атаки, а також автономне світло й зв’язок. Фактично це бетонний міні-бункер прямо у квартирі. І ніхто не ставить під сумнів його доцільність, бо це працює.

У Швейцарії за законом кожна людина має мати місце в укритті. Часто це підвали житлових будинків, але не прості, а справжні бункери, що можуть витримати навіть ядерні удари. Ці приміщення мають такі особливості: герметичність і фільтрацію повітря (на випадок хімії або ядерки), автономне життєзабезпечення на 5 днів (вода, їжа, туалет), бетон, що  витримує ударну хвилю до 12 кілотонн.

У Південній Кореї б’ють не по квартирі, а по доступності. Там укриття часто розташовані у метро, у підземних переходах чи у підвалах новобудов. Серед зручностей те, що у мобільному додатку “Emergency Ready App” можна дізнатися, де найближче укриття й що робити в разі тривоги. Індивідуальних бетонних кімнат у квартирах там зазвичай немає, адже житло дороге, а площі маленькі.

Японці не будують укриттів у кожній квартирі, як ізраїльтяни. Натомість фокусуються на завчасному оповіщенні людей і облаштування будинків стійкими до всього. Так, система J-Alert сповіщає за секунди про ракети, землетруси, пожежі. Усі новобудови  мають антиударні перекриття й гнучкі каркаси. І, звичайно, публічні укриття  є у школах, офісах, метро.

Що з цього підходить для України, а що краще не запозичувати

Точно можна брати ізраїльську ідею бетонної кімнати прямо в квартирі, це реально, клапанну вентиляцію і вогнестійкі двері: це не дорого, але ефективно, прив’язку площі укриття до кількості мешканців, як у Швейцарії, інтеграцію укриттів у паркінги або цоколь.

Водночас краще відкласти герметичні бункери з фільтрами від ядерки на 5 діб  – адже це дорого і займе півквартири, суперрозгалужені додатки, як у Кореї,  – нам спершу треба налагодити просту інфраструктуру, а, скажімо, японська сейсмостійкість  не є не пріоритетом для нашої географії.

Варто врахувати й типові помилки, які краще не повторювати. Гратися в надмірну безпеку, відсутність стандарту та ігнорування людей. Коли девелопер будує укриття “для галочки” або навпаки – влаштовує “бункер із фільтрами NASA”, в обох випадках  – це марна витрата коштів. Погано, якщо в кожного забудовника своя фантазія на тему укриття: хтось ліпить його з гіпсокартону, інший – із газоблоку. Має бути єдиний мінімум щодо товщини стін, вентиляції та дверей. Укриття має бути не тільки міцне, а й зручне: якщо в укриття важко потрапити, воно холодне або темне, туди просто не підуть.

Тетяна Вікторова