Від штрафу до лави підсудних: за якими критеріями ДТП з потерпілими переходить в площину кримінальної відповідальності

Дорожньо-транспортні пригоди з участю пішоходів завжди належать до категорії найбільш складних та емоційно напружених правопорушень, де миттєва неуважність на дорозі може повністю змінити життя кількох людей. Юридична кваліфікація дій водія у таких випадках безпосередньо залежить від чітких медичних критеріїв оцінки здоров’я потерпілої особи. Розуміння межі між адміністративним штрафом і кримінальною відповідальністю з ризиком отримання судимості, дозволяє водіям адекватно оцінювати свої ризики та захищати права у правовому полі.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» пояснили, як ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілими внаслідок ДТП, впливає на вид відповідальності водія, за якими критеріями судово-медичні експерти розмежовують легкі, середні та тяжкі травми.

До нас звернувся чоловік, який наприкінці травня став учасником ДТП – збив 17-річну дівчину-пішохода, яка раптово вискочила під колеса автомобіля на проїзну частину. Закривавлену потерпілу забрала швидка допомога, але як з’ясувалось наступного дня її вже відпустили з лікарні, оскільки лікарі не виявили нічого серйозного. Зі слів чоловіка справа зараз знаходиться у слідчого, а мати дівчини вимагає від нього кошти за лікування у розмірі близько 30 000 гривень, не зважаючи на наявність у нього чинного страхового полісу. Чоловік цікавився щодо перспектив цієї справи та чи повинен він сплачувати якісь кошти особисто при наявності офіційної страховки.

Зазначимо, що законодавство України за дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими передбачає два види відповідальності, якими є кримінальна та адміністративна. В Кримінальному кодексі України існує стаття 286, що регламентує відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Вона передбачає, що порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, карається штрафом від 3 до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить від 51 000 гривень до 85 000 гривень, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, караються позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.  Якщо зазначені діяння спричинили загибель кількох осіб, покаранням за це буде позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Під транспортними засобами в цій статті Кримінального кодексу слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби. Варто наголосити, що навіть призначення судом штрафу в даному випадку буде вважатися офіційною судимістю з усіма її негативними правовими наслідками для майбутнього життя особи.

Головне в даній статті Кримінального кодексу полягає в тому, що вона розповсюджується виключно на випадки, коли потерпілому внаслідок аварії спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, тяжкі тілесні ушкодження або смерть.

У разі, якщо потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, кримінальна відповідальність за законом не настає взагалі, а натомість настає адміністративна відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ця стаття передбачає, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Щодо точного визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження, то це є цілковитою прерогативою медичних спеціалістів, і на даний час в Україні існують затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року номер 6 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які офіційно використовуються правоохоронцями в розрізі саме кримінального судочинства.

Аналізуючи ситуацію, з якою звернувся чоловік на юридичну консультацію, можна визначити, що дівчина отримала легкі тілесні ушкодження, оскільки її відпустили з лікарні вже наступного дня, тому відповідальність водія буде виключно адміністративною, а всі підтверджені чеками витрати на лікування має відшкодувати страхова компанія. Звісно, такий позитивний для водія сценарій є актуальним лише у разі, якщо матеріали справи не містять інших прихованих підводних каменів або неточних медичних діагнозів у документах.

Слід знати, що згідно з Кримінальним кодексом України судово-медичні правила розрізняють три ступені тілесних ушкоджень, якими є тяжке, середньої тяжкості та легке. Ознаками тяжкого тілесного ушкодження є небезпека для життя, втрата будь-якого органу або втрата органом його функцій, душевна хвороба, а також розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину. Окрім цього, до таких ознак належать переривання вагітності та невиправне знівечення обличчя.

При цьому небезпечними для життя будуть вважатись ушкодження, які в момент заподіяння або в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв’язку.

До ушкоджень, що є небезпечними для життя, належать ті, що проникають у черепну порожнину, у тому числі й без ушкодження мозку, а також відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа. Сюди ж відносять забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку, а також забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурної ділянки.

До цього переліку також входять ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ і травми, що проникають у канал хребта, у тому числі й без ушкодження спинного мозку та його оболонок. Судово-медичні експерти відносять до цієї категорії переломо-вивихи та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні переломи дуг першого або другого шийних хребців, а також переломи зубовидного відростка другого шийного хребця, у тому числі без порушення функції спинного мозку. Небезпечними для життя визнаються підвивихи шийних хребців за наявності загрозливих для життя явищ, їхні вивихи, а також закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі.

Кримінально караними є перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням функції спинного мозку або за наявністю клінічно встановленого шоку тяжкого ступеня. Експерти кваліфікують як тяжкі ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня, масивну крововтрату, кому, гостру ниркову чи печінкову недостатність, гостру недостатність дихання чи кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади регіонарного і органного кровообігу, а також жирову чи газову емболію. Всі вони мусять підтверджуватись об’єктивними клінічними даними, результатами лабораторних та інструментальних досліджень.

До ушкоджень, які безпосередньо загрожують життю, також належать ушкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної загальної, внутрішньої чи зовнішньої артерії, підключичної, плечової, підклубової, стегневої чи підколінної артерій або вен, що їх супроводжують. Це далеко не повний перелік, але він чітко дає зрозуміти характер ушкоджень, які будуть вважатись тяжкими при дорожньо-транспортній пригоді.

Крім того, існують не загрозливі для життя ушкодження, які належать до тяжких за кінцевим результатом та наслідками. Сюди відноситься втрата будь-якого органу чи втрата органом його функції, наприклад, втрата зору, слуху, язика, руки, ноги і репродуктивної здатності. Під втратою зору треба розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше, що відповідає гостроті зору на обидва ока 0,04 і нижче. Під втратою слуху належить розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані три — п’ять сантиметрів від ушної раковини.

Під душевною хворобою в судово-медичній практиці розуміється психічне захворювання. Однак до нього не можна відносити пов’язані з ушкодженням реактивні стани, такі як психози чи неврози. Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток безпосередньо психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня вилікованості. Ступінь тяжкості ушкодження, що викликало лише реактивний стан нервової системи, визначається за ознакою тривалості розладу здоров’я. Тому втрата сну, душевні страждання та боязнь їздити автомобілем після дорожньо-транспортної пригоди будуть відноситися до моральної шкоди, а не до тяжких наслідків.

Втім, ушкодження, що призвело до переривання вагітності, незалежно від її строку, належить до тяжких за умов, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв’язок.

Розлад здоров’я, пов’язаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (не менш 33%), це розлад здоров’я, безпосередньо пов’язаний з ушкодженням послідовно розвинутого хворобливого процесу. Розміри стійкої постійної втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об’єктивних даних з урахуванням документів, якими керуються у своїй роботі експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Під такою стійкою втратою загальної працездатності належить розуміти необоротну втрату функції, котра повністю вже не відновлюється.

Водночас ознаками ушкодження середньої тяжкості є відсутність небезпеки для життя та відсутність наслідків, що характерні для тяжких травм. Обов’язковими умовами тут є тривалий розлад здоров’я або стійка втрата працездатності менш ніж на третину. При цьому тривалим належить вважати розлад здоров’я строком понад три тижні, тобто більш як 21 день. Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину в розумінні середньої тяжкості належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33%.

До легкого тілесного ушкодження відноситься короткочасний розлад здоров’я або незначна стійка втрата працездатності. Легке тілесне ушкодження своєю чергою може бути таким, що спричинило короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату працездатності, або ж не спричинило зазначених наслідків. Короткочасним належить вважати розлад здоров’я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної працездатності до 10%. Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я чи незначної стійкої втрати працездатності, — це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більш як шість днів.

Радимо водіям у разі виникнення ДТП з потерпілими не піддаватися емоційному тиску та вимогам про негайну виплату значних сум готівкою на місці чи під час досудового розслідування. По-перше, наполягайте на офіційному проведенні судово-медичної експертизи, оскільки лише тривалість лікування (понад або менш як 21 день) та конкретний діагноз визначають, чи загрожує вам кримінальне провадження. По-друге, за наявності дійсного страхового полісу офіційно направляйте постраждалу сторону з письмовими вимогами та чеками про лікування до вашої страхової компанії, адже саме вона несе першочергову фінансову відповідальність за заподіяну шкоду здоров’ю в межах лімітів покриття.

Також радимо водіям завжди зберігати максимальну концентрацію на дорозі, суворо дотримуватися правил дорожнього руху та пам’ятати, що висока пильність і відповідальне керування транспортним засобом є єдиним надійним способом уникнути аварійних ситуацій та захистити життя і здоров’я всіх учасників дорожнього руху.