Виїзд неповнолітньої дитини за кордон

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про охорону дитинства” “дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше”. В середині цього вікового проміжку часу також існує своєрідна градація, пов’язана з чотирнадцятиріччям та шістнадцятиріччям особи. Цивільним кодексом України, зокрема статтею 313, передбачено право дитини, яка досягла 16 років, на вільний самостійний виїзд за межі країни. Тобто, після досягнення відповідного віку не потрібно просити дозволу батьків, щоб виїхати за кордон, він відбувається виключно на підставі закордонного паспорта. Ця норма діяла як до початку воєнних дій, так в незмінному варіанті існує й зараз.

У світлі ситуації, що склалась у зв’язку з прийняттям змін до законодавства, пов’язаного з мобілізацією, необхідно зазначити наступне. Згідно із законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” внесено зміни до статті 14 “Взяття громадян України на військовий облік”, яка міститься в Законі України “Про військовий обов’язок та військову службу”. Нею передбачено: “Щороку протягом січня-березня беруться на облік громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років”. Як надалі буде вирішуватись питання з перетином кордону сімнадцятирічними хлопцями, які будуть знаходитись на військовому обліку, наразі не відомо, тому що законодавчі зміни не набрали чинності, підзаконні акти не розроблено.

За загальним правилом, дитина, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом. На практиці до початку воєнних дій, це означало, що дитина, яка перетинає державний кордон України на виїзд, повинна була їхати в супроводі одного з батьків, маючи наступні документи: закордонний паспорт, оригінал свідоцтва про народження, нотаріально посвідчений дозвіл від другого батька з зазначенням конкретних країн, куди планується виїзд, оригінал свідоцтва про смерть (у разі смерті одного з батьків), рішення суду про позбавлення батьківських прав одного з батьків, витяг з актового запису про народження дитини для матерів-одиначок та деякі інші.

Наразі ситуація дещо змінилась та підлаштувалася до реалії воєнного часу. Зараз дозволяється виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України). Також до Туреччини та Грузії діти, які досягли 14 років, можуть виїжджати, використовуючи паспорт громадянина України, який містить безконтактний електронний носій (ID-картка).

З практичної точки, у разі наявності такої можливості, все ж таки рекомендуємо обов’язково отримати на дитину закордонний паспорт. Це надалі значно спростить як перебування в країні що приймає, так і повернення назад в Україну.

Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон дітям від народження здійснюється строком на 4 роки, громадянам віком від 16 років – строком на 10 років. На даний час, квітень 2024 року, вартість оформлення паспорта така:

• оформлення протягом 20 робочих днів сума адміністративного збору складає 958 грн, у тому числі: вартість адміністративної послуги – 352 грн, вартість бланка – 606 грн;
• термінового (протягом 3- 7 робочих днів) оформлення сума адміністративного збору складає 1598 грн, у тому числі: вартість адміністративної послуги – 992 грн, вартість бланка – 606 грн.

Зазначимо, що заява для оформлення паспорта особою, яка досягла 16–річного віку, подається особисто.

Згідно “Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, для оформлення паспорта для виїзду за кордон подаються наступні документи:

• заява-анкета (друкується працівником служби, який приймає документи безпосередньо на місці);
• паспорт громадянина України (для осіб, що досягли 14-річного віку);
• свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави. Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення паспорта вперше із застосуванням засобів Реєстру);
• документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати (розмір платежів вказаний вище, стягувати додаткові кошти заборонено;

Додатково рекомендуємо мати в наявності довідку про присвоєння РНОКПП.

Заява для оформлення паспорта особі, яка не досягла 16-річного віку, подається одним з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників особисто або законним представником (згода іншого з батьків/опікунів не потрібна) за присутності дитини. В цьому випадку обов’язково потрібен паспорт громадянина України батька/законного представника.

Хочемо звернути вашу увагу на наступний суттєвий момент – правопис прізвища дитини та батьків в паспорті громадянина України для виїзду за кордон. Оскільки в закордонному паспорті йде переклад прізвища з української мови на англійські літери, а правила перекладу допускають деякі варіації написання в окремих випадках, уважно слідкуйте за тим, аби в паспортах громадянина України для виїзду за кордон як дитини, так і батьків було повне спів падіння в написанні прізвищ. Для цього при оформленні закордонного паспорта дитині обов’язково візьміть з собою свій та покажіть співробітнику міграційної служби або ЦНАПу, бо єдиної якоїсь уніфікованої бази, з якої можливо здогадатись, як саме буде написано прізвище дитини, не існує.

За чинними зараз нормами, якщо дитина перетинає кордон в супроводі одного з батьків, нотаріально посвідчений дозвіл на виїзд від другого батька не потрібен. Достатньо мати на руках зазначені раніше документи. Але що робити, коли ситуація склалась таким чином, що дитина може виїхати за кордон, а батьки не можуть, або навпаки, вже чекають дитину за кордоном?

Згідно “Правил перетинання державного кордону громадянами України”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, “Виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжувальної особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтверджених документів”.

На практиці це означає, що при виїзді з близькими родичами – бабуся, дідусь, мачуха, вітчим або повнолітні брати чи сестри потрібні мати при собі свідоцтва про народження дитини та документи, які підтверджують родинні зв’язки (навіть не завірені нотаріально). Особам, які не є родичами для перетину кордону з дитиною, необхідно мати письмову заяву одного з батьків (має бути завірена органом опіки) або нотаріально завірений дозвіл на виїзд дитини за кордон. Свідоцтво про народження дитини при цьому мати обов’язково.

Однак потрібно уважно вивчити умови в’їзду в країну, до якої збирається дитина. Кожна країна самостійно встановлює правила перебування в ній окремих вікових категорій і може так статись, що з України шістнадцятирічна особа виїде, а ось для перебування в іншій країні їй буде потрібен дорослий опікун, або все ж таки знадобиться нотаріально завірений дозвіл хоча б одного з батьків. У зв’язку з цим постає дзеркальна проблема – як бути батькові, який хоче заборонити вивезти дитину за кордон?

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 748/1575/22 (провадження № 61-3427св23) зазначено: “За відсутності у національному законодавстві чітких положень, якими б було врегульовано порядок вирішення питання застосування судом превентивної тимчасової заборони на виїзд дитини за межі України та подальшого скасування такої заборони, Верховний Суд, виходячи із положень Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей й Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, статті 5 ЦПК України, вважає, що такі тимчасові заходи можуть підлягати до застосування у випадку доведення, що існує ризик викрадення (незаконного переміщення) дитини, яка має звичайне місце проживання в Україні”. По даній справі наведемо приклад із судової практики: “ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про заборону виїзду дитини за межі України без згоди батька. Позов мотивований тим, що він та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3. Суд встановив, що відсутні законні підстави для заборони виїзду малолітньої дитини за межі України без згоди батька, оскільки позивач не довів створення відповідачем реальної загрози неправомірного вивезення дитини”.

Наразі, певний час існує міф, що один з батьків дитини може звернутися до Держприкордонслужби із заявою, надіславши її поштовою службою або електронною поштою, в якій викладаються обставини, чому він не бажає, щоб дитина виїхала за кордон, та Держприкордонслужба за даною заявою не випустить дитину з України. Це не відповідає дійсності. Згідно з п. 5 “Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон України” уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо:

• заборони виїзду з України осіб, яких за рішенням слідчого судді, суду тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі тих, до яких застосовано запобіжний захід, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, за умовами якого передбачено таке обмеження;
• розшуку в пунктах пропуску через державний кордон осіб, оголошених у розшук відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, або дані документи, або рішення суду щодо заборони виїзду дитини за межі України є єдиними документами, які можуть створити перепону та заборонити виїзд дитини за межі країни. При цьому, звертаючись до суду, потрібно довести наявний ризик реальної загрози неправомірного вивезення дитини. При цьому ризик викрадення (незаконного переміщення) дитини має бути доведений належними і допустимими доказами, оскільки сам факт перетину кордону дитиною без згоди одного з батьків не тягне безумовне порушення батьківських прав і прав дитини.

Отже, ми розглянули лише деякі питання, які стосуються виїзду дитини за кордон. В практиці їх набагато більше. Хочемо зазначити головне – питайте! В кожній незрозумілій ситуації краще уточнюйте. На офіційному сайті Державної прикордонної служби України розміщені корисні номери для зв’язку:

1598 – багатоканальний номер (для безкоштовних дзвінків з мережі фіксованого зв’язку та абонентів операторів мобільного зв’язку на території України).

+38 (044) 527-63-63 – міський номер (для дзвінків з України та із за кордону згідно з тарифами відповідного оператора зв’язку).

[email protected] – електронна адреса служби “Довіра” Державної прикордонної служби України.